79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
26.04.2016р. Справа№ 914/824/16
Суддя О.Запотічняк при секретарі М.Зубрицькій розглянула справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРВУДКОММЕРЦ”, м.Броди,
до відповідача-1: Товариства з додатковою відповідальністю “Меблевий комбінат “Стрий”, м.Стрий,
до відповідача-2: Публічного акціонерного товариства “Кредобанк”, м.Львів,
про: стягнення солідарно з відповідачів помилково перерахованих коштів в сумі 45 216,66 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 155,66 грн.
За участю представників:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача 1: не з'явився;
Від відповідача 2: ОСОБА_1 - представник;
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРВУДКОММЕРЦ» звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до відповідача-1: Товариства з додатковою відповідальністю “Меблевий комбінат “Стрий” та до відповідача-2: Публічного акціонерного товариства “Кредобанк” про: стягнення солідарно з відповідачів помилково перерахованих коштів в сумі 45 216,66 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 155,66 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03 лютого 2016р. ним було помилково перераховано відповідачу №1 кошти в сумі 45 216,66 грн. Зокрема, при здійсненні перерахунку коштів по платіжному дорученню №7864, отримувачем коштів було вказано Товариство з обмеженою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий», однак помилково вказано реквізити (ідентифікаційний код та поточний рахунок) іншої юридичної особи: Товариства з додатковою відповідальністю “Меблевий комбінат “Стрий”.
Незважаючи на неодноразові вимоги повернути безпідставно отримані кошти, відповідач №1 їх не повернув та жодним чином не відреагував.
Обставини справи: Розглянувши подані матеріали суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 28.03.2016 року порушив провадження у справі та призначив судове засідання на 12.04.2016року.
В судове засідання 12.04.2016р. з'явився представник відповідача№2, подав відзив на позов в якому просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Представник пояснив, що кошти в спірному випадку надійшли до відповідача №2 електронним розрахунковим документом, який сформований банком відправника на підставі розрахункового документа позивача. Таким чином відповідачем №2 не було допущено жодних порушень при зарахуванні коштів на рахунок відповідача №1, оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язку обслуговуючого банку одержувача перевірити організаційно-правову форму одержувача платежу при отриманні коштів за електронним розрахунковим документом. Відповідність номера рахунка отримувача та код юридичної особи згідно з Єдиним державним реєстром були перевірені.
Окрім того, представником звернено увагу на те, що згідно норм чинного законодавства взагалі не передбачено обов'язку банку, який зарахував кошти на рахунок неналежного отримувача, повертати такі кошти на рахунок платника. В такому випадку банк зобов'язаний перерахувати кошти на рахунок належного отримувача а не платника.
Також представник вважає безпідставним застосування в даному випадку солідарної відповідальності.
Позивач та відповідач 1 явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечили. Через канцелярію суду позивач подав документи на виконання вимог ухвали суду, просив суд розглядати справу без участі уповноваженого представника позивача.
Відповідач 1 через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням уповноваженого представника у відрядженні.
Розгляд справи було відкладено на 26.04.2016р.
25.04.2016р. відповідач №1 подав відзив в якому просив в позові відмовити. Відповідач №1 не заперечує, щодо повернення помилково перерахованих коштів, однак зазначає, що не має змоги їх повернути, так як постановою державного виконавця від 30.04.2015 року накладено арешт на кошти Товариства з додатковою відповідальністю “Меблевий комбінат “Стрий” в тому числі, які містяться на рахунку № 2600601125236 в Центральній філії ПАТ «Кредобанк», на який позивачем помилково перераховані кошти в сумі 45 216,66 грн. Про дані обставини позивача було повідомлено листом від 14.03.2016р.
На думку Відповідача№1, позивачу для захисту порушеного права та повернення коштів в сумі 45 216,66 грн. слід звертатися з позовом до Відділу державної виконавчої служби Стрийського міського управління юстиції про зняття арешту з розрахункового рахунку відповідача№1.
В той же час відповідач №1 вважає, що нарахування 3% річних в сумі 155,66 грн., не узгоджується з вимогами чинного законодавства, а тому їх нарахування є безпідставним та необґрунтованим.
В судове засідання 26.04.2016р. з'явився представник відповідача №2, позовні вимоги заперечив просив суд відмовити в їх задоволенні з підстав наведених у відзиві на позов.
