ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
22.04.2016Справа №910/5429/16
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Директорія ЛТД»
доОлімпійського коледжу імені Івана Піддубного
простягнення 181605 грн. 77 коп.
Суддя Отрош І.М.
Представники сторін:
від позивача: Гуревич Л.В. - представник за довіреністю № 1/01 від 03.01.2016;
від відповідача: Шевчук В.І. - представник за довіреністю № 19 від 17.08.2015.
25.03.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Директорія ЛТД» з вимогами до Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного про стягнення 181605 грн. 77 коп., з яких 97000 грн. 00 коп. основного боргу, 6457 грн. 81 коп. 3% річних та 78147 грн. 96 коп. інфляційних втрат.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонам Договору № 12/27/13-3 про надання послуг від 26.12.2013, не здійснив оплату за надані позивачем послуги, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 97000 грн. 00 коп. Крім того, зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 6457 грн. 81 коп. за період з 26.12.2013 по 14.03.2016 та інфляційні втрати у розмірі 78147 грн. 96 коп. за період з січня 2014 року по січень 2016 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2016 порушено провадження у справі № 910/5429/16 та справу призначено до розгляду на 12.04.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2016, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 22.04.2016.
22.04.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, в яких відповідач визнав позов в частині основного боргу у сумі 97000 грн. 00 коп.
Представник позивача у судовому засіданні 22.04.2016 подав письмові пояснення по справі та додаткові документи, які суд долучив до матеріалів справи, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 22.04.2016 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову в частині суми основного боргу не заперечив.
У судовому засіданні 22.04.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд
26.12.2013 між Республіканським вищим училищем фізичної культури Міністерства освіти (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Директорія ЛТД» (виконавець) укладено Договір про надання послуг № 12/27/13-3, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного у договорі строку надавати за плату послуги щодо консультування у сфері інформаційних технологій і стосовно комп'ютерної техніки, інші 62.09.2; 62.01.1, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.
Відповідно до п. 1.1 Статуту Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного у 2015 році Республіканське вище училище фізичної культури наказом Міністерства освіти і науки України від 24.07.2015 № 812 перейменовано зі зміною типу навчального закладу в Олімпійський коледж імені Івана Піддубного.
Відповідно до п. 1.2 Договору № 12/27/13-3 від 26.12.2013 детальна інформація щодо послуг, які надаються за цим договором, визначається у завданні замовника, яке надається ним виконавцеві шляхом листування або в усній формі.
Відповідно до п. 2.3 Договору № 12/27/13-3 від 26.12.2013 замовник зобов'язаний приймати від виконавця результати надання послуг шляхом акту виконаних робіт, якщо надані послуги відповідають умова договору, і оплачувати їх в розмірах і в строки, передбачені цим договором.
Згідно з п. 3.1 Договору № 12/27/13-3 від 26.12.2013 за надання передбачених договором послуг замовник виплачує виконавцю 97000 грн. 00 коп. шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця.
Відповідно до п. 3.2 Договору № 12/27/13-3 від 26.12.2013 здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноваженими представниками сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг.
Відповідно до п. 3.3 Договору № 12/27/13-3 від 26.12.2013 підписання акта приймання-передачі наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.
Згідно з п. 6.1 Договору № 12/27/13-3 від 26.12.2013 строк його дії закінчується 31.12.2014.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що у грудні 2013 року позивачем були надані відповідачу послуги за Договором № 12/27/13-3 від 26.12.2013 на загальну суму 97000 грн. 00 коп., що підтверджується актом надання послуг № 24 від 26.12.2013 на суму 48500 грн. 00 коп. (послуги щодо консультування у сфері інформаційних технологій стосовно комп'ютерної техніки, інші 62.09.2) та актом надання послуг № 27 від 26.12.2013 на суму 48500 грн. 00 коп. (послуги щодо проектування та розроблення у сфері інформаційних технологій. 62.01.01), належним чином засвідчені копії яких долучено позивачем до матеріалів справи у судовому засіданні 12.04.2016.
Вказані акти надання послуг підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб позивача та відповідача.
При цьому, у вказаних актах надання послуг зазначено, що замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.
