ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.04.2016Справа №910/28921/14
За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
до Житлово-будівельного кооперативу "Атек"
третя особа, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -
Публічне акціонерне товариство «Київенерго»
про стягнення 668 705, 67 грн.
Суддя Бондарчук В.В.
Представники:
від позивача: Березова І.Г.;
від відповідача: Муренко Г.В., Науменко С.В.;
від третьої особи: не з'явились.
Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Атек" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 668 705, 67 грн., яка складається з: 543 764, 15 грн. - боргу за надані послуги з водопостачання і водовідведення за період з 01.12.2011 по 30.06.2014, 11 701, 66 грн. - пені, 27 188, 21 грн. - штрафу, 63 704, 00 грн. - збитків від зміни індексу інфляції та 22 347, 65 грн. - 3% річних за неналежне виконання зобов'язань згідно договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 06092/4-08 від 14.11.2005.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 у справі № 910/28921/14 (суддя Сівакова В.В.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задоволено частково. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Атек" (м. Київ, вул. Уборевича, 20, код ЄДРПОУ 22908958) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) 381 503 (триста вісімдесят одну тисячу п'ятсот три) грн. 86 коп. основного боргу, 8 069 (вісім тисяч шістдесят дев'ять) грн. 35 коп. пені, 19 075 (дев'ятнадцять тисяч сімдесят п'ять) грн. 19 коп. штрафу, 45 473 (сорок п'ять тисяч чотириста сімдесят три) грн. 80 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 16 321 (шістнадцять тисяч триста двадцять одну) грн. 49 коп. - 3% річних, 9 394 (дев'ять тисяч триста дев'яносто чотири) грн. 82 коп. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в позову відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2015 (колегія суддів: головуючий суддя Чорна Л.В., суддя Кропивна Л.В., суддя Пашкіна С.А.) рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 у справі № 910/28921/14 залишено без змін.
04.09.2015 виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 у справі № 910/28921/14, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2015 видано наказ.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2016 (колегія суддів: головуючий суддя Черкащенко М., суддя Вовк І., суддя Нєсвєтова Н.) постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 у справі № 910/28921/14 скасовано. Справу № 910/28921/14 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі.
27.01.2016 матеріали справи № 910/28921/14 надійшли до Господарського суду міста Києва та згідно автоматизованої системи документообігу передані на розгляд судді Бондарчук В.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2016 справу прийнято до провадження суддею Бондарчук В.В. та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 22.02.2016.
22.02.2016 через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли письмові заперечення на позов, у яких Житлово-будівельний кооператив "Атек" зазначає, що з урахуванням висновків Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 20.01.2016 у даній справі, позовні вимоги позивача є незаконними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
У судовому засіданні 22.02.2016 представник позивача надав уточнений розрахунок вимог до Житлово-будівельного кооперативу "Атек", відповідно до якого зменшує розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача заборгованість по коду 8-940, що складається із суми основного боргу у розмірі 131 002, 49 грн., 2 704, 46 грн. - пені, 7 722, 43 грн. - 3 % річних, 17 489, 81 грн. - індексу інфляції та штрафу у розмірі 5 % від суми заборгованості.
Розглянувши подане позивачем клопотання про уточнення розрахунку позовних вимог, суд відзначає наступне.
Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Відповідно до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
- подання іншого (ще одного) позову, чи
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
- об'єднання позовних вимог, чи
- зміну предмета або підстав позову (п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Враховуючи наведене, суд розцінює подане клопотання про уточнення розміру позовних вимог, як клопотання про зменшення розміру позовних вимог, відповідно визнає таким, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим приймає його до розгляду.
Представником відповідача 26.02.2016 через загальний відділ діловодства суду заявлено клопотання про фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.
15.03.2016 через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення, у яких Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі відповідно до уточненого розрахунку позовних вимог.
17.03.2016 через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав письмові заперечення на позовну заяву з урахуванням наданого позивачем розрахунку позовних вимог, у яких Житлово-будівельний кооператив "Атек" не погоджується з розрахунком, та зазначає, що відповідач не має боргу перед позивачем за спірний період, а також додатково надає суду витяги з актів звіряння розрахунків про обсяг спожитих послуг з водопостачання та водовідведення за різні періоди.
У судовому засіданні 17.03.2016 оголошувалась перерва до 14.04.2016 у порядку ст. 77 ГПК України.
30.03.2016 через загальний відділ діловодства суду представником позивача надано письмові пояснення щодо сум, щобули зараховані в рахунок погашення боргу за попередній період, у яких він вказує, що під час проведення звірки розрахунків між позивачем та відповідачем відповідно до акту № 001 від 25.01.2016 за період з 01.09.2003 по 01.12.2015, у сумі заборгованості виявлено різницю між даними Житлово-будівельного кооперативу "Атек" та Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" у зв'язку з тим, що відповідачем не враховано суму заборгованості у розмірі 176 807, 18 грн., яка утворилась станом на 01.12.2005.
