Справа: № 826/12939/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
26 квітня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бужак Н. П.
Суддів: Гром Л.М., Костюк Л.О.
За участю секретаря: Івченка М.В.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпрофторг» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпрофторг» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби ум. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпрофторг» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.02.2015 року №0000822202.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого 2016 року адміністративний позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ТОВ «Укрпрофторг» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з'явилися в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Укрпрофторг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Сильвер-СВ» та з ТОВ «Віталекс» за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року.
За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт від 23.01.2015 року №57/26-54-22-02/34891912 у якому зазначено виявлені під час перевірки порушення товариством вимог чинного податкового законодавства, зокрема:
-п.198.1, 198.2, 298.6 ст. 198, ст. 201 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 128 396 грн.
На підставі вищезазначеного акта перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000822202, яким позивачу визначено податкові зобов»язання зі сплати ПДВ в розмірі 128 396 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 32099 грн.
В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що із акту перевірки слідує, що між ТОВ «Віталекс» та позивачем мали місце господарські операції на підставі рахунку-фактури від 14.07.2014 року №3/187. Позивач виступав як покупець червоної цегли марки М100, а ТОВ «Віталекс»-постачальником. ТОВ «Укрпрофторг» було виписано видаткові накладні та податкові накладні на суму 20 370 грн, в т.ч. ПДВ в сумі 3 395 грн.
Документів, які б свідчили про виконання данного договору, укладено відповідно до довідки-рахунку, позивачем надано до справи не було, а також не надано доказів, які б свідчили, яким чином здійснювалось перевезення цегли, даних щодо зберігання цегли.
Крім того, відповідно до укладеного між позивачем (замовник) та ТОВ «Сильвер-СВ» (виконавець) від 01 липня 2014 року №13/08-14, виконавець зобов»язався за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визнчених цим договором послуг, пов»язаних з організацією внутрішніх перевезень, а сааме: надання послуг з організації перевезень вантажів, організації логістичної роботи в сфері надання послуг з перевезення, реалізація маркетингової стратегіїі тарифної політики, надання транспортно-експедиційних послуг перевезення вантажів, організація інформаційного супрорводу перевезеньВідповідно до додатку до договору було визначено перелік додаткових послуг, пов»язаних з організацією перевезення вантажів.
01 липня 2014 року сторонами підписано протокол погодження договірної ціни між виконавцем і замовником.
01 липня 2014 року між позивачем та його контрагентом складено акт надання послуг №01/0701. Відповідно до данного акту виконавцем були виконані роботи з організації доставки вантажними автомобілями, визначена ціна виконаних робіт.
Аналогічним способом були складені акти наданих послуг від 02 липня 2014 року № 02/07-2, від 03 липня 2014 року №03/07-3, від 04 липня 2014 року №04/07-4, від 07 липня 2014 року №07/07-5, від 08 липня 2014 року №08/07-6, від 09 липня 2014 року №09/07-7, тощо ( Т.2, а.с. 115 126).
Проте, у зазначених актах відсутні дані щодо того, які саме послуги були надані, відсутні дані про те, з чого складається ціна наданих послуг.
Крім того, в наданих позивачем документів, в т.ч. актів, взагалі не вбачається позивач як замовник які пред»явив або організував замовлення на перевезення, відсутні дані про маршрут перевезення, дані про найменування транспортних засобів, які мали здійснювати перевезення.
Відсутні в долучених до справи позивачем доказах дані про розрахунок вартості наданих послуг з організації перевезення., а лише зазначена загальна сума.
Як встановлено судом першої інстанції та дана обставина підтверджується актом перевірки, під час проведення перевірки акти наданих послуг на дослідження перевіряючого не надавались. Не надавались також на дослідження під час перевірки дані про розрахунки з постачальником.
Отже, із наданих на дослідження позивачем документів, не можливо встановити реальність господарських операцій, оскільки відсутні будь-які розшифровки наданих позивачем послуг з організації перевезення вантажів.
Відповівдно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Згідно статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують фактом здійснення господарських операцій.
Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
За змістом пп.138.10.3 п. 138.10. ст..138 ПК України витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки.
Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну
Як вірно зазначив суд першої інстанції, обов»язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку. При цьому первинні документи повинні містити достовірну інформацію про обставини з якими законодавство пов»язує реалізацію права платника на податкову вигоду.
В ході апеляційного розгляду справи апелянтом не надано доводів, які б свідчили про наявність у нього документально підтверджених доказів щодо реальності господарських операцій з контрагентами.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Як пояснив в ході апеляційного розгляду справи представник апелянта, суть надання послуг з організації перевезень вантажів заключається в тому, що позивач надає диспетчерські послуги, тобто на телефонні замовлення організовує покупцю доставку транспортом цегли, яку самостійно купує у виробника. У вартість товару - цегли включається вартість перевезень, вартість піддонів та вартість диспетчерських послуг.
Також представник апелянта пояснив, що в актах приймання-передачі відсутня конкретизація переліку наданих послуг, а також не зазначено адреси доставки цегли.
Зазначені пояснення представника позивача свідчать про те, що первинні бухгалтерські документи, подані позивачем, не відповідають вимогам закону та не підтверджують факт господарських операцій.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Суд звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.
Разом з тим, відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Крім того, колегія суддів зазначає, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій та спричинили реальні зміни майнового стану платника податків.
Ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції позивач не надав належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, які б відображали реальність господарських операцій ТОВ «Укрпрофторг» з контрагентами за перевіряємий період часу. Крім того, позивачем не було надано жодного документа, який би свідчив реальні зміни майнового стану позивача за результатами господарської діяльності з контрагентами ТОВ «Віталекс» та ТОВ «Сильвер-СВ».
Щодо наданих документів позивачем в суді апеляційної інстанції, то вони взагалі не стосуються господарської діяльності з контрагентами ТОВ «Віталекс» та ТОВ «Сильвер-СВ», а лише є підтвердженням здійснення позивачем господарської діяльності як такої, про що надав пояснення представник апелянта в судовому засіданні.
Тому, зазначені докази судова колегія не приймає до уваги, так як вони не підтверджують жодну обставину реальності здійснення позивачем господарської діяльності за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року з ТОВ «Сильвер-СВ» та ТОВ «Віталекс», тобто не стосуються предмету доказування..
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.
Згідно зі ст.ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпрофторг» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Бужак Н.П.
Судді: Гром Л.М.
Костюк Л.О.
Повний текст виготовлено: 27 квітня 2016 року.
Головуючий суддя Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Гром Л.М.