ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.04.2016Справа №910/5463/16
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
до про Приватного підприємства «БАШТА ПЛЮС» стягнення заборгованості у розмірі 9 999 грн. 63 коп.
Представники:
від Позивача: Телегін Д.В. (представник за Довіреністю);
від Відповідача: не з'явились;
Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «БАШТА ПЛЮС» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 9 999 грн. 63 коп.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що 01.12.2008 року між Акціонерною енергопостачальною організацією «Київенерго», правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго», (Енергопостачальна організація) та Приватним підприємством «БАШТА ПЛЮС» (Абонент) був укладений Договір на постачання електричної енергії у гарячій воді №7560623, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим Договором. Як зазначає Позивач, Відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання по оплаті за надані послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 01.10.2014 р. по 01.12.2014 р. в розмірі 6 814 грн. 18 коп. Таким чином, заборгованість Приватного підприємства «БАШТА ПЛЮС» перед Публічним акціонерним товариством «Київенерго» становить 6 814 грн. 18 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Приватного підприємства «БАШТА ПЛЮС» 3% річних у розмірі 243 грн. 65 коп., інфляційні у розмірі 2 491 грн. 80 коп.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.03.2016 року порушено провадження у справі № 910/5463/16, судове засідання призначено на 06.04.2016 року.
06.04.2016 року представники сторін в судове засідання не з'явились, про поважні причини неявки Суд не повідомили, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 28.03.2016 року не виконали.
Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача надати докази на підтвердження оплати заборгованості в розмірі 6 814,18 грн. за Договором №7560623 від 01.12.2008 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2016 року відкладено розгляд справи на 20.04.2016 року, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.
В судовому засіданні 20 квітня 2016 року представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 11.04.2016 року уповноваженій особі підприємства Відповідача ухали суду, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.
Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.
Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 20 квітня 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01.12.2008 року між Акціонерною енергопостачальною організацією «Київенерго», правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго», (Енергопостачальна організація) та Приватним підприємством «БАШТА ПЛЮС» (Абонент) був укладений Договір на постачання електричної енергії у гарячій воді №7560623, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим Договором.
Відповідно до розділу 2 Договору під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, не обумовлених цим Договором, Сторони зобов'язались керуватися чинним законодавством України, зокрема правилами користування електричною енергією (далі ПКЕЕ), затвердженими в установленому порядку.
Енергопостачальна організація зобов'язалась, зокрема, постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до цього Договору. (пп.2.2.1 Договору)
У п.8.1 Договору визначено, що цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 25.12.2010 р.
Додатком №4 до Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №7560623 від 01.12.2008 р. Сторони визначили порядок розрахунків за теплову енергію. Так, п.5 Додатку передбачено, що Абонентам, що не мають приладів обліку кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації, та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання Абонента в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою Абонентом тепловою енергією сплачується самостійно, не пізніше 15 числа слідуючого за розрахунковим.
Згідно з п.5 Додатку Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі тепло збуту №2 за адресою: вул. Драгоманова, буд. №40-6 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду.
Як вбачається з матеріалів справи, листами №048-232-15751 від 21.12.2010 р., №048/42/14285 від 21.12.2012 р. Публічне акціонерне товариство «Київенерго» повідомило Приватне підприємство «БАШТА ПЛЮС» про надання згоди на продовження терміну дії договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №7560623 від 01.12.2008 р. до 01.12.2015 р.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання по оплаті за надані послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 01.10.2014 р. по 01.12.2014 р. в розмірі 6 814 грн. 18 коп. Таким чином, заборгованість Приватного підприємства «БАШТА ПЛЮС» перед Публічним акціонерним товариством «Київенерго» становить 6 814 грн. 18 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Приватного підприємства «БАШТА ПЛЮС» 3% річних у розмірі 243 грн. 65 коп., інфляційні у розмірі 2 491 грн. 80 коп.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору на постачання електричної енергії у гарячій воді №7560623 від 01.12.2008 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
За приписами ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як встановлено Судом, 01.12.2008 року між Акціонерною енергопостачальною організацією «Київенерго», правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго», (Енергопостачальна організація) та Приватним підприємством «БАШТА ПЛЮС» (Абонент) був укладений Договір на постачання електричної енергії у гарячій воді №7560623, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим Договором.
