ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.04.2016Справа №910/3569/16
за позовом Військової частини НОМЕР_1
до Центрального територіального управління капітального будівництва Міністерства оборони України
про стягнення 27540,96 грн.
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін:
від позивача: : Владіміров І.М. (за дов.)
від відповідача: Смоляр О.Ю. (за дов.)
На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.04.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Центрального територіального управління про відшкодування нанесених збитків у вигляді надмірно перерахованих коштів у сумі 27540,96 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем укладений договір підряду від 07.05.2009 № 07/09, відповідно до якого відповідач виконав ряд робіт, що були оплачені військовою частиною. Контрольно-ревізійним департаментом МО України було проведено перерахунок вартості будівельно-монтажних робіт та встановлено завищення вартості на 12678,00 грн. В зв'язку з цим позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення надміру сплачених коштів, однак відповідач вимогу не виконав, кошти не повернув. Позивач звернувся до суду з позовною заявою про повернення надміру сплачених коштів у сумі 27540,96 грн. з урахуванням штрафних санкцій.
Ухвалою суду від 03.03.2016 порушено провадження у справі № 910/3569/16, розгляд останньої призначено на 23.03.2016.
Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва 21.03.2016 позивач надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження.
В судовому засіданні 23.03.2016 оголошено перерву до 11.04.2016.
Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва 11.04.2016 позивач подав клопотання про виклик в судове засідання фахівців Департаменту внутрішнього аудиту МО України, а у разі неможливості виклику, призначити у справі будівельно-технічну експертизу.
Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва 11.04.2016 відповідач подав заперечення на позов, в яких зазначено, що позивач не надав доказів на підтвердження своїх позовних вимог. Позивач не навів доказів не належного виконання договору підряду, що може бути підставою для нарахування штрафних санкцій. Відповідач зазначає, що позивач не повідомляв його про проведення аудиту та його результатів. Відповідач належним чином виконав свої зобов'язання за договором підряду за погодженою сторонами ціною.
В судовому засіданні 11.04.2016 оголошено перерву до 25.04.2016.
Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва 22.04.2016 відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності та письмові пояснення до заяви про застосування строків позовної давності. Початок перебігу строку позовної давності по вимозі про повернення коштів розпочався 23.03.2012, а сплив 23.03.2015, а перебіг строку позовної давності щодо нарахованих штрафних санкцій почався 23.03.2012 та закінчився 23.03.2013. Позивач звернувся до суду 01.03.2016 року.
В судовому засіданні 25.04.2016 позивач подав клопотання про виклик для дачі пояснень фахівців Департаменту внутрішнього аудиту МО України, а у разі неможливості виклику, зобов'язати відповідача вжити дій до призначення у справі будівельно-технічної експертизи. Позивач визначив перелік питань на вирішення експерта.
Суд розглянув клопотання про виклик фахівців та зобов'язання відповідача призначити експертизу та вважає їх не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Представник відповідача заперечував проти задоволення клопотання позивача.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення, як зазначено у п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 “Про деякі питання практики призначення судової експертизи”.
Відповідно до п. 23 Постанови №4 від 23.03.2012р. витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона, а у разі призначення господарським судом судової експертизи з власної ініціативи - сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи.
Суд вважає, що докази наявні в матеріалах справи є достатніми для встановлення даних, що входять до предмету доказування, обґрунтованих доказів на підтвердження необхідності призначення експертиз, позивач суду не надав. Крім того, відповідач заперечує проти призначення експертизи, суд не вбачає підстав зобов'язувати його оплачувати проведення експертизи.
Відповідно до ст.. 30 ГПК України в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів.
Суд не вбачає підстав для виклику фахівців Департаменту внутрішнього аудиту МО України, оскільки в матеріалах справи міститься звіт Контрольно-ревізійного департаменту МО України з питань, що є предметом доказування у даній справі.
