79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
19.04.2016р. Справа№ 914/498/16
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Дочірнього підприємства «Інтергал-Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал», м.Черкаси
до відповідача ОСОБА_1 підприємства «А.С. Проект», Харківська обл., Харківський район, смт. Покотилівка
про стягнення штрафних санкцій в розмірі 468 192,54 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність №01-03-16 від 01.03.2016р.);
від відповідача: не з'явився.
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Дочірнім підприємством «Інтергал-Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» до відповідача ОСОБА_1 підприємства «А.С. Проект» про стягнення штрафних санкцій в розмірі 468 192,54 грн.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.
Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, причин неявки представника та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Як вбачається з витягу № НОМЕР_1 з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 29.02.2016р., тобто після порушення провадження у справі, відповідач змінив місцезнаходження на: 62458, Харківська обл., Харківський район, смт. Покотилівка, вул. Фрунзе, буд.18.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд -
встановив:
01.09.2015р. між Дочірнім підприємством «Інтергал-Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» (замовник) та ОСОБА_1 підприємством «А.С. Проект» (підрядник) укладено договір підряду №01/09/15-ВВ, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик, у відповідності до умов даного договору виконати роботи по влаштуванню благоустрою території за адресою: м.Львів, вул.В.Великого, 20 (надалі - об'єкт), а замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх.
Відповідно до п.2.4. договору підрядник зобов'язується приступити до виконання робіт не пізніше 5-ти календарних днів після підписання цього договору.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені цим договором та додатками до нього до 31.10.2015р.
Згідно із п.4.1. договору загальна вартість робіт за цим договором визначається сторонами у цьому договорі та додатках до нього і становить 508 904,94 грн.
Відповідно до п.7.2. договору у випадку порушення підрядником строків початку, виконання, здачі робіт, вказаних у пунктах 2.4., 3.1. цього договору, останній сплачує замовнику штраф в розмірі 1% від договірної ціни робіт, вказаної в п.4.1. договору, за кожен день такого прострочення.
Як стверджує позивач, фактично, роботи на об'єкті у вказаний термін завершені відповідачем не були, загальний обсяг робіт замовнику належним чином не переданий.
При цьому позивач зазначає, що 31.01.2016р. відповідач передав замовнику довідку про вартість виконаних робіт за січень 2016р. на загальну суму 560 038,84 грн. та акт №1 за січень 2016р. на загальну суму 503 539,00 грн., а також акт №2 на додаткові роботи на загальну суму 56 499,84 грн.
Таким чином позивач стверджує, що відповідачем порушено термін здачі робіт, передбачений п.3.1. договору підряду, у зв'язку з чим відповідачу нараховано штрафні санкції передбачені п.7.2. договору за період з 01.11.2015р. по 31.01.2016р. в розмірі 468 192,54 грн.
Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позов не подав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Як вбачається із матеріалів справи, 01.09.2015р. між сторонами укладено договір підряду №01/09/15-ВВ, відповідно до умов якого позивач доручає, а відповідач зобов'язується на власний ризик, у відповідності до умов цього договору виконати роботи по влаштуванню благоустрою території за адресою: м.Львів, вул.В.Великого, 20 (надалі - об'єкт), а відповідач зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на виконання п.4.2.1. договору підряду надано відповідачу аванс в розмірі 384 225,67 грн.
Як зазначалось вище, пунктом 3.1. договору передбачено, що підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені цим договором та додатками до нього до 31.10.2015р.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, роботи у строк, вказаний у п.3.1. договору виконані не були. Зокрема в матеріалах справи містяться довідка про вартість виконаних робіт за січень 2016р. на загальну суму 560 038,84 грн., акт №1 за січень 2016р. на загальну суму 503 539,00 грн., а також акт №2 за січень 2016р. на додаткові роботи на загальну суму 56 499,84 грн. Тим не менше, як вбачається з графіку виконання робіт по недоліках влаштуванню благоустрою на об'єкті «Житловий будинок по вул. В.Великого», роботи не були закінчені також і станом на січень 2016р.
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 1 ст. 216 та ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.
У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
Згідно ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.
До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.
Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено ЦК України види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як зазначалось вище, відповідно до п.7.2. договору у випадку порушення підрядником строків початку, виконання, здачі робіт, вказаних у пунктах 2.4., 3.1. цього договору, останній сплачує замовнику штраф в розмірі 1% від договірної ціни робіт, вказаної в п.4.1. договору, за кожен день такого прострочення.
Здійснивши перерахунок штрафних санкцій, беручи до уваги умови договору, враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 468 192,54 грн. є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням №66 від 22.02.2016р. на суму 7 022,89 грн., які відповідно до норм ст.49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116, ГПК України, суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства «А.С. Проект» (62458, Харківська область, Харківський район, смт.Покотилівка, вул.Фрунзе, буд. 18, код ЄДРПОУ 38098985) на користь Дочірнього підприємства «Інтергал-Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» (18016, м.Черкаси, вул.Паризької Комуни, буд. 65а, код ЄДРПОУ 32568603) штраф у розмірі 468 192,54 грн. та судовий збір в розмірі 7 022,89 грн.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Повний текст рішення
виготовлено 25.04.2016р.
Суддя Петрашко М.М.