Справа № 307/869/16-ц
Провадження № 2/307/696/16
19 квітня 2016 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в особі:
головуючого - судді : Чопик В.В.
при секретарі : Олексій Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу не дійсним та стягнення суми.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу не дійсним та стягнення суми, посилаючись на те, що 11 березня 2016 року у місті Кам'янець-Подільський, по вулиці Пушкінська, будинок 37, Хмельницької області між ним та ТОВ «Лізінгова компанія «ВАШ АВТО» в особі представника за довіреністю ОСОБА_2 було укладено договір фінансового лізингу №003049, згідно якого відповідач (лізингодавець) бере на себе зобов'язання придбати автомобіль CITROEN C4 CACTUS - (предмет лізингу) у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим договором. 11 березня 2016 року ним було сплачено платіж за договором у сумі 166 000,00 грн. У рахунку ТОВ «ВАШ АВТО» та квитанції №ПН572744 від 11.03.2016р. призначенням платежу зазначено «платіж згідно договору фінансового лізингу №003049 від 11.03.2016р.»
Договір фінансового лізингу №003049 від 11.03.2016р. було укладено після ознайомлення з розміщеним в мережі «Інтернет» оголошення про акцію з розпродажі автомобілів та телефонного дзвінка за вказаним в оголошенні номером телефону. Комерційну та цінову пропозицію, умови лізингу для придбання транспортного засобу було розміщено на Веб-сторінці. Вказана цінова пропозиція на автомобіль була озвучена як акційна в сумі 332 000 гривень.
За наявним на веб-сторінці номером телефону (096) 443-31-32 було здійснено попереднє уточнення щодо умов надання транспорту в лізинг, який зі слів менеджера повністю відповідав інформації, що розміщена на сайті. Окремо було наголошено представником кампанії, що акція надається в зв'язку з тим, що автомобіль попередніх років випуску, а не 2016 року і на такі автомобілі є акції. Машина є в наявності.
При укладенні угоди спеціалісти наголошували, що для вказаної акційної ціни заповнюється окрема заява, яка є додатком до договору, хоча в основному договорі ціна зазначалась інша, причому у доларах США.
Заява заповнювалась чомусь в одному екземплярі, а з неї за словами спеціаліста, знімається тільки копія, яку ними не додано до договору.
При підписанні договору йому не дали змоги детально ознайомитись з договором в зв'язку з тим, що була п'ятниця, короткий день в банківських установах.
Йому було запропоновано негайно бігти в банк, для того щоб сплатити 50% від вартості транспорту ( повна цінова пропозиція 100% - 332 000 грн., 50%- 166 000 грн.), мотивуючи тим, що кількість акційних машин за ціною 332 000 грн. є обмеженою на складі .
Позивачем було зроблено відповідний платіж у банк у сумі 166 000 грн.
При перегляді документів, того ж дня на протязі півгодини, ним було виявлено відсутність заяви на спеціальну ціну та копії анкети і зовсім інші умови договору, ніж ті, що були озвучені. Достовірної, доступної інформації щодо предмету договору ним не було отримано, що суперечить Закону України «Про захист прав споживачів». Вся надана і озвучена інформація була заздалегідь підготовлена, щоб ввести в оману, а часу на вивчення договору для прийняття свідомого рішення не надано, що суперечить цьому ж Закону.
До спеціаліста, який заключав договір, того ж дня він звернувся за вказаною заявою і анкетою і відповідно за роз'ясненнями, чому договір не відповідає усним пропозиціям і пропозиціям на веб-сайті, які нам надавалися. Договір містить нечесні умови, що теж забороняється Законом України «Про захист прав споживачів».
На таке звернення він отримав відповідь від працівників відповідача, що документи вже відправлено в Київ, в тому числі заява про акційну ціну автомобіля та анкета були направлені менеджеру головного офісу.
12 березня 2016 року з телефонної розмови з менеджером головного офісу було встановлено, що ніяких акцій не має, заяви теж немає, а для того, щоб отримати автомобіль необхідно перерахувати ще 166760 гривень, і лише тоді з врахуванням вже сплачених коштів у сумі 166 000 грн., буде складати 50 % вартості автомобіля.