12.04.2016 через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав письмові заперечення на позов з урахуванням наданого позивачем уточненого розрахунку позовних вимог та справи № 41/280, розгляд якої зупинено, в яких повідомляє, що з таблиці даних за період часу з 01.12.2011 по 30.06.2014 (спірний період часу) слідує, що станом на 30.06.2014 відповідач не оплатив у спірний період часу послуги вартістю 60 029, 34 грн., але вказану суму не можна вважати боргом відповідача, оскільки з таблиці даних за період часу з 01.11.2005 по 30.04.2008 вбачається, що станом на 30.04.2008 Житлово-будівельний кооператив "Атек" має переплату за спожиті послуги у сумі 108 777, 47 грн., а тому згідно з актом звірки розрахунків № 001 від 25.01.2016, за період дії договору, станом на 30.06.2014 Житлово-будівельний кооператив "Атек" має переплату у сумі 50 039, 44 грн.
Розгляд справи відкладався у порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
20.04.2016 через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав заперечення на позов № 4, в яких зазначає, що з уточненого розрахунку позовних вимог вбачається розмір заявленого до стягнення боргу у сумі 103 085, 79 грн., проте у спірний період з 01.12.2011 по 30.06.2014 відповідачем було сплачено грошові кошти у розмірі 26 571, 35 грн., які необхідно зарахувати саме у спірний період часу, у зв'язку з чим заборгованість відповідача не може перевищувати 76 514, 44 грн. (103 085, 79 грн. - 26 571, 35 грн.).
21.04.2016 представник відповідача через загальний відділ діловодства суду подав заперечення на позов № 5, в яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позову.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 21.04.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
14.11.2005 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Атек" (далі - абонент) укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі № 06092/4-08.
Відповідно до п. 1.1 договору, сторони погодили, що даний договір укладається у відповідності із Законом України "Про питну воду та питне водопостачання".
За цим договором постачальник зобов'язався надати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов'язувався здійснити своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах даного договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановленні Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994, зареєстрований в Міністерстві юстиції 22.07.1994 за № 165/374 (далі - Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за № 403/6691 (в подальшому Правила приймання), а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.
В силу положень п. 1.3. договору обсяг води, що підлягає постачанню та прийняттю в систему каналізації, надається абонентом у вигляді нормативного розрахунку, який узгоджується з постачальником і є невід'ємною частиною договору. Обсяг поставки води підлягає узгодженню з постачальником кожного наступного року з моменту укладання договору. Загальний обсяг поставлених за цим договором послуг визначається загальною кількістю наданих абоненту протягом дії договору кубічних метрів води та прийнятих у міську каналізацію стічних вод.
Пунктом 2.1.1. договору сторони передбачили, що облік поставленої води та прийнятих стоків здійснюється за показанням водолічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.
Згідно з п. 2.1.2. договору, зняття показань з водолічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водопостачання (30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватись постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийнятті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення платіжних документів на оплату наданих послуг.
Умовами пункту 2.1.5. договору визначено, що абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у Журналі обліку споживання води (пронумерований, прошитий та скріплений печаткою), який заповнюється абонентом та представником постачальника.
Відповідно до п. 2.1.6. договору, облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за наданні послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними обліковими та бухгалтерськими документами для проведення звіряння обсягів наданих послуг у відповідному звітному періоді та розрахунків. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведення абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.
Згідно з п. 2.2.2. договору, у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у п'ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.
У разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води (п. 2.2.3. договору).
Пунктом 2.2.4. договору передбачено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.
У відповідності до п. 4.2. договору, у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за наданні послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 4.6. договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити.
Даний договір укладено строком на один рік і набуває чинності з моменту його підсипання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить про це іншу сторону. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором (п. 7.1. договору).
Сторонами доказів на підтвердження виявлення небажання продовжувати договірні правовідносини не надано.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, за у період з 01.12.2011 по 30.06.2014 по коду 8-940 (холодна вода та стоки холодної води) за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 103 085, 79 грн. Крім того, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" просить суд стягнути з відповідача 7 722, 43 грн. - 3 % річних за період з 17.12.2011 по 30.06.2014, 17 489, 81 грн. - інфляційних втрат за період з 17.12.2011 по 30.06.2014, 40 349, 55 грн. - пені за період з 21.07.2013 по 30.06.2014 та штрафу у розмірі 5 % від суми заборгованості - 5 154, 29 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Так, згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою регулюються Законом України «Про питну воду та питне водопостачання».
Відповідно до ст. ст. 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
За змістом ст. 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води. Централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.
Статтею 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» визначено, що споживачі питної води зобов'язані, зокрема своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення;
Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, здійснив водопостачання, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами про зняття показань з приладу обліку по коду 8-940 за період з 01.12.2011 по 01.07.2014, які підписані представниками сторін.
Слід також зазначити, що відповідач про незгоду щодо кількості або вартості отриманих за спірний період послуг не повідомляв, свого представника з необхідними обліковими документами для проведення звіряння та підписання акту не направляв. Тому, в силу положень договору, кількість та вартість наданих позивачем з листопада 2011 року по червень 2014 року послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі вважаються безумовно погодженими відповідачем.
