№ 243/3332/16-ц
провадження № 2-о/243/301/2016
29 квітня 2016 року
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Ільяшевич О.В.,
при секретареві Хміль О.М.,
за участю:
представника заявника ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов'янського міськрайонного суду Донецької області(вул. Добровольського,2, м. Слов'янськ, Донецької області) цивільну справу за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа відділ державної реєстрації актів цивільного стану по м. Слов'янську Слов'янського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області про встановлення факту смерті, -
21 квітня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області із заявою про встановлення факту смерті. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що 04 квітня 2016 року в Україні, у м. Горлівка області померла її мати - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Заявниця мати поховала, та 08 квітня 2016 року у Микитівському відділі ЗАЦС м. Горлівка отримала свідоцтво про її смерть. На даний час їй стало відомо, що органи ДРАЦС на території м. Горлівка діють незаконно і всі документи видані ними є недійсними. При зверненні до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по м. Слов'янську Слов'янського міськрайонного управління юстиції в Донецькій області, з проханням зареєструвати смерть ОСОБА_3 та видати свідоцтво про її смерть відповідного державного зразка, заявнику було відмовлено, оскільки надані нею медичні документи не відповідають вимогам діючого в Україні законодавства. Можливості надати лікарське свідоцтво про смерть матері відповідного державного зразка, вона не може, оскільки лікарських установ, підконтрольних уряду України у місті Горлівка Донецької області немає. У зв'язку із викладеним, через відсутність можливості зареєструвати смерть матері у встановленому законом порядку та отримати свідоцтво про її смерть відповідного державного зразка аніж як через звернення до суду, заявник змушена була звернутися із даною заявою та просити суд встановити факт того, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Пристайлово Лебединського району Сумської області, громадянка України, померла 04 квітня 2016 року за місцем свого проживання: у Микитівському районі м. Горлівка Донецької області, причина смерті - механічна асфіксія від закриття дихальних шляхів чужорідним тілом.
Заявниця ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленою про дату та час розгляду справи, до судового засідання не з'явилась, надала суду письмову заяву з проханням розгляд справи проводити у її відсутності, за участю її представника ОСОБА_1, заяву задовольнити.
Представник заявника ОСОБА_1, який діє на підставі договору на представництво інтересів у суді першої інстанції по цивільній справі від 20 квітня 2016 року, у судовому засіданні просив задовольнити заявлені ОСОБА_2 вимоги посилаючись на обставини, викладені у заяві. Зазначив, що під час спроби заявника зареєструвати у встановленому законом порядку факт смерті матері, у ВДРАЦС м. Слов'янська їй було повідомлено, що для належної реєстрації смерті в органах РАЦС, отримання чинного витягу та свідоцтва про смерть, ОСОБА_3 необхідно надати документи передбачені ст. 17 ЗУ «Про акти цивільного стану», а саме, документи встановленої форми про смерть, видані закладом охорони здоров'я, або рішення суду про оголошення особи померлою чи про встановлення факту її смерті. У зв'язку з тим, що отримати у м. Горлівка Донецької області відповідні медичні документи неможливо, оскільки медичних установ підконтрольних уряду України у місті не має, заявник вимушена була звернутися до суду із даною заявою.
Представник заінтересованої особи ВДРАЦС по м. Слов'янську Слов'янського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, до судового засідання не з'явився, натомість суду надано клопотання з проханням розгляд справи проводити у відсутності представника відділу, рішення ухвалити згідно із вимогами чинного законодавства.
Суд, заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши надані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість.
Відповідно вимог ч.3 ст. 235 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як встановлено у судовому засіданні та видно із матеріалів справи, заявниця ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження заявника Серія:I-V №1990305, копією свідоцтва про її одруження Серія ІV-НО №394200, копією свідоцтва про розірвання шлюбу Серія:1-НО №017606, та свідоцтвом про другий шлюб заявника Серія:1-НО №070412.
