ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.04.2016Справа № 910/5637/16
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву
доТовариства з обмеженою відповідальністю "А-МС"
пропримусове виселення
Представники:
від позивача: Літвінов О.А. - представник за довіреністю
від відповідача: не з'явились
29.03.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "А-МС" про примусове виселення з орендованого державного нерухомого майна за договором оренди від 23.10.2010 № 5708 - загальною площею 317,90 кв.м, розміщене за адресою: 03680, м. Київ, вул. Горького, 152, підвал одинадцятиповерхового будинку, що перебуває на балансі Українського державного виробничого підприємства "Ізотоп".
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що укладений між сторонами договір оренди від 23.10.2010 № 5708 припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, у зв'язку чим відповідач зобов'язаний звільнити орендоване приміщення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2016 порушено провадження у справі № 910/5637/16, розгляд справи призначений на 25.04.2016.
25.04.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.
Представник відповідача у судове засідання 25.04.2016 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою, зазначеною на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України за адресою https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch.
У судове засідання 25.04.2016 з'явився представник позивача та надав усні пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
У судовому засіданні 25.04.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд
01.06.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "А-МС" укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4316, відповідно до яких орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежиле приміщення (далі - майно) площею 317,90 кв.м, розміщене за адресою: 03680, м. Київ, вул. Горького, 152, підвал одинадцятиповерхового будинку, що перебуває на балансі Українського державного виробничого підприємства "Ізотоп".
Майно передається в оренду з метою розміщення магазину-складу (пункт 1.2. договору).
Відповідно до пункту 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передачі майна.
Згідно акту приймання-передавання від 01.06.2009 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - загальною площею 317,90 кв.м, розміщене за адресою: 03680, м. Київ, вул. Горького, 152, підвал одинадцятиповерхового будинку, що перебуває на балансі Українського державного виробничого підприємства "Ізотоп".
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.
Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
У відповідності до частини 2 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).
Стаття 785 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк
У відповідності до статті 651 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до статті 17 Законом України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Строк дії договору оренди сторони визначили у пункті 10.1. договору, а саме - договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 01.06.2009 до 01.05.2012 включно.
23.10.2012 між сторонами укладено договір № 4316/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 4316 від 01.06.2009, відповідно до умов пункту 5 якого сторони продовжили договір оренди № 4316 від 01.06.2009 на 2 роки 11 місяців, до 01.04.2015 включно.
Згідно з пунктом 10.6 договору чинність даного договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.
Пунктом 10.9 договору визначено, у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю / балансоутримувачу.
Майно вважається повернутим орендодавцю / балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (пункт 10.10 договору).
Відповідно до пункту 5.10. договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язується повернути орендодавцю / балансоутримувачу орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив на адресу відповідача заяву № 30-06/3464 від 01.04.2015 про припинення чинності договору оренди № 4316 від 01.06.2009, в зв'язку із закінченням строку його дії, відповідно до якої позивач звернувся до відповідача вимогою звільнити орендоване майно, та передати останнє позивачу за актом прийому-передачі, що підтверджується копією фіскального чеку № 2115 від 03.04.2015 та списку згрупованих поштових відправлень від 03.04.2015.
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання щодо звільнення та передачі орендованого майна за договором оренди № 4316 від 01.06.2009 по акту приймання-передачі позивачу та продовжує використовувати майно позивача після закінчення дії строку дії договору для здійснення своєї господарської діяльності.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Аналогічний обов'язок орендаря щодо повернення орендованого майна передбачено також пунктами 5.10., 10.10 договору оренди.
Судом встановлено, що на час звернення позивача з позовом до суду договір оренди № 4316 від 01.06.2009 припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, у зв'язку з чим відсутні правові підстави використання Товариством з обмеженою відповідальністю "А-МС" об'єкту оренди. Отже, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факт припинення договірних відносин між сторонами за договором оренди № 4316 від 01.06.2009.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку щодо звільнення та передачі орендованого майна за договором оренди № 4316 від 01.06.2009, вимоги позивача про виселення відповідача із займаного приміщення підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на це, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "А-МС" (03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 152, ідентифікаційний код 36134151) з державного нерухомого майна за договором оренди від 23.10.2010 № 5708 - загальною площею 317,90 кв.м, розміщене за адресою: 03680, м. Київ, вул. Горького, 152, підвал одинадцятиповерхового будинку, що перебуває на балансі Українського державного виробничого підприємства "Ізотоп".
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "А-МС" (03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 152, ідентифікаційний код 36134151) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 50-Г, ідентифікаційний код 19030825) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 28.04.2016
Суддя Н.Б. Плотницька