ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.04.2016Справа №916/3929/15
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна" в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна-Південь"
про стягнення 541804,44 грн.
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін:
від позивача: : не з'явились
від відповідача: Поддимай А.Б. (за дов.)
На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.04.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.12.2015 прийнято до провадження справу за позовом ФОП ОСОБА_1 до ТОВ з ІІ "Вольво Україна" в особі філії ТОВ з ІІ "Вольво Україна" в. м. Одеса "Вольво-Україна Південь" про стягнення 541804,44 грн., передану за підсудністю ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.11.2015 № 916/3929/15.
Позивач 21.10.2015 подав заяву про збільшення розміру позовних вимог та просив стягнути з відповідача 541804,44 грн. збитків від упущеної вигоди, суми 3 % річних у розмірі 30905,12 грн., втрати від інфляції у розмірі 568894,66 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем укладено договір підряду на ремонт вантажного автомобіля, що підтверджується нарядом на виконання робіт № ST-102528 від 23.10.2010. Постановою Одеського апеляційного господарського суду підтверджено факт не належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду. Позивач вважає, що за час не використання автотранспортного засобу в господарських цілях ним отримано збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 541804,44 грн. та просить їх стягнути у судовому порядку.
Ухвалою суду від 02.12.2015 прийнято до провадження справу № 916/3929/15, розгляд останньої призначено на 23.12.2015.
Супровідним листом від 08.12.2015 справу № 916/3929/15 направлено до Господарського суду Одеської області, в зв'язку з надходженням апеляційної скарги на ухвалу від 18.11.2015.
З супровідним листом від 12.02.2016 № 916/3929/15/886/2016 справу № 916/3929/15 направлено до Господарського суду м. Києва, в зв'язку з прийняттям постанови Одеським апеляційним господарським судом від 26.01.2016, якою залишено без змін ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.11.2015.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.02.2016 розгляд справи призначено на 16.03.2016.
Позивач в судове засідання не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, вимог ухвали суду від 23.02.2016 про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідачем подане клопотання про долучення документів.
Ухвалою суду від 16.03.2016 розгляд справи відкладено на 04.04.2016.
В судовому засіданні 04.04.2016 оголошено перерву до 11.04.2016.
Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва 11.04.2016 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог та просив стягнути з відповідача збитки у розмірі 5541804,44 грн. та судовий збір у розмірі 83127,07 грн.
Позивач в судовому засіданні 11.04.2016 надав пояснення по суті спору та подав документи для приєднання до матеріалів справи.
Відповідач подав документи для долучення до матеріалів справи.
В судовому засіданні 11.04.2016 оголошено перерву до 25.04.2016.
Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва 22.04.2016 позивач подав заяву про збільшення позовних вимог та просив стягнути з відповідача 6233728,29 грн., зокрема доповнив свої вимоги стягненням 3% річних, втрат від інфляції.
Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва 22.04.2016 відповідач подав заперечення на заяву про збільшення позовних вимог, в яких зазначив, що вони не обґрунтовані та не сплачений судовий збір, в зв'язку з чим мають бути повернуті позивачу. Проти позову відповідач заперечував оскільки, автомобіль був не придатному для використання стані, не залежно від здійсненого відповідачем ремонту.
Представник позивача в судове засідання 25.04.2016 не з'явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.
У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог і просив стягнути з відповідача 5541804,44 грн. До заяви долучено квитанцію про сплату судового збору у розмірі 300,00 грн. В подальшому позивач подав заяву про збільшення позовних вимог та просив стягнути з відповідача 6233728,29 грн. упущеної вигоди, втрат від інфляції та 3 % річних. До даної заяви не було додано доказів сплати судового збору. До вказаних заяв позивач не надав докази направлення їх відповідачу та не долучив розрахунок суми позову з урахуванням збільшення, не надав докази на обґрунтування збільшення позовних вимог.
Згідно абзацу 2 статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" з 1 січня 2016 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1378 гривень.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотків ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.
Позивач не надав доказів сплати судового збору у визначеному законом розмірі, тобто ним не доплачено 76081,85 грн. судового збору.
Вищезазначена заяви, за своєю правовою природою являються заявами про збільшення розміру позовних вимог і були подані до прийняття рішення у справі, однак, до них не долучено докази сплати судового збору у визначеному законом розмірі, а тому вони не приймаються судом до розгляду, позовні вимоги розглядаються без урахування заяв про збільшення позовних вимог.
Відповідач у своєму відзиві проти позову заперечував, в зв'язку з недоведеністю факту протиправності дій відповідача, в зв'язку з чим збитки з нього не можуть бути стягнуті. Крім того, позивачем не доведено розмір збитків, оскільки розрахунок ґрунтується на припущеннях. Відповідач просив застосувати строк позовної давності, за твердженням відповідача позовна давність не спливла лише щодо вимог за вересень 2012 року на суму 6400,00 грн. Щодо стягнення 3% річних та інфляції, відповідач зазначає, що ст. 625 ЦК України не застосовується до правовідносин, що виникли у зв'язку з завданням шкоди. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2012 у справі № 26/17-2630-2011 за позовом ТОВ з ІІ "Вольво Україна" в особі філії ТОВ з ІІ "Вольво Україна" в. м. Одеса "Вольво-Україна Південь" до ФОП ОСОБА_1 про стягнення 11543,98 грн., яка набрала законної сили встановлено наступні обставини.
