ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.04.2016Справа №910/3001/16
За позовом приватного підприємства «Агапіт»
До публічного акціонерного товариства «Інтеграл-банк»
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик»
Про тлумачення змісту договору
Суддя Ковтун С.А.
Представники учасників процесу:
від позивача Цирулевська М.В. (за дов.)
від відповідача не прибув
від третьої особи Мартинюк Є.В. (за дов.)
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом приватне підприємство «Агапіт» до публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Інтеграл-банк» про тлумачення пунктів 1.1. та 8.9 кредитного договору № 891 від 03.12.2010 у співвідношенні та із врахуванням п. 1 змін та доповнень № 36 від 25.11.2014 до вказаного вище кредитного договору, що укладені між позивачем та відповідачем, а саме: який строк (термін) повернення кредиту (виконання позичальником своїх грошових зобов'язань) за кредитним договором № 891 від 03.12.2010; який строк дії кредитного договору № 891 від 03.12.2010 із зазначенням конкретних дат (періодів) щодо вказаних вище строків (термінів).
Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами наявний спір щодо розуміння (тлумачення) умов кредитного договору в частині строку (терміну) повернення кредиту (виконання позичальником своїх грошових зобов'язань за кредитним договором), строку дії кредитного договору. Так, позивач під строком 20.11.2015 розуміє саме строк дії кредитного договору. Водночас строком повернення кредиту є 01.12.2012, тоді як відповідач вказані строки ототожнює і вважає, що строком повернення кредиту та строком дії кредитного договору є 20.11.2015.
Суд своєю ухвалою від 23.02.2016 порушив провадження у справі № 910/3001/16.
Суд своєю ухвалою від 21.03.2016 залучив до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик».
Відповідач відзиву на позов не подав, його представник у судові засідання не з'явився, заяв та клопотань не подав.
Третя особа проти задоволення позову заперечила. На думку третьої особи, продовження строку дії договору до 20.11.2015, яке мало місце на підставі змін і доповнень № 36 від 25.11.2014, є продовженням строку повернення кредиту до 20.11.2015, а тому строк дії договору необхідно тлумачити як строк повернення кредиту. Водночас, оскільки умови кредитного договору виконувались починаючи з 2010 року, на думку третьої особи, між сторонами відсутній спір щодо тлумачення договору, яке слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину до початку його виконання.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
03.12.2010 публічне акціонерне товариство «Інтеграл - Банк» (Банк) та приватне підприємство «Агапіт» (позичальник) уклали кредитний договір №891 (далі - Кредитний договір № 891), відповідно до умов якого Банк відкриває позичальнику відкличну кредитну лінію заборгованості по позичковому рахунку не більше 32400000 грн. строком по 01 грудня 2012 року зі сплатою 19% річних, а позичальник зобов'язується використати отримані в рамках кредитної лінії кошти відповідно до умов цього договору, вчасно їх повернути та сплатити проценти й інші платежі, які передбачені договором.
Змінами та доповненнями № 36 від 25.11.2014 до Кредитного договору №891 сторони дійшли згоди продовжити строк дії Договору до 20.11.2015, продовжити термін сплати процентів, нарахованих по договору.
Відповідно до п. 8.9 Кредитного договору № 891 строк дії цього договору встановлюється: початок дії договору - з дня отримання позичальником грошових коштів (кредиту), кінець дії - момент зарахування всієї суми заборгованості, включаючи проценти, неустойку і збитки, на рахунок банку.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно з приписами статті 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу, у разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.
За приписами статті 213 Цивільного кодексу України тлумачення правочину, може здійснюватися як сторонами, так і на вимогу однієї із сторін судом. Пунктами 3, 4 вказаної статті передбачені правила тлумачення правочину, які визначаються за таким принципом: при неможливості витлумачити положення договору шляхом використання вузького кола засобів, залучаються нові критерії перевірки правильності того чи іншого трактування умов договору. Так, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
Якщо за правилами, встановленими ч. 3 ст. 213 ЦК України, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами. Частиною 1 статті 231 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). Отже, результатом такого тлумачення має бути досягнення згоди в цьому питанні.
За відсутності згоди на вимогу однієї або обох сторін правочину тлумачення його здійснюється судом (ч. 2 ст. 213 ЦК України).
Наведене свідчить, що позов про тлумачення правочину повинен ґрунтуватись на загальному праві звернення до господарського суду - захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів (ст. 1 ГПК України). Таким чином, підставою для тлумачення судом правочину є наявність спору між сторонами правочину щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всього правочину або його частини, що не дає змогу з'ясувати дійсний зміст правочину або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити його намір.
Оскільки метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов. З огляду на викладене, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 Цивільного кодексу України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.
Водночас, у позивача існує заборгованість перед відповідачем за Кредитним договором № 891, що свідчить про виконання сторонами умов договору і, відповідно, відсутність суперечностей у трактуванні його положень, тобто відсутність спору. З огляду на викладене, позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення підписано 27.04.2016.
Суддя С. А. Ковтун