14 березня 2016 року, наступного робочого дня за днем укладення договору, він приїхав до м.Кам'янець-Подільський до офісу, де ним підписувався договір фінансового лізингу для того, щоб подати заяву про відкликання згоди на укладення договору.
Однак, представник ТОВ «Лізінгова компанія «ВАШ АВТО» за довіреністю ОСОБА_2, яка підписувала від імені відповідача договір фінансового лізингу №003049 від 11.03.2016р., відмовилася прийняти заяву, мотивуючи відсутністю відповідних повноважень.
Про відмову від отримання представником ним складено відповідний акт.
У зв'язку з відмовою представника відповідача отримати заяву про відкликання згоди на укладення договору, 14 березня 2016 року на адресу головного офісу відповідача ним було надіслано кур'єрською поштою заяву про відкликання згоди на укладення договору і повернення перерахованих відповідачу коштів у сумі 166 000 грн.
Стверджує, що станом на день пред'явлення позову - 21 березня 2016 року на заяву про відкликання згоди на укладення договору відповідач жодним чином не відреагував, сплачені ним грошові кошти за вказаними у заяві банківськими реквізитами, не повернув., чим порушив п. 3 ст.11 Закону України « Про фінансовий лізін» , ч.6 ст.11 «Закону України «Про захист прав споживачів».
Разом з цим стверджує, що відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України №723 від 16.12.1997 року «Про фінансовий лізинг» та Законом України №2664 від 12.07.2001 року «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Виходячи з положень статей 1 та 2 Закону України «Про фінансовий лізинг», укладений між ним та відповідачем договір фінансового лізингу є за своєю правовою природою змішаним договором, який поєднує в собі ознаки договору купівлі-продажу із розстроченням платежу та договором найму автотранспортного засобу. Крім цього, відповідно до п.5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовий лізинг вважається фінансовою послугою, а тому на правовідносини між сторонами розповсюджується й положення Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ч. 2 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі, коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаний недійсним в цілому.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України Про захист прав споживача, якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, позбавлення достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення; така практика вводить в оману стосовно: ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг, ... коли надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Згідно п.1.4 оспорюваного договору №003049 від 11.03.2016р., Лізингодавець не відповідає перед Лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності Предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.
Стверджує, що заяви про постачальника автомобіля ним не подавалося і домовленість з представником відповідача була лише про модель та марку автомобіля, про що і зазначено в п. 1.1 Договору.
Крім того, в Договорі №003049 від 11.03.2016р. відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатися споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений Лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед Лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений Лізингодавцем, продавець (постачальник) та Лізингодавець несуть перед Лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.
Таким чином стверджує, що оскільки вибір продавця предмета лізингу за оспорюваним договором здійснює відповідач, то пункт 1.4 Договору, щодо усунення Лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності, тощо, суперечить положенням ст. 808 ЦК України щодо солідарної відповідальності продавця і лізингодавця, і водночас це обмежує права споживача на захист і отримання відшкодування у передбачених законом випадках., а тому, така умова договору є несправедливою.
Також є не справедливою і подібна умова п. 4.2 Договору №003049 від 11.03.2016р., згідно якої Лізингодавець не несе відповідальності за будь-яке пошкодження та/або втрату Предмета лізингу, які можуть виникнути прямо або опосередковано в результаті невиконання Лізингоодержувачем будь-яких умов даного Договору.
Не справедливою також є умова п. 3.2.6. Договору №003049 від 11.03.2016р., згідно якої Лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати даний Договір за умови невиконання Лізингоодержувачем умов договору.
Відповідно до п.п. 5.4, 5.8., 5.9 Договору №003049 від 11.03.2016р., Лізингодавець звільняється від відповідальності стосовно будь-яких претензій, вимог або проваджень проти Лізингодавця як власника Предмета лізингу щодо будь-якого травмування, смерті, пошкодження або втрати, спричинених навколишньому середовищу, юридичним або фізичним особам або майну, що виникли прямо або опосередковано внаслідок володінням, експлуатацією, транспортування Предмета лізингу; не несе відповідальності за будь-які особливі характеристики або придатність предмета лізингу для будь-якої мети, а також за будь-яку шкоду, яка може виникнути в результаті використання предмету лізингу; не несе відповідальності за всі особливі властивості предмета лізингу, які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна лізингоодержувача та третіх осіб, навколишнього середовища, і вся відповідальність покладається на Лізингоодержувача.