У п.8.1 Договору визначено, що цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 25.12.2010 р.
Листами №048-232-15751 від 21.12.2010 р., №048/42/14285 від 21.12.2012 р. Публічне акціонерне товариство «Київенерго» повідомило Приватне підприємство «БАШТА ПЛЮС» про надання згоди на продовження терміну дії договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №7560623 від 01.12.2008 р. до 01.12.2015 р.
Таким чином, Суд приходить до висновку, що Сторони продовжили термін дії Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №7560623 від 01.12.2008 р. до 01.12.2015 року, що не заперечувалось представником Позивача в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за Договором на постачання електричної енергії у гарячій воді №7560623 від 01.12.2008 року в частині несвоєчасної оплати за надані послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 01.10.2014 р. по 01.12.2014 р. в розмірі 6 814 грн. 18 коп., що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) за спірний період, відомостями обліку споживання теплової енергії та довідкою про надходження коштів за спожиту згідно з Договором теплову енергію.
Таким чином, заборгованість Приватного підприємства «БАШТА ПЛЮС» перед Публічним акціонерним товариством «Київенерго» за Договором на постачання електричної енергії у гарячій воді №7560623 від 01.12.2008 року за період з 01.10.2014 р. по 01.12.2014 р. становить 6 814 грн. 18 коп.
Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Публічному акціонерному товариству «Київенерго» в розмірі 6 814 грн. 18 коп.
Отже, Суд приходить до висновку, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату вартості наданих та прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 6 814 грн. 18 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 16.12.2014 р. по 31.12.2015 р. у розмірі 243 грн. 65 коп. та інфляційні у розмірі 2 491 грн. 80 коп.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати за Договором на постачання електричної енергії у гарячій воді №7560623 від 01.12.2008 року вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних за загальний період прострочення з 16.12.2014 р. по 31.12.2015 р. у розмірі 213 грн. 39 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 2 491 грн. 80 коп. підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості виходити самостійно за межі заявлених позовних вимог.
Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
За таких підстав, Суд, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, приходить до висновку про стягнення з Приватного підприємства «БАШТА ПЛЮС» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 6 814 грн. 18 коп., 3% річних у розмірі 213 грн. 39 коп. та інфляційних у розмірі 2 491 грн. 80 коп.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «БАШТА ПЛЮС» (02068, м.Київ, ПРОСПЕКТ ПЕТРА ГРИГОРЕНКА, будинок 33/44, Ідентифікаційний код юридичної особи 24916471) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м.Київ, ПЛОЩА ІВАНА ФРАНКА, будинок 5, Ідентифікаційний код юридичної особи 00131305, поточний рахунок зі спеціальним режимом використання №260323000201 у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ «Державний ощадний банк України, МФО 322669, одержувач - ПАТ «Київенерго») заборгованість у розмірі 6 814 (шість тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 18 (вісімнадцять) коп.
3. Стягнути з Приватного підприємства «БАШТА ПЛЮС» (02068, м.Київ, ПРОСПЕКТ ПЕТРА ГРИГОРЕНКА, будинок 33/44, Ідентифікаційний код юридичної особи 24916471) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м.Київ, ПЛОЩА ІВАНА ФРАНКА, будинок 5, Ідентифікаційний код юридичної особи 00131305) 3% річних у розмірі 213 (двісті тринадцять) грн. 39 (тридцять дев'ять) коп., інфляційні у розмірі 2 491 (дві тисячі чотириста девя'яносто одна) грн. 80 (вісімдесят) коп. та судовий збір у розмірі 1 373 (одна тисяча триста сімдесят три) грн. 63 (шістдесят три) коп.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 25 квітня 2016 року.
Суддя О.В. Чинчин