79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
27.04.2016р. Справа№ 914/715/16
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромережі», м. Львів
до відповідача: ОСОБА_1 міської ради Львівської області, м. Сколе, Львівська область
про стягнення 134 260,03 грн.
Суддя - Горецька З.В.
Секретар - Хороз І.Б.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2- представник (довіреність від 01.03.2016 року)
від відповідача: не з»явився
Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромережі» до ОСОБА_1 міської ради Львівської області про стягнення 146 638,00 грн.
Ухвалою від 17.03.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 29.03.2016 р. Ухвалою від 29.03.2016 року розгляд справи відкладено до 08.04.2016 року, у зв»язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 08.04.2016 року розгляд справи відкладено до 27.04.2016 року з метою уточнення позовних вимог позивачем.
Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.03.2016року, про відкладення розгляду справи від 29.03.2016 року, від 08.04.2016 виконав частково.
29.03.2016р. за вх. № 13491/16 в канцелярію суду позивачем подано клопотання з додатками, а саме: довідкою про відсутність в провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, немає (не було) справи з господарського спору між тими самими сторонами, про той самий предмет спору і з тих самих підстав, довіреності повноважень представника від 01.03.2016 р., копії витягу з ЄДР відносно позивача станом на 28.03.2016р., довідки від 28.03.2016 року за № 03-58/212 про сплату та зарахування судового збору в дохід Державного бюджету.
18.04.2016 року за вх.№2174/16 позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 76 239,60 грн. основного боргу, 4 942,00 грн. пені за період з 11.09.2013 року по 11.03.2014 року, 47 421,03 грн. інфляційних нарахувань за весь час прострочення з 11.09.2013 року по 31.01.2016 року, 5 657,40 грн. трьох відсотків річних від суми боргу за період з 11.09.2013 року по 01.03.2016 року.
Відповідач вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 17.03.2016року, про відкладення розгляду справи від 29.03.2016 року, від 08.04.2016 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення від 24.03.2016 року за вх.№12731/16, а явка останнього була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 27.04.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євромережі» (надалі - позивач) в особі Директора ОСОБА_3, як генпідрядником та ОСОБА_1 міською радою Львівської області (надалі - відповідач) в особі заступника міського голови ОСОБА_4, як замовником укладено Договір підряду на виконання робіт №ЄМ-0204/13 (надалі - договір) (а.с. 14-16).
У відповідності до п.1.1 договору замовник доручає, а генпідрядник бере на себе зобов»язання виконати роботи з реконструкції водопроводу по вул.Стрийська-Черемшини в м.Сколе, Львівська область, а замовник зобов»язується прийняти ці роботи та оплатити їх вартість на умовах цього договору.
Згідно п.3.1 договору вартість робіт за цим договором становить 240 013,00 грн. згідно кошторису.
Як зазначено у п.3.3 договору: замовник оплачує вартість робіт в обсягах договірної ціни і акту прийому-передачі виконаних робіт в об»ємах їх фактичного виконання протягом 10 календарних днів з моменту підписання акту передачі виконаних робіт.
Як стверджує позивач, останній виконав свої зобов»язання згідно договору, що підтверджується: ОСОБА_3 №1 приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2013 року (а.с.24-26), Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2013 року на суму 72 003,90 грн. (а.с.27), ОСОБА_3 №2 приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2013 року (а.с. 19-22), Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2013 року на суму 76 239,60 грн. (а.с.23).
На думку позивача, відповідач свої зобов»язання згідно договору виконав частково, сплатив 72 003,90 грн. (виписка за 23.05.2013 року - на суму 25 703,88 грн. (а.с.28), виписка за 24.05.2013 року - на суму 46 300,02 грн. (а.с.29), що підтверджується виписками за особовим рахунком позивача, долученими до матеріалів справи.
Внаслідок наведеного вище у відповідача, станом на день звернення з позовом, виникла заборгованість згідно договору в розмірі - 76 239,60 грн.
У відповідності до п.7.5 договору, у випадку прострочень зобов»язань замовника щодо оплати замовник сплачує генпідряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення такого зобов»язання. У зв»язку з чим позивачем нараховано пеню в розмірі 17 319,97 грн. за період з 01.09.2015 року по 01.03.2016 року.
У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення з 11.09.2013 року по 31.01.2016 року (включно) в розмірі 47 421,03 грн.
Також, відповідно до ст.625 ЦК України, позивачем нараховано 3% річних від простроченої суми за період з 11.09.2013 року по 01.03.2016 року (включно) в розмірі 5 657,40 грн.
За твердженням позивача, всупереч умовам укладеного договору та вимогам чинного законодавства України, відповідач взяті на себе зобов»язання в повній мірі не виконав.
Тому позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТзОВ «Євромережі» заборгованість в розмірі 76 239,60 грн., пеню в розмірі 17 319,97 грн., 47 421,03 грн. - інфляційні нарахування та 5 657,40 грн. - 3% річних.
18.04.2016 року за вх.№2174/16 позивачем подано заяву (а.с. 57-60) про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 76 239,60 грн. основного боргу, 4 942,00 грн. пені за період з 11.09.2013 року по 11.03.2014 року, 47 421,03 грн. інфляційних нарахувань за весь час прострочення з 11.09.2013 року по 31.01.2016 року, 5 657,40 грн. трьох відсотків річних від суми боргу за період з 11.09.2013 року по 01.03.2016 року.
В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що станом на день розгляду справи відповідач не сплатив заборгованість перед позивачем, розмір боргу не змінився.
На час розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено Договір підряду на виконання робіт №ЄМ-0204/13, відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а генпідрядник бере на себе зобов»язання виконати роботи з реконструкції водопроводу по вул.Стрийська-Черемшини в м.Сколе, Львівська область, а замовник зобов»язується прийняти ці роботи та оплатити їх вартість на умовах цього договору
Факт виконання позивачем своїх обов'язків за даним договором підтверджується ОСОБА_3 №1 приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2013 року, Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2013 року на суму 72 003,90 грн., ОСОБА_3 №2 приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2013 року, Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2013 року на суму 76 239,60 грн. Докази сплати заборгованості в розмірі 76 239,60 грн. в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.
Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором
Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.3.3 договору замовник оплачує вартість робіт в обсягах договірної ціни і акту прийому-передачі виконаних робіт в об»ємах їх фактичного виконання протягом 10 календарних днів з моменту підписання акту передачі виконаних робіт.
Як встановлено судом, ОСОБА_3 приймання виконаних підрядних робіт №2 на суму 76 239,60 грн. підписано сторони без будь-яких зауважень в серпні 2013 року. Отже, враховуючи п.3.3 договору, днем, коли відповідне зобов»язання мало бути виконане відповідачем є 11 вересня 2013 року. Отже, позивач вправі нарахувати пеню відповідачу, починаючи з дня, коли зобов»язання мало бути виконане і протягом 6 місяців, тобто, з 11.09.2013 року по 11.03.2014 року.
Згідно заяви про зменшення позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 4 942,00 грн., нарахованої за період з 11.09.2013 року по 11.03.2014 року.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні нарахування в розмірі 47 421,03 грн. та 3% річних в розмірі 5 657,40 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.
На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги не спростував.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не спростував, не подав доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромережі» до відповідача ОСОБА_1 міської ради Львівської області про стягнення заборгованості 76 239,60 грн., інфляційних нарахувань 47 421,03 грн., 3% річних 5 657,40 грн., 4 942,00 грн. пені є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задоволити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 міської ради Львівської області (82600, Львівська область, м.Сколе, вул.Майдан Незалежності,1; код ЄДРПОУ 04056262) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромережі» (79014, м. Львів, вул.Мучна,32; код ЄДРПОУ 38008467) заборгованість в розмірі 76 239,60 грн., інфляційні нарахування в розмірі 47 421,03 грн., 3% річних в розмірі 5 657,40 грн., 4 942,00 грн. пені, 1 777,20 грн. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 28.04.2016 р.
Суддя Горецька З. В.