Відповідач за надані послуги з водопостачання у період з 01.12.2011 по 01.07.2014 в повному обсязі не розрахувався.
При цьому, з наданого позивачем уточненого розрахунку позовних вимог вбачається, що відповідачем в рахунок погашення боргу за попередній період було сплачено 26 571, 35 грн., однак позивачем не зазначено за який саме період віднесено погашення заборгованості внесеної суми.
Таким чином, оскільки відповідачем сплачено грошові кошти у розмірі 26 571, 35 грн. у спірний період часу, суд приходить до висновку про зарахування грошових коштів у сумі 26 571, 35 грн. в рахунок часткового погашення заборгованості, яка виникла у період часу з 01.12.2011 по 30.06.2014, у зв'язку з чим обґрунтованим визнаються вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з водопостачання у розмірі 76 514, 44 грн. (103 085, 79 - 26 571, 35).
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Пунктом 2.2.3. договору визначено, що відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.
Тож, з наведених вище умов договору випливає, що з 6-го числа наступного місяця відбулося прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Разом з тим, враховуючи, що відповідачем подано заяву про застосування позовної давності, суд відзначає наступне.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі права чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 року)
Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України).
Разом з тим, згідно ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Відповідно до п. 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.
Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується відповідачем у запереченнях на позов № 4, у спірний період часу з 01.12.2011 по 30.06.2014 відповідачем частково було здійснено оплату наданих послуг з водопостачання у розмірі 26 571, 35 грн. (20 000, 00 грн. за липень 2012 року та 6 571, 35 грн. за вересень 2012 року).
При цьому, суд відзначає, що у договорі сторонами не передбачалося виконання зобов'язань відповідача частинами або у вигляді періодичних платежів.
Отже, часткове здійснення оплати відповідачем свідчить про визнання останнім боргу та відповідно строк позовної давності переривався, відлік якого починається заново, а тому суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності та вимога відповідача про застосування строків позовної давності визнається судом необґрунтованою, у зв'язку з чим у її задоволенні суд відмовляє.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі № 06092/4-08 від 14.11.2005, та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню частково у розмірі 76 514, 44 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 7 722, 43 грн. - 3 % річних за період з 17.12.2011 по 30.06.2014, 17 489, 81 грн. - інфляційних втрат за період з 17.12.2011 по 30.06.2014, 40 349, 55 грн. - пені за період з 21.07.2013 по 30.06.2014 та 5 154, 29 грн. - штрафу.
Так, відповідно до п. 4.2. договору, у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за наданні послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Оскільки положення договору містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій не припиняється зі сплином 6 місяців.
Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, 3 % річних, інфляційних втрат та штрафу і встановив, що позивачем невірно визначено момент виникнення прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання та відповідно розмір нарахування пені, 3 % річних, інфляційних втрат та штрафу.
За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у розмірі 2 071, 36 грн., яка розрахована за період з 06.08.2013 по 30.06.2014, 3 % річних у розмірі 5 703, 99 грн. за період з 06.01.2012 по 30.06.2014, інфляційні втрати у сумі 9 100, 24 грн. за період з 06.01.2012 по 30.06.2014 та 3 825, 72 грн. - штрафу у розмірі 5% від суми заборгованості, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в реакції на момент подачі касаційної скарги), за подання до господарського суду, касаційної скарги на рішення суду; касаційних скарг у справі про банкрутство, судовий збір становить - 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
За подання касаційної скарги, Житлово-будівельним кооперативом "Атек" сплачено судовий збір у розмірі 16 048, 93 грн., при цьому, постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2016 касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Атек" задоволено частково, відповідно суд приходить до висновку про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь Житлово-будівельного кооперативу "Атек" 8 024, 47 грн. - судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити частково.
2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Атек" (03164, м. Київ, вул. Уборевича, буд. 18-20, ідентифікаційний код - 22908958) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, ідентифікаційний код - 03327664) 76 514 (сімдесят шість тисяч п'ятсот чотирнадцять) грн. 44 коп. - заборгованості, 2 071 (дві тисячі сімдесят одну) грн. 36 коп. - пені, 5 703 (п'ят тисяч сімсот три) грн. 99 коп. - 3% річних, 9 100 (дев'ять тисяч сто) грн. 24 коп. - інфляційних втрат, 3 825 (три тисячі вісімсот двадцять п'ять) грн. 72 коп. - штрафу у розмірі 5 % від суми заборгованості та 1 944 (одну тисячу дев'ятсот сорок чотири) грн. 32 коп. - судового збору.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, ідентифікаційний код - 03327664) на користь Житлово-будівельного кооперативу "Атек" (03164, м. Київ, вул. Уборевича, буд. 18-20, ідентифікаційний код - 22908958) 8 024 (вісім тисяч двадцять чотири) грн. 47 коп. - судового збору за подання касаційної скарги.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 26.04.2016.
Суддя Бондарчук В.В.