Щодо клопотання позивача про повернення йому оригіналу платіжного доручення про сплату судового збору, то воно не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 40 ГПК України оригінали письмових доказів, що є у справі, за клопотанням підприємств та організацій повертаються їм після вирішення господарського спору та подання засвідчених копій цих доказів.
Відповідно до п. 2.21. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.
Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Платіжне доручення про сплату судового збору не є письмовим доказом, що підтверджує позовні вимоги, а є доказом сплати грошових коштів за розгляд справи у Господарському суді м. Києва. Оригінал платіжного доручення залишається в матеріалах справи та не повертається позивачу за його клопотанням на підставі ст. 40 ГПК України
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
07.05.2009 між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник) та Центральним територіальним управлінням капітального будівництва (підрядник) укладено договір № 07/09 на виконання робіт по будівництву, ремонту блискавкозахисних споруд.
Замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи по будівництву, ремонту блискавкозахисних споруд на технічній території військової частини НОМЕР_1 з дотриманням норм ДБН, Сніп, ВСН, затвердженого і погодженого проекту. Об'єкт будівництва технічна територія військової частини НОМЕР_1 . Адреса розташування об'єкту: С. Новоівницьке, Житомирської області. Склад та обсяг робіт, що доручаються підряднику: виготовлення проекту системи блискавкозахисту термін виконання до 10.06.2009, будівництво БЗС на МВЗ № 19, заміна існуючих БЗС термін виконання 10.10.2009, випробування контурів заземлення та здача в експлуатацію термін виконання 10.12.2009 (п. 1.1, 1.2 договору).
Замовник має право вносити у ході робіт зміни і доповнення в кошторисну документацію, склад і обсяг робіт, підрядник зобов'язується враховувати ці зміни, якщо вони офіційно передані не менш ніж за 10 днів до виконання відповідних робіт за винятком випадків, коли він професійно не в змозі виконати додаткові роботи. У цьому випадку замовник доручає їх здійснення іншому виконавцю. Замовник може у разі необхідності прийняти рішення про уповільнення, припинення або прискорення робіт із внесенням у встановленому порядку змін у договір, у тому числі до протоколу договірної ціни, плану фінансування у разі вирішення спорів у досудовому порядку, в тому числі шляхом проведення переговорів. (п. 2.2, 2.11. договору).
Відповідно до п. 2.13, 3.1, 3.2, 3.3 договору оплата виконаних робіт проводиться відповідно графіка виконаних фінансування, який є невід'ємною частиною договору, за фактом виконаних робіт. Тверда договірна ціна робіт складає 199650,00 грн. Ціна робіт визначена на основі кошторисної документації та протоколу договірної ціни, яка є невід'ємною частиною вказаного договору. У разі підвищення підрядником твердої договірної ціни з власної ініціативи, всі пов'язані з цим витрати несе підрядник. Сторони можуть уточнювати тверду договірну ціну у разі: виникнення обставин непереборної сили, внесення замовником змін до кошторисної документації.
Розрахунок за виконані роботи будуть здійснюватись на підставі актів приймання виконаних робіт (ф. КБ-2) та ф. КБ-3, ф-З-П з додатками за повністю завершені роботи. Підрядник визначає обсяг та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, та готує відповідні документи і подає їх для підписання замовнику протягом 3-х днів після виконання робіт. Замовник зобов'язаний підписати подані підрядником документи, що підтверджують виконання робіт, або обґрунтувати причини відмови від їх підписання за умови їх перевірки у вищому органі управління. Оплата виконаних робіт здійснюється після перевірки у вищому органі управління та за наявності коштів. (п. 10.1, 10.2 договору).