При цьому, у договорі відсутні будь-які посилання на характеристики чи особливі властивості предмета лізингу.
Також на підставі п.п. 7.2, 7.3 Договору, страхування предмета лізингу та супутніх ризиків, які не є зазначеними, здійснюється за рахунок Лізингоодержувача згідно виставленого йому рахунку, але на користь Лізингодавця.
У відповідності до ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" розмір лізингових платежів є істотною умовою договору.
Відповідно до п.8.1.- 8.5. договору передбачено, що вартість предмету лізингу, всі платежі, передбачені договором, в тому числі і лізингові платежі, штрафи та інші платежі, розраховуються у доларах США на змінній основі в українських гривнях за обмінним курсом долара США до української гривні на дату оплати. Вартість предмету лізингу може змінюватися у залежності від обмінного курсу долара США до української гривні або в разі зміни відпускної ціни транспортного засобу у продавця. При цьому лізингоодержувач несе всі валютні ризики за договором.
Додатком №1 до договору вартість предмету лізингу та всі лізингові платежі передбачені у доларах США.
За змістом абз. 4 п.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються, зокрема: сума кредиту; детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.
За положеннями ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Стверджує, що наслідком сплати ним щомісячних лізингових платежів у доларах США стане істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків, згідно з якими сукупна вартість предмету лізингу зросте та суттєву величину.
При цьому, відповідач як фінансова установа, не понесе жодних негативних наслідків внаслідок підвищення курсу долара США по відношенню до української гривні, натомість, негативні наслідки буду нести він, як споживач фінансової послуги, оскільки він живе і працює у загальновідомих на сьогоднішній день несприятливих економічних умовах, отримую доходи в національній валюті - гривні, розмір яких жодним чином не пов'язаний зі зміною курсу долара США по відношенню до української гривні.
Положення п. 5.5 Договорів суперечать змісту п.4 ч.2 ст. 10, ч.3 ст. 15 Закону України "Про фінансовий лізинг" в частині обмеження права позивачів на відшкодування вартості поліпшень предмету лізингу.
Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Всупереч зазначеному положенню, згідно п.5.7. Договорів зазначено, що на їх чинність не впливають будь-які обмеження або неможливість користування Предметом Лізингу внаслідок його часткового пошкодження, або внаслідок юридичних чи технічних або економічних причин, випадків надзвичайних подій чи форс-мажору. В таких випадках зобов'язання Лізингоодержувача, в тому числі платіжні зобов'язання, залишаються чинними в повному обсязі.
До істотних умов договору лізингу Закон України "Про фінансовий лізинг" відносить умову про лізингові платежі, які, згідно ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду Лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо повязані з виконанням договору лізингу. Перелік лізингових платежів є вичерпним.
Умовами оспорюваного договору №003049 від 11.03.2016р. передбачено такий склад лізингових платежів: адміністративний платіж - першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу Першого платежу, який підлягає сплаті за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору у розмірі 10% від вартості Предмета лізингу згідно додатку №1 до договору, авансовий платіж - обов'язкий платіж, що складає частину від вартості предмету лізингу у розмірі 50% вартості Предмета лізингу згідно додатку №1 до договору, комісія за передачу Предмета лізингу, яка становить 3% від вартості Предмета лізингу, комісія за супроводження договору, лізингові платежі, які включають в себе відсотки (проценти) за користування Предметом лізингу в розмірі 21% річних на залишок частини від обсягу фінансування та сплату комісії за супроводження Договору в розмірі 7%.
Як вбачається із наведених договірних умов склад лізингових платежів виходить за межі переліку таких платежів, передбачених законом.
Також пунктом 10.2. спірного Договору визначено розмір щомісчних лізингових платежів за складною формулою, а саме: ЩЛП= ВПЛ*К, де ЩЛП періодичний лізинговий платіж, ВПЛ вартість предмета лізингу, К - коефіцієнт, який розраховується за окремою формулою: К= i х (1+і)» / ((1+i)» -1, де і - сума відсоткової ставки за користування обсягом фінансування та комісії за супроводження договору (розраховані за один місяць), n - кількість періодів.
Причому, у зазначеній формулі взагалі відсутнє позначення « n » - кількість періодів.
