"25" квітня 2016 р.Справа № 916/5074/15
За позовом: Військової частини НОМЕР_1
До відповідача: Фізичної особи-підприємця Свиридова Дмитра Володимировича
про стягнення
Суддя Оборотова О.Ю.
За участю представників сторін:
Від позивача: Завгородня Ю.В. - довіреність від 01.02.2016р.
Від відповідача: Свиридов Д.В. - паспорт НОМЕР_2 від 17.01.1997р.
СУТЬ СПОРУ: Військова частина НОМЕР_1 звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Свиридова Дмитра Володимировича про стягнення 18 776,91грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.12.2015р. суддя Літвінов С.В. порушив провадження по справі № 916/5074/15.
Розпорядженням керівника апарату суду № 201 від 15.02.2016р., приймаючи до уваги перебування судді Літвінова С.В. на лікарняному з 01.02.2016р., призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/5074/15, за результами якого дану справу розподілено судді господарського суду Одеської області Оборотовій О.Ю.
15.02.2016р. до господарського суду Одеської області від Фізичної особи-підприємця Свиридова Дмитра Володимировича надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позов визнає частково.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.02.2016р. суддею Оборотовою О.Ю. прийнято справу №916/5074/15 до свого провадження.
14.03.2016р. від Військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про уточнення позовних вимог відповідно до якої позивач просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Свиридова Дмитра Володимировича 19 321,88грн.
У судовому засіданні 04.04.2016р. від позивача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.04.2016р. продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів до 30.04.2016р.
04.04.2016р. від Військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про зміну позовних вимог відповідно до якої позивач просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Свиридова Дмитра Володимировича 16 966,27грн.
25.04.2016р. від Військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про зміну позовних вимог відповідно до якої позивач просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Свиридова Дмитра Володимировича 13 375,41грн.
У судовому засіданні 25.04.2016р. оголошено перерву до 25.04.2016р. о 15:10 у відповідності ст.77 ГПК України.
У судовому засіданні 25.04.2016р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази, суд встановив:
8 січня 2014 року між Військовою частиною НОМЕР_3 та Фізичною особою-підприємцем Свиридовим Дмитром Володимировичем було укладено договір складування № 6/91, предметом якого є зберігання майна поклажодавця у приміщенні будівлі за ГП (генеральним планом) № 28, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Світанку, 47 А, військове містечко № 210, площа виділена під зберігання - 50 кв.м.
Згідно із п. 1.2 договору №6/91 Поклажодавець використовує вказану площу для складування свого майна.
Відповідно до п. 9.1 договору №6/91 цей Договір діє з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року.
26.06.2014р. зв'язку з порушенням істотних умов договору позивач звернувся до відповідача з повідомленням про дострокове розірвання договору з 01 липня 2014 року та необхідністю врегулювання договірних відносин з КЕВ м. Одеси, оскільки саме КЕВ м. Одеси є балансоутримувачем даних будівель.
Як зазначає позивач аудитом встановлено, що посадовими особами військової частини НОМЕР_1 не забезпечено вивільнення суб'єктами підприємницької діяльності ПП «Міленіум-Транс», ФОП Джум Р.М., ФОП ОСОБА_1 , ФОП Кир'яков С.І., ФОП Каганюк І.С. займаних приміщень в/м №210, внаслідок чого зазначеними суб'єктами підприємницької діяльності на протязі 2014-2015 років здійснювалось безоплатне користування нерухомим військовим майном в/м №210 для здійснення підприємницької діяльності.
05.10.2015 року між ФОП Свиридовим та Військовою частиною НОМЕР_1 підписано Акт звірки недоотриманих коштів згідно договору №6/91 від 08.01.2014 року, відповідно до якого відповідач визнає заборгованість перераховану відповідно до аудиторської перевірки.
Військова частина НОМЕР_1 звернулася з повідомленням до ФОП Свиридова про необхідність погасити дебіторську заборгованість, проте заборгованість не погашена, враховуючи викладене, позивач був змушений звернутись до господарського суду Одеської області за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти, акти цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства; особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ст.14 ЦК України).
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.
Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно ст. ст. 907, 651, 652 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
26.06.2014р. зв'язку з порушенням істотних умов договору, позивач звернувся до відповідача з повідомленням про дострокове розірвання договору з 01 липня 2014 року, проте в процесі розгляду справи Військова частина НОМЕР_1 надала письмові пояснення, з приводу того, що згоди на розірвання договору від відповідача не надійшло, а тому сторони продовжували визнавати даний договір.
