ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.04.2016Справа №910/5070/16
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Дарліс»
до про Публічного акціонерного товариства «Завод «Маяк» стягнення заборгованості у розмірі 201 438 грн. 00 коп.
Представники:
від Позивача: Шворак А.Р. (представник за Довіреністю);
від Відповідача: Гопкало О.В. (представник за Доіреністю);
Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія «Дарліс» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Завод «Маяк» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 201 438 грн. 00 коп.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що 15.07.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія «Дарліс» (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Завод «Маяк» (Замовник) було укладено Договір №10, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити обладнання, а Замовник оплатити й прийняти обладнання, зазначене у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного Договору. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору він поставив обладнання на суму в розмірі 114 000 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною №3 від 09.09.2013 року, проте Відповідач всупереч умовам Договору не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія «Дарліс» в розмірі 114 000 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Завод «Маяк» 3% річних у розмірі 8 550 грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 78 888 грн. 00 коп.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.03.2016 року порушено провадження у справі № 910/5070/16, судове засідання призначено на 06.04.2016 року.
01.04.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
06.04.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
06.04.2016 року представники сторін в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 23.03.2016 року не виконали.
Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання представників сторін про відкладення розгляду справи.
Крім того, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача надати докази на підтвердження оплати заборгованості в розмірі 114 000,00 грн. за Договором №10 від 15.07.2013 року.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.04.2016 року відкладено розгляд справи на 20.04.2016 року, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.
20.04.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли документи на виконання вимог ухали суду про порушення провадження у справі.
20.04.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.
В судовому засіданні 20 квітня 2016 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи, викладені у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судовому засіданні представник Відповідача визнав позовні вимоги Позивача в частині суми боргу, заперечував проти задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних.
Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 20 квітня 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
15.07.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія «Дарліс» (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Завод «Маяк» (Замовник) було укладено Договір №10, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити обладнання, а Замовник оплатити й прийняти обладнання, зазначене у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного Договору.
Відповідно до п.4.1 Договору договірна ціна обладнання за вказаним договором погоджується сторонами і зазначена у специфікаціях до даного Договору.
Згідно з п.4.2 Договору загальна вартість обладнання за даним Договором визначається додатками, які є його невід'ємною частиною.
У п. 5.1 Договору визначено, що оплата за обладнання, що постачається, здійснюється Замовником у вигляді 100% передоплати після підписання Договору.
Оплата здійснюється Замовником на розрахунковий рахунок Постачальника упродовж 5 банківських днів з дати підписання Договору. (п.5.2 Договору)
Згідно з п.6.1 Договору поставка обладнання здійснюється Постачальником протягом 30 днів з дати надходження 100% передоплати.
Відповідно до п.7.1 Договору датою виконання зобов'язань Постачальника на поставку обладнання за даним Договором є дата підписання Замовником накладної на видачу - отримання обладнання від Постачальника.
Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2013 р. або до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за даним Договором (п.12.1 Договору)
Специфікацією до Договору №10 від 15.07.2013 року Сторони узгодили найменування обладнання, кількість, ціну та загальну суму в розмірі 114 000 грн. 00 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №10 від 15.07.2013 року Позивач поставив обладнання, а Відповідач в свою чергу прийняв вказане обладнання, що підтверджується видатковою накладною № 3 від 09.09.2013 р. на суму 114 000 грн. 00 коп. та видатковим ордером на видачу - отримання обладнання від Постачальника від 09.09.2013 р.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія «Дарліс» в розмірі 114 000 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Завод «Маяк» 3% річних у розмірі 8 550 грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 78 888 грн. 00 коп.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Дарліс» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору №10 від 15.07.2013 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України)
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №10 від 15.07.2013 року Позивач поставив обладнання, а Відповідач в свою чергу прийняв вказане обладнання, що підтверджується видатковою накладною № 3 від 09.09.2013 р. на суму 114 000 грн. 00 коп. та видатковим ордером на видачу - отримання обладнання від Постачальника від 09.09.2013 р., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, проте Відповідачем не було сплачено за отримане обладнання у повному обсязі.
Таким чином, заборгованість Публічного акціонерного товариства «Завод «Маяк» перед Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія «Дарліс» за Договором №10 від 15.07.2013 року становить 114 000 грн. 00 коп.
Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія «Дарліс» в розмірі 114 000 грн. 00 коп.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату вартості отриманого й прийнятого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 114 000 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 04.09.2013 р. по 15.02.2016 р. у розмірі 8 550 грн. 00 коп. та інфляційні в розмірі 78 888 грн. 00 коп.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).
При цьому, щодо визначення початку періоду прострочки Відповідача за Договором №10 від 15.07.2013 року, Суд зазначає, що згідно з п. 5.1 Договору оплата за обладнання, що постачається, здійснюється Замовником у вигляді 100% передоплати після підписання Договору. Оплата здійснюється Замовником на розрахунковий рахунок Постачальника упродовж 5 банківських днів з дати підписання Договору. (п.5.2 Договору)
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).
Із наведеного вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.
Суд зазначає, що у спірному договорі поставки Сторони узгодили строки оплати за поставлений товар, а тому підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 530 ЦК України в частині пред'явлення вимог кредитора та обов'язку боржника виконати обов'язок у семиденний строк немає.
Крім того, відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу.
Тобто строк (термін) здійснення часткової або повної попередньої оплати визначається відповідно до ст. 530 ЦК України тільки у разі, якщо такий строк (термін) не встановлений самим договором.
Відповідно до статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Наведене свідчить, що поставка товару без попередньої оплати не є вчиненням конклюдентних дій, які призвели до фактичної зміни умов договору, зокрема щодо порядку розрахунків, оскільки продавець скористався своїм законним правом у зустрічному зобов'язанні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2014 року у справі №3-125гс14.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що обов'язок Відповідача по здійсненню 100% попередньої оплати визначений п.п.5.1, 5.2 Договору №10 від 15.07.2013 року протягом 5 банківських днів з дати підписання Договору, а оскільки поставка товару без попередньої оплати не є вчиненням конклюдентних дій, які призвели до фактичної зміни умов договору, зокрема щодо порядку розрахунків, період початку прострочки Відповідача почався з 23.07.2013 року, а не з 04.09.2013 року, як помилково вважає Позивач. Проте, у зв'язку з тим, що відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог, розглядає вимоги за заявлений Позивачем період.
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за Договором №10 від 15.07.2013 року за загальний період прострочки з 04.09.2013 р. по 15.02.2016 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 8 384 грн. 85 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 04.09.2013 року по 15.02.2016 року.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 78 888 грн. 00 коп. за період з 04.09.2013 р. по 15.02.2016 р. підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі позовних вимог.
Таким чином, з Публічного акціонерного товариства «Завод «Маяк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Дарліс» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 114 000 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 8 384 грн. 85 коп. та інфляційні у розмірі 78 888 грн. 00 коп.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Дарліс» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Завод «Маяк» (04073, м.Київ, МОСКОВСЬКИЙ ПРОСПЕКТ, будинок 8, Ідентифікаційний код юридичної особи 14307423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Дарліс» (45000, Волинська обл., місто Ковель, ВУЛИЦЯ ГАГАРІНА, будинок 44, квартира 2, Ідентифікаційний код юридичної особи 31261250) заборгованість у розмірі 114 000 (сто чотирнадцять тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 8 384 (вісім тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 85 (вісімдесят п'ять) коп., інфляційні у розмірі 78 888 (сімдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 3 019 (три тисячі дев'ятнадцять) грн. 09 (дев'ять) коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 25 квітня 2016 року.
Суддя О.В. Чинчин