Позивач та відповідач №1 не забезпечили явки уповноважених представників, причин неявки не повідомили.
Враховуючи, що позивач та відповідач№1 були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а матеріалів справи достатньо для її розгляду по суті, у відповідності до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
03 лютого 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРВУДКОММЕРЦ” на підставі платіжного доручення №7864 було проведено переказ коштів в сумі 45 216,66 грн.
Як вбачається з даного платіжного доручення, отримувачем коштів зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий». Однак реквізити (ідентифікаційний код та поточний рахунок) було зазначено іншої юридичної особи: Товариства з додатковою відповідальністю “Меблевий комбінат “Стрий”.
Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до п. 2.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженої Постановою Національного банку України від 21.01.2004 N 22, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.
Згідно із п. 2.4-2.5 інструкції, банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 8 до цієї Інструкції.
Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави, глав 5, 6 і 12 та додатка 8 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання згідно з пунктами 2.15 і 2.18 цієї глави та пунктом 12.11 глави 12 цієї Інструкції.
Відповідно до п. 2.35 згаданої інструкції, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.
Банк, що обслуговує неналежного отримувача, не несе відповідальності за своєчасність подання ним розрахункового документа на повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів.
Як передбачено п. 2.36 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, якщо з вини банку кошти зараховані на рахунок неналежного отримувача, то банк зобов'язаний одразу після виявлення своєї помилки перерахувати ці кошти на рахунок отримувача, якому вони призначалися, але внаслідок помилки банку не були зараховані.
Листом від 03.03.2016р. №03/03/16/1 позивач звернувся з листом до відповідача №1 з вимогою повернути безпідставно отримані кошти в сумі 45 216,66 грн.
Листом від 14.03.2016р. №18, відповідач №1 повідомив позивача про те, що рахунок на який були помилково перераховані кошти в сумі 45 216,66 грн., заблокований у зв'язку з відкритим виконавчим провадженням, і контроль за даним рахунком здійснює ВДВС Стрийського міського управління юстиції
Окрім того, листом від 10.03.2016р. №10/03/16/1 позивач звертався до ПАТ «Кредобанк», як банку отримувача коштів в сумі 45 216,66 грн. з вимогою повідомити де знаходяться дані кошти і на якій підставі.
Листом від 24.03.2016р. №13-3209/16 ПАТ «Кредобанк» повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРВУДКОММЕРЦ” про те, що кошти в сумі 45 216,66 грн. зараховано на рахунок клієнта відповідно до вказаних у платіжному документі реквізитів.
Однак жодним із відповідачів кошти повернені не були.
Звертаючись з позовом до суду, позивач просить суд стягнути помилково перераховані кошти в сумі 45 216,66 грн. солідарно з Товариства з додатковою відповідальністю “Меблевий комбінат “Стрий” та Публічного акціонерного товариства “Кредобанк”.
Однак застосування в даному випадку солідарної відповідальності відповідачів є необґрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Позивачем жодним чином не обгрунтовано, що на відповідача №2, який в данному випадку виступає обслуговуючим банком, згідно закону чи договору покладено обв'язок нести солідарну відповідальність разом з відповідачем №1, який в данному випадку виступає клієнтом цього банку та безпідставно отримав кошти в сумі 45 216,66 грн.
Суд також звертає увагу на наступне.
Відповідно до п.1.13 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді.
Відповідно до положень п. 1.4 інструкції, розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача. Електронний розрахунковий документ - документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, уключаючи відповідні реквізити розрахункового документа, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений у візуальну форму представлення електронними засобами;
Кошти в спірному випадку надійшли до відповідача №2 електронним розрахунковим документом, який сформований банком відправника на підставі розрахункового документа позивача.
Таким чином, до спірних відносин не застосовуються положення п. 2.4-2.5 на які посилається позивач, оскільки вони регулюють питання перевірки банком розрахункових документів, тобто документів на паперовому носії, а не електронних розрахункових документів.
Як вбачається з платіжного доручення № 7864, згідно якого позивачем були перераховані кошти в сумі 45 216,66 грн., ПАТ «Кредобанк» є банком отримувача коштів, тобто банком відповідача №1.
В той же час, як передбачено п. 2.31 Інструкції, банк отримувача зобов'язаний зарахувати на рахунки своїх клієнтів кошти, що надійшли за електронними розрахунковими документами протягом операційного дня, у день їх отримання, якщо під час проведення контролю за реквізитами цих документів, що здійснюється відповідно до цієї глави, не виявлено розбіжностей.