Відповідно до ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Отже, після 01.07.2014р. договір між сторонами продовжував діяти, так як Військова частина НОМЕР_1 в установленому законом порядку не розірвала договір №6/91.
Суд встановив, що сторони передбачили строк дії договору №6/91 а саме з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. з гарантованим щорічним продовженням терміну дії договору складування (за письмовим погодженням сторін) на загальний строк до п'яти років за умови сумлінного виконання Поклажодавцем усіх зобов'язань за умовами договору.
Враховуючи, що письмова згода сторін щодо продовження строку дії договору відсутня, договір було припинено саме 31.12.2014р.
Отже, суд при вирішенні даного спору дійшов висновку про припинення між сторонами договірних відносин з 31.12.2014р. Враховуючи, що доводи Військової частини НОМЕР_1 базуються на існуванні між сторонами по справі договірних відносин, які виникли на підставі договору №6/91 суд доходить висновку про необґрунтованість нарахування основної заборгованості та відповідних штрафних санкцій після 31.12.2014р.
У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону, іншими правовими актами, договором, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно пред'являються.
Судом встановлено неналежне виконання Фізичною особою-підприємцем Свиридовим Дмитром Володимировичем зобов'язань за договором №6/91, а саме несвоєчасне проведення розрахунків за послуги складування. А саме, за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2014р. відповідач вчасно не розрахувався.
Сторонами погоджено, що плата за послуги складування визначається в розмірі 920 грн. на місяць В наслідок чого у Фізичної особи-підприємця Свиридова Дмитра Володимировича утворилась основна заборгованість в розмірі 5520 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем сплачено 445,16 грн. 31.08.2015р., 2000грн. 16.11.2015р., 2000грн. 14.12.2015р., 2000грн. 15.03.2016р. 1000грн. 20.04.2016р.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з простроченням виконання зобов'язання відповідачем щодо сплати заборгованості за договором складування № 6/91 від 08.01.2014р., згідно норм чинного законодавства, зокрема ч.2 ст.625 ЦК України та умов договору, позивачем (відповідно заяви про зміну позовних вимог від 25.04.2016р.) було нараховано пеню у розмірі 132,3грн. 3% річних у сумі 377,16грн., суму інфляційних втрат у розмірі 1525,51грн. та штраф у сумі 1700грн.
Враховуючи те, що позивачем помилково визначено період нарахування штрафних санкцій, та основну суму боргу, судом здійснено власний розрахунок заборгованості:
Розрахунок договірної пені:
ВідсотокГраничний строк оплатиСтрок розрахунку пеніКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума пені, грн.
2*Ставка НБУ10.07.201411.07.2014 -11.01.2015185920120,20
ВідсотокГраничний строк оплатиСтрок розрахунку пеніКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума пені, грн.
2*Ставка НБУ10.08.201411.08.2014 -11.02.2015185920125,12
ВідсотокГраничний строк оплатиСтрок розрахунку пеніКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума пені, грн.
2*Ставка НБУ10.09.201411.09.2014 -11.03.2015182920137,34
ВідсотокГраничний строк оплатиСтрок розрахунку пеніКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума пені, грн.
2*Ставка НБУ10.10.201411.10.2014 - 11.04.2015183920165,32
ВідсотокГраничний строк оплатиСтрок розрахунку пеніКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума пені, грн.
2*Ставка НБУ10.11.201411.11.2014 -11.05.2015182920191,16
ВідсотокГраничний строк оплатиСтрок розрахунку пеніКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума пені, грн.
2*Ставка НБУ10.12.201411.12.2014 -11.06.2015183920217,02
Всього 956,16 грн.
Проте, враховуючи те, що Військова частина НОМЕР_1 у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 132,3грн, та те, що в даному випадку у суду відсутні правові підстави для виходу за межі позовних вимог, суд доходить до висновку про правомірність нарахування 132,3грн. пені за прострочення виконання зобов'язань щодо сплати заборгованості за договором складування.
Розрахунок 3% річних:
За липень
ВідсотокГраничний строк оплати Строк розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.
3%10.07.201411.07.2014 -31.08.201541792031.53
ВідсотокГраничний строк оплати Строк розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.
3%31.08.201501.09.2015-30.09.201520920 - 445,16 = 474.841,17
За серпень
ВідсотокГраничний строк оплати Строк розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.
3%10.08.201411.08.2014-30.09.201541692031.46
За вересень
ВідсотокГраничний строк оплати Строк розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.
