79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
26.04.2016р. Справа№ 914/558/16
Господарський суд Львівської області у складі
Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Полюхович Х.М.
за позовом: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.Львів
до відповідача: Громадської організації інвалідів «Галицька надія», м.Львів
про стягнення заборгованості та зобов'язання повернути об'єкт оренди шляхом виселення
ціна позову: 7149,27 грн.
Представники:
позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 12.10.2015р. №2302-вих-2279);
відповідача: не з'явився
Суть спору:
Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Громадської організації інвалідів «Галицька надія» про стягнення 6745,19грн боргу зі сплати орендної плати за період з 01.09.2011р. до 31.12.2015р., 398,08грн. неустойки за користування приміщенням за січень 2016р. та зобов'язання повернути об'єкт оренди шляхом виселення.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.02.2016р., справі присвоєно єдиний унікальний номер 914/558/16 та визначено суддю для розгляду справи - суддя Фартушок Т.Б.
Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 02.03.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду в судовому засіданні на 22.03.2016р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, викладених в ухвалах Господарського суду Львівської області від 22.03.2016р. та від 12.04.2016р., в тому числі у зв'язку із неявкою повноважного представника Відповідача та невиконання ним вимог ухвали суду у даній справі.
Впродовж розгляду справи представнику Позивача по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20,22,28,38 ГПК України. Крім того, в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені ОСОБА_2 (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, письмові повідомлення про відкладення розгляду справи та поштові конверти, які повернуті на адресу суду відділеннями поштового зв'язку) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20,22,28,38,59 ГПК України.
Заяв про відвід судді не надходило.
Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав усні пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві з обґрунтуванням підстав до задоволення позову.
Відповідач явку особисто чи повноважного представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; вимог ухвал Господарського суду Львівської області, в тому числі щодо надання відзиву на позовну заяву, не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.
Згідно ч. 1 ст. 64 ГПК України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Ухвали суду по даній справі надсилались Відповідачу за вказаною у позовній заяві адресою місцезнаходження Відповідача: 79058, АДРЕСА_1.
Окрім того, як встановлено судом та вбачається із ОСОБА_3 з ЄДРЮО та ФОП від 14.04.2016 року №21870266, станом на 14.04.2016 року Громадська організація інвалідів «Галицька надія» знаходиться за адресою: 79058, АДРЕСА_1.
З даного приводу суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями), що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»); порядок доступу судів загальної юрисдикції до відомостей названого реєстру визначено відповідним Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2013 №1556/5 (з подальшими змінами).
Конверти з ухвалами Господарського суду Львівської області по даній справі скеровані Відповідачу, підтвердженням чого є витяги з реєстрів вихідної кореспонденції суду, проте повернуті відділенням поштового зв'язку із відміткою «За закінченням терміну зберігання».
Крім того суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
Також суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями), що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
З врахуванням вищенаведених доводів, в тому числі беручи числі копії реєстрів поштових відправлень суду та інші наявні в матеріалах справи докази щодо пересилання Відповідачеві ухвал суду по даній справі, суд зазначає про повне виконання судом вимог ч.1 ст.64 та ст.87 ГПК України, а відтак, - приходить до висновку, що Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань по даній справі.
При цьому суд зазначає, що Відповідач повторно не забезпечив явку представника в судове засідання та не повідомив суд про причини неявки.
Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалі про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.
Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Відповідно до вимог ст.4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.
Крім того суд зазначає, що в силу вимог ст.69 ГПК України, враховуючи дату подання позовної заяви та строки пересилання поштової кореспонденції, в суду відсутні правові підстави для подальшого відкладення розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника Позивача, суд встановив наступне.
28.02.2011р. Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (Орендодавець) та Громадська організація інвалідів «Галицька надія» (Орендар) уклали Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Г-7728-11 (надалі - Договір), згідно умов якого (п.1.1), Орендодавець, відповідно до наказу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 08.02.2011р. №8-А на умовах, визначених Договором зобов'язувався передати, а Орендар - прийняти в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення першого поверху, що позначені в технічній документації під літерами 20-1, 20-2, загальною площею 25,9 м. кв., які розташовані в будівлі (літ. А-4) за адресою: м.Львів, пл.Св.Теодора, буд.5 (надалі - ОСОБА_4 оренди), що знаходяться на балансі ЛКП «Центральне» (далі - ОСОБА_5).
