ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
07 квітня 2016 р. Справа № 909/158/16
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Грици Ю.І.,
секретар судового засідання Ковальчук Р.О.
за участю:
від позивача: 1. ОСОБА_1 - представник, (довіреність б/н від 25.02.16),
2. ОСОБА_2 - директор, (наказ № 01 від 04.07.11, паспорт серія МН 887956 виданий Ленінським РВ ГУ МВС України в Харківській області 28.11.2006р.),
від відповідача: представники не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: приватного підприємства "Багатогалузева науково-виробнича і комерційна фірма ІКОБ" (адреса для листування: АДРЕСА_1, 61105; місцезнаходження: вул. Цементна, 6-а, м. Харків, 61020)
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Рибгосп Бурштинський" (вул. Міцкевича, 51, м. Бурштин, Галицький район, Івано-Франківська область, 77111), що є правонаступником Державного підприємства Рибне Господарство "Галицький" (вул. Л.Українки, 12, м. Бурштин, Галицький район, Івано-Франківська область, 77112)
про стягнення коштів в сумі 89679,37 грн.
ПП "Багатогалузева науково-виробнича і комерційна фірма ІКОБ" звернулося в суд із позовом до ТОВ "Рибгосп Бурштинський", що є правонаступником ДП Рибне Господарство "Галицький" про стягнення коштів в сумі 89 679, 37 грн.
Ухвалою суду від 24.02.2016 порушено провадження у даній справі на призначено розгляд справи у судовому засіданні на 15.03.2016.
Ухвалою суду від 01.03.2016 задоволено клопотання позивача - ПП "Багатогалузева науково-виробнича і комерційна фірма ІКОБ" (вх.№2767/16 від 01.03.2016) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 15.03.2016.
Проте, 15.03.2016 розгляд справи відкладено на 07.04.2016 та ухвалено провести наступне судове засіданні також в режимі відеоконференції.
В судовому засіданні 07.04.2016 представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, заявлених в позовній заяві.
Представник відповідача в судові засідання ані 15.03.2016, ані 07.04.2016 не з'явився, причин неприбуття суду не повідомив.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, передбаченому законодавством.
В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Ухвалу суду від 24.02.2016 надіслано відповідачу за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві та відділенням поштового зв'язку суду не повернуто.
Враховуючи те, що відповідач явки в судове засідання уповноваженого представника не забезпечив, письмового відзиву на позовну заяву не подав, проте, судом його було належним чином повідомлено про дату та час розгляду справи, тому справу розглянуто на підставі ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне:
14.11.2012 між ПП "Багатогалузева науково-виробнича і комерційна фірма ІКОБ" (позивач, продавець) та ДП Рибне Господарство «Галицький» (відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів № 1411/1 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язався прийняти та оплатити наступний товар: сіткополотна.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар стає правонаступником прав та обов'язків підприємства відповідно до договору оренди, а у разі оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - також правонаступником прав та обов'язків підприємства, пов'язаних з діяльністю цього структурного підрозділу. У разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Рибгосп Бурштинський", що є відповідачем у справі, являється правонаступником ДП Рибне Господарство "Галицький".
На підтвердження правонаступництва до матеріалів справи долучено копії наказу №49 Фонду державного майна України по Івано-Франківській області від 03.02.2014 та копію договору оренди №09/14 цілісного майнового комплексу ДП Рибне Господарство "Галицький" від 25.02.2014.
Таким чином, ТОВ "Рибгосп Бурштинський" є належним відповідачем у справі.
В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами у справі виникли зобов'язальні відносини.
Статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами статті 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).
Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином.
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1.2 договору загальна кількість товару, асортимент, одиниці виміру та ціна визначається згідно рахунку-фактури та накладній на товар.
Пунктом .2.2 договору передбачено, що загальна сума договору складає орієнтовно 93825,90 грн. Остаточна сума визначається в видатковій накладній на товар.
На виконання вимог договору ПП "Багатогалузева науково-виробнича і комерційна фірма ІКОБ" передано на користь ДП Рибне Господарство "Галицький", а останнім, в свою чергу, отримано товар на суму 93825,90 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями накладної №21/01 від 21.01.2013 та довіреності №61 від 21.01.2013. Вказані письмові докази підписані уповноваженими особами сторін.
Відповідно до п. 3.4 договору датою поставки товару від продавця покупцю є дата фактичної передачі товару покупцю, що підтверджується видатковою накладною.
