Ухвала від 15.02.2016 по справі 2-1249/11

2-1249/11

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2016 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої - судді Монич О.В.

при секретарі - Пассер М.І.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про часткове скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,

Встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про часткове скасування заходів забезпечення позову, в якій вказує, що обставини які були підставою для застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона реєстрації місця проживання, станом на сьогодні відсутні.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.02.2015р., поділено в натурі майно, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому відповідач отримав право на виділені приміщення і має право користуватись та розпоряджатися ними на власний розсуд без згоди позивача.

Враховуючи вказане відповідач вважає, що вжиті заходи забезпечення позову в частині заборони Ужгородському РВ УМВС України в Закарпатській області проводити реєстрацію будь-яких осіб за місцем проживання у ІНФОРМАЦІЯ_1 порушують його права як власника виділених приміщень.

Як вбачається з матеріалів справи сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 24 вересня 1988 року по 22 січня 2007 року.

Протягом подружнього життя, 26 листопада 2003 року придбали домоволодіння за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Сторожниця, вул. Тарнівецька, 93.

Частина 1 ст. 60 Сімейного кодексу України визначає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ч.ч. 1 і 2 ст. 396 ЦК України, співвласники майна, що є в спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно. Розпорядження таким майном, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Таким чином, вибір третіми особами місця проживання й реєстрації по місцю розташування спірного майна сторін без згоди на те співвласників такого майна не являється підставою для скасування заходів забезпечення позову.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 364 ЦК України, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється.

Право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації.

Відповідач вказуючи, що він є власником виділених приміщень, не надав суду доказів, які б підтверджували реєстрацію його речових прав на нерухоме майно, а саме на виділені за рішенням суду приміщення у спірному будинку.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що заява відповідача про часткове скасування заходів забезпечення позову до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 151, 152, 153, 209, 210 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про часткове скасування заходів забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_4