Таке визначення розміру щомісячного лізингового платежу є незрозумілим для звичайного споживача.
У додатку №1 до укладеного договору фінансового лізингу від 30 серпня 2014 року за №010897 зазначена вартість предмета лізингу - 20 694,03 долари США, відсоток авансового платежу - 50 %, сума виплат авансового платежу - 10 347,01 доларів США, щомісячний авансовий платіж - 862,25 доларів США, адміністративний платіж (10%) - 2069,40 доларів США, комісія за передачу (3%) - 620,82 доларів США .
Згідно виданого відповідачем рахунку на оплату суми 166 000 гривень за договором від 11.03.2016р. №003049 ним було сплачено зазначену суму згідно квитанції №ПН572744 від 11.03.2016р. (в день підписання договору) як платіж за цим договором, без призначення платежу, лише зазначено як «платіж згідно договору фінансового лізингу».
В зв'язку з цим, згідно рахунку відповідача та квитанції неможливо встановити на сплату якого саме платежу за договором внесено відповідну грошову суму 166 000 грн.
Крім того, в п.п. 12.4., 12.5, 12.6, 12.8, 12.10., 12.11., 12.12, 12.13. Договору передбачена сплата Лізингоодержувачем штрафу, пені та збитків, але при цьому адекватного захисту прав Лізингоодержувача від неналежного виконання договірних зобов'язань Лізингодавцем умовами договору не передбачено.
Також Договором встановлюється жорстка одностороння відповідальність Лізингоодержувача не лише за будь-яке порушення зобов'язання, а й за розірвання договору за його ініціативи (п.12.1. - 40% сплаченого авансового платежу - штраф за дострокове розірвання, адміністративний платіж не повертається) , що є обмеженням визначених пунктами 3, 6 ч.1 ст.3,ч.3 ст.509 ЦК України принципів свободи договору, справедливості, розумності та добросовісності, а також передбачених ч.1 ст.7, п.3 ч.1 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" прав споживача на розірвання договору.
Дані умови Договорів порушують принцип добросовісності, встановлений п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст.509 ЦК України, тому стверджує, що сплачена сума 166 000 грн. є неспівмірною із затратами Лізиногодавця при укладенні договору, оскільки за вчинення Лізингодавцем інших дій на виконання договору, передбачені інші платежі, які належить сплатити Лізингоодержувачу.
Також, дана умова Договорів призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, оскільки на порушення вимог п.4 ч.3 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" спірним договором не встановлено його права, як споживача, на одержання відповідної компенсації від ТОВ "Лізингова компанія "ВАШ АВТО", як виконавця, у зв'язку з розірванням договору. У випадку розірвання договору відповідальність за це покладається тільки на нього.
Також даний пункт Договорів завдає шкоди йому як споживачу, оскільки сплачені ним кошти 166000 є значною сумою і у випадку розірвання договору їх більша частина залишаються у відповідача.
А тому стверджує, що зазначені положення Договорів є несправедливими, оскільки встановлюють жорстку відповідальність за порушення умов договору лише споживача, усувають відповідальність відповідача, не надають право споживачу вимагати дострокового розірвання договору, передбачають покладення на споживача штрафу за дострокове розірвання договору, і надають відповідачу право не повертати платежі за організацію договору у випадку дострокового розірвання договору споживачем.
Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.
Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).
Аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу від 11 березня 2016 року №003049 дає підстави прийти до висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.
За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.
Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому.
Виходячи з цього, визнання недійсними вказаних вище положень договору від 11.03.2016р. №003049 окремо призведе до необхідності зміни інших умов договору, суттєво змінить зміст договору та потягне за собою визнання недійсним договору в цілому.
Позивач стверджує, що під час укладення договору він був реально позбавлений можливості оцінити інформацію, оскільки працівники відповідача приспішували його прийняти рішення посилаючись на обмеження кількості акційного товару, а також і на закінчення акційного періоду з реалізації тракторів за зниженою ціною, вимогою оплати першого платежу до підписання договору.
Вищезазначені обставини слід оцінювати як обман, який охоплюється диспозицією статті 19 Закону «Про захист прав споживачів», тобто в діях відповідача є нечесна підприємницька діяльність, яка виразилась у створенні умов, при яких я був позбавлений можливості виважено та об'єктивно оцінити умови угоди.
Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.
Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
У відповідача - ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» відсутня ліцензія на здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, та що суперечить вимогам законодавства.
Також відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.
Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Договір фінансового лізингу від 11 березня 2016 року №003049 нотаріально посвідчено не було, що тягне за собою його нікчемність.
Зазначені обставини відображені у правовій позиції Верховного Суду України у справі №6-2766цс14 від 16.12.2015року, що є обов'язковою для судів.
Крім цього, зазначений у розділі 18 «Місцезнаходження, реквізити та підписи сторін» договору фінансового лізингу №003049 від 11.03.2016р. код ЄДРОУ 39706238 не належить стороні договору - товариству з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія ВАШ АВТО», а належить іншій юридичній особі - товариству з обмеженою відповідальність «АВТО-ГРАФ+», місцезнаходження якого зареєстроване за тією ж адресою що і ТОВ «Лізингова компанія ВАШ АВТО».
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія ВАШ АВТО» має код ЄДРПОУ 39733392.
Лише у подальшому, додатковим договором від 11.03.2016р. код ЄДРПОУ відповідача було вказано 39733392.
Ця обставина також підтверджує обманний характер договору фінансового лізингу та його укладення із застосуванням нечесної підприємницької практики.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 216 ЦК України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
У відповідності до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ч. 1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч.1,2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Стверджує, що незаконно заволодівши належними йому грошовими коштами у сумі 166 000 грн. відповідач тим самим позбавив його права на вільне володіння , користування і розпорядження своєю власністю. Тому просить суд визнати недійсним договір фінансового лізингу №003049 від 11 березня 2016 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» в особі представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та стягнути з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» (код ЄДРПОУ 39733392, юридична адреса - 01601, м. Київ, вул. Шовковична, 42-44) на його, ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1) користь, грошову суму у розмірі 166 000 (сто шістдесят шість тисяч) грн.
В судовому засіданні позивач та його представник. позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просять їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини своєї неявки суду не повідомила, а тому суд на підставі ст.. 169 ЦПК України справу розглянув у його відсутності. Заслухавши пояснення позивача та його представника та дослідивши матеріали справи суд дійшов до наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що 11 березня 2016 року у місті Кам'янець-Подільський, по вулиці Пушкінська, будинок 37, Хмельницької області між позивачем та ТОВ «Лізінгова компанія «ВАШ АВТО» в особі представника за довіреністю ОСОБА_2 було укладено договір фінансового лізингу №003049, згідно якого відповідач (лізингодавець) бере на себе зобов'язання придбати автомобіль CITROEN C4 CACTUS - (предмет лізингу) у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим договором.
11 березня 2016 року позивачем було сплачено платіж за договором у сумі 166 000,00 грн. У рахунку ТОВ «ВАШ АВТО» та квитанції №ПН572744 від 11.03.2016р. призначенням платежу зазначено «платіж згідно договору фінансового лізингу №003049 від 11.03.2016р.»
Встановивши, що умови вище вказаного договору є несправедливими позивач на адресу головного офісу відповідача надіслав кур'єрською поштою заяву про відкликання згоди на укладення договору і повернення перерахованих відповідачу коштів у сумі 166 000 грн, однак на вказану заяву відповідач невідреагував.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач має право вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках.
Згідно ч.6 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору. Відкликання згоди оформлюється письмовим повідомленням, яке споживач зобов'язаний подати особисто чи через уповноваженого представника або надіслати кредитодавцю до закінчення строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини. Кредитодавець зобов'язаний повернути споживачеві кошти, сплачені ним згідно з договором про надання споживчого кредиту, але не пізніше, ніж протягом семи днів. За кожний день затримки повернення споживачу коштів, сплачених ним згідно з договором про надання споживчого кредиту понад установлений строк (сім днів), споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка суми, належної до повернення кредитодавцем.
Твердження позивача та його представника щодо умов несправедливості вище вказаногодоговору фінансового лізингу підтверджується наступним.
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним
Згідно ч.3 ст.509 ЦК України встановлює, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.
За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовий лізинг вважається фінансовою послугою, а тому на правовідносини між сторонами розповсюджується й положення Закону України «Про захист прав споживачів».
Згідно ч.1 ст.3 вказаного Закону предметом договору лізингу (далі - предмет лізингу) може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.
В частині 4 даного Закону зазначено, що суб'єктами лізингу можуть бути: лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу; лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця; продавець (постачальник) - фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу; інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.
Відповідно до ст.5 Закону договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.
За змістом ч.1 та ч.2 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
За положеннями ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами.
Споживач має право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час та на вільне використання електронних платіжних засобів з урахуванням режиму роботи та обов'язкових для продавця (виконавця) форм (видів) розрахунків, установлених законодавством України.
Забороняється примушувати споживача придбавати продукцію неналежної якості або непотрібного йому асортименту.
Згідно з вимогами ст. 21 цього Закону, крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо, зокрема, при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.
Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
За змістом п.17 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
П.п. 3,22 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
За змістом п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» від 12.04.1996р. №5 з наступними змінами, оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення - в частині відносин між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини, щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.
Отже, до відносин, заснованих на договорі фінансового лізингу №003049 від 11.03.2016р., підлягають застосуванню норми Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки у даних правовідносинах лізингоодержувач виступає споживачем послуг, наданих виконавцем, для задоволення особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю.
Відповідно до ч. 2 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі, коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаний недійсним в цілому.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України Про захист прав споживача, якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, позбавлення достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення; така практика вводить в оману стосовно: ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг, ... коли надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Згідно п.1.4 оспорюваного договору №003049 від 11.03.2016р., Лізингодавець не відповідає перед Лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності Предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобовязаннями відповідає продавець.
Відповідно до п.1.1 Договору домовленість з представником відповідача була лише про модель та марку автомобіля..
Крім того, в Договорі №003049 від 11.03.2016р. відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатися споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений Лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед Лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений Лізингодавцем, продавець (постачальник) та Лізингодавець несуть перед Лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.
Вибір продавця предмета лізингу за оспорюваним договором здійснює відповідач, отже пункт 1.4 Договору, щодо усунення Лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності, тощо, суперечить положенням ст. 808 ЦК України щодо солідарної відповідальності продавця і лізингодавця, і водночас це обмежує права споживача на захист і отримання відшкодування у передбачених законом випадках., а тому, така умова договору є несправедливою.
Також є справедливою і умова п. 4.2 Договору №003049 від 11.03.2016р., згідно якої Лізингодавець не несе відповідальності за будь-яке пошкодження та/або втрату Предмета лізингу, які можуть виникнути прямо або опосередковано в результаті невиконання Лізингоодержувачем будь-яких умов даного Договору.
Не справедливою також є умова п. 3.2.6. Договору №003049 від 11.03.2016р., згідно якої Лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати даний Договір за умови невиконання Лізингоодержувачем умов договору.
Відповідно до п.п. 5.4, 5.8., 5.9 Договору №003049 від 11.03.2016р., Лізингодавець звільняється від відповідальності стосовно будь-яких претензій, вимог або проваджень проти Лізингодавця як власника Предмета лізингу щодо будь-якого травмування, смерті, пошкодження або втрати, спричинених навколишньому середовищу, юридичним або фізичним особам або майну, що виникли прямо або опосередковано внаслідок володінням, експлуатацією, транспортування Предмета лізингу; не несе відповідальності за будь-які особливі характеристики або придатність предмета лізингу для будь-якої мети, а також за будь-яку шкоду, яка може виникнути в результаті використання предмету лізингу; не несе відповідальності за всі особливі властивості предмета лізингу, які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна лізингоодержувача та третіх осіб, навколишнього середовища, і вся відповідальність покладається на Лізингоодержувача.
При цьому, у договорі відсутні будь-які посилання на характеристики чи особливі властивості предмета лізингу.
Також на підставі п.п. 7.2, 7.3 Договору, страхування предмета лізингу та супутніх ризиків, які не є зазначеними, здійснюється за рахунок Лізингоодержувача згідно виставленого йому рахунку, але на користь Лізингодавця.
У відповідності до ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" розмір лізингових платежів є істотною умовою договору.
