Єдиний унікальний номер 235/8552/15-к
Номер провадження 11-кп/775/496/2016
28 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Донецької області в складі:
судді-доповідача: ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю
секретаря: ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
обвнуваченого ОСОБА_6
розглянув у місті Бахмуті Донецької області у відкритому судовому засіданні в приміщені апеляційного суду Донецької області апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 на вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 28 січня 2016 року, у кримінальному проваджені внесеному у ЄДРДР за № 12015050410001653 від 04 липня 2015 року, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бараново Валківського району Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , маючому неповолітню дитину, раніше судимого:
1) 17 лютого 1997 року Московським Районним судом м. Харків за ст. 140 ч. 3 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення вол, за ст. 75 КК України умовно з випробуванням терміном на 3 роки;
2) 05 серпня 1998 року Московським Районним судом м. Харків за ст. ст. 140 ч.2, 140 ч. 3, 17, 140 ч. 2, 142 ч.1 206 ч.2, 43 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 18.07.2002 року умовно-достроково на 2 роки 4 місяці 9 днів за постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 17.07.2000 року;
3) 18 травня 2001 року Московським Районним судом м. Харків за ст. 222 ч. 1 КК України до 4 років позбавлення волі, звільненого 17.09.2004 року умовно-достроково на 4 місяці 21 день за постановою Харківського районного суду від 09.09.2004 року;
4) 09 серпня 2005 року Московським Районним судом м. Харків за ст. 190 ч. 2 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, звільнено 30.11.2006 року по відбуттю покарання;
5) 19 листопада 2007 року Московським Районним судом м. Харків за ст. ст. 289 ч. 2, 185 ч.2 КК України до 6 років позбавлення волі, звільнено 07.12.2012 року умовно-достроково на 7 місяців 28 днів за постановою Харківського районного суду Харківської області від 29.11.2011 року;
мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченихч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України та призначено покарання у виді 9 років позбавлення волі, стягнуто 200000 гривень на користь потерпілого в рахунок відшкодування моральної шкоди, вирішено питання про речові докази, -
03.07.2015 року, близько 21.30 години, в приміщенні спальної кімнати, яка знаходиться на другому поверсі триповерхового житлового будинку, розташованого на території пансіонату «Калинова балка» в с.Калинове Красноармійського району Донецької області, між військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 обвинуваченим ОСОБА_6 та потерпілим ОСОБА_7 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків сталася сварка, яка переросла в обопільну бійку, під час якої, коли обвинувачений ОСОБА_6 опинився в положенні лежачи на ліжку, а потерпілий ОСОБА_7 розташувався на ньому зверху, у обвинуваченого ОСОБА_6 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті особистих неприязних стосунків виник умисел на вбивство потерпілого ОСОБА_7 . Реалізуючи свій злочинний намір та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, обвинувачений ОСОБА_6 з наявної у нього при собі ввіреної йому вогнепальної зброї - пістолету ПБ №Х165М калібру 9 мм, який знаходився в кобурі, закріплений на стегні правої ноги, дістав даний пістолет та здійснив три постріли в область передньої поверхні тулуба потерпілого ОСОБА_7 , внаслідок чого заподіяв останньому торакоабдомінальне кульове наскрізне поранення черевної порожнини, грудної клітини зліва, яке за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя.
Після здійснення вказаних пострілів обвинувачений ОСОБА_6 , будучи переконаним, що від цих пострілів неминуче настане смерть ОСОБА_7 , тобто, що він виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, припинив стрілянину. Однак смерть потерпілого ОСОБА_7 не настала з причин, які не залежали від волі обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки ОСОБА_7 було доставлено до Селидівської центральної міської лікарні, де останньому своєчасно було надано кваліфіковану медичну допомогу.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 вважає вирок винесений з істотними порушеннями кримінального процесуального закону та закону про кримінальну відповідальність, просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. В обґрунтування своїх апеляційних вимог вказує, що судом не досліджені обставини на які вказував обвинувачений, а саме відео запису допиту свідка ОСОБА_8 . Також вказує на недопустимість як доказ огляд місця події 04.07.2015 року, висновок судово балістичної експертизи від 18.08.2015 року, висновки судово-медичної експертизи речових доказів, судово-медичної експертизи. Не доведено скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння, яке повинно підтверджуватись експертним дослідженням. Зазначає, що у Прохватило не було умислу на вбивство потерпілого, він здійснив постріл з метою захисту. Вказує на протиправну поведінку потерпілого ОСОБА_7 , який з іншою особою навмисно і усвідомлено почали конфлікт, хотіли забрати автомат у обвинуваченого, що дає підстави вважати, що обвинувачений оцінював ситуацію з засад самозахисту і не був здатний повною мірою забезпечити відповідальність заподіяної шкоди в цій момент небезпеки, що призвело до зазначених наслідків. Отже дії обвинуваченого Прохватило слід кваліфікувати за ст. 124 КК України. Зазначає, що при вирішені цивільного позову про стягнення моральної шкоди, суд не керувався принципами розумності та справедливості. Потерпілим не надані докази того, чим обґрунтовується моральна шкода в розмірі 200000гривень.
