13 квітня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,
ХоптиС.Ф., Штелик С.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, публічного акціонерного товариства «Златобанк», фермерського господарства «Зоря», ОСОБА_5, третя особа - Юр'ївська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визнання недійсною угоди про розірвання кредитного договору, визнання недійсними договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок грошових сум, сплачених замість боржника за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 жовтня 2015 року,
У березні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 10 квітня 2014 року між публічним акціонерним товариством «Златобанк» (далі - ПАТ «Златобанк») та фермерським господарством «Зоря» (далі - ФГ «Зоря») укладено кредитний договір з лімітом заборгованості за кредитною лінією у сумі 15 млн грн з кінцевою датою повернення кредиту 8 квітня 2015 року та зі сплатою 25,5 % річних. З метою забезпечення кредитних зобов'язань між банком та ОСОБА_5 5 червня 2014 року укладено договір іпотеки, предметами якого є земельна ділянка та житловий будинок АДРЕСА_1. Також 10 квітня 2014 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_3 зобов'язався відповідати за кредитними зобов'язаннями ФГ «Зоря». 30 січня 2015 року ПАТ «Златобанк» списав з поточних рахунків позивача 8 908 293 грн 06 коп. у рахунок погашення кредитної заборгованості, у наслідок чого він став кредитором і до нього перейшли права іпотекодержателя. Крім того, зазначає, що 30 січня 2015 року ФГ «Зоря» та ПАТ «Златобанк» уклали угоду про розірвання кредитного договору, за умовами якої домовились про розірвання кредитного договору з 30 січня 2015 року та з цього дня не мають один до одного претензій щодо виконання зобов'язань за кредитним договором.
Такий договір є недійсним, представники ПАТ «Златобанк» не мали повноважень на укладення цього договору, оскільки кредитором за таким договором став ОСОБА_3
Також просив визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_5, оскільки ОСОБА_5 не мала права розпоряджатися зазначеним майном, яке передано в іпотеку.
Посилаючись на те, що ФГ «Зоря» відмовляється повертати сплачені позивачем кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості, та з урахуванням норм ч. 2 ст. 556 ЦК України ОСОБА_3 просив позов задовольнити.
Рішенням Юр'вського районного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 жовтня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та постановити ухвалу, якою закрити провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним договору про розірвання кредитного договору, у решті вимог ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що у матеріалах справи відсутні відомості про будь-які взаємні права та обов'язки за договором іпотеки від 5 червня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 Також відсутні відомості про звернення позивача до відповідних державних органів із заявами про державну реєстрацію переходу до нього прав іпотекодержателя, а також відмови у реєстрації переходу таких прав з будь-яких причин. Договором поруки додаткова відповідальність боржника передбачена не була.
Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками суду першої інстанції та зазначив, що відсутні відомості про те, що банк уступив поручителю свої права кредитора, які ґрунтуються на кредитній угоді з боржником (відповідачем). Також розірвання кредитного договору з 30 січня 2015 року не свідчить про перехід прав нового кредитора до поручителя ОСОБА_3 Саме по собі розірвання такого договору між відповідачами не впливає на права та обов'язки ОСОБА_3, визначені ч. 2 ст. 556 ЦК України.
Проте повністю з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Судами установлено, що 10 квітня 2014 року між ПАТ «Златобанк» та ФГ «Зоря» укладено кредитний договір, за умовами якого ФГ «Зоря» надано кредит у формі відкриття відкличної кредитної лінії в межах максимального ліміту заборгованості, який становить 15 000 000 грн, з кінцевою датою повернення кредиту не пізніше 8 квітня 2015 року включно та сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 25,5 % річних.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_5 5 червня 2014 року укладено іпотечний договір, предметом якого є житловий будинок та земельна ділянка, що розташовані на АДРЕСА_1 й належать на праві приватної власності ОСОБА_5
Пунктом 1.1 вказаного договору передбачено забезпечення виконання зобов'язання в частині ліміту кредитної лінії, що становить 4 000 000 грн.
Також з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_3 10 квітня 2014 року укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_3 поручився перед кредитором та зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання боржником ФГ «Зоря» своїх боргових зобов'язань в повному обсязі. Сторони домовились, що зобов'язання поручителя перед кредитором є безумовними та для їх виконання дотримання ніяких інших умов, крім передбачених цим договором поруки та кредитним договором, не потребується.
Станом на 30 січня 2015 року заборгованість ФГ «Зоря» за кредитним договором від 10 квітня 2014 року перед ПАТ «Златобанк» становила 8 925 208 грн 42 коп., у тому числі 8 549 900 грн заборгованість по кредиту, 185 169 грн 76 коп. заборгованість з прострочених відсотків, 173 223 грн 30 коп. заборгованість з нарахованих відсотків, 16 915 грн 36 коп. пеня за прострочення виконання зобов'язань.
У зв'язку з неможливістю виконання своїх зобов'язань ФГ «Зоря» за кредитним договором ПАТ «Златобанк» 30 січня 2015 року здійснено договірне списання заборгованості за рахунок коштів поручителя ОСОБА_3 на підставі п. 3.1.2 договору поруки від 10 квітня 2014 року та п. 6.6 договору застави майнових прав від 10 квітня 2014 року, що укладені між ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_3
30 січня 2015 року між ПАТ «Златобанк» та ФГ «Зоря» укладено договір про розірвання кредитного договору від 10 квітня 2014 року, за умовами якого сторони домовились про розірвання кредитного договору з 30 січня 2015 року та з цієї дати не мають один до одного жодних претензій щодо виконання ними своїх зобов'язань за кредитним договором.
Всього з метою погашення заборгованості за кредитним договором здійснено списання 8 908 293 грн 06 коп.
9 квітня 2015 року житловий будинок та земельні ділянка, які були предметом іпотеки, за договором купівлі-продажу ОСОБА_5 відчужено ОСОБА_5
За положеннями ч. 1 ст. 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання, а кредитор після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.
Правовий аналіз норм ч. ч. 1, 2 ст. 556 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).
Часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 7 жовтня 2015 року у справі № 6-932цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.
Таким чином, суду апеляційної інстанції слід перевірити, чи виконані поручителем зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі, оскільки часткове виконання зобов'язань не породжує перехід до поручителя прав кредитора за кредитним договором.
Відповідно до ч.1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У порушення вимог ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України апеляційний суд не сприяв всебічному і повному з'ясуванню дійсних обставин справи, що має суттєве значення у її вирішенні, й допустив неповноту у з'ясуванні таких обставин.
Зазначаючи про те, що ОСОБА_3 не у повному обсязі виконав кредитні зобов'язання ФГ «Зоря» перед ПАТ «Златобанк», апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212-214, 315 ЦПК України не дав оцінки тому, що угодою про розірвання кредитного договору сторони погодили, що взаємних вимог один до одного не мають.
Зазначене вимагає дослідження, оскільки у разі, якщо сторони кредитного договору уклали угоду про відсутність взаємних претензій, то, відповідно, поручитель немає правових підстав для погашення невеликої заборгованості у вигляді пені. У такому разі суду слід оцінити положення договору іпотеки про перехід прав іпотекодержателя до позивача.
Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 жовтня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції..
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: В.І. Журавель
О.В. Закропивний
С.Ф. Хопта
С.П. Штелик