20 квітня 2016 року, заявниця звернулась до Відділу ДРАЦС по м. Слов'янську Слов'янського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області із заявою про державну реєстрацію смерті батька, однак, у реєстрації їй було відмовлено.
Так, як видно зі змісту роз'яснення ВДРАЦС по м. Слов'янську Слов'янського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області № 1345/03.2-45 від 20 квітня 2016 року, ВДРАЦС було розглянуто документи, подані заявницею для державної реєстрації смерті ОСОБА_3, однак у зв'язку із тим, що для підтвердження факту смерті ОСОБА_3 заявником було пред'явлено документ, форма якого не відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 № 545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті», затвердженим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024, у реєстрації смерті матері їй було відмовлено.
Відповідно свідоцтва про смерть №021360 виданого 08 квітня 2016 року, ОСОБА_3 померла 04 квітня 2016 року у Микитівському районі Донецької області.
Згідно із представленою суду довідкою про причину смерті до форми №106/у №753, ОСОБА_3 померла у віці 74 років. Причиною смерті стала - механічна асфіксія від закриття дихальних шляхів чужорідним тілом.
Як видно із дозволу на поховання, І-НО №094750 виданого ОСОБА_2, датою поховання ОСОБА_3 є 06 квітня 2016 року.
Відповідно договору-замовлення № 462 від 06 квітня 2016 року, на організацію та проведення поховання, для поховання ОСОБА_3 було придбано ритуальну атрибутику на загальну суму 4 860 грн., до переліку якої увійшли, зокрема, гроб, хрест, тощо.
За даними відповіді ВДРАЦС Слов'янського МУЮ № 1362/03.2-09 від 21 квітня 2016 року, актовий запис про смерть ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 - відсутній.
Відповідно ч. 2 ст. 259 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в державних органах, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а лише є підставою для одержання зазначених документів.
Відповідно п. 8 ч.1ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно Закону України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України» від 04 лютого 2016 року № 990-VIII встановлені особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, які відображені в ст. 257-1 , п.8 ч.1 367 ЦПК України.
Відповідно ст.257-1 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
До складу тимчасово окупованої території України, визначеної Верховною Радою України, входять тимчасово окуповані території України, особливий правовий режим яких встановлено відповідно до Законів України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»№1207-VII від 15.04.2014 року, а також «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» №1680- VII від 16.09.2014 року та постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 року.
Відповідно ст.ст. 1, 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Статтею 9 цього Закону передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом України. Будь-який акт (рішення, документ), виданий такими органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків.
Згідно із ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Згідно із Наказом міністерства юстиції України від 17 червня 2014 року №953/5 «Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції», доступ користувачів до Єдиних та Державних реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України, зокрема Державного реєстру актів цивільного стану громадян, на території Донецької області, зокрема м. Горлівка Донецької області, тимчасово припинено, до закінчення антитерористичної операції на сході України. Тимчасово призупинено проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, повторну видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану та видачу витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян відділами державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходяться, зокрема, на території м. Горлівка Донецької області.
Відповідно п. 1 Постанови ПВС України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Відповідно роз'яснень п. 13 Постанови ПВС України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», заяви про встановлення факту смерті особи в певний час (п.7 ст.273 ЦПК) приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.
Відповідно ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа, встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або оголошення її померлою.
Розділом 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України №52/5 від 18.10.2000 року, з із змінами, передбачено, що підставою для державної реєстрації смерті є:
а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть);
б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть);
в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть;
г) рішення суду про оголошення особи померлою;
ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;
д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів;
е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров'я, де настала смерть, та інших осіб.
З урахуванням положень ст. 57 ЦПК України, за якими, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги, та зокрема можуть бути встановлені на підставі письмових доказів.