Відповідно до п.8.1.- 8.5. договору передбачено, що вартість предмету лізингу, всі платежі, передбачені договором, в тому числі і лізингові платежі, штрафи та інші платежі, розраховуються у доларах США на змінній основі в українських гривнях за обмінним курсом долара США до української гривні на дату оплати. Вартість предмету лізингу може змінюватися у залежності від обмінного курсу долара США до української гривні або в разі зміни відпускної ціни транспортного засобу у продавця. При цьому лізингоодержувач несе всі валютні ризики за договором.
Додатком №1 до договору вартість предмету лізингу та всі лізингові платежі передбачені у доларах США.
За змістом абз. 4 п.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються, зокрема: сума кредиту; детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.
За положеннями ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Суд вважає, що наслідком сплати позивачем щомісячних лізингових платежів у доларах США стане істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків, згідно з якими сукупна вартість предмету лізингу зросте та суттєву величину.
Крім цього, положення п. 5.5 Договорів суперечать змісту п.4 ч.2 ст. 10, ч.3 ст. 15 Закону України "Про фінансовий лізинг" в частині обмеження права позивачів на відшкодування вартості поліпшень предмету лізингу.
Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Всупереч зазначеному положенню, згідно п.5.7. Договорів зазначено, що на їх чинність не впливають будь-які обмеження або неможливість користування Предметом Лізингу внаслідок його часткового пошкодження, або внаслідок юридичних чи технічних або економічних причин, випадків надзвичайних подій чи форс-мажору. В таких випадках зобов'язання Лізингоодержувача, в тому числі платіжні зобов'язання, залишаються чинними в повному обсязі.
До істотних умов договору лізингу Закон України "Про фінансовий лізинг" відносить умову про лізингові платежі, які, згідно ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду Лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо повязані з виконанням договору лізингу. Перелік лізингових платежів є вичерпним.
Умовами оспорюваного договору №003049 від 11.03.2016р. передбачено такий склад лізингових платежів: адміністративний платіж - першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу Першого платежу, який підлягає сплаті за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору у розмірі 10% від вартості Предмета лізингу згідно додатку №1 до договору, авансовий платіж - обов'язкий платіж, що складає частину від вартості предмету лізингу у розмірі 50% вартості Предмета лізингу згідно додатку №1 до договору, комісія за передачу Предмета лізингу, яка становить 3% від вартості Предмета лізингу, комісія за супроводження договору, лізингові платежі, які включають в себе відсотки (проценти) за користування Предметом лізингу в розмірі 21% річних на залишок частини від обсягу фінансування та сплату комісії за супроводження Договору в розмірі 7%.
Як вбачається із наведених договірних умов склад лізингових платежів виходить за межі переліку таких платежів, передбачених Законом.
Також пунктом 10.2. спірного Договору визначено розмір щомісчних лізингових платежів за складною формулою, а саме: ЩЛП= ВПЛ*К, де ЩЛП періодичний лізинговий платіж, ВПЛ вартість предмета лізингу, К - коефіцієнт, який розраховується за окремою формулою: К= i х (1+і)» / ((1+i)» -1, де і - сума відсоткової ставки за користування обсягом фінансування та комісії за супроводження договору (розраховані за один місяць), n - кількість періодів. Причому, у зазначеній формулі взагалі відсутнє позначення « n » - кількість періодів.
Таке визначення розміру щомісячного лізингового платежу є незрозумілим для звичайного споживача.
У додатку №1 до укладеного договору фінансового лізингу від 30 серпня 2014 року за №010897 зазначена вартість предмета лізингу - 20 694,03 долари США, відсоток авансового платежу - 50 %, сума виплат авансового платежу - 10 347,01 доларів США, щомісячний авансовий платіж - 862,25 доларів США, адміністративний платіж (10%) - 2069,40 доларів США, комісія за передачу (3%) - 620,82 доларів США .
Згідно виданого відповідачем рахунку на оплату суми 166 000 гривень за договором від 11.03.2016р. №003049 ним було сплачено зазначену суму згідно квитанції №ПН572744 від 11.03.2016р. як платіж за цим договором, без призначення платежу, лише зазначено як «платіж згідно договору фінансового лізингу».
В зв'язку з цим, згідно рахунку відповідача та квитанції неможливо встановити на сплату якого саме платежу за договором внесено відповідну грошову суму 166 000 грн.