Банк отримувача зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунку отримувача і його коду, що зазначені в електронному розрахунковому документі, і зараховувати кошти на рахунок отримувача, лише якщо вони збігаються.
Дані положення Інструкції кореспондуються з положеннями ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»
Зокрема, як передбачено п. 22.6 ст. 22 Закону, обслуговуючий отримувача банк у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка отримувача та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/реєстраційним (обліковим) номером платника податків/реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і зараховувати кошти на рахунок отримувача лише в разі їх збігу.
Як вбачається з позовної заяви, помилка у наданому до виконання в банк позивача платіжному дорученні полягала в невірному зазначенні організаційно-правової форми одержувача.
Однак чинним законодавством не передбачено обов'язку обслуговуючого банку одержувача перевіряти організаційно-правову форму одержувача платежу при отриманні коштів за електронним розрахунковим документом.
Як стверджує відповідач №2, відповідність номера рахунка отримувача та код юридичної особи згідно з Єдиним державним реєстром були перевірені.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідачем №2 не було допущено порушень при здійсненні зарахування на рахунок відповідача №1 коштів в сумі 45 216,66 грн., які помилково перераховані позивачем, а відтак позовні вимоги до відповідача №2 є безпідставними та до задоволення не підлягають.
В той же час, в силу положень ч.1 ст.1212 ЦК України саме відповідач №1 зобов'язаний повернути безпідставно отримані кошти в сумі 45 216,66 грн.
У відзиві на позов відповідач №1 не заперечує, щодо повернення помилково перерахованих коштів, однак зазначає, що не має змоги їх повернути, так як постановою державного виконавця від 30.04.2015 року накладено арешт на кошти Товариства з додатковою відповідальністю “Меблевий комбінат “Стрий” в тому числі, які містяться на рахунку № 2600601125236 в Центральній філії ПАТ «Кредобанк», на який позивачем помилково перераховані кошти в сумі 45 216,66 грн. Відповідач №1 вважає, що позивачу для захисту порушеного права та повернення коштів в сумі 45 216,66 грн. слід звертатися з позовом до Відділу державної виконавчої служби Стрийського міського управління юстиції про зняття арешту з розрахункового рахунку відповідача№1.
Однак такі твердження є безпідставними, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та до уваги судом не беруться.
Положення ст. 1212 ЦК України передбачають, що саме особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Тобто відповідач №1 зобов'язаний повернути позивачу кошти (гроші) в сумі 45216,66 грн.
Оскільки гроші як об'єкт цивільних прав не визначені індивідуальними ознаками, відповідач може повернути інші гроші в сумі 45216,66 грн. а не обов'язково ті, які були зараховані на рахунок № 2600601125236 в Центральній філії ПАТ «Кредобанк».
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачів 3% річних в сумі 155,66 грн. нарахованих в порядку передбаченому ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З системного аналізу наведеної норми законодавства вбачається, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Пленум Вищого господарського суду України у постанові від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» звернув увагу на те, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає зокрема у випадку повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що нарахування позивачем 3% річних в сумі 155,66 грн. є безпідставним, а відтак позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними
засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України, передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги до відповідача №1 підлягають до задоволення частково в сумі 45 216,66 грн.
В задоволенні решти позовних вимог до відповідача №1 відмовити за безпідставністю.
В задоволенні позовних вимог до відповідача №2 слід відмовити в повному обсязі.
Витрати позивача по сплаті судового збору суд покладає на винну сторону відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1373,27 грн.
Керуючись ст. ст.28, 33 ,43, 44, 48, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з Додатковою відповідальністю “Меблевий комбінат «Стрий» (82400, Львівська область, м.Стрий, вул. Грабовецька,3, ідентифікаційний код: 33562555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРВУДКОММЕРЦ” (80600, Львівська область, м.Броди, вул. Великі Фільварки,35, Ідентифікаційний номер: 37504214) - помилково перераховані кошти в сумі 45216,66 грн. та 1373,27 грн. судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог до відповідача №1 - відмовити.
4. В задоволенні позовних вимог до відповідача№2- відмовити в повному обсязі.
5. Рішення суду може бути оскаржено згідно ст.ст. 91-95 ГПК України.
Повне рішення складено 27.04.2016р.
Суддя Запотічняк О.Д.