Суд зазначає, що згідно із статтею 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи питання щодо допустимості та належності доказів у сенсі глави 5 ЦПК України, суд приймає до уваги досліджені у судовому засіданні довідку про причину смерті, та свідоцтво про смерть ОСОБА_3 які хоч і не є офіційними документами, що створюють самі по собі правові наслідки, однак, на думку суду, можуть слугувати джерелом тих фактичних даних, що у сукупності з іншими документами, які підтверджують витрати та факт поховання, тощо, дають можливість суду дійти висновку, що смерть ОСОБА_3 настала 04 квітня 2016 року за вказаних у заяві обставин.
Приймаючи до уваги довідку про причину смерті, суд виходить з того, що незважаючи на ситуацію, яка склалася у країні, медичні заклади у зв'язку із специфікою роботи, повинні надавати медичну допомогу будь-яким особам, і у будь-якій ситуації, отже, у тому становищі, у якому опинилася заявниця, вона була позбавлена можливості отримати офіційні документи щодо смерті своєї матері, а тому звертаючись до суду, надала всі можливі докази, які могла надати у цій ситуації.
Крім того, застосовуючи Рішення Європейського Суду, як джерело «живого» права, суд також зазначає, що в ситуаціях, подібним тим, що приводяться у вказаній справі, обов'язок ігнорувати, не приймати до уваги дії існуючих de facto інститутів далекий від абсолютного. Для людей, які проживають на цій території життя продовжується. І це життя потрібно зробити більш стерпним і терпимим, воно повинно бути захищено від влади de facto, включаючи і їх суди, і саме в інтересах жителів цієї території дії згаданих властей, що мають відношення до сказаного, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами в тому числі і цим. Думати інакше означало б зовсім позбавляти проживаючих на цій території людей всіх їх прав кожного разу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, це означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать.
Така позиція висловлена у Рішенні Європейського Суду по справі «Кипр проти Турції» від 10 травня 2001 року (, де також у п. 93 Суд нагадує, що в своєму Консультативному Висновку по Намібії Міжнародний Суд заявив наступне (1971 ICJ Reports, p. 56, § 125):
"Загалом непризнання північно-африканської адміністрації цієї Території не повинно привести позбавлення народу Намібії вигод від міжнародної співпраці. Зокрема в той час як дії офіційного характеру, які здійснюються урядом Північної Африки від імені або по відношенні Намібії після спливу відомого мандата, являються незаконними та такими, що не мають сили, ця неспроможність не може бути розповсюджена на такі дії, як наприклад реєстрація народження, смерті, шлюбу, наслідки подібних дій можуть бути проігноровані в погіршення мешканців цієї Території».
Суд також зазначає, що документи, які підтверджують витрати на поховання, довідка про причину смерті ОСОБА_3, свідоцтво про смерть ОСОБА_3 є узгодженими між собою, не містять внутрішніх протиріч, і у своїй сукупності є достатніми, для того щоб дійти висновку, про те, що ОСОБА_3, померла саме 04 квітня 2016 року у Микитівському районі м. Горлівка Донецької області.
Виходячи з аналізу чинного законодавства та встановлених обставин справи, оцінивши представлені в силу положень ст. 60 ЦПК України докази в їхній сукупності, суд приходить до висновку, що факт смерті ОСОБА_3 знайшов своє підтвердження у ході судового слідства.
За наведених обставин, враховуючі досліджені судом докази, а також те, що визнання вказаного факту породжує юридичні наслідки, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_4 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст. ст. 10, 11, 60, 212- 215, 256 ч. 1 п. 8, 257, 259 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_2 про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт того, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Пристайлово Лебединського району Сумської області, громадянка України, померла 04 квітня 2016 року за місцем свого проживання: у Микитівському районі м. Горлівка Донецької області, причина смерті - механічна асфіксія від закриття дихальних шляхів чужорідним тілом.
Рішення відповідно ч.4 п.8 ст.257-1, ч.1 ст. 367 ЦПК України підлягає негайному виконанню.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.
Головуючий - суддя: О.В. Ільяшевич