ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про повернення позовної заяви
27.04.2016
Справа № 910/7742/16
Суддя Сташків Р.Б., розглянувши
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "РИВЕР ТРЕЙД"
до ALASAR CORP. LP
про стягнення 3221316,40 дол.США, що еквівалентно 82369060,30 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати. Станом на 01.01.2016 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» мінімальна заробітна плата становить 1378 грн.
Заявлено позов про стягнення 3221316,40 дол.США, що еквівалентно 82369060,30 грн., тому за подання даного позову з урахуванням вищенаведеного належало сплатити 206700 грн., тобто судовий збір у максимальному розмірі.
Проте до позову не додано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі, натомість позивач просить суд відстрочити сплату судового збору до винесення рішення у справі.
Відповідно до ст. 8 Закону України “Про судовий збір”, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Тобто виходячи з положень указаної норми, єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у ст. 8 Закону України “Про судовий збір”, є врахування ним майнового стану сторін. І особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Заява про відстрочення сплати судового збору мотивована, що невиконання відповідачем спірних зобов'язань на суму 3221316,40 дол.США, що еквівалентно 82369060,30 грн., спричинило фірмі позивача великі матеріальні збитки, які виявились у затримці зарплати, роботою у понад урочний час, неможливістю виконання зобов'язань перед іншими контрагентами, підриву авторитету фірми позивача, що потягло зірвання ряду контрактів, тому позивач не може сплатити суму судового збору.
Суд дослідив доводи позивача та зазначає, що в розумінні ст. 8 вказаного Закону самі лише обставини, пов'язані з господарською діяльністю суб'єкта не можуть вважатися підставою для відстрочення сплати судового збору, оскільки відповідно до указаної вище норми, особа-заявник повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан дійсно перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, тоді як таких доказів заявник до позову не надав, а одна лише обставина невиконання перед ним зобов'язань відповідачем, що окрім того є спірним у межає даному позову, не доводить відсутності коштів на підприємстві та такого скрутного стану підприємства, який перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі на даний час. Таким чином, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відстрочку сплати судового збору.
Відсутність доданих до позову доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі є підставою для повернення позову на підставі п. 4 ст. 63 ГПК України.
Окрім того, згідно із п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України позивач зобов'язаний при поданні позову надати суду докази відправлення відповідачу копії позовної заяви і всіх доданих до неї документів.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 вказаного Кодексу позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
За приписами ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач долучив до позовних матеріалів фіскальний чек від 12.04.2016 про направлення рекомендованого авіа листа у м. Единбург, кому - Alasar.
Відомості про направлення указаного листа з описом вкладення чи з іншим документом, що дозволяє ідентифікувати зміст конверту (листа) у чеку від 12.04.2016 відсутні.
Натомість п. 70 Правил надання поштового зв'язку, затверджених Постановою №270 від 05.03.2009 Кабінету Міністрів України, передбачає, що для пересилання дрібних пакетів, мішків "М", міжнародних посилок, міжнародних відправлень з оголошеною цінністю, відправлень "EMS" відправник у встановленому порядку заповнює митні декларації у кількості, що визначена країною призначення у Керівництві з приймання міжнародних поштових відправлень.
За змістом п.п.71, 72 цих Правил надання послуг поштового зв'язку, юридичні особи для пересилання реєстрованих міжнародних поштових відправлень складають список таких відправлень незалежно від їх кількості, який оформляється у порядку, передбаченому для внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю. У разі подання для пересилання міжнародних поштових відправлень, на які складається митна декларація, підписи, якими засвідчується список, повинні відповідати підписам у митній декларації. Юридичні особи подають для пересилання міжнародні посилки, міжнародні поштові відправлення з оголошеною цінністю, відправлення "EMS" з товарним вкладенням, дрібні пакети закритими. На міжнародні поштові відправлення, для декларування вкладення яких відповідно до законодавства використовувалася вантажна митна декларація, посадовими особами митних органів можуть накладатися засоби ідентифікації..
Відповідно до п. 36 Правил надання послуг поштового зв'язку міжнародні поштові відправлення підлягають митному контролю та митному оформленню із сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів) в установленому законодавством порядку.
За таких обставин належним доказом надіслання копії позовної заяви з доданими до неї всіма документами відповідачу (нерезиденту) є митна декларація відправленої поштової кореспонденції, засвідчена підписом працівника відділення поштового зв'язку та відбитком календарного штемпеля цього відділення.
Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п.п.2, 4 ч.3 ст.129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України.
Відтак, на стадії прийняття позовної заяви до розгляду суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.
Дана обставина є суттєвою, оскільки нормами ст. 59 Господарського процесуального кодексу України передбачено право відповідача після одержання ухвали про порушення провадження у справі надіслати суду відзив на позовну заяву, тоді як у даному випадку відповідач позбавляється можливості підготувати обґрунтовані заперечення на позовну заяву, з урахуванням усіх обставин, на які посилається позивач та поданих ним доказів.
Отже, Позивачем до позовної заяви не додано опису вкладення в цінний лист, а сам лише наданий фіскальний чек Укрпошти підтверджує лише факт здійснення поштовим відділенням операції з пересилання його кореспонденції, але по ньому неможливо встановити, які саме документи надіслано.
Щодо обставини здійснення відправлення закордон і що приписами пункту 25 Правил надання поштового зв'язку затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 05.03.2009 №270 не передбачена можливість пересилання таких відправлень з описом вкладення у цінний лист, то суд зазначає, що оскільки, доказом надіслання копії позовної заяви може бути також і документ, що видається кур'єрськими службами доставки, а також відмітка про вручення нарочним. Таким чином, скаржник не був позбавлений можливості скерувати копію позовної заяви та доданих до неї документів з описом вкладення за допомогою організацій, які надають послуги з доставки кореспонденції, а не послуги поштового зв'язку. Аналогічну правову позицію викладено Вищим господарським судом у постанові від 03.03.2016 № 910/29420/15.
Тож, враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що заявником не дотримано вимог ч. 1 ст. 56 та п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України, що є підставою для повернення позову на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Керуючись п.п.4, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву і додані до неї документи повернути без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею в загальному порядку після усунення допущених порушень. Дана ухвала набирає чинності з моменту прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому ст. 106 ГПК України.
Суддя Р.Б. Сташків