21 квітня 2016 р. Справа № 876/10793/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,
за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 06 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 30.11.2015 року звернулася в суд з адміністративним позовом до УПФ України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області, в якому просила визнати неправомірною відмову відповідача у перерахунку пенсії з урахуванням пільгового обчислення стажу, зобов'язати відповідача зарахувати у пільговому обчисленні її трудовий стаж в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за період з 07.08.1984 р. до 01.07.1987 р., з 07.07.1987 р. до 22.10.1987 р., з 26.10.1987 р. до 18.10.1991 р., з 15.10.1992 р. до 25.09.1997 р. з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців та зобов'язати відповідача зробити перерахунок та виплатити пенсію з урахуванням пільгового обчислення стажу, починаючи з 09.03.2011 року (з моменту призначення пенсії).
Постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 06 жовтня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги всі надані докази, а саме довідки, де вказується про пільгове обчислення стажу, письмовий трудовий договір, наявний в пенсійній справі та те, що позивач постійно проживала та працювала а районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до ч.1 ст.41, ч.4 ст.196 КАС України суд розглядає справу за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є пенсіонером та знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України.
Встановлено, що позивачка з 07.08.1984 р. до 01.07.1987 р., з 07.07.1987 р. до 22.10.1987 р., з 26.10.1987 р. до 18.10.1991 р. та з 15.10.1992 р. до 25.09.1997 р. працювала у Ханти-Мансійському автономному окрузі Тюменської області (місцевість, прирівняна до районів Крайньої Півночі), що підтверджується записами в її трудовій книжці (а.с.14-19).
Щодо першого періоду роботи позивачка надала довідку ВАТ «Варьеганнефть» компанії «Русснефть» від 27.03.2008 р. № 11-19/562 (а.с.10), згідно якої товариство не має можливості надати довідку про трудову діяльність позивачки за період з 07.08.1984 р. до 01.07.1987 р. у зв'язку з тим, що документи, які містять вказані відомості, були втрачені у результаті пожежі в адміністративно-побутовому корпусі товариства, яка мала місце 13.02.1998 р.
Позивачка, з березня 2011 р. отримує пенсію за віком, у червні 2015 р. звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії із зарахуванням трудового стажу в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях у пільговому обчисленні, яка відповідачем залишена без задоволення у зв'язку з відсутністю підстав для зарахування «північного» стажу в пільговому обчисленні.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що жоден з наданих позивачем документів не підтверджує користування пільгами щодо кратного обчислення трудового стажу в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.
За правилами пункту 5 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 110 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року № 590, робота в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 1 березня 1960 року зараховується в стаж в полуторному розмірі за умови, якщо працівник мав право на пільги, встановлені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Відповідно до пункту "д" цієї статті працівникам, що переводяться, направляються або запрошеним на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що надає право на отримання пенсії через старість і по інвалідності.
Таким чином, для отримання права на пільги, передбачені наведеною статтею, особа повинна укласти строковий трудовий договір.
З матеріалів справи видно, що апелянтом надано трудовий договір від 26 жовтня 1987 року та від 07 серпня 1984 укладений між ВАТ «Варьеганнефть» та ОСОБА_1. В пункті 1.3 вказаних договорів зазначено, що трудовий договір укладається на невизначений термін.
Разом з тим, згідно довідки ВАТ «Варьеганнефть» від 22.04.2008 року № 01-39-660 видно, що позивач працювала в нафтогазодобуваючому управлінні «Тагринскнефть» виробничого обєднання «Варьеганнефть» , прийнята на роботу 26.10.1987 року оператором ТМ-620 третього розряду цеху по видобуванню нафти і газу №3 (приказ №444-к від 23.10.1987 року). Звільнена 18.10.1991 року згідно зі ст. 32 КзПП РФ по особистому бажанню, по догляду за дитиною дошкільного віку ( приказ №217-к від 14.10.1991 року). Зазначено, що строкового трудового договору не заключала.
Отже, судом встановлено, що позивач не укладала строкового трудового договору.
Факт укладання такого договору є предметом доказування у випадку спору між особою і пенсійним органом. Відповідними доказами може бути трудова книжка, в якій є наявний штамп підприємства про розповсюдження пільг по обчисленню стажу роботи або довідка роботодавця, в якій зазначено про факт роботи за строковим трудовим договором, період, на який він був укладений, та розповсюдження на особу пільг по обчисленню стажу за цей період. Наявність лише запису у трудовій книжці про факт роботи в районах Крайньої Півночі не є достатньою підставою для обчислення стажу з урахуванням кратності.
Щодо періодів стажу після 1991 року, чинним законодавством не передбачено врахування цих періодів роботи в пільговому обчисленні.
Зокрема, Тимчасовою Угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року встановлені спеціальні правила врахування таких періодів роботи лише при визначенні права на пенсію, а не при обчисленні розміру стажу.
Таким чином, судом першої інстанції вірно зазначено, що з урахуванням того, що ні один з наданих позивачкою документів не підтверджує користування нею пільгою щодо кратного обчислення трудового стажу в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, до 01.01.1991 р., відсутності підстав для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи позивачки після 01.10.1991 р., то відповідач діяв у відповідності з вимогами абзацу третього п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому заявлений позов є необґрунтованим.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів переконана, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому така задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 41 ч. 1, 160, 195, 196, 198 п. 1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 06 жовтня 2015 року у справі №352/1597/15-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді В.М. Багрій
А.І. Рибачук
Ухвала у повному обсязі складена 26.04.2016 року.