Крім того, в п.п. 12.4., 12.5, 12.6, 12.8, 12.10., 12.11., 12.12, 12.13. Договору передбачена сплата Лізингоодержувачем штрафу, пені та збитків, але при цьому адекватного захисту прав Лізингоодержувача від неналежного виконання договірних зобов'язань Лізингодавцем умовами договору не передбачено.
Також Договором встановлюється жорстка одностороння відповідальність Лізингоодержувача не лише за будь-яке порушення зобов'язання, а й за розірвання договору за його ініціативи (п.12.1. - 40% сплаченого авансового платежу - штраф за дострокове розірвання, адміністративний платіж не повертається) , що є обмеженням визначених пунктами 3, 6 ч.1 ст.3,ч.3 ст.509 ЦК України принципів свободи договору, справедливості, розумності та добросовісності, а також передбачених ч.1 ст.7, п.3 ч.1 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" прав споживача на розірвання договору.
Дані умови Договорів порушують принцип добросовісності, встановлений п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст.509 ЦК України, тому що сплачена позивачем сума 166 000 грн. є неспівмірною із затратами Лізиногодавця при укладенні договору, оскільки за вчинення Лізингодавцем інших дій на виконання оговору, передбачені інші платежі, які належить сплатити Лізингоодержувачу.
Також, дана умова Договорів призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, оскільки на порушення вимог п.4 ч.3 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" спірним договором не встановлено права позивача, як споживача, на одержання відповідної компенсації від ТОВ "Лізингова компанія "ВАШ АВТО", як виконавця, у зв'язку з розірванням договору. У випадку розірвання договору відповідальність за це покладається тільки на позивача.
Також даний пункт Договорів завдає шкоди позивачу, як споживачу, оскільки сплачені ним кошти 166000 є значною сумою і у випадку розірвання договору їх більша частина залишаються у відповідача.
Таким чином, суд вважає, що зазначені положення Договорів є несправедливими, оскільки встановлюють жорстку відповідальність за порушення умов договору лише споживача, усувають відповідальність відповідача, не надають право споживачу вимагати дострокового розірвання договору, передбачають покладення на споживача штрафу за дострокове розірвання договору, і надають відповідачу право не повертати платежі за організацію договору у випадку дострокового розірвання договору споживачем.
Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.
Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).
Аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу від 11 березня 2016 року №003049 дає підстави прийти до висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.
За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.
Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому.
Крім цього, згідно п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.
Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Суду не надано доказів проте, що у відповідача - ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» є ліцензія на здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб. Також відповідно до ч.2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.
Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Договір фінансового лізингу від 11 березня 2016 року №003049, укладений між позивачем та відповідачем, нотаріально посвідчено не було, що тягне за собою його нікчемність.
Зазначені обставини відображені у правовій позиції Верховного Суду України у справі №6-2766цс14 від 16.12.2015року.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Ст. 216 ЦК України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Таким чином, виходячи з вище наведеного, суд вважає, що позов слід задовольнити, визнати недійсним договір фінансового лізингу №003049 від 11 березня 2016 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» в особі представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» (код ЄДРПОУ 39733392, юридична адреса - 01601, м. Київ, вул. Шовковична, 42-44) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1), грошову суму у розмірі 166 000 (сто шістдесят шість тисяч) гривень.
Керучись ст.ст. 3, 10, 60, 213-214 ЦПК України, ст.ст.1,2,5,6, п3,абз. 4 п.4 ст.11, ч.2 ст.16. ЗУ « Про фінансовий лізинг», ч.6 ст.11, ст.17, ст.ст.18,19, ст.21 ЗУ « Про захист прав споживачів»,ст. 192, ст.202, ч.1 ст.203, ч.3 ст. 509, ч.6 ст.762, ,ч.ч.1,2 ст. 806, ч.1 ст. 808 ЦК України, суд,
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати недійсним договір фінансового лізингу №003049 від 11 березня 2016 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» в особі представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» (код ЄДРПОУ 39733392, юридична адреса - 01601, м. Київ, вул. Шовковична, 42-44) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1), грошову суму у розмірі 166 000 (сто шістдесят шість тисяч) гривень.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» (код ЄДРПОУ 39733392, юридична адреса - 01601, м. Київ, вул. Шовковична, 42-44) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 660 гривень.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення, а особами, які беруть участь у справі але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення..
Суддя Тячівського
районного суду: ОСОБА_4