В запереченнях на апеляційну скаргу потерпілий ОСОБА_7 зазначає, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив обставини події та правильно кваліфікував дії обвинуваченого, тому просить вирок суду залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку захисника та обвинуваченого, які просили апеляційну скаргу задовольнити, прокурора який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги та обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч. 2 ст. 370 КПК України, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини кримінального провадження, прийшов до правильного висновку щодо обсягу та доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_6 , правильно кваліфікувавши їх дії за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 115 КК України.
Вина ОСОБА_6 в інкримінованих діяннях підтверджується як показаннями самого ОСОБА_6 в судовому засіданні в суді першої інстанції, який вказав час та місце вчинення злочину, пояснив, що між ним та потерпілим виникла сварка в ході якої, він здійснив три постріли в тулуб ОСОБА_7 .
Також вина ОСОБА_6 підтверджуються іншими доказами, а саме: рапортом оперативного чергового Красноармійського МВ ГУМВС України згідно якого 03.07.2015 року о 23-30 годині до чергової частини міліції надійшло повідомлення про те, що до Селидівської ЦМЛ доставлений військовослужбовець ОСОБА_7 з проникаючим вогнепальним пораненням тулуба; протоколом огляду місця події, згідно якого у спальній кімнаті пансіонату виявили кулі патронів, гільзи автомат та пістолет; протоколом огляду місця події згідно якого на одязі обвинуваченого виявлені нашарування речовини червоного кольору вигляді плям; висновком судово медичної експертизи, згідно якої у потерпілого ОСОБА_7 виявлені вогнепальні поранення; висновком судової балістичної експертизи, згідно якої вилучений пістолет є нарізною вогнепальною зброєю. Також вина ОСОБА_6 підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_7 , та свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .
Доводи захисника, щодо не встановлення мотивів скоєння злочину, не знайшли свого підтвердження, оскільки судом першої інстанції достовірно встановлено, що сварка між обвинуваченим та потерпілим виникла на ґрунті неприязливих стосунків.
Відсутність умислу на вчинення умисного вбивства у зв'язку з тим, що обвинувачений мав реальну можливість довести умисел до кінця, на думку колегії суддів не може бути прийняти до уваги, оскільки здійснивши три постріли у життєво важливі органи, обвинувачений виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено у зв'язку із своєчесним наданням медичної допомоги потерпілому.
Доводи захисника щодо незадоволення клопотання в суді першої інстанції про дослідження протоколу одночасного допиту свідків на досудовому слідстві на думку колегії суддів не є такими, що заслуговують на увагу, оскільки свідок ОСОБА_9 була безпосередньо допитана в суді першої інстанції.
Доводи захисника, що огляд та вилучення 04.07.2015 року проведено незаконно, не заслуговують на увагу, оскільки приміщення для огляду було надано добровільно, в такому випадку ухвалення рішення слідчим суддею про проведення огляду місця події не є необхідним.
Що стосується доводів захисника, щодо недоведеності скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння, вони спростовуються показаннями самого обвинуваченого ОСОБА_6 , який показав, що 03.07.2015 року він знаходився в пансіонаті «Калінова балка» та вживав алкогольні напої, також показаннями свідків та медичною довідкою лікаря нарколога, згідно якої у ОСОБА_6 виявлено гостру інтоксикацію внаслідок вживання алкоголю. (том 1 а.с.98).
Щодо доводів захисника про необхідність перекваліфікувати злочин на ст. 124 КК України, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки між обвинуваченим та потерпілим виник конфлікт, який переріс в обопільну бійку.
Колегія суддів вважає, що стягнута шкода є достатньою і справедливою для відшкодування моральної шкоди заподіяної внаслідок скоєння злочину ОСОБА_6 .
На думку колегії суддів, суд першої інстанції врахував всі обставини справи, дані про особу обвинуваченого, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, тому покарання у вигляді 9 років позбавлення волі відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння нових злочинів, у зв'язку з чим підстав для зміни вироку суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404-405, 407, 419 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 28 січня 2016 року у відношенні ОСОБА_6 , засудженого за ч. 3 ст.15, ч. 3 ст. 115 КК України, залишити без змін.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати в строк покарання ОСОБА_6 строк попереднього ув'язнення з 04.07.2015 року по 28.04.2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня її проголошення, а засудженим в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді