79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
19.04.2016р. Справа№ 914/309/16
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом: до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ель Брус», с.Старий Лисець, Тисменицький район, Івано-Франківська область Товариства з обмеженою відповідальністю «Сколівський комбінат будівельних матеріалів», с.Гребенів, Сколівський район, Львівська область
про: стягнення заборгованості за договором поставки. Ціна позову 96 498,84 грн.
Суддя Кітаєва С.Б.
Секретар судового засідання Децик С.Я.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1 - керівник.
Права та обов'язки згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України суд роз'яснив представнику відповідача. Заяви про відвід судді не надходили. Клопотань про технічну фіксацію від сторін не надходило.
Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю “Ель Брус”, с.Старий Лисець Тисменицького району Івано-Франківської області до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сколівський комбінат будівельних матеріалів», с.Гребенів Сколівського району Львівської області про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 125 342,45 грн., з якої : 70 695,12 грн. - сума заборгованості за непоставлену відповідачем лісопродукцію (сума передоплати), 54647,33 грн. - сума штрафу згідно договору поставки №23/08/2012 від 23.08.2012 року. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 08.02.2016р. за даним позовом порушено провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 24.02.2016р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі.
18.02.2016 року від відповідача до суду поступила Заява вих.№102 від 18.02.2016 року «щодо застосування строків позовної давності». (Заява зареєстрована в суді за вх.№6590/16, прийнята судом та приєднана до матеріалів справи).
ТзОВ «Сколівський комбінат будівельних матеріалів» просить суд розглянути заяву щодо застосування строків позовної давності без представника товариства (заява відповідача вих.№103 від 18.02.2016 р., яка поступила до господарського суду 18.02.2016 р. (вх.№6591/16)).
В судове засідання 24.02.2016 року сторони явку повноважних представників не забезпечили, вимоги ухвали про порушення провадження не виконали, відтак ухвалою від 24.02.2016 року суд відклав розгляд справи на 23.03.2016 року.
23.03.2016 року за вх.№12336/16 в господарському суді зареєстровано подану позивачем заяву про відсутність спору в інших судових органах; за вх.№12338/16 - заперечення позивача проти заяви про застосування строків позовної давності.
23.03.2016 р. за вх.№1689/16 від 23.03.2016 року в господарському суді зареєстровано поступлення від позивача Заяви про зменшення розміру позовних вимог, у зв»язку із помилковим розрахунком суми неустойки (штрафу). У прохальній частині зазначеної заяви позивач просить стягнути на його користь з відповідача 96 498,84 грн. заборгованості, з якої :70695,12 грн. сума заборгованості за непоставлену відповідачем лісопродукцію (сума передоплати), 25803,72 грн. - сума штрафу згідно Договору поставки №23/08/2012 від 23.08.2012 р.
23.03.2016 р. за вх. №12337/16 зареєстровано в суді поступлення від позивача ОСОБА_2 б/н і б/д , у якій ТОВ «Ель Брус» надає пояснення щодо розрахунку суми основного боргу (70695,12 грн.) та щодо розрахунку штрафу, нарахованого в сумі 25 803,72 грн. відповідно до п.5.2 Договору поставки №23/08/2012 від 23 серпня 2012 року, підтверджує загальну суму заборгованості - 96 498,84 грн.
За вх.№12318/16 в господарському суді 23.03.2016 року зареєстровано подане представником позивача клопотання про надання можливості ознайомитись із матеріалами справи та виготовити з них копії.
В судовому засіданні 23.03.2016 року оголошувалась перерва до 04.04.2016 р. до 14 год.10 хв., про що до відома представників сторін доведено у письмовій формі, під розписку.
Відповідно до п.3.10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із наступними змінами та доповненнями) передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи із якої і вирішується спір,- з обов»язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.
Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.».
30.03.2016р. ( вх.№13688/16) від відповідача поступив відзив за №105 від 30.03.2016 р. на позовну заяву, у якому відповідач просить застосувати строк позовної давності до вимог ТОВ «Ель Брус» , згідно поданої 18.02.2016 року заяви, відмовити ТОВ «Ель Брус» в задоволенні позовних вимог повністю та у відшкодуванні судових витрат.
З підстав, зазначених в ухвалі від 04.04.2016 року продовжено строки розгляду справи з 05.04.2016 року на п»ятнадцять днів, враховуючи подане представником позивача клопотання (вх.№1923/16 від 04.04.16р.), розгляд справи відкладено на 14.04.2016 року.
У клопотанні від 14.04.2016р., яке поступило 14.04.2016р. (вх.№16429/16) позивач просить долучити до матеріалів справи документи в якості письмових доказів, які мають відношення до предмету доказування (клопотання з документами судом прийнято та долучено до матеріалів справи).
Судом прийнято та долучено до матеріалів справи Пояснення №115 від 12.04.2016р.відповідача (ТзОВ «Сколівський комбінат будівельних матеріалів»), які поступили та зареєстровані в документообігу господарського суду Львівської області 14.04.2016 р. за вх.№16400/16.
У Заяві, яка поступила до суду 14.04.2016р. і зареєстрована за вх.№16534/16 представник позивача пояснює, що штрафні санкції в розмірі 25 803,72 грн. за невиконання ТзОВ «Сколівський КБМ» взятих на себе господарських зобов»язань за Договором від 23.08.2012 року нараховані за 365 днів, а саме, з 01 лютого 2015 року по 01 лютого 2016 року. Посилаючись на положення п.4.3 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 року №10 (якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка підлягає стягненню за кожний день прострочення, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін), позивач вважає, що нарахування штрафу здійснено правомірно за період з 01 лютого 2015р. по 01 лютого 2016 р. в сумі 25803,72 грн.
В судовому засіданні 14.04.2016 року оголошувалась перерва до 19.04.2016 року, про що до відома представників сторін було доведено у письмовій формі, під розписку.
Позивач явку повноважного представника у судове засідання 19.04.2016 року не забезпечив. У попередніх засіданнях, з підстав наведених у позовній заяві, наданих поясненнях, позовні вимоги, розмір яких зменшено заявою від 15.03.2016р. №б/н (вх.№1689/16 від 23.03.16р.) підтримав та просить задоволити повністю : стягнути з ТзОВ «Сколівський КБМ» на користь ТзОВ «Ель Брус» 96 498, 84 грн. заборгованості з якої: 70695,12 грн. сума заборгованості за непоставлену відповідачем лісопродукцію (сума передоплати), 25803,72 грн. - сума штрафу згідно Договору поставки №23/08/2012 від 23.08.2012 р.).
З підстав, наведених у відзиві, заяві про застосування строків позовної давності, наданих поясненнях, відповідач позовні вимоги не визнає, просить застосувати строки позовної давності та в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідач своїм правом скористався.
Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Справа розглядається за позовними вимогами позивача, розмір яких зменшено заявою від 15.03.2016р. №б/н (вх.№1689/16 від 23.03.16р.).
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, які надані в судових засіданнях, суд встановив.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою заявлених вимог про стягнення з відповідача суми коштів 70695,12 грн., перерахованих як передоплата за поставку лісопродукції, стягнення штрафу в розмірі 25 803,72 грн., у зв»язку із невиконанням зобов»язань з поставки лісопродукції, позивач зазначає Договір поставки №23/08/2012 від 23 серпня 2012 року. Обгрунтовуючи суму основного боргу (70695,12 грн.) яка заявлена до стягнення, позивач також посилається на обставини, які мали місце між ним і відповідачем при вчиненні господарської операції з поставки відповідачем позивачу товару вартістю 37340,88 грн. по попередньо перерахованих позивачем коштах сумі 37000,00 грн. по Договору поставки №19/04/12 від 19.04.2012р. і стверджує, що як наслідок він (позивач) заборгував відповідачу кошти в сумі 340,88 грн., на яку при розрахунку основного боргу (суми попередньої оплати) позивач зменшує суму основного боргу (суму передоплати), яка заявлена ним до стягнення у даній справі, у зв»язку із невиконанням відповідачем зобов»язань з поставки товару за Договором поставки №23/08/2012 від 23 серпня 2012 року.
До укладення Договору №23/08/2012 від 23 серпня 2012 року, який є підставою заявлених позивачем вимог у даній справі, а саме 19 квітня 2012 року, між ТзОВ «Ель Брус» (Покупець») та ТзОВ «Сколівський КБМ» (Продавець) укладено Договір №19/04/12, за умовами в п.1.1 якого Продавець зобов»язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити Товар, відомості про який (назва, кількість, розміри, ціна у грн. з ПДВ за 1 м.куб., вартість) зазначено в цьому ж пункті Договору .
Позивач перерахував Відповідачу оплату за пиломатеріали на загальну суму 37 000,00 грн., а саме по платіжних дорученнях: №245 від 26.06.2012р. в сумі 25000,00 грн.; №245 від 27.06.2012р. - в сумі 12000,00 грн.
По накладній № 5 від 18 травня 2013 року Продавець (відповідач) на виконання Договору від 19.04.2012 року відвантажив Покупцю (позивачу) пиломатеріали на загальну суму 37 340,88 грн.
Те, що по накладній №5 від 18 травня 2013 року товар був поставлений відповідачем саме на виконання зобов»язань за Договором №19/04/12 від 19 квітня 2012 року підтвердив керівник ТзОВ «Сколівського КБМ» в судовому засіданні та у поясненні №115 від 12.04.2016р. ( вх.№16400/16 від 14.04.16р.), підтверджується також документами, які разом із клопотанням (вх.№16429/16 від 14.04.16р.) позивач долучив до матеріалів справи. Серед долучених документів і копія податкової накладної, відомостями у якій теж підтверджується здійснення господарської операції між сторонами з поставки товару (пиломатеріал обрізний ) згідно Договору поставки №19/04/12.
Отже, позивач перерахував відповідачу по Договору від 19.04.2012 р. 37 000,00 грн. передоплати за товар, відповідач поставив товар вартістю 37340,88 грн., відтак, заборгованість позивача перед відповідачем за Договором №19/04/12 від 19.04.2012р. станом на дату відвантаження товару склала 340,88 грн.
Договір поставки №23/08/2012 від 23 серпня 2012 року, який є підставою заявлених позивачем у даній справі позовних вимог, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ель Брус» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сколівський КМБ» (Постачальник), у відповідності до п.1.1 якого Постачальник зобов»язується поставити партіями лісопродукцію, а Покупець - зобов»язується прийняти її та оплатити на умовах даного Договору.
Одиниця виміру кількості лісопродукції: метр кубічний ( п.1.2).
Постачальник бере на себе зобов»язання після підписання цього Договору передати Покупцеві визначену в п.1.1 цього Договору лісо продукцію, в об»ємах попередньо погоджених Сторонами , а Покупець бере на себе зобов»язання прийняти лісопродукцію від Постачальника і здійснити за неї оплату в строки і порядку, що передбачені цим Договором (п.п.2.1, 2.2 Договору).
У п.3.2 Договору сторони обумовили, що поставка лісопродукції здійснюється транспортом Постачальника. Лісопродукція вважається прийнятою Покупцем по кількості, якості та асортименту під час приймання її на складі Продавця (с.Гребенів, вул.Шевченка,28) з підписанням товарно-транспортної накладної (п.3.4 Договору).
Ціна на кожну одиницю лісопродукції (1м.куб) буде визначатися при кожній відправці перехідними документами (накладною) з вказуванням кількості та ціни в залежності від якості лісопродукції (п.4.1 Договору).
У п.4.3 Договору сторонами узгоджено, що розрахунки між Покупцем і Постачальником за лісопродукцію проводяться на розрахунковий рахунок Постачальника не пізніше 5-ти днів з дня одержання Покупцем рахунку шляхом попередньої оплати.
У разі виникнення між сторонами зустрічних однорідних вимог сторони проводять їх зарахування за актом зарахування зустрічних вимог (п.4.4 Договору).
Відповідно до п.5.2 Договору, Постачальник зобов»язується на протязі 5 робочих днів відвантажити оплачену продукцію. У випадку порушення термінів відвантаження, він платить штраф 0,1% від вартості затриманого вантажу за кожен день затримки.
Відповідно до п.5.3 Договору Постачальник зобов»язується на протязі 5 робочих днів відвантажити оплачену продукцію.
У п.6.1 Сторони дійшли згоди про те, що даний Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов»язань.
Всі зміни і доповнення до даного Договору мають бути оформлені в письмовій формі шляхом укладення додаткових угод (п.6.2).
Відповідно до п.6.3 даний Договір може бути розірваний тільки за домовленістю ОСОБА_3, яка оформляється додатковою угодою до даного Договору.
Додаткові угоди та додатки до даного Договору є його невід»ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані Сторонами та скріплені їх печатками (п.7.3).
Розділ 8 Договору містить відомості про юридичні адреси, банківські реквізити сторін (Покупця - ТзОВ «Ель Брус» та Постачальника - ТзОВ «Сколівський КБМ».)
Договір поставки лісопродукції №23/08/2012 від 23.08.2012 року підписаний директором ТзОВ «Ель Брус» ОСОБА_4, директором ТзОВ «Сколівський КБМ» ОСОБА_5, завірений печатками сторін. Оригінал договору (як і інших наявних в копіях у справі документів) представник позивача надавав суду для огляду.
На виконання умов договору №23/08/2012 від 23 серпня 2012 року, Покупець (ТзОВ «Ель Брус») здійснив Постачальнику ( ТзОВ «Сколівський комбінат будівельних матеріалів») попередню оплату за лісопродукцію на загальну суму 82 000,00 грн. згідно платіжних доручень №288 від 23.08.2012р. в сумі 50 000,00 грн.; №294 від 12.09.2012 р. в сумі 20 000,00 грн.; №297 від 14.09.2012р. в сумі 12 000,00 грн.
Цільовим призначенням коштів, перерахованих за переліченими платіжними дорученнями була «оплата за товар», а підставою поставки товару - «договір №23/08/12 від 23.08.12р.», що вбачається зі змісту записів у графах платіжних доручень «призначення платежу».
Відповідно до умов п.4.3 Договору №23/08/2012 відповідач мав зобов»язання на протязі 5-ти робочих днів відвантажити оплачену лісо продукцію.
Актом звірки взаємних розрахунків від 05 лютого 2013 року Сторони підтвердили перерахування ТзОВ «Ель Брус» в користь ТзОВ «Сколівський комбінат будівельних матеріалів» на виконання умов Договорів поставок від 19.04.2012р. та від 23.08.2012 р. грошових коштів в загальній сумі 119 000,00 грн. Сальдо на користь ТзОВ «Ель Брус» виведено в сумі 119 000,00 грн. ОСОБА_3 звірки взаємних розрахунків підписаний директором ТзОВ «Ель Брус» ОСОБА_4 , директором ТзОВ Сколівський КБМ» ОСОБА_5 та завірений гербовими печатками Постачальника і Покупця (юридичних осіб).
Однак, в порушення умов п.5.2 Договору Постачальник (відповідач), отримавши від Покупця (позивача) попередню оплату за лісопродукцію в сумі 82 000,00 грн. не відвантажив останньому на протязі 5 робочих днів оплачену продукцію. Проте, Постачальник (Відповідач) частково повернув Покупцю (Позивачу) кошти в сумі 10 964,00 грн., згідно наступних прибуткових касових ордерів: №75 від 29.04.2013р. в сумі 4964 грн.; №76 від 30.04.2013р. в сумі 6000,00 грн.
Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за непоставлену лісопродукцію становить 70 695 грн. 12 коп., яка розрахована позивачем наступним чином: 70 695,12 грн. = 119 000,00 грн. - (37 340,88 грн. + 10 964,00 грн.).
Відповідно до умов в п.4.4 Договору №23/08/2012 від 23.08.2012 року, у разі виникнення між сторонами зустрічних однорідних вимог сторони проводять їх зарахування за актом зарахування зустрічних вимог.
Доказів в підтвердження виникнення у Позивача обов»язку перед Відповідачем з повернення коштів в сумі 340,88 грн. матеріали справи не містять, як і не містять підписаного сторонами акту зарахування зустрічних вимог.
За таких обставин сума попередньої оплати, на яку Відповідач не поставив продукцію і яка не повернута Позивачу мала б складати 71 036,00 грн. Однак, в силу положень частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України правом на збільшення розміру заявлених позовних вимог наділений лише позивач.
Відтак, суд розглядає справу в межах заявлених вимог.
Відповідно до п.5.2 Договору №23/08/2012 , за порушення термінів відвантаження продукції, позивач нарахував відповідачу за період з 01 лютого 2015 року по 01 лютого 2016 року штраф в розмірі 25 803,72 грн.
Позивач звертався до відповідача з претензією від 02 грудня 2013 року у якій вимагав виконати постачальником умови Договору №23/08/2012 від 23.08.2012 року щодо поставки лісопродукції до 20 грудня 2013 року, або повернути сплачену суму передоплати ТОВ «Ель Брус» в сумі 70 695,12 грн. Позивач попереджував відповідача про те, що у випадку невиконання його вимог згідно претензії, звертатиметься з позовом до господарського суду. Оскільки продукція не була поставлена, сплачені кошти не повернуті, відповіді на претензію позивач від відповідача не отримав, відтак звернувся до господарського суду Львівської області з даним позовом.
У судових засіданнях та у Відзиві на позовну заяву №105 від 30.03.2016р. (вх.№13688/16) Відповідач заперечив доводи Позивача про те, що претензія Позивача від 02 грудня 2013 року залишена Відповідачем без відповіді та ствердив, що 17.12.2013 року Відповідачем було надано відповідь на претензію, в якій зазначалось про те, що стосовно неправомірних дій колишнього керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сколівський комбінат будівельних матеріалів» проводиться перевірка і після проведення цієї перевірки Позивачу буде дана відповідь.
На вимогу суду надати докази надіслання Позивачу відповіді на претензію, керівник ТзОВ «Сколівський КБМ» в судовому засіданні повідомив, що надати такі докази не видається за можливе, оскільки відповідь скеровувалась Позивачу простою кореспонденцією.
При прийнятті рішення суд виходив із наступного.
Відповідно до ст. 11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За приписом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
Крім того, відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до положень ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Вказані норми кореспондуються з положеннями ст.193 Господарського кодексу України.
Договір, згідно ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.ст.662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, у строк, встановлений цим договором, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Так, між Позивачем та Відповідачем склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки на підставі Договору поставки лісопродукції №23/08/2012 від 23.08.2012 року, у відповідності до п.1.1 якого Постачальник зобов»язується поставити партіями лісопродукцію, а Покупець - зобов»язується прийняти її та оплатити на умовах даного Договору.
На виконання умов договору №23/08/2012 від 23 серпня 2012 року, Покупець (ТзОВ «Ель Брус») здійснив Постачальнику (ТзОВ «Сколівський комбінат будівельних матеріалів») попередню оплату за лісопродукцію на загальну суму 82 000,00 грн. згідно платіжних доручень №288 від 23.08.2012р. в сумі 50 000,00 грн.; №294 від 12.09.2012 р. в сумі 20 000,00 грн.; №297 від 14.09.2012р. в сумі 12 000,00 грн.
Відповідно до п.5.2 Договору, Постачальник мав зобов»язання на протязі 5 робочих днів відвантажити Покупцю оплачену продукцію.
В порушення умов п.5.2 Договору Постачальник (відповідач), отримавши від Покупця (позивача) попередню оплату за лісопродукцію в сумі 82 000,00 грн. не відвантажив останньому на протязі 5 робочих днів оплачену продукцію. Однак, Постачальник (Відповідач) частково повернув Покупцю (Позивачу) кошти в сумі 10 964,00 грн., згідно наступних прибуткових касових ордерів: №75 від 29.04.2013р. в сумі 4964 грн.; №76 від 30.04.2013р. в сумі 6000,00 грн.
Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за непоставлену лісопродукцію становить 70 695 грн. 12 коп.
Відповідач у судовому засіданні (у поясненні (вх.№16400/16 від 14.04.16р.) підтверджує , що відповідно до касових ордерів №75 від 29.04.2013 р. та №76 від 30.04.2016 р. Позивач прийняв від Відповідача готівкові кошти в сумі 10 964 грн.
Доводи ж Відповідача про те, що оскільки в у графах касових ордерів «підстава» не вказано, що ці кошти були передані по Договору №23/08/2012 від 23 серпня 2012 року, а згідно бухгалтерської документації Відповідача вказані касові ордери не відображені, то Відповідачу не відомо за яку заборгованість було передано вказані кошти Позивачу, оскільки на той час проводилась перевірка неправомірної діяльності колишнього керівника ТзОВ «Сколівський комбінат будівельних матеріалів», - є безпідставними , відповідно судом не приймаються до уваги, оскільки матеріалами у справі підтверджується, що кошти в сумі 10 964 грн. поступили Позивачу як частково повернута Відповідачем сума з попередньо перерахованих Позивачем коштів за лісопродукцію в сумі 82000,00 грн. за Договором поставки № 23/08/2012 від 23.08.2012р. Адже, поставку пиломатеріалів вартістю 37340,88 грн. по накладній №5 від 18 травня 2013 року Відповідач здійснив на виконання зобов»язань за Договором поставки №19/04/12 від 19 квітня 2012 року на отриману від Позивача суму передоплати 37000,00 грн., що ним не заперечується та підтверджується матеріалами справи. Доказів того, що між сторонами мали місце інші господарські операції по поставці товару за Договорами №19/04/12 від 19 квітня 2012 року та №23/08/2012 від 23.08.2012 року, були господарські операції по інших (окрім перелічених) договорах, чи що існувала заборгованість коштів Відповідача перед Позивачем тощо, суду не надано, хоча про надання таких доказів (у випадку їх наявності) суд зазначав, зокрема, в ухвалі від 04.04.2016 р.
Щодо посилання Відповідача на перевірку неправомірної діяльності колишнього керівника ТзОВ «Сколівський комбінат будівельних матеріалів», то таке посилання не є підставою для звільнення Відповідача від виконання зобов»язань за Договором №23/08/2012 від 23.08.2013р., як і не є підставою для неповернення позивачу отриманих коштів попередньої оплати, у зв»язку із не поставкою лісопродукції.
Слід зазначити, що відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну від 24.05.1999 р №88 із наступними змінами та доповненнями), первинні документи це письмові свідоцтва , що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Згідно з п.2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов»язаної з відпустом (витрачанням), придбанням товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна.
Відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановлені графіком документообігу терміни для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документах, несуть особи, які склали і підписали ці документи.
Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.
Згідно із ч.1 ст.96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов»язаннями.
Відповідно до матеріалів справи Позивач здійснив передоплату коштів за лісопродукцію по Договору №23/08/2012 від 23.08.2013р. у сумі 82 000,00 грн., що підтверджується доданими до позову платіжними дорученнями №288 від 23.08.2012р. в сумі 50 000,00 грн.; №294 від 12.09.2012 р. в сумі 20 000,00 грн.; №297 від 14.09.2012р. в сумі 12 000,00 грн.
За приписами ст. 663 Цивільного кодексі України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання зобов'язання.
Статтею 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, що отримав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений термін, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати.
Постачальник (Відповідач) у встановлені Договором №23/08/2012 від 23.08.2012р. строки не передав лісопродукцію Покупцю (Позивачу).
Відповідач отримав претензію Позивача від 02 грудня 2013 року, у якій Позивач вимагав до 20 грудня 2013 року поставити товар або повернути грошові кошти в сумі 70 695,12 грн. Факт отримання претензії Позивача Відповідач підтвердив.
Як зазначено вище, частиною другою статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред»явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитись від прийняття виконання).
Аналіз зазначеної правової норми свідчить про те, що визначене нею право покупця вимагати повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання; це право, як і право вимагати передачі оплаченого товару (на його розсуд), виникає у покупця одночасно зі спливом встановленого договором строку передачі товару.
При цьому право покупця звернутись до суду з вимогою про повернення сплаченої ним суми попередньої оплати не може бути обмежено через відсутність його попереднього звернення до продавця з такою вимогою, оскільки фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням ч.2 ст.124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України, викладеній в рішенні від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002.
Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року по справі №43/308-10.
Враховуючи, що відповідачем не здійснено поставку товару на суму здійсненої попередньої оплати, а тому позивач (покупець) в силу закону має право на повернення зазначеної суми, у звязку з невиконанням постачальником своїх зобовязань щодо поставки оплаченого товару.
Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
З огляду на вищевикладені обставини, приписи закону і на те, що лісо продукція у передбачений договором строк Відповідачем не поставлена, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 70695,12 грн. на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Однак, Відповідач у поданій заяві просить застосувати до вимог позивача, заявлених до стягнення ( у т.ч. щодо вимоги про стягнення 70 695,12 грн.) строк позовної давності та з цих підставі відмовити Позивачу в позові повністю.
Разом з цим , перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд з'ясовує та зазначає в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Аналогічна правова позиція викладена у пункті 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.ст. 260, 261 ЦК України).
Згідно з ч.2, 3 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
За приписами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як зазначено у п.4.2 постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у зобов»язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов»язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов»язання мало бути виконане.
Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов»язань, що з нього виникають , позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків.
За змістом пункту 4.3 Договору поставки лісопродукції №23/08/2012 від 23.08.2012 року розрахунки між Покупцем і Постачальником за лісопродукцію проводяться на розрахунковий рахунок Постачальника не пізніше 5-ти днів з дня одержання Покупцем рахунку шляхом попередньої оплати. Пунктом 5.2 цього Договору встановлено, що Постачальник зобов»язується на протязі 5-ти робочих днів відвантажити оплачену продукцію.
Позивачем було здійснено Відповідачу попередню оплату згідно платіжних доручень на загальну суму 82 000,00 грн.:
№288 від 23.08.2012р. в сумі 50 000,00 грн.;
№294 від 12.09.2012 р. в сумі 20 000,00 грн.;
№297 від 14.09.2012р. в сумі 12 000,00 грн.
Відповідач зобов»язаний був відвантажити Позивачу оплачену лісо продукцію: по першій оплаті - включно по 30.08.2012 р., що не виконав, відповідно з 31.08.2012 р. має місце прострочка виконання відповідачем зобов»язання з поставки продукції і саме з цієї дати Позивачу про такі обставини стало відомо; по другій оплаті - по 19.09.2012 р. включно, з 20.09.2012 р. має місце прострочка виконання відповідачем зобов»язання з поставки продукції; по третій оплаті - по 21.09.2012 року включно, з 22.09.2012 року має місце прострочка виконання зобов»язання з поставки продукції.
Отже, загальна позовна давність в три роки повинна обчислюватись з моменту настання строку відвантаження Постачальником оплаченої лісо продукції за кожним окремим платежем, а саме, згідно платежу від 23.08.2012р. - початок обчислення позовної давності - 31 серпня 2015 року по 31 серпня 2015 року, згідно платежу від 12.09.2012 р. - з 20 вересня 2012 року по 20 вересня 2015 року, згідно платежу від 14.09.2012 року - з 22 вересня 2012р. по 22 вересня 2015 року.
Згідно частин 1,3 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов»язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності , до нового строку не зараховується.
Як роз»яснив пленум Вищого господарського суду України у п.4.4 Постанови від 29 травня 2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судам слід мати на увазі таке .
У дослідженні обставин, пов»язаних із вчиненням зобов»язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов»язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановити, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов»язку, можуть , з урахуванням конкретних обставин справи , належати:
-визнання пред»явленої претензії;
-зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;
-письмове прохання відстрочити сплату боргу;
-підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;
-письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;
-часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов»язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Вчинення боржником дій з виконання зобов»язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.».
Матеріалами справи підтверджується, що Постачальник (ТзОВ «Сколівський комбінат будівельних матеріалів») частково повернув Покупцю (ТзОВ «Ель Брус») сплачені ним кошти, у зв»язку із непоставкою лісо продукції за Договором, а саме на загальну суму 10 964,00 грн. згідно прибуткових касових ордерів: №75 від 29.04.2013р. в сумі 4964 грн.; №76 від 30.04.2013 р. в сумі 6 000,00 грн.
Крім того , ОСОБА_3 взаємних розрахунків від 05 лютого 2013 року Сторони підтвердили перерахування ТзОВ «Ель Брус» в користь ТзОВ «Сколівський комбінат будівельних матеріалів» на виконання умов Договорів поставок від 19.04.2012р та від 23.08.2012р. грошових коштів в загальній сумі 119000,00 грн. Станом на дату проведення взаємозвірки (05.02.2013р.) сальдо в сумі 119 000,00 грн. виведено на користь ТзОВ «Ель Брус». Акт підписаний директором ТзОВ «Ель Брус» ОСОБА_4, директором ТзОВ «Сколівський КБМ» ОСОБА_5, завірений гербовими печатками товариств. Акт містить відомості про платіжні доручення, по яких Позивач перерахував Відповідачу кошти попередньої оплати за товар (лісопродукцію) на виконання зобов»язань за Договорами поставки №19/04/12 від 19.04.12р. та №23/08/12 від 23.08.12р.
Отже, дії Відповідача щодо часткової сплати суми основного боргу, підписання керівниками ОСОБА_3 взаємозвірки у якому зафіксовано суму заборгованості відповідача перед позивачем (у т.ч. і по договору, який є підставою заявлених позовних вимог), свідчать про визнання ним свого боргу, ці дії вчинені в межах строку позовної давності, вони переривають перебіг позовної давності. Після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Згідно із ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов»язано його початок.
Відтак, зважаючи на вищенаведене, а також враховуючи, що з позовною заявою Позивач звернувся до господарського суду Львівської області 02.02.2016 року ( дата на відбитку поштового штемпеля на конверті, у якому до суду поступили позовні матеріали), суд приходить до висновку, що стосовно вимоги Позивача про стягнення на його користь з Відповідача коштів в сумі 70 695,12 грн. строк позовної давності не пропущений. В цій частині заявлених вимог позов підлягає до задоволення.
Щодо позовної вимоги Позивача про стягнення на його користь з Відповідача 25 803,72 грн. штрафу, нарахованого відповідно до п.5.2 Договору поставки лісопродукції №23/08/2012 від 23.08.2013 року, суд зазначає наступне.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання ( частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов»язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов»язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.
У випадку порушення виконання господарських зобов»язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі стягнення штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов»язання за договором штрафу не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України, штраф є формою неустойки , а відповідно до статті 230 ГК України - видом штрафної санкції.
Строки виконання обов'язку Постачальника передати лісопродукцію Покупцю встановлені пунктом 5.3 Договору №23/08/2012 від 23.08.2012р. Виходячи із матеріалів справи Постачальник повинен був передати Покупцю лісопродукцію у наступні строки: з 24.08.2012р. по 30.08.2012р. ; з 13.09.2012р. по 19.09.2012р.; з 17.09.2012р. по 21.09.2012р.
Однак, у встановлені Договором строки відповідач поставки лісо продукції не здійснив.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині поставки товару, позивачем заявлено до стягнення штраф , відповідно до п.5.2 Договору.
Статтею 551 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
У претензії від 02 грудня 2013 року, у випадку непоставки до 20 грудня 2013 року лісопродукції, позивач вимагав повернення попередньої оплати в сумі 70695,12 грн. (тобто, з 20 грудня 2013 року відмовлявся від прийняття виконання).
Таким чином, з 20.12.2013 зобов'язання відповідача з поставки продукції є припиненим з одночасним виникненням обов'язку з повернення коштів попередньої оплати.
З огляду на наведене, з вказаної дати не можуть нараховуватися санкції, що тривають у часі за нездійснення поставки після 20.12.2013р.
У Заяві від 14.04.2016р. (вх.№16534/16 від 14.04.16), у зв»язку із поданням заяви про зменшення позовних вимог, Позивач підтвердив, що штраф в розмірі 25 803,72 грн. ним нарахований по Договору №23/08/2012 від 23.08.2012р. за 365 днів, а саме, з 01 лютого 2015 року по 01 лютого 2016 року.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 25 803,72 грн. задоволенню не підлягають.
Оскільки у задоволенні заявленої позивачем вимоги про стягнення штрафу в розмірі 25803,72 грн. , нарахованого за період з 01 лютого 2015 року по 01 лютого 2016 року, слід відмовити за безпідставністю, то відсутні підстави для застосування строків позовної давності за поданою відповідачем заявою.
Позовні вимоги підлягають до задоволення частково, в сумі 70 695,12 грн. передоплати.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.1,2,12,22,32,33,34,36,43,44,49,82,84,85,116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1.Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сколівський комбінат будівельних матеріалів» ( вул.Шевченка,28, с.Гребенів, Сколівський район, Львівська область, 82634; ідентифікаційний код 0356195) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ель Брус» (вул.Коцюбинського,5, с.Старий Лисець, Тисменицький район, Івано-Франківська область,77452; ідентифікаційний код 37383575) 70 695,12 грн. основного боргу та 1060,42 грн. судового збору.
3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.
4. В задоволенні вимоги про стягнення 25 803,72 грн. штрафу - відмовити.
В судовому засіданні 19.04.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого у справі рішення Повний текст рішення, із врахуванням вихідних днів, виготовлено 26.04.2016р.
Суддя Кітаєва С.Б.