ОСОБА_6 Договір посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано в Реєстрі за №461.
Відповідно до п.3.1. Договору, приймання-передача об'єкта оренди здійснюється Орендарем та Орендодавцем в особі ОСОБА_5. При передачі ОСОБА_4 оренди складається акт приймання-передачі, який підписується Орендарем та Орендодавцем в особі ОСОБА_5 (п. 3.4 Договору).
На виконання умов п. 3.1. укладеного між ОСОБА_2 Договору Орендодавець в особі ОСОБА_5 приймання-передачі від 12.04.2011р. передав, а Відповідач прийняв у строкове платне користування ОСОБА_4 оренди. ОСОБА_6 підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб ОСОБА_5 та Орендаря.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що термін дії Договору визначений з 28.02.2011р. до 31.12.2015р.
Настання обов'язку Орендаря щодо внесення орендної плати починається з дати підписання ОСОБА_2 приймання-передачі (п.4.2 Договору).
У разі відсутності заяви однієї з Сторін про припинення або зміну умов Договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором (п. 4.3. Договору).
Пунктом 4.7 Договору встановлено, що чинність договору припиняється, серед іншого, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно п. 5.1. Договору розмір орендної плати за об'єкт оренди становить 88,58грн. з урахуванням податку на додану вартість за перший місяць оренди. Враховано індекс інфляції за лютий 2011 року. Загальна сума річної орендної плати без урахування індексу інфляції становить 1041,00грн. Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік). Нарахування ПДВ на розмір орендної плати здійснюється в порядку, встановленому чинним законодавством України.
У відповідності до пункту 5.2 Договору, орендна плата сплачується орендарем не пізніше двадцятого числа місяця за попередній місяць. У випадку прострочення по сплаті орендних платежів Орендар сплачує пеню в розмірі, передбаченому чинним законодавством. Несплата орендної плати в повному обсязі протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди.
До орендної плати не входить плата за комунальні послуги та користування земельною ділянкою, вартість експлуатаційних витрат (п.5.5 Договору).
Відповідно до пунктів 7.1. та 7.2. Договору, Орендар зобов'язаний використовувати ОСОБА_4 оренди відповідно до його призначення та умов Договору, а також своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
У відповідності до п.п.9.1, 9.2 Договору, повернення Орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії Договору або дострокового його припинення чи розірвання. Сторони повинні приступити до передачі об'єкта оренди протягом 5 днів з моменту закінчення терміну оренди.
Згідно з п.9.3 Договору, об'єкт оренди повинен бути переданий Орендарем та прийнятий Орендодавцем (чи за його дорученням - ОСОБА_5) протягом 15 днів з моменту настання однієї з подій, вказаних в п.9.1 цього Договору. При передачі об'єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується ОСОБА_2 (п. 9.4 Договору).
У п.9.5 Договору зазначено, що об'єкт оренди вважається переданим Орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання.
Відповідно до п.9.6 Договору, у разі припинення або розірвання Договору Орендар повинен повернути Орендодавцеві ОСОБА_4 оренди в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану ОСОБА_4 оренди з вини Орендаря.
Пунктом 10.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором Сторони несуть відповідальність згідно із чинним законодавством України.
13.01.2016 року за вих. №2302-вих.-52 Позивач надіслав Відповідачу ОСОБА_8 від 12.01.2016р. про припинення договірних відносин у зв'язку із закінченням терміну дії Договору, у якому вказував на те, що укладений між ОСОБА_2 Договір припинив свою дію 31.12.2015 року у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено та повідомив останнього про необхідність повернення орендованого за Договором майна. Підтвердженням надіслання повідомлення є список згрупованих рекомендованих відправлень від 13.01.2016р. з відміткою поштового штемпеля та дані з сайту Укрпошти про вручення Відповідачу поштового відправлення №06689540.
Однак Відповідач, обов'язку із сплати орендної плати, а також повернення ОСОБА_4 оренди у зв'язку із закінченням строку дії Договору не виконав, ОСОБА_4 оренди шляхом передачі за актом приймання-передачі нежитлових приміщень Позивачу не повернув, в матеріалах справи такі докази відсутні, ОСОБА_2 станом на час розгляду справи по суті не заявлені та не подані.
Відповідно до довідки Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 19.02.2016р. №4-2302-93, борг Відповідача перед Позивачем станом на 18.02.2016р. складає 7143,27грн.; заборгованість виникла за період з 01.09.2011р. по 31.01.2016р.
З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 6745,19грн боргу зі сплати орендної плати за період з 01.09.2011 року до 31.12.2015 року, 398,08грн. неустойки за користування приміщенням за період січня 2016 року, а також зобов'язати Відповідача повернути ОСОБА_4 оренди шляхом виселення.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно із ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1 ст.2, ч.3 ст.18, ч.ч.1, 3 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі; орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються договором.
Пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», об'єктами оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.
Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч.1 ст.286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Приписами ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України встановлено, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» та п.1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.05.2012р. N01-06/735/2012 «Про деякі питання практики застосування статей 785 та 786 Цивільного кодексу України», що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.
Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним.
Згідно абзацу 1 п.8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.10.2014 №01-06/1666/14 для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, суду необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.
В Постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19.08.2014 року вказано, що для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.
Суд зазначає, і аналогічна правова позиція міститься в Постанові Вищого господарського суду України від 02.09.2014 у справі №927/1215/13 та абз.3 п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.10.2014 №01-06/1666/14, що для застосування наслідків, передбачених ч.2 статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України.
Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Приписами ч.1 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
У відповідності до ч.2 ст.795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору; з цього моменту договір найму припиняється.
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення Відповідачем зобов'язання щодо сплати орендної плати, неустойки за прострочення повернення об'єкту оренди у зв'язку із закінченням Договору, а також повернення ОСОБА_4 оренди шляхом передачі за актом приймання-передачі нежитлових приміщень; беручи до уваги наявність вини Відповідача щодо неповернення ОСОБА_4 оренди згідно умов Договору, перевіривши розрахунок сум нарахованої орендної плати та неустойки, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 6745,19грн боргу зі сплати орендної плати за період з 01.09.2011 року до 31.12.2015 року, 398,08грн., неустойки за користування приміщенням за період січня 2016 року та зобов'язання Відповідача повернути Позивачу ОСОБА_4 оренди шляхом виселення є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення повністю.
Відповідно до вимог ст.4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
26.04.2016р. у відповідності до вимог ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26.04.2016р.
На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача та стягнути з Відповідача на користь Позивача 2756,00грн. судового збору.
Враховуючи вищенаведене, керуючись п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-3, 4-5, 4-7, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 78, 82-85, 87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 193, 286, 291 Господарського кодексу України, ст.ст.3, 6, 11, 15, 16, 509, 510, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 759, 762, 785, 795 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 18, 19, 26, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Зобов'язати Громадську організацію інвалідів «Галицька надія» (79058, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 34668790) повернути Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, Львівська область, м.Львів, пл.Галицька, буд.15; ідентифікаційний код 25558625) нежитлові приміщення першого поверху, що позначені в технічній документації під літерами 20-1, 20-2, загальною площею 25,9 м. кв., які розташовані в будівлі (літ. А-4) за адресою: м.Львів, пл.Св.Теодора, буд.5, шляхом виселення.
3. Стягнути з Громадської організації інвалідів «Галицька надія» (79058, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 34668790) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, Львівська область, м.Львів, пл.Галицька, буд.15; ідентифікаційний код 25558625) 6745,19грн боргу зі сплати орендної плати, 398,08грн., неустойки за користування приміщенням та 2756,00грн. судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.
Суддя Фартушок Т. Б.