22 квітня 2016 р. Справа № 804/2268/16
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Гончарова І.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області Баранової Ю.В. про визнання незаконною та скасування постанови та визнання незаконними дії, -
21.04.2016 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області Баранової Ю.В. про визнання незаконною та скасування постанови та визнання незаконними дії.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області Барановою Ю.В. від 15.03.2016 року передчасно було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2/0182/226 виданого 15.03.2016 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку позивача, починаючи з 02 жовтня 2015 року, стосовно частини судового рішення, яке не набуло законної сили. Зазначена постанова державного виконавця від 15.03.2016 року отримана позивачем 08 квітня 2016 року. Вищезазначені дії з боку державного виконавця потягнули стягнення з позивача надмірної грошової суми в розмірі 3175 грн. 55 коп. за місцем основної роботи, яка взагалі не відповідає допущеного законом до негайного виконання судового рішення в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць. Також, не зважаючи на отриману державним виконавцем Барановою Ю.В. інформацію з боку голови Нікопольського міськрайонного суду - ОСОБА_4, щодо надсилання до Апеляційного суду Дніпропетровської області для прийняття до розгляду апеляційної скарги та набуття законної сили оскаржуваного рішення суду у справі № 182/7356/15ц про стягнення аліментів, станом на момент звернення з даною заявою, з позивача продовжується стягнення коштів в повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відкриття провадження в адміністративній справі за даним позовом, суддя виходить з наступних обставин.
Відповідно до ч.2 ст.107 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.
Положеннями п.1 ч. 1 ст.109 КАС України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пункт.1 ч.2 ст. 17 КАС України визначає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних та юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів), дій чи бездіяльності.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно зі ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішення, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також в тому разі, якщо законом не встановлений інший порядок судового оскарження рішення, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІV, сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Статтею 82 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України 13.12.2010 N 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» суди при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження. Частиною четвертою статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні. Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.
Статтею 383 ЦПК України, передбачено, що учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України, порушено їх права чи свободи. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, згідно з ч. 2 ст. 384 ЦПК України, подаються до суду, який видав виконавчий документ.
З тексту позовної заяви вбачається, що позивачем оскаржуються постанова державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області Баранової Ю.В. з примусового виконання рішення Нікопольського міськрайонного суду у Дніпропетровській області про стягнення аліментів в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку позивача по виконавчому провадженню, в якому ОСОБА_1 є боржником.
За таких обставин суд вважає, що оскільки законодавством передбачений інший порядок оскарження стороною виконавчого провадження рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб ДВС під час виконання рішень, позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а повинен розглядатись в порядку цивільного судочинства за правилами розділу VIII ЦПК України.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст.. ст.. 109, ст. 160, 165 КАС України, суддя,-
У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області Баранової Ю.В. про визнання незаконною та скасування постанови та визнання незаконними дії - відмовити.
Роз'яснити, що вирішення даного спору здійснюється в порядку цивільного судочинства.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачці разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку згідно ст. 186 КАС України до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили згідно ст. 254 КАС України.
Суддя І.А. Гончарова