3%10.09.201411.09.2014-30.09.201538592029.11
За жовтень
ВідсотокГраничний строк оплати Строк розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.
3%10.10.201411.10.2014-30.09.201535492026.84
За листопад
ВідсотокГраничний строк оплати Строк розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.
3%10.11.201411.11.2014-30.09.201532492024.50
За грудень
ВідсотокГраничний строк оплати Строк розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.
3%10.12.201411.12.2014-30.09.201529492022.23
Всього 166,84 грн.
Розрахунок індексу інфляції:
За липень
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу
11.07.2014 - 31.08.20159201.547502.89
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу
01.09.2015 - 30.09.2015474.841.02310.92
За серпень
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу
11.08.2014 - 30.09.20159201.576529,82
За вересень
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу
11.09.2014 - 30.09.20159201.563518.31
За жовтень
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу
11.10.2014 - 30.09.20159201.519477.78
За листопад
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу
11.11.2014 - 30.09.20159201.484445.02
За грудень
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу
11.12.2014 - 30.09.20159201.456419.57
Всього: 2904,31
Проте, враховуючи те, що Військова частина НОМЕР_1 у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача індекс інфляції у сумі 1 525,51 грн., та те, що в даному випадку у суду відсутні правові підстави для виходу за межі позовних вимог, суд доходить до висновку про правомірність нарахування 1 525,51 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язань щодо сплати заборгованості за договором складування.
Крім цього, за прострочення платежів по оплаті за складування понад три місяці, Поклажодавець сплачує штраф у розмірі сто неоподаткованих мінімумів громадян - 1700 грн.
Отже, суд встановив, що за порушення умов оплати послуг зі складування Військовою частиною НОМЕР_1 було нараховано 132,3грн. пені, 1 525,51 грн. інфляційних втрат, 1700 грн. штрафу, дані суми підлягають задоволенню в редакції позивача, основна сума заборгованості та 3% річних визначені невірно, та підлягають стягненню враховуючи розрахунок господарського суду Одеської області а саме: основна заборгованість складає 5520 грн. та 3% річних в розмірі 166,84 грн.
Отже, всього за договором складування №6/91 з відповідача належить стягнути 9044,65грн.
Враховуючи часткові проплати Фізичної особи-підприємця Свиридова Дмитра Володимировича а саме: 445,16 грн. 31.08.2015р., 2000грн. 16.11.2015р., 2000грн. 14.12.2015р., 2000грн. 15.03.2016р. 1000грн. 20.04.2016р. у відповідача наявна непогашена заборгованість у розмірі 1599,49грн.
Судом не приймається до уваги відзив на позовну заяву Фізичної особи-підприємця Свиридова Дмитра Володимировича в якому відповідач визнає основну заборгованість у розмірі 15040,44 з урахуванням того, що відповідно до даного відзиву позов зі сторони відповідача визнається частково, не обгрунтовано джерело формування даної заборгованості а також з урахуванням п. 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначається, що згідно з частиною четвертою статті 78 ГПК господарський суд виносить ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, а відповідно до частини п'ятої цієї ж статті приймає рішення про задоволення позову у разі визнання його відповідачем. Проте суд, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог та відповідача - про визнання позову. На підставі частини шостої статті 22 ГПК у разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства.
В даному випадку перевірка відповідності дій сторін закону та відсутності порушення прав інших осіб є не правом, а обов'язком суду. Якщо суд установить, що реалізація права позивача на відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог, права відповідача на визнання позову призводить до порушення закону та прав інших осіб, він зобов'язаний відмовити в реалізації цих прав і розглянути справу по суті.
Акт звірки взаємних розрахунків, який був підписаний відповідачем також не можна вважати належним доказом наявності заборгованості або невиконання зобов'язань Фізичною особою-підприємцем Свиридовим Дмитром Володимировичем.
Аналогічна правова позиція викладена у Постановах ВГСУ від 06.12.2005р. у справі №41/79, від 28.02.2006р. у справі №14/158, від 16.12.2010р. у справі №17/717.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
Враховуючи приписи постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 та ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33,34,43,44-49,50,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Свиридова Дмитра Володимировича ( АДРЕСА_1 Інд. податк. № 2629607190 № свідоцтва НОМЕР_4 на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 \р 35222026003305 в ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 08419537 заборгованість в розмірі 1599,49грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1218грн.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 27.04.2016р.
Суддя О.Ю. Оборотова