ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.04.2016Справа № 910/4904/16
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг"
доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"
простягнення 861 грн 00 коп.
Представники сторін:
від позивача:Шагін О.В. - представник за довіреністю
від відповідача: не з'явились
18.03.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" з вимогами до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" про стягнення 861 грн 00 коп. заборгованості за договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу № 17075 від 28.08.2014, в тому числі: 815 грн 56 коп. суми страхового платежу, що підлягає поверненню за період, що залишився до закінчення дії договору, 31 грн 50 коп. інфляційних втрат та 13 грн 94 коп. 3 % річних.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу № 17075 від 28.08.2014 не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми страхового платежу за період, що залишився до закінчення дії договору, у зв'язку з його достроковим розірванням, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 815 грн 56 коп., крім того, позивачем нараховано 31 грн 50 коп. інфляційних втрат та 13 грн 94 коп. 3 % річних за неналежне виконання умов договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2016 порушено провадження у справі № 910/4904/16, розгляд справи призначений на 25.04.2016.
Представник відповідача у судове засідання 25.04.2016 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 37625560.
У судове засідання 25.04.2016 з'явився представник позивача, надав документи на виконання вимог ухвали суду та надав пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
У судовому засіданні 25.04.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд
28.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (страхувальник за договором), Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Нова" (страховик за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грас Савуа Україна" (повірений страховика за договором) укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу № 17075, предметом якого є майнові інтереси, що пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованими транспортними засобами та додатковим обладнанням до них.
Відповідно до розділу 1 договору страховий платіж за договором за період страхування з 28.08.2014 по 27.08.2015 складає 18 913 грн 29 коп. та підлягає сплаті до 11.09.2014.
Згідно з пунктом 5.1.3. розділу 2 договору страхувальник має право вимагати дострокового припинення договору згідно з умовами, визначеними цим договором.
У відповідності до пункту 12.2. розділу 2 договору якщо інше не зазначено в розділі 1 договору, останній набирає чинності з моменту підписання, а в частині зобов'язань відповідача діє протягом проміжків часу, зазначених в розділі 1 договору, за умови сплати позивачем сум страхових платежів у терміни, зазначені у розділі 1.
Пунктом 12.4. розділу 2 договору визначено, що дію договору може бути достроково припинено за вимогою однієї із сторін договору, при цьому, у разі дострокового припинення дії договору за вимогою позивача, відповідач повертає йому 65% суми страхового платежу за період, що залишився до закінчення дії договору, з вирахуванням фактичних виплат за цим договором.
Про намір достроково припинити дію договору будь яка сторона зобов'язана письмово повідомити іншу не пізніш ніж за 30 робочих днів до дати припинення, якщо сторони не дійшли згоди про інше (пункт 12.5. розділу 2 договору).
Відповідно до пункту 13.1. розділу 2 договору днем виконання зобов'язань позивача по сплаті страхової премії вважається день надходження платежу в повному обсязі на поточний рахунок чи в касу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грас Савуа Україна".
Згідно з пунктом 17.6. розділу 2 договору в рамках цього договору, всі повідомлення вважаються поданими належним чином, якщо вони відправлені рекомендованим листом, факсимільним зв'язком з підтвердженням про отримання чи доставлені кур'єром за адресами, зазначеними в договорі.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування " договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
У відповідності до частини 1 статті 997 Цивільного кодексу України договір страхування припиняється у випадках, встановлених договором та законом.
Згідно з частиною 3 статті 997 Цивільного кодексу України страхувальник або страховик зобов'язаний повідомити другу сторону про свій намір відмовитися від договору страхування не пізніш як за тридцять днів до припинення договору, якщо інше не встановлено договором.
Нормами частини 4 статті 997 Цивільного кодексу України та частини 4 статті 28 Закону України "Про страхування" встановлено, що якщо страхувальник відмовився від договору страхування (крім договору страхування життя), страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, та фактично здійснених страховиком страхових виплат.
Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу № 17075 від 28.08.2014 позивачем було оплачено виставлений відповідачем рахунок-фактуру № 1612 від 28.28.2014 на суму 18 913 грн 29 коп. на сплату страхового платежу за договором, що підтверджується платіжним дорученням № 15357 від 05.09.2014.
Крім того, додатковою угодою № 1 від 01.11.2014 до договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу № 17075 від 28.08.2014 сторони збільшили страховий платіж на суму 2 618 грн 76 коп., яка підлягала сплаті до 30.11.2014.
Частину страхового платежу в сумі 2 618 грн 76 коп. було зараховано на підставі підписаної між сторонами угоди про проведення заліку взаємних однорідних вимог № 3 від 26.11.2014.
Також, додатковою угодою № від 24.02.2015 до договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу № 17075 від 28.08.2014 сторони збільшили страховий платіж на суму 4 496 грн 86 коп., яка підлягала сплаті до 27.03.2015.
Частину страхового платежу в сумі 4 496 грн 86 коп. було зараховано на підставі підписаної між сторонами угоди про проведення заліку взаємних однорідних вимог № 6 від 26.03.2015.
26.06.2015 позивач направив на адресу відповідача лист № 1938/06 від 25.06.2015 про припинення з 26.06.2015 дії договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу № 17075 від 28.08.2014 та вимагав повернути суми страхового платежу, сплаченого за період, що залишився з дати такого припинення до закінчення дії договору. Проте зазначена вимога щодо повернення суми страхового платежу, сплаченого за період, що залишився з дати такого припинення до закінчення дії договору, залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми страхового платежу, сплаченого за період, що залишився з дати такого припинення до закінчення дії договору у розмірі 827 грн 61 коп., у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 827 грн 61 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів повернення суми страхового платежу, сплаченого за період, що залишився з дати такого припинення до закінчення дії договору у розмірі 827 грн 61 коп.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку щодо повернення позивачу суми страхового платежу, сплаченого за період, що залишився з дати такого припинення до закінчення дії договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу № 17075 від 28.08.2014 у розмірі 827 грн 61 коп., вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 815 грн 56 коп.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 31 грн 50 коп. інфляційних втрат та 13 грн 94 коп. 3 % річних, нарахованих за період прострочення з період 13.08.2015 по 04.03.2016.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Судом перевірено розрахунки позивача про нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.
З огляду на вищенаведене та доведення факту невиконання грошового зобов'язання за договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу № 17075 від 28.08.2014, вимоги позивача про стягнення з відповідача 31 грн 50 коп. інфляційних втрат та 13 грн 94 коп. 3 % річних підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Kеруючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 11, ідентифікаційний код 31241449) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43, ідентифікаційний код 35912126) 815 (вісімсот п'ятнадцять) грн 56 коп. суми страхового платежу, що підлягає поверненню за період, що залишився до закінчення дії договору, 31 (тридцять одна) грн 50 коп. інфляційних втрат, 13 (тринадцять) грн 94 коп. 3 % річних та 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 28.04.2016
Суддя Н.Б. Плотницька