Відповідно до п. 11.2, 11.3, 11.4, 11.6 договору, при виявленні в процесі приймання-передачі робіт недоробок, що не заважають безпечній експлуатації об'єкта. Акт здавання робіт в експлуатацію підписується, а на недоробки складається окремий акт з визначенням строків їх усунення. Якщо при прийманні-передачі робіт будуть виявлені суттєві недоробки, що виникли з вини підрядника, замовник не підписує акт здавання робіт в експлуатацію і затримує оплату робіт, виконаних з порушенням. Недоліки у виконаних роботах, виявлені в процесі приймання-передачі закінчених робіт, які виникли з вини підрядника, повинні бути усунені підрядником протягом строків, визначених комісією, що приймає об'єкт. Якщо підрядник не бажає або не може усунути ці недоліки, замовник може попередити підрядника про порушення ним своїх зобов'язань і якщо підрядник без затримки вжив необхідних заходів для виправлення ситуації, усуне недоліки своїми силами або із залученням третіх осіб за рахунок підрядника. Якщо усунення недоробок буде неможливим або буде вимагати дуже великих витрат рішенням замовника сторони визначають завдану шкоду, яку відшкодовує підрядник. У разі виявлення протягом гарантійного строку у закінчених роботах недоліків замовник протягом 10 днів після їх виявлення повідомити про це підрядника і запросити його для складання акту про порядок і строки усунення виявлених недоліків. Підрядник зобов'язаний за свій рахунок усунути залежні від нього недоліки в строки та в порядку, визначеному в акті про їх усунення.
Строком дії договору є час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права та виконувати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами. За письмовою згодою сторін термін дії договору може бути продовжений на узгоджений сторонами час. (п. 16.1, 16.2 договору).
Позивач надав до матеріалів справи звіт аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 щодо виконання заходів Програми живучості арсеналів, баз та складів озброєння, ракет і боєприпасів ЗС України за період 2010-2011 роки Контрольно-ревізійного департаменту МО України від 16.03.2012. У вказаному звіті зазначено, що виконані підрядною організацією в червні-серпні 2009 року роботи щодо розробки проектно-кошторисної документації та улаштування згідно розробленого проекту блискавкозахисних споруд у кількості 20 одиниць на майданчиках відкритого зберігання № 128Б, № 128А, № 123, № 19 перевірені, прийняті в експлуатацію комісією військової частини НОМЕР_1 та оплачені в обсязі, передбаченому договором. Перевіркою обсягу робіт, включених підрядником до актів приймання виконаних підрядних робіт та оплачених замовником на відповідність проекту встановлено, що для улаштування фундаменту під блискавкозахисну щоглу згідно проекту необхідно 3,3 м. куб. бетону В15. Всього на 20 щогл витрати бетону для улаштування фундаментів становить 66 м. куб. Разом з цим, підрядною організацією до актів ф. КБ-2в № 2, № 3 за липень 2009 року уключено завищені на 12,0 м. куб обсяги робіт щодо улаштування залізобетонних фундаментів - всього 78,0 куб. м. Проведеним під час аудиту перерахунком вартості будівельно-монтажних робіт встановлені завищення вартості робіт на суму 12678,00 грн. В звіті зазначено про повідомлення підрядника про проведення аудиту, однак він не прибув до військової частини. Додатком до звіту є відомість перерахування вартості будівельних робіт №2 від 22.03.2012.
До матеріалів справи додано лист повідомлення від 21.03.2012 № 577 про проведення перевірки, претензії від 26.03.2012 № 613, від 13.06.2012 № 1202 з вимогою повернути 12678,00 грн. Доказів направлення вказаних документів до суду не надано.
Сторонами не заперечується факт належного виконання контрагентами своїх зобов'язань за договором.
Єдиною підставою в обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає проведену контрольно-ревізійним департаментом МО України перевірки. Позивач не надав жодних первинних документів на підтвердження своїх вимог.
У разі виявлення невідповідності робіт, пред'явлених до оплати встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших помилок, що вплинули на ціну виконання робіт. Замовник з дозволу вищого органу управління має право за участю підрядника скоригувати суму, що підлягає оплаті. Всі зміни і доповнення проводяться за додатковою угодою. (п. 3.10 договору)
Договором чітко передбачено порядок корекції помилок, який передбачає обов'язкове узгодження з підрядником та органом управління. Суду не надано доказів вказаного узгодження.
Позивач надав суду Акт про виділення для знищення документів, що не підлягають зберіганню датований 06.08.2013, зазначений акт містить відомості про знищення договорів підряду та первинних документів за 2009 рік. За зазначеним актом неможливо встановити які саме документи були знищені, відсутні номери договорів підряду та переліки документів, крім того сам позивач подає до суду договір підряду, який спростовує факт знищення саме цього договору підряду. Слід також зауважити, що перевірка проведена в 2012 році, звіт складений 16.03.2012 року, акт про знищення документів в серпні 2013 року, тобто у відповідача були відсутні підстави знищувати спірний договір підряду, оскільки в самому звіті позивача зобов'язано здійснити заходи щодо відшкодування за рахунок підрядних організацій завищення вартості робіт.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини за договором будівельного підряду.
Відповідно до ст. 875 ЦК України За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.
Згідно ст. 878 ЦК України Замовник має право вносити зміни до проектно-кошторисної документації до початку робіт або під час їх виконання за умови, що додаткові роботи, викликані такими змінами, за вартістю не перевищують десяти відсотків визначеної у кошторисі ціни і не змінюють характеру робіт, визначених договором. Внесення до проектно-кошторисної документації змін, що потребують додаткових робіт, вартість яких перевищує десять відсотків визначеної у кошторисі ціни, допускається лише за згодою підрядника. У цьому разі підрядник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 882 ЦК України Замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами. Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.
Суму позовних вимог позивач визначає як заподіяні йому збитки.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.1 статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доводиться кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Аналогічне положення закріплено і в статті 226 ГК України.
Разом з тим, статтями 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності).
Зі змісту статей 614, 623 ЦК України та статті 226 ГК України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
При цьому згідно частини 2 ст.22 ЦК України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч.1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 226 ГК України Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.
До вказаних правовідносин застосовуються загальні норми щодо відшкодування шкоди та збитків.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
За зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 1166 ЦК України). Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.
Відсутній і причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і заподіяною позивачу шкодою. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.
Тобто, причинно-наслідковий зв'язок між збитками та правопорушенням є залежністю факту настання майнової шкоди (та її розміру) від правопорушення, чи неналежного виконання зобов'язання. Це означає, що господарське правопорушення повинно передувати виникненню збитків. Крім того, не доведено вину відповідача у заподіянні збитків.
Позивачем не надано доказів завдання йому шкоди, доказів того, що завдана на його думку шкода завдана саме з вини відповідача та, що існує причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та сумою збитків у розмірі 12678,00 грн.
Розрахований на підставі умов договору штраф у сумі 14862,96 грн. стягується у разі виявлення недоліків у роботі підрядника. Позивач не надав доказів виявлення недоліків у роботі підрядника. Суд зазначає, що у звіті, доданому до справи, також відсутні посилання щодо виявлення будь-яких недоліків у роботі підрядника за договором № 07/09 від 07.05.2009.
Оскільки позивачем не доведено порушення відповідачем зобов'язання, а також не доведено належними та допустимими доказами завищення вартості виконаних робіт на загальну суму 12678,00 грн., підстави для стягнення з відповідача збитків відсутні.
Жодних документальних доказів на підтвердження обставин, наведених у звіті аудиту контрольно-ревізійного департаменту МО України від 16.03.2012 р., позивачем суду не подано.
Також ст. 204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів недійсності Договору суду не надано.
Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що відсутня встановлена належним чином вина відповідача, факт заподіяння збитків та не встановлено складу господарського правопорушення, необхідного для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як стягнення збитків, відсутні докази не належного виконання відповідачем його зобов'язань за договором підряду. З огляду на вище зазначене суд вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо застосування позовної давності, суд відзначає, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.13.).
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в позові повністю, позовна давність застосуванню не підлягає.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст.ст. 33, 34, ст. 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 28.04.2016.
Суддя І.В.Усатенко