Судом встановлено, що умовами Договору № 12/27/13-3 від 26.12.2013 не визначено строку виконання відповідачем свого обов'язку зі сплати за надані позивачем послуги.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14, оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.
Судом встановлено, що 08.10.2015 позивач звернувся до відповідача із претензією (вих № 02/09/2015 від 17.09.2015) про сплату заборгованості, в тому числі за Договором № 12/27/13-3 від 26.12.2013 на суму 97000 грн. 00 коп., в якій просив сплатити суму заборгованості у строк до 17.10.2015.
Згідно з п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14, днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення
Судом встановлено, що вказана претензія була отримана відповідачем 12.10.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 1401303250202, копія якого долучена позивачем до позовної заяви.
Таким чином, враховуючи положення ч. 2 ст 530 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був сплатити позивачу заборгованість за Договором № 12/27/13-3 від 26.12.2013 у розмірі 97000 грн. 00 коп. у строк до 19.10.2015 включно.
Однак, відповідач не сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 97000 грн. 00 коп., що не заперечувалось відповідачем у письмових поясненнях, поданих до суду 22.04.2016.
При цьому, доказів звернення позивача з вимогою до відповідача про оплату заборгованості шляхом направлення інших претензій (у будь-якій формі) сторонами суду надано не було.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність та обсяг заборгованості Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного у розмірі 97000 грн. 00 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 97000 грн. 00 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Директорія ЛТД» в частині стягнення з Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного суми основного боргу у розмірі 97000 грн. 00 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 6457 грн. 81 коп. за період з 26.12.2013 по 14.03.2016.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки, як встановлено судом, відповідач повинен був сплатити позивачу грошові кошти у розмірі 97000 грн. 00 коп. у строк до 19.10.2015 (включно), а отже, обґрунтованим початком для нарахування 3% річних є 20.10.2015.
Таким чином, суд здійснив власний розрахунок 3% річних (в межах заявленого позивачем періоду нарахування):
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
97000,0020.10.2015 - 31.12.2015733%582,00
97000,0001.01.2016 - 14.03.2016743%588,36
Всього:1170 грн. 36 коп.
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Директорія ЛТД» в частині стягнення з Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного 3% річних у розмірі 6457 грн. 81 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 1170 грн. 36 коп.
Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 78147 грн. 96 коп. за період з січня 2014 року по січень 2016 року.
Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки, як встановлено судом, відповідач повинен був сплатити позивачу грошові кошти у розмірі 97000 грн. 00 коп. у строк до 19.10.2015 (включно), а отже, обґрунтованим для нарахування інфляційних втрат (в межах заявленого позивачем періоду нарахування) є період з листопада 2015 року по січень 2016 року.
Таким чином, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат (в межах заявленого позивачем періоду нарахування):
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції
листопад 2015 року - січень 2016 року97000,001,0363492,00100492,00
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Директорія ЛТД» в частині стягнення з Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного інфляційних втрат у розмірі 78147 грн. 96 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 3492 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Директорія ЛТД» до Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного про стягнення 181605 грн. 77 коп. (97000 грн. 00 коп. основного боргу, 6457 грн. 81 коп. 3% річних та 78147 грн. 96 коп. інфляційних втрат) підлягають частковому задоволенню у розмірі 101662 грн. 36 коп. (97000 грн. 00 коп. основного боргу, 1170 грн. 36 коп. 3% річних та 3492 грн. 00 коп. інфляційних втрат), та в іншій частині - суд відмовляє у позові.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного (02156, м. Київ, вул. Матеюка, буд. 4;ідентифікаційний код: 02125315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Директорія ЛТД» (03062, м. Київ, вул. О. Горбачова, буд. 14, кв. 32; ідентифікаційний код: 38205480) суму основного боргу у розмірі 97000 (дев'яносто сім тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1170 (одна тисяча сто сімдесят) грн. 36 коп., інфляційні втрати у розмірі 3492 (три тисячі чотириста дев'яносто дві) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1524 (одна тисяча п'ятсот двадцять чотири) грн. 94 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 27.04.2016
Суддя І.М. Отрош