Між Товариством та ФОП ОСОБА_1 були укладені договори на виконання підрядних робіт з ремонту вантажних автомобілів VOLVO.
Факт укладання між сторонами договорів підряду свідчить наряди на виконання робіт №ST-102528 від 23.10.2010р.; №ST-102528 від 02.11.2010р. та попередня калькуляція по акту виконаних робіт №ST-OD101286 від 20.04.2011р. Судом встановлено, що між сторонами укладений договір підряду.
Як вбачається із висновку судової експертизи №5496 від 07.08.2012. Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, експертом було встановлено, що проведення будь - яких робіт та ремонтних операцій по ремонту КПП (коробки переключення передач) автомобілю VOLVO FH 12, реєстраційний номер НОМЕР_1 не було здійснено. До того ж, експерт вказав на невідповідність переліку робіт по акту виконаних робіт №ST-OD101286 від 20.04.2011р. та переліком робіт зазначених в нарядах на виконання робіт №ST-102528 від 23.10.2010р. та 02.11.2010р. відповідно до яких Товариство вимагало від ФОП ОСОБА_1 оплати за виконані роботи.
Крім того, судовим експертом при дослідженні приблизного строку виконання вищезазначених робіт від 23.10.2010р. та 02.11.210р., було встановлено не відповідність нормо-годинам за виконані роботи, а саме в акті №ST-OD101286 від 20.04.2011р. вказаним Товариством зазначено - 37,44 н/г., так як експертом було встановлено 7,5 н/г.
Судом встановлено, що повний обсяг робіт не був виконаний.
Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Обставини встановлені Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2012 у справі № 26/17-2630-2011, яка набрала законної сили, не підлягають доказуванню у справі № 916/3929/15.
Згідно акту № 18-12/12 приймання-передачі VOLVO FH 12, реєстраційний номер НОМЕР_1 номер шасі НОМЕР_2 1996 року випуску від 25.10.2014 підрядник передав, а замовник прийняв вантажний автомобіль VOLVO FH 12, реєстраційний номер НОМЕР_1 номер шасі НОМЕР_2 1996 року випуску у технічному стані, відображеному у висновку № 5496 комплексної комісійної судової експертизи від 07.08.2012.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди. Свої позов він обґрунтовує тим, що в зв'язку з безпідставним утримання відповідачем його автомобіля та не здійсненням вчасно ремонту, позивач був позбавлений можливості використовувати своє майно та отримувати прибуток.
Позивач надав до матеріалів справи розрахунок упущеної вигоди по вантажівці VOLVO FH 12, реєстраційний номер НОМЕР_1 за період з 27.10.2012 по 20.09.2012 на загальну суму 541804,44 грн.
На підтвердження факту існування упущеної вигоди позивач долучив до матеріалів справи договір оренди вантажних автомобілів № 01/2012 від 01.03.2012, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Євролінк" на оренду аналогічного типу вантажівок строком на 1 рік з орендною платою у розмірі 6400,00 грн. на місяць. До матеріалів справи надано первинні документи, на підтвердження факту виконання договору у різні періоди його дії.
Позивач надав комерційні пропозиції ТОВ "Транспорт Ко", ТОВ "Євролінк", "С.В.Сом" про зацікавленість у оренді вантажівок за період з квітня 2011 року по травень 2012.
До матеріалів справи долучені, заявки, акти виконаних робіт, міжнародні товарно-транспортні накладні рахунки - фактури з серпня 2010 по жовтень 2011. Крім того, позивач надав копію договору № 001/09 від 07.02.2009 перевезення вантажів автомобільним транспортом, укладений з ТОВ "Євролінк", згідно якого позивач прийняв на себе зобов'язання по перевезенню вантажів, рахунок фактуру та акт виконаних робіт за вказаним договором. Долучена до матеріалів справи разове замовлення від ТОВ "МШК України" від 22.02.2012 та акт виконаних робіт підписані ТОВ "Євролінк" та ТОВ "МШК Україна".
На спростування доводів позивача відповідач надав листування з позивачем.
Листом від 21.11.2011 № 041-11 (отриманий 21.11.2011 наручно, що підтверджується підписом ОСОБА_1) відповідач повідомив, що ряд деталей був знятий з автомобіля за вказівкою позивача. Встановлення вказаних деталей на автомобіль унеможливить проведення судової експертизи у справі № 26/17-2630-2011. Оскільки, автомобіль тривалий час знаходився на СТО, то встановлення вказаних позивачем деталей, не дасть бажаного результату щодо можливості експлуатації. Відповідач просив прийняти авто за актом приймання-передачі без встановлення деталей та сплатити вартість послуг. Якщо позивач погоджується на приймання-передачу автомобіля без встановлення деталей, відповідач зобов'язується організувати приймання-передачу у будь-який зручний для позивача час.
Відповідно до листа від 22.11.2012 № 522 відповідач просив позивача забрати автомобіль VOLVO FH 12, реєстраційний номер НОМЕР_1 з території СТО Вольво у м. Одеса у найближчі 3 дні з моменту отримання листа. Копія опису та квитанція на підтвердження факту направлення листа додані до матеріалів справи).
До матеріалів справи надано лист від 17.01.2013 № 534, яким відповідач повідомив позивача про необхідність забрати автомобіль у 3 дні з дати отримання листа за актами приймання-передачі складеними у відповідності з висновком № 5496 судової експертизи від 07.08.2012. Вказаний лист з актами був направлений позивачу, що підтверджується описом та квитанцією, доданими до матеріалів справи.
Отже відповідач надав докази того, що неодноразово намагався передати позивачу автомобіль VOLVO FH 12, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Доказів того, що позивач вчиняв дії для отримання свого майна та використання його за призначенням протягом періоду за який ним нараховано санкції та збитки, суду не надано.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2012 у справі № 26/17-2630-2011 встановлено не повне виконання обсягу робіт, які були погоджені сторонами по ремонту автомобіля VOLVO FH 12, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Відповідно до ст.. 852 ЦК України якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.1 статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доводиться кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Аналогічне положення закріплено і в статті 226 ГК України.
Разом з тим, статтями 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності).
Зі змісту статей 614, 623 ЦК України та статті 226 ГК України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
При цьому згідно частини 2 ст.22 ЦК України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч.1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.. 226 ГК України Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.
До вказаних правовідносин застосовуються загальні норми щодо відшкодування шкоди та збитків.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
За зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 1166 ЦК України). Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.
Відповідно до оглядового листа ВГСУ від 14.01.2014 № 01-06/20/2014 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків" пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі використання зазначеного майна. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Суд встановив, що вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди базуються на розрахунку можливого прибутку у разі використання спірного майна. Подані позивачем договори укладені з ТОВ "Євролінк" не підтверджують можливість та необхідність використання вантажівки, що перебувала у відповідача. Тобто позивач надав пояснення та докази щодо популярності певного виду перевезень та вантажного автомобіля, однак, це не може підтвердити реальну можливість позивача отримати прибуток. Такі розрахунки є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач не здійснював протиправні дії.
До матеріалів справи надано акт технічного стану автомобіля від 09.11.2011, яким визначено стан автомобіля та зазначено про не можливість його заведення. Висновком експерта № 5496 від 07.08.2012 встановлено, що після встановлення запчастин, технічний стан автомобіля в цілому не відповідав технічним нормам в зв'язку не комплектністю автомобіля та необхідністю ремонту інших вузлів та агрегатів, що обумовлює неможливість експлуатації автомобіля.
Судом встановлено, що автомобіль VOLVO FH 12, реєстраційний номер НОМЕР_1 був у несправному стані та не міг експлуатуватися в зв'язку з його некомплектністю, а не в зв'язку з тим, що з нього були зняті запасні частини та він перебував у відповідача.
Відсутній і причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і заподіяною позивачу шкодою. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.
Тобто, причинно-наслідковий зв'язок між збитками та правопорушенням є залежністю факту настання майнової шкоди (та її розміру) від правопорушення, чи неналежного виконання зобов'язання. Це означає, що господарське правопорушення повинно передувати виникненню збитків. Крім того, не доведено вину відповідача у заподіянні збитків.
Судом встановлено, що відповідач намагався повернути автомобіль позивачу, однак останній не вчиняв дій по його поверненню.
Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що відсутня встановлена належним чином вини відповідача в заподіянні позивачу збитків та не встановлено складу господарського правопорушення, необхідного для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як стягнення збитків, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача в частині стягнення збитків є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Позивач просив стягнути з відповідача втрати від інфляції та 3% річних.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Грошові зобов'язання, відповідальність за які встановлена ст. 625 ЦК, передбачають насамперед договірні правовідносини.
Статтею 625 ЦК регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому ч. 5 ст. 11 ЦК, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов'язань. Крім того, з рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в ст. 11 ЦК, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.
Слід також зазначити, що відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Отже, нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності (лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2013 р. N 10-74/0/4-13).
Таким чином, дія ч. 2 ст. 625 ЦК не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди.
Судом встановлено відсутність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення суми втрат від інфляції та 3% річних, в зв'язку з цим суд відмовляє у задоволенні вказаних вимог.
Щодо застосування позовної давності, суд відзначає, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.13.).
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в позові повністю, позовна давність застосуванню не підлягає.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст.ст. 33, 34, ст. 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 27.04.2016.
Суддя І.В.Усатенко