Згідно з п.5.1 договору оплата товару здійснюється покупцем не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару на підставі рахунку-фактури продавця.
З матеріалів справи випливає, що відповідачем здійснено оплату за отриманий ним товар тільки частково, зокрема, на суму 25000 грн. 14.08.2013 та на суму 23000 грн. 11.09.2013, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями кредитових платіжних документів.
В зв'язку з тим, що відповідачем неналежним чином здійснювалась оплата за договором, виникла заборгованість в розмірі 45825,90 грн., а тому 20.10.2015 позивачем надіслано на адресу відповідача претензію на сплату вказаної суми боргу. При цьому в претензії зазначено, що у випаду сплати відповідачем у строк до 01.11.2015 суми боргу, позивач не вимагатиме від позивача сплати пені, 3%річних та інфляційних втрат.
З пояснень представників позивача в судовому засіданні випливає, що свої зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару відповідачем на даний час не виконано належним чином і сума боргу не погашена, в зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до господарського суду.
Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати переданого позивачем товару.
Згідно з п. 6.1 договору у випадку порушення договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та/або чинним законодавством України.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З тексту позовної заяви та поданого до неї розрахунку вбачається, що до стягнення заявлено кошти в сумі 89 679, 37 грн., з яких: 45825,90 грн. - сума основного боргу, 36506,26 грн. - інфляційні втрати, 3343,51 грн. - пеня, 4003,80 грн. - 3% річних.
Слід зазначити, що з врахуванням п. п. 3.4, 5.1 договору, заборгованість виникла з 20.02.2013 та становила суму в розмірі 93825,90 грн. по 13.08.2013 включно. 14.08.2013 відповідачем було сплачено на користь позивача кошти в розмірі 25000,00 грн., а тому з 14.08.2013 по 10.09.2013 включно заборгованість складала суму в розмірі 68825,90 грн. 11.09.2013 відповідачем сплачено кошти в розмірі 23000,00 грн., в зв'язку з чим починаючи з 11.09.2013 заборгованість становить 45825,90 грн.
Таким чином, при здійсненні розрахунку заборгованості слід виходити з наведених вище сум заборгованості та календарних дат їхнього виникнення. Проте, відповідачем не було враховано вищенаведеного, в зв'язку з чим ним допущено помилки при здійсненні розрахунку.
У відповідності до ст. 55 ГПК України при перерахунку судом правильності арифметичних нарахувань, встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат, підлягають задоволенню частково, зокрема, інфляційні втрати в розмірі 35477,26 грн. а в решті слід відмовити через невірний розрахунок, оскільки позивачем його проведено з врахуванням невірної суми боргу та не враховано здійснення оплат відповідачем.
Проте, при перерахунку судом правильності арифметичних нарахувань за допомогою програми ІПС "Законодавство" судом визначено, що позивачу слід було заявити до стягнення пеню в розмірі 6749,69 грн. та 3% річних в розмірі 4746,96 грн. Проте, позивачем здійснено помилковий розрахунок та заявлено до стягнення в цих частинах меншу суму, ніж підлягає до стягнення.
На підставі наведених вище норм та наданих сторонами письмових доказів, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Судовий збір покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 22, 49, 55, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задоволити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Рибгосп Бурштинський" (вул. Міцкевича, 51, м. Бурштин, Галицький район, Івано-Франківська область, 77111, код 38521540), що є правонаступником Державного підприємства Рибне Господарство "Галицький" (вул. Л.Українки, 12, м. Бурштин, Галицький район, Івано-Франківська область, 77112) на користь приватного підприємства "Багатогалузева науково-виробнича і комерційна фірма ІКОБ" (адреса для листування: АДРЕСА_2, 61105; місцезнаходження: вул. Цементна, 6-а, м. Харків, 61020, код 21201300) кошти в сумі 88650,37 грн.(вісімдесят вісім тисяч шістсот п'ятдесят гривень тридцять сім копійок), з яких: 45825,90 грн. (сорок п'ять тисяч вісімсот двадцять п'ять гривень дев'яносто копйок) - сума основного боргу, 35477,26 грн. (тридцять п'ять тисяч чотириста сімдесят сім гривень двадцять шість копійок) - інфляційні втрати, 3343,41 грн. (три тисячі триста сорок три гривні сорок одна копійка) - пеня, 4003,80 грн. (чотири тисячі три гривні вісімдесят копійок) - 3% річних та судовий збір в розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень нуль копійок).
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Грица Ю.І.
Повне рішення складено 27.04.2016.