ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.04.2016
Справа № 910/11499/14
За заявою Державної установи “Інститут педіатрії, акушерства і гінекології національної академії медичних наук України”
про роз'яснення рішення господарського суду м. Києва від 20.08.2014
у справі №910/141499/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Лаб-Універсум”,
до відповідача Державної установи “Інститут педіатрії, акушерства і гінекології національної академії медичних наук України”
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві,
про стягнення 509 661,61 грн.
Суддя Селівон А.М.
Представники сторін:
Від стягувача: не з'явились.
Від боржника: не з'явились.
Від третьої особи: не з'явились.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Лаб-Універсум” звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Державної установи “Інститут педіатрії, акушерства і гінекології національної академії медичних наук України” про стягнення основного боргу в розмірі 710 450 грн. та трьох відсотків річних в сумі 11 912,20 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 20.08.2014 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державної установи “Інститут педіатрії, акушерства і гінекології національної академії медичних наук України” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Лаб-Універсум” основний борг в сумі 502 150 грн., 3% річних в розмірі 7470,34 грн., а також судовий збір в сумі 10 192,40 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2014 по справі 910/11499/14 судом видано наказ 08.09.2014.
До суду 31.03.2016 від Державної установи “Інститут педіатрії, акушерства і гінекології національної академії медичних наук України” надійшла заява № 05-3/60 від 30.03.2016 про роз'яснення рішення господарського суду м. Києва від 20.08.2014 у справі № 910/11499/14, в якій заявник просить суд роз'яснити можливість відстрочки виконання судового рішення, ухваленого господарським судом м. Києва від 20.08.2014 по справі №910/11499/14, на період форс - мажорних обставин, оскільки в момент укладення господарського договору ні позивач ні відповідач не могли знати про можливість настання форс - мажорних обставин, зокрема, збройного конфлікту, масових заворушень, примусового вилучення коштів, які були на рахунках підприємства та мали цільове призначення для забезпечення виконання своїх обов'язків перед контрагентами на підставі господарських договорів. Окрім того, заявник стверджує, що не знав і не міг знати, що кошти, які були виділені Міністерством фінансів України та перебували на рахунках відповідача, з метою забезпечення виконання своїх господарських зобов'язань будуть вилучені Міністерством фінансів України з рахунків останнього у зв'язку з настанням викладених вище - форс мажорних обставин.
Також в поданій заяві заявник просить суд роз'яснити з яких рахунків відповідача підлягає стягнення заборгованості на підставі ухваленого рішення господарського суду м. Києва від 20.08.2014 по справі №910/11499/14.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.03.2016 заяву про роз'яснення рішення господарського суду м. Києва від 20.08.2014 у справі №910/141499/14 передано на розгляд судді Любченко М.О..
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.03.2016 заяву про роз'яснення рішення господарського суду м. Києва від 20.08.2014 у справі №910/141499/14 передано на розгляд судді Селівону А.М. у зв'язку із припиненням повноважень судді Любченко М.О. щодо здійснення нею правосуддя.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.04.2016 заяву Державної установи “Інститут педіатрії, акушерства і гінекології національної академії медичних наук України” про роз'яснення рішення господарського суду м. Києва від 20.08.2014 у справі № 910/11499/14 прийнято до розгляду та призначено на 13.04.2016.
У судове засідання 13.04.2016 уповноважені представники сторін не з'явились.
Копія ухвали суду від 01.04.2016, яка направлялась стягувачу на адресу: 01042, м. Київ, вул. Лумумби Патріса, буд. 4/6, корпус “А”, кімната 601, на час проведення судового засідання 13.04.2016 на адресу Господарського суду м. Києва не повернулась.
Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта” щодо відстеження пересилання поштового відправлення №0103038087421, в якому зазначено, що станом на 13.04.16 р. вказане поштове відправлення вручено адресату за довіреністю 08.04.2016.
Копія ухвали суду від 01.04.2016, яка направлялась боржнику на адресу: 04050, м. Київ, вул. Платона Майбороди, 8, на час проведення судового засідання 13.04.2016 на адресу Господарського суду м. Києва не повернулась.
Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта” щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103038087413, в якому зазначено, що станом на 13.04.2016 поштове відправлення вручено адресату за довіреністю 07.04.2016.
Про дату, час і місце розгляду даної справи третя особа повідомлена належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103038087430.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 89 Господарського процесуального кодексу України неявка осіб, які брали участь у справі, і (або) державного виконавця не перешкоджає розгляду питання про роз'яснення рішення суду.
У зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін на підставі ч. 8 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України засідання господарського суду по розгляду даної заяви проведено без допомоги звукозаписувального технічного засобу, судовий процес відображено в протоколі судового засідання.
Судом повідомлено, що до початку судового засідання 13.04.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника стягувача надійшли письмові пояснення щодо суті заяви боржника про роз'яснення рішення суду № 60-04/МП від 12.04.2016, в яких зазначає, що заява представника відповідача задоволенню не підлягає, оскільки наказ господарського суду м. Києва від 08.09.2014 не виконаний, сума боргу замовником сплачена не була, жодних дій, які б свідчили про бажання добровільно виконати наказ - не здійснено, а також резолютивна частина рішення суду є цілком зрозумілою, представником відповідача подано заяву з метою затягування виконання рішення суду. Письмові пояснення судом долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами, суд
За приписами ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.
Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (стаття 116 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 89 ГПК України суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.
Подання заяви про роз'яснення рішення суду допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання (ч. 3 ст. 89 ГПК України).
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи, зокрема, судові накази, можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом, з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
За приписами ч.ч. 1. 2 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
Так, судом за матеріалами справи встановлено, що відповідно до заяви стягувача 05.08.2015 відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві було відкрите виконавче провадження ВП №48283990 з виконання наказу господарського суду міста Києва від 08.09.2014 у справі № 910/11499/14.
02.12.2015 державним виконавцем Рибчинським О.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні ВП № 48283990.
В подальшому стягував звертався до ГУ ДКС України у м. Києві з листом № 01/04-11 від 04.11.14 р. щодо виконання наказу господарського суду міста Києва від 08.09.14 р. у справі № 910/11499/14.
Листом № 05-08/1161-8515 від 24.06.15 р., копія якого наявна в матеріалах справи, ГУ ДКСУ у м. Києві на підставі абзацу 8 пункту 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.11 р., вказаний наказ господарського суду було повернуто стягувачу без виконання.
Частиною 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" (з відповідними змінами і доповненнями) визначено, що у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення
Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення.
Роз'яснення рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта.
Роз'яснено може бути лише таке судове рішення, яке набрало законної сили та не змінене й не скасоване на момент звернення по його роз'яснення. В іншому разі господарський суд відмовляє в його роз'ясненні, а якщо рішення змінено чи скасовано в певній частині, - роз'яснює його в тій частині, в якій рішення залишено без змін, а в решті відмовляє у роз'ясненні. Місцевий господарський суд також не вправі роз'яснювати судові рішення апеляційної і касаційної інстанцій, в тому числі про зміну чи скасування рішень названого суду.
Роз'яснюючи рішення, господарський суд не вправі змінювати зміст рішення, ухвали, тобто не має права змінювати відомостей, викладених у рішенні відповідно до вимог ст. 84 ГПК; відомостей, викладених в ухвалі відповідно до вимог ст. 86 ГПК.
Пунктом 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17 жовтня 2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що відповідно до вимог статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення або зміст наказу є незрозумілими, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення такого рішення чи змісту документа.
В ухвалі про роз'яснення судових рішень господарський суд не може визначати порядок та умови здійснення виконавчого провадження.
Тож у вирішенні питання про межі, в яких суд вправі діяти, надаючи роз'яснення рішення, ухвали, слід виходити з приписів ст. ст. 84, 86 ГПК щодо змісту рішення.
Суд звертає увагу, що набрання рішення законної сили пов'язується з набуттям ним певних властивостей. Цими властивостями є незмінність, виключність, преюдиціальність, обов'язковість, здійсненність. Саме ці правові наслідки забезпечують стабільність рішення суду та його реалізацію. Набираючи законної сили, судовий акт починає діяти, і ця дія не може бути іншою, як дія, визначена та передбачена законом.
Тобто процесуальна процедура роз'яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення.
Суд зазначає, що рішення господарського суду м. Києва від 20.08.2014 у справі №910/11499/14 прийнято судом за результатами оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.
В своїй заяві Державна установа “Інститут педіатрії, акушерства і гінекології національної академії медичних наук України” фактично порушує питання про роз'яснення порядку та умов виконання рішення господарського суду міста Києва від 20.08.14 р. у справі № 910/11499/14, однак, Господарським процесуальним кодексом України господарський суд не наділений такими повноваженнями, як роз'яснення порядку виконання рішення суду, адже визначення порядку виконання рішення суду відноситься до повноважень саме виконавчої служби згідно вимог Закону України “Про виконавче провадження”.
В даному випадку заявник просить суд роз'яснити, зокрема, порядок виконання рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2014 у справі №910/11499/14, а не його зміст.
При цьому суд зазначає, що при винесенні рішення господарського суду міста Києва від 20.08.14 р. судом чітко визначено зміст резолютивної частини, сформованої відповідно до приписів ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, стягнути з Державної установи «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології національної академії медичних наук України» (04050, м. Київ, Шевченківський район, вул. Платона Майбороди, буд.8, ЄДРПОУ 02012022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаб-Універсум» (01042, м. Київ, Печерський район, вул. Лумумби Патріса, буд.4/6, корпус «А», ЄДРПОУ 36304335) основний борг в сумі 502 150 грн., 3% річних в розмірі 7470,34 грн., а також судовий збір в сумі 10 192,40 грн., а відтак заява боржника про роз'яснення рішення господарського суду міста Києва від 20.08.14 р. по справі № 910/11499/14 задоволенню не підлягає.
В свою чергу суд зазначає, що за нормами статті 112 Господарського кодексу України Господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Відповідно до частини 1 статті 113 Господарського кодексу України судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. При цьому заява про перегляд судового рішення господарського суду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили.
Окрім того суд додатково зазначає, що нормами ст. 36 Закону України „Про виконавче провадження” та ст. 121 Господарського процесуального кодексу України визначена процесуальна можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. Зокрема, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.
З огляду на вищевикладене, враховуючи приписи ст. ст 112, 121 ГПК України, за наявності обставин, які в розумінні вказаних норм права є нововиявленими обставинами, та на підставі яких можливо здійснити перегляд рішення за нововиявленими обставинами та змінити/скасувати первісне рішення від 20.08.14 р. у справі № 910/11499/14, а також за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, заявник не позбавлений можливості звернення до суду із відповідною заявою про перегляд рішення та/або про відстрочення виконання рішення.
Щодо питання про роз'яснення з яких рахунків відповідача підлягає стягнення заборгованості, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, до яких, зокрема, відносяться і накази господарських судів.
Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом і цим Законом (ч.2 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження").
Так, ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" визначені права державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження, а саме: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей тощо.
Крім того, якщо під час розгляду справи господарським судом буде виявлено порушення законності або недоліки в діяльності органу Державної виконавчої служби, учасників виконавчого провадження, суд має вжити заходів, передбачених частинами першою і другою статті 90 ГПК України. Разом з тим суд не може визначати порядок та умови здійснення виконавчого провадження.
Таким чином, беручи до уваги вищезазначене та аналізуючи викладені норми, виходячи зі змісту заяви позивача та з огляду на те, що рішення господарського суду м. Києва від 20.08.2014 викладено повно та змістовно у відповідності до Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви Державної установи “Інститут педіатрії, акушерства і гінекології національної академії медичних наук України” про роз'яснення рішення Господарського суду м. Києва від 20.08.2014 по справі №910/11499/14.
Керуючись ст.ст. 86, 89 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви № 05-3/60 від 30.03.16 Державної установи “Інститут педіатрії, акушерства і гінекології національної академії медичних наук України” про роз'яснення рішення господарського суду м. Києва від 20.08.2014 по справі №910/11499/14 відмовити.
Суддя Селівон А.М.