Справа № 635/1950/16 -ц
Провадження по справі 2/635/1266/2016
21 квітня 2016 року Харківський районний суд Харківської області у складі:
Головуючий суддя Бобко Т.В.,
секретар судових засідань - ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання удаваним правочину та визнання права власності,-
Позивач звернувся до суду із позовом, яким просить визнати дійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки Фольксваген Пассат реєстраційний номер НОМЕР_1 шасі (кузов,рама,коляска) WSWZZZ31ME1899341991 року випуску, укладений 17 листопада 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та визнати право власності на зазначений автомобіль за ОСОБА_2
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 17 листопада 2008 року вона придбала зазначений автомобіль, який належав ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ХАС №723515, виданого Харківським МРЕВ при УДАЇ УМВС України в Харківській області 10 вересня 2004 року. Позивач надала ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 40000 гривень, а останній - довіреність та розписку про одержання коштів від 17 листопада 2008 року. Зазначеною довіреністю ОСОБА_2 було уповноважено вчиняти всі дії з питань розпорядження автомобілем. Безпосередньо перед оформленням довіреності, позивачу також були передані свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі від зазначеного автомобіля. Таким чином, 17 листопада 2008 року була досягнута домовленість між сторонами щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу автомобіля і відбулося його повне виконання, довіреність була передана відповідачем виключно для приховання правочину - договору купівлі-продажу. 18 листопада 2008 року сторони домовилися зустрітися біля управління ДАІ з метою перереєстрації зазначеного автомобіля на ім'я позивача та оформлення договору купівлі-продажу, однак у зазначений час відповідач не з'явився, на телефонні дзвінки не відповідав, а в подальшому змінив місце свого проживання. Таким чином, відповідач уникає з нею зустрічі, тим самим ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу автомобіля та зняття автомобіля з обліку в підрозділі ДАІ. Автомобілем позивач користується та володіє з моменту укладення договору 17 листопада 2008 року по теперішній час, несе всі витрати по його утриманню, в тому числі переобладнала газобалонним обладнанням, поставила новий двигун на автомобіль, замінила автосидіння.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав, вважав їх обґрунтованими, просив задовольнити та пояснив про обставини, викладені вище.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, якою просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги визнав у повному обсязі, проти їх задоволення не заперечував.
Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
17 листопада 2008 року ОСОБА_3 була видана довіреність, якою він уповноважив ОСОБА_4 та ОСОБА_2, які діють незалежно один від одного експлуатувати, ремонтувати та слідкувати за технічним станом, а також розпоряджатися (продати, обміняти, здати в оренду) належний йому на підставі Свідоцтва про реєстрацію ТЗ ХАС №723515, виданого Харківським МРЕВ при УДАІ УМВС України в Харківській області 10 вересня 2004 року автомобілем марки Фольксваген Пассат реєстраційний номер НОМЕР_1 шасі (кузов,рама,коляска) WSWZZZ31ME1899341991 року випуску. Довіреність посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрована в реєстрі за №4955.
Загальний порядок укладення договорів будь-якими учасниками цивільних відносин визначено у главі 53 ЦК України.
До принципово важливих складових цієї процедури відносяться зміст та форма договору, спосіб, місце укладення.
Правове регулювання відносин, пов'язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.
Згідно з Порядком здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200, оформлення на товарних біржах договорів купівлі-продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється з використанням облікованих відповідно у територіальному органі з надання сервісних послуг МВС і Держсільгоспінспекції бланків біржових угод.
Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС.
У разі продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, філією суб'єкта господарювання або уповноваженим дилером, крім акта приймання-передачі підприємства-виробника, покупцеві видається акт приймання-передачі, що укладається між суб'єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером.
Під час продажу транспортних засобів, що перебувають (перебували) на обліку в уповноваженому органі МВС або Держсільгоспінспекції, покупцеві територіальним органом з надання сервісних послуг МВС видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) або Держсільгоспінспекцією - свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про зняття машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів) з обліку чи акт технічного стану.
У разі зняття з обліку транспортного засобу покупцеві видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі.
Отже, продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).
Сутність та правова природа загальноцивільного представництва регулюються положеннями глави 17 ЦК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 244 ЦК України, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (ч. 1 ст. 237 ЦК України).
Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.
Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2016 року по справі №6-688цс15.
Згідно ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.
Удаваний правочин не має іншої мети, ніж приховати інший правочин, при цьому суб'єкт, який вимагає визнання правочину таким, який укладено з метою приховати інший правочин, повинен довести, що правочин укладений саме з такою метою.
Судом не встановлено, а позивачем не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів того, що у сторін, під час видачі відповідачем довіреності на ім'я ОСОБА_2, були наявні всі істотні умови для вчинення купівлі-продажу спірного майна, в тому числі щодо наявності у відповідача в момент видачі такої довіреності бажання приховати інший правочин - купівлю-продаж, а також що внутрішня воля останнього дійсно була спрямована на укладення такого правочину.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Таким чином, позивачем не наведено жодних доводів, достатніх для кваліфікації правовідносин, які склалися між сторонами, як удаваного правочину, у зв'язку з чим суд не знаходить підстав для застосування наслідків укладення удаваного правочину.
Разом з тим, позов про визнання права власності є спеціальним або допоміжним речово-правовим засобом захисту права власності.
Цивільне законодавство визначає особливості реалізації правомочності власника.
За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти.
В ході судового розгляду судом встановлено, що договір купівлі-продажу спірного автомобіля не укладався, зазначений автомобіль не знятий з обліку в уповноваженому органі МВС та залишається бути зареєстрованим за ОСОБА_3, що не заперечується представником позивача по справі, а тому підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на вищевказаний автомобіль у відповідності до вимог ст. 392 ЦК України - відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61, 197, 212-215 суд -
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання удаваним правочину та визнання права власності - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: