ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.04.2016Справа № 905/861/15
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при
секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель"
до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Промекономбанк"
про визнання договору недійсним
за участю представників:
від позивача:Пата С.П.- представник за довіреністю № 1-01-0357 від 14.04.2016 р.
від відповідача:Салівон В.І.- представник за довіреністю № 4 від 23.12.2015
Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" (далі - ПАТ "КБ "Даніель") звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Промекономбанк" (далі - ПАТ "КБ "Промекономбанк") про визнання договору застави майнових прав б/н від 11.07.2013 р. недійсним.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.05.2015 р., що набрала законної сили відповідно до постанов Донецького апеляційного господарського суду від 02.09.2015 р. та Вищого господарського суду України від 16.02.2016 р., матеріали вказаного позову направлено за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва. Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.07.2015 р. порушено провадження за вказаною позовною заявою.
Мотивуючи свої вимоги позивач зазначає, що на час вчинення спірного договору майнові права, які є предметом застави, перебували під забороною їх відчуження, накладеною постановою відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві у виконавчому провадженні № 38157140, відкритому на виконання наказу господарського суду міста Києва від 18.03.2013 у справі № 910/10503/13.
Також підставою для визнання договору застави недійсним позивач вказав ту обставину, що договір застави був підписаний неуповноваженою на те особою - Єременко А.А., оскільки довіреність на укладення спірного правочину цією особою була видана в.о. голови правління ПАТ "КБ "Даніель" Пархоменком О.В., який не мав права приймати одноосібне рішення щодо надання повноважень вказаному представнику позивача на укладення договору застави б/н від 11.07.2013 р., а такі повноваження відносяться до компетенції правління ПАТ "КБ "Даніель".
Посилаючись на ст. 203, 215 ЦК України, позивач просив визнати договір застави майнових прав б/н від 11.07.2013 р. недійсним.
У судовому засіданні представник позивача свої позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що арешт відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві був накладений у виконавчому провадженні № 38746033 лише в межах суми заборгованості, що набагато менша за вартість переданих у заставу майнових прав, при цьому заборона була накладена на відчуження будь-якого майна, в той час, як предметом спірного договору були майнові права на рухоме майно, визначене цим договором. Також вказав, що спірний договір був підписаний з боку позивача уповноваженою на те особою відповідно до чинного законодавства, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Даніель" (заставодавець) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Промекономбанк" (заставодержатель) з метою забезпечення виконання умов генеральної угоди № ГУ/24052012-1 про проведення міжбанківських операцій від 24.05.2012 р. був укладений, зокрема, договір застави б/н майнових прав, а саме - прав вимоги по договорах, зазначених у додатках, укладених заставодавцем за цим договором із позичальниками (за кредитними договорами), заставодавцями/іпотекодавцями (за договорами застави/іпотеки) та поручителями (за договорами поруки).
Заставна вартість предмету застави становить 96 327 807,77 грн. (п. 1.2 договору застави).
Відповідно до п. 3.3 договору заставодавець відступає в повному обсязі заставодержателю всі права заставодержателя (яким є заставодавець) за договором застави, а заставодержатель набуває всі права заставодержателя за договором застави.
Права вимоги за договором застави вважаються відступленими заставодавцем та прийнятими заставодержателем з моменту підписання акту приймання-передачі (п. 3.3.1 договору).
Отже, у судовому засіданні встановлено, на підставі договору застави б/н від 11.07.2013 р. у разі невиконання основного зобов'язання у визначений кредитним договором строк, у відповідача виникає право на звернення стягнення на предмет застави, яке забезпечується забороною відчуження заставленого майна.
Також судом встановлено, що рішенням господарського суду м. Києва від 04.02.2013 р. у справі № 910/1050/13, яке набрало законної сили, було стягнуто з ПАТ "Комерційний банк "Даніель" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Соверен" суму вкладу в розмірі 300 000,00 грн.
На виконання вказаного судового рішення, 18.03.2015 р. господарським судом міста Києва видано наказ № 910/10503/13, який був пред'явлений до виконання відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, та за ним відкрито виконавче провадження № 38157140. Указане виконавче провадження було приєднано до зведеного виконавчого провадження № 38746033.
Таким чином, як свідчать матеріали справи, на виконанні у відділі Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві перебуває зведене виконавче провадження № 38746033 на загальну суму боргу у розмірі 1 201 890,12 грн., у якому відповідно до постанови державного виконавця від 05.07.2013 р. на все майно, що належить боржнику - ПАТ "КБ "Даніель", в межах суми стягнення - 1 201 890,12 грн. накладено арешт та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику, в межах зазначеної суми боргу.
Позивач вважає, що перебування предмета застави під забороною відчуження, накладеною за іншою підставою та у часі раніше, ніж підписано забезпечувальний договір, тягне за собою недійсність такого договору застави.
Перевіряючи вказані доводи позивача, суд виходив з наступного.
Одним із способів захисту порушеного права згідно з частиною 2 статті 16, частиною 1 статті 215 ЦК України є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.
Приписами ст. 203, 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, визначених ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 203 ЦК України загальними вимогами, необхідними для чинності правочину, є: - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; - правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як зазначив Верховний Суд України у постанові Пленуму № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Зокрема, застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом (ст. 1 Закону України "Про заставу").
Відповідно до ст. 584 ЦК України у договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.
Дослідивши зміст договору застави, що оскаржується, суд приходить до висновку, що він містить необхідні суттєві умови, передбачені законом: основне зобов'язання, яке забезпечується заставою, предмет застави, його вартість, права, обов'язки та відповідальність сторін, порядок звернення стягнення на предмет застави, інші умови, що узгоджуються з вимогами ст.ст. 576, 583 Цивільного кодексу України, Закону України "Про заставу".
Отже, на час укладення спірного правочину сторони досягли взаємної згоди щодо усіх істотних умов, однак, судом встановлено, що ця угода була укладена з порушеннями діючого законодавства.
Відповідно абз. 3 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Так, звертаючись до суду, позивач вказує, що на час укладення спірного договору - 11.07.2013 р. майнові права, які є предметом застави та передані ПАТ "КБ "Промекономбанк" в якості забезпечення виконання кредитних зобов'язань, вже перебували під арештом, накладеним постановою відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 05.07.2013 р.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Частиною 1 статті 20 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (ст. 589 Цивільного кодексу України).
Спосіб звернення стягнення на предмет застави заставодержатель визначає самостійно в порядку та на умовах, визначеному чинним законодавством України та цим договором.
З урахуванням зазначених приписів закону суд приходить до висновку, що на підставі договору застави б/н від 11.07.2013 р. у разі невиконання основного зобов'язання у визначений кредитним договором строк, у відповідача, як у заставодержателя, виникає право на звернення стягнення на предмет застави.
У той же час з матеріалів справи вбачається, що раніше - 09.07.2013 р. у Державний реєстр обтяжень рухомого майна був внесений запис щодо заборони здійснення відчуження всього рухомого майна ПАТ "КБ "Даніель" на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 05.07.2013 р. у виконавчому провадженні № 38157140, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику - ПАТ "КБ "Даніель" в межах суми стягнення - 1 201 890,12 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.
Обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом (ст. 11).
Згідно зі ст. 12 цього Закону взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.
Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна.
А як слідує з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, наявного у справі, заборону здійснення відчуження, накладену державним виконавцем на все майно ПАТ "КБ "Даніель", зокрема й на його майнові права на рухоме майно було вчинено 09.07.2013 р. (запис 10), а обтяження рухомого майна на підставі договору застави б/н від 11.07.2013 р. було зареєстроване 18.07.2013 р. (запис 12 - нечинний).
Отже, з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що доводи позивача про недійсність спірного договору застави через існування на час його укладення (11.07.2013 р.) обтяження предмету застави, накладеного постановою відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 05.07.2013 р., є обґрунтованими, а отже, такий договір суперечить цивільному законодавству та з цих підстав позов підлягає задоволенню.
Відхиляючи доводи відповідача про те, державний виконавець наклав арешт на інше майно, вартість якого значно менша, ніж вартість заставленого майна, необхідно зазначити, що постановою державного виконавця про арешт рухомого майна від 05.07.2013 р. та записом у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна не деталізовано видові ознаки рухомого майна або його частини, проте було зазначено, що арешт накладається на все майно боржника - ПАТ "КБ "Даніель", а тому суд вважає, що арештовуючи все майно позивача, держвиконавець також наклав арешт і на майнові права, що є предметом застави.
Окремо необхідно зазначити, що особливості звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи визначаються ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження". Так, у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно. У разі якщо на зазначене майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості: у першу чергу - майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари); у другу чергу - об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.
Враховуючи викладене, розмір заборгованості у боржника (1 201 890, 12 грн.), зазначений у постанові відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 05.07.2013 р., не свідчить, що арешт державний виконавцем був накладений на майно саме у вказаному розмірі. У той же час, у процесі здійснення виконавчих дій державний виконавець має право реалізувати майно, на яке накладено арешт, у межах суми заборгованості (1 201 890, 12 грн.).
Також суд зазначає, що доводи ПАТ "КБ "Промекономбанк" про те, що укладення спірного договору застави не передбачало передачі права власності на майнові права, що є предметом застави, спростовуються положеннями чинного законодавства, відповідно до яких предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення (ст. 576 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 4 Закону України "Про заставу"). При цьому договором застави сторони погодили, що задоволення вимог заставодержателя може здійснюватись за рішенням заставодержателя (ст. 3 договору).
Стосовно другої підстави для визнання договору застави недійсним - укладення договору неуповноваженою особою з боку позивача суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це установчими документами або довіреністю та скріплюється печаткою.
Згідно з ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Як встановлено судом, договір застави з боку ПАТ "КБ "Даніель" був підписаний його представником Єременко А.А, за довіреністю № 1-04-1699 від 13.06.2013 р., виданою виконуючим обов'язки голови правління ПАТ "КБ "Даніель" Пархоменком О.В., яку позивач вважає виданою з перевищенням повноважень, оскільки така довіреність мала бути підписана на підставі рішення колегіального виконавчого органу - правління, а не одноосібного рішення голови правління.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
При цьому статтею 160 ЦК України передбачено, що в акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства. Статутом акціонерного товариства і законом встановлюється виключна компетенція наглядової ради. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства.
Також відповідно до п. п. 10.10.20 - 10.10.21 статуту ПАТ "КБ "Даніель" до виключної компетенції спостережної ради належить, серед іншого, надання згоди на укладання договорів, що стосуються набуття у власність, відчуження рухомого та нерухомого майна банку на суму понад 1 000 000, 00 грн., надання в оренду рухомого та нерухомого майна банку, передачу в іпотеку нерухомого майна банку.
А згідно з пунктом 11.12.2 статуту ПАТ "КБ "Даніель" голова правління даного банку має право без довіреності здійснювати дії від імені банку, в тому числі укладати та підписувати цивільно-правові угоди, інші документи та зобов'язання. Також голова правління ПАТ "КБ "Даніель" видає довіреності, в тому числі довіреності на укладення та підписання будь-яких цивільно-правових угод (п. 11.12.5 статуту).
Отже, враховуючи наведенні положення статуту ПАТ "КБ "Даніель", дозвіл на укладення спірного правочину з боку позивача повинен надаватись спостережною радою ПАТ "КБ "Даніель", а не його правлінням, як вважає позивач.
При цьому в матеріалах справи міститься копія протоколу спостережної ради ПАТ "КБ "Даніель" № 82/2013 від 10.07.2013 р., яким було погоджено надання в заставу майнових прав за кредитними договорами, укладеними ПАТ "КБ "Даніель" із фізичними та юридичними особами у забезпечення зобов'язань ПАТ "КБ "Даніель" перед ПАТ "КБ "Промекономбанк" на суму 96 327 807,77 грн. Цим же протоколом спостережної ради погоджено надання права підпису договорів застави майнових прав Єременку А.А. на підставі наявної довіреності.
Наявність вказаного протоколу спостережної ради позивач заперечував, також оригінал цього протоколу не був наданий під час розгляду справи, однак, суд вважає, що відсутність оригіналу вказаного протоколу спостережної ради ПАТ "КБ "Даніель" № 82/2013 від 10.07.2013 р. не спростовує висновків суду про те, що у разі схвалення правочину (у даному випадку - спірного) він визнанню недійсним не підлягає.
Так, згідно зі ст. 241 ЦК України якщо правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, то такий правочин створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Як встановлено у судовому засіданні, після укладення спірного договору застави, сторонами укладались додаткові угоди до цього договору, зокрема, договори про внесення змін та доповнень № 1 від 02.08.2013 р., № 2 від 27.09.2013 р., № 3 від 30.10.2013 р., № 4 від 01.11.2013 р., № 5 від 29.11.2013 р., № 6 від 30.12.2013 р., № 7 від 31.12.2013 р., які були підписані вже іншими представниками з боку ПАТ "КБ "Даніель", що свідчить про подальше фактичне схвалення його юридичною особою (позивачем).
Згідно з п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 р. наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено.
Окрім усього суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з ч. 3 ст. 92 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до п. 3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" припис абзацу першого частини третьої статі 92 Цивільного кодексу України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень.
Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Виходячи з викладеного, суд зазначає, що позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності позивачем у суді тієї обставини, що її контрагент (ПАТ "КБ "Промекономбанк") знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи (ПАТ "КБ "Даніель"), але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (який не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).
При цьому відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України обов'язок доказування того, що відповідач був обізнаний про неповноважність представника товариства на підписання спірного договору, покладено на позивача у справі, а не на відповідача, який у даному випадку вказує, що був упевнений у повноважності представника позивача на підписання спірного договору з урахуванням протоколу спостережної ради ПАТ "КБ "Даніель" № 82/2013 від 10.07.2013 р.
Зважаючи на встановлені обставини справи та враховуючи положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про визнання спірного договору недійсним з підстав його укладення неуповноваженою особою.
Разом з тим, враховуючи висновки суду про те, що договір застави б/н від 11.07.2013 р. був підписаний всупереч положенням Цивільного кодексу України, Закону України "Про заставу" та Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", вимоги ПАТ "КБ "Даніель" з цих підстав є правомірними, а отже, позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про суму судового збору, суд приймає до уваги, положення п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на час подачі позову до суду), відповідно до якого уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звільняється від сплати судового збору у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.
Частиною 3 ст. 49 ГПК України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 вищевказаного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах (на час подачі позову до суду): за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28.12.2014 р. станом на 01.01.2015 р. мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.
Отже, сума судового збору за поданий позивачем позов складає 1 218,00 грн. (1 розмір мінімальної заробітної плати), яка покладається відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача, однак, враховуючи ту обставину, що на час подання позову Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "КБ "Промекономбанк" (відповідач) звільнений від сплати судового збору, відноситься на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Промекономбанк" про визнання договору недійсним задовольнити.
Визнати недійсним договір застави майнових прав б/н від 11.07.2013 р., укладений між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Даніель" (01010, м. Київ, вул. Московська, 8 літ. Б, код 26475516) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Промекономбанк" (83062, м. Донецьк, вул. проспект Ленінський, 4, код 20058668).
Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 20 квітня 2016 року.
Повний текст рішення підписаний 25 квітня 2016 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.
Суддя Головіна К.І.