ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.04.2016Справа №910/6229/16
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»
до Приватного акціонерного товариства «АХА страхування» про стягнення 38420,09 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Представники сторін:
від позивача - Матушевська А.Є. (представник за довіреністю);
від відповідача - не з'явилися.
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про стягнення суми заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, оскільки Відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодував Позивачу шкоду, завдану страхувальником Відповідача внаслідок ДТП, а також суми пені за несвоєчасну виплату відшкодування.
Від МТСБУ надійшла відповідь на судовий запит, здійснений у порядку ст. 65 ГПК України.
Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, у засідання представників не направив, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення Відповідача про призначення справи до розгляду, оскільки ухвала суду надсилалася на адресу місцезнаходження Відповідача згідно відомостей з ЄДРЮО та ФОП, а відтак, будь-які несприятливі наслідки такого ненаправлення представників покладаються на Відповідача.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18. Суд приймає до уваги, що явка представників сторін у засідання обов'язковою не визнавалась. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні.
Отже, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України, здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
11.06.2015 по вул. Мечникова, 16, у м. Києві була скоєна ДТП. Причинами стало те, що водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Фольксваген», д.р.н. НОМЕР_1, перед зміною напрямку руху не переконався що це буде безпечно, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Сітроен», д.р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, чим порушив ПДР України. Дані обставини підтверджуються довідкою ДАІ про ДТП, копія якої міститься у справі.
Так, унаслідок ДТП було пошкоджено автомобіль «Сітроен», д.р.н. НОМЕР_2 (Застрахований автомобіль), який відповідно до залученої до матеріалів справи копії реєстраційного талону належить ОП «Прем'єр ліга» на праві власності, був під керуванням ОСОБА_3 на час ДТП, та який був застрахований Позивачем на підставі Договору добровільного страхування, копія якого залучена до справи (далі - Договір добровільного страхування). Вигодонабувачем за вказаним договором є страхувальник.
На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування та враховуючи, зокрема, Звіт оцінювача № 394 від 07.07.2015 з калькуляцією AUDATEX (розмір матеріального збитку дорівнює вартості відновлювального ремонту - 41932,74 грн., коефіцієнт зносу - 0) та рахунок-фактуру ремонтного СТО від 30.06.2015 (36826,30 грн.) Позивачем було складено страховий акт, відповідно до якого Позивач розрахував та виплатив страхове відшкодування в розмірі 36826,30 грн. на ремонтне СТО Застрахованого автомобіля.
При цьому, закон не зобов'язує страховика запитувати згоду вигодонабувача на виплату страхового відшкодування на відновлення Застрахованого автомобіля, та матеріали справи не містять доказів, що вигодонабувач за Договором страхування заперечував проти виплати Позивачем суми страхового відшкодування на ремонтне СТО Застрахованого автомобіля для відновлення останнього, та оскільки відновлення пошкодженого майна (Застрахованого автомобіля) не суперечить ані інтересам вигодонабувача, ані страхувальника за Договором; суду не доведено протилежного.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
Як убачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм ОСОБА_2, автомобіля «Фольксваген», д.р.н. НОМЕР_1, під час експлуатації останнього, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП встановлено залученою до матеріалів справи постановою суду.
На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2, як особи, яка експлуатувала автомобіль «Фольксваген», д.р.н. НОМЕР_1, на законних підставах, була застрахована Відповідачем на підставі договору (полісу) № АС/9196210 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності по майну - 50000 грн., франшиза - 0).
Отже, на Відповідача вказаним полісом покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації водієм ОСОБА_2, автомобіля «Фольксваген», д.р.н. НОМЕР_1, на час ДТП.
Матеріалами справи, та зокрема рахунком-фактурою ремонтного СТО від 30.06.2015 підтверджується, що вартість відновлювального ремонту автомобіля дорівнює 36826,30 грн., при цьому коефіцієнт зносу відповідно до Звіту оцінювача № 394 від 07.07.2015 дорівнює нулю, і Позивач, у складеному на виконання умов Договору страховому акті розрахував та виплатив страхове відшкодування в розмірі 36826,30 грн. на ремонтне СТО Застрахованого автомобіля.
Відповідачем не надано суду доказів на спростування встановленої Позивачем вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля, внаслідок його пошкодження в ДТП, і також Відповідач не спростував розраховану Позивачем суму страхового відшкодування. Доказів наявності у деталей Застрахованого автомобіля коефіцієнту зносу та його розміру Відповідач суду не навів і не надав. Натомість, згідно наданого Позивачем та не спростованого Відповідачем звіту коефіцієнт звіту дорівнює нулю.
Судом встановлено, що наведені у рахунку-фактурі матеріли, деталі та роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з завданими Застрахованому автомобілю пошкодженнями внаслідок ДТП і Відповідачем не надано доказів протилежного.
Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічну позицію викладено в ст. 9 Закону України «Про страхування».
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АС/9196210 та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1192 ЦК України, у Відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати Позивачу шкоду в межах ліміту відповідальності Відповідача, як страховика, за спірним страховим випадком (50000 грн.), не більше вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля (36826,30 грн.), виходячи з суми, право на вимогу якої перейшло до Позивача в зв'язку з виплатою страхового відшкодування (36826,30 грн.), та за мінусом франшизи (0 грн.), і отже в сумі 36826,30 грн.
З огляду на все вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення 36826,30 грн. підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення 1593,79 грн. пені, то суд дійшов висновку про відсутності підстав для її нарахування та стягнення з огляду на наступне.
Приписами ст.ст. 546, 547 ЦК України унормовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі.
Згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Тобто, положення п. 36.5 ст. 36 названого Закону не розповсюджуються на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки останні (сторони) є страховиками, а вказана норма встановлює обов'язок страховика сплатити саме на користь страхувальника (потерпілої особи) або ж вигодонабувача пеню в разі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика.
Крім того, відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Таким чином, виходячи зі змісту норм ст. 992 ЦК України та п. 36.5 ст. 36 указаного Закону право на стягнення пені у розмірі, встановленому законом або договором, належить лише страхувальнику або вигодонабувачу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 26.09.2012 у справі № 4/17-3520-2011.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Судовий збір відповідно до статті 49 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (м. Київ, вул. Іллінська, 8; ідентифікаційний код 20474912) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (м. Київ, вул. Білоруська, 3; ідентифікаційний код 20344871) 36826 (тридцять шість тисяч вісімсот двадцять шість) грн. 30 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 1320 (одну тисячу триста двадцять) грн. 84 коп. судового збору.
Видати наказ.
У іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 27.04.2016
Суддя Сташків Р.Б.