ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1
м. Київ
10 березня 2016 року 16 год. 40 хв. № 826/20554/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії.
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - позивач, ДАБІ України) до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1) про зобов'язання відповідача знести за власний рахунок самочинно збудований об'єкт будівництва "Будівництво автозаправочного комплексу і будівлі оператора з магазином автозапчастин центру придорожнього сервісу на автодорозі "Північно-Східний обхід м. Києва" в Бориспільському районі" (далі - Об'єкт будівництва) за адресою: Київська область, Бориспільський район, адмінмежі Векликоолександрівської сільської ради.
В обґрунтування позову зазначено, що Об'єкт будівництва збудований без отримання документу, який надає право на виконання будівельних робіт, у зв'язку з чим не може відповідати державним стандартам, нормам і правилами, що встановлюють комплекс якісних та кількісних показників та вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації.
Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.
Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а відповідач та його представник не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.
Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -
07 липня 2014 року інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (далі - інспекція) проведено позапланову перевірку дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті будівництва "Будівництво центру автодорожнього сервісу біля автодороги Північно-Східний обхід м. Києва, км. 18+600 праворуч на території Бориспільського району Київської області", за наслідками якої інспекцією складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 07 липня 2014 року (далі - акт перевірки від 07 липня 2014 року).
Згідно акту перевірки від 07 липня 2014 року, інспекцією під час перевірки встановлено, що на земельній ділянці за адресою: Київська область, Бориспільський район, адмінмежі Великоолександрівської сільської ради, загальною площею 1,3497 га з цільовим призначенням для будівництва центру автодорожнього сервісу, відповідно до державного акту на право власності серії НОМЕР_1 від 01 лютого 2005 року, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №68 побудовано трьох поверхову будівлю (будинок для приїжджих) розмірами в плані 22,6 м х 12,5 м + 27,6 м х 10,6 м, магазин автозапчастин з операторською розмірами 15,5 м 6,5 м та підпірну стінку загальною довжиною 85,0 м. На момент перевірки будівельні роботи не проводились. Відповідно до пояснень наданих ОСОБА_1 будівельні роботи проводились господарським способом у період 2005 - 2009 років. На момент перевірки збудовано основні несучі та огороджуючі конструкції, заповнено зовнішні віконні та дверні прорізи, частково влаштовано внутрішні інженерні мережі без встановлення внутрішніх дверей на 2-му та 3-му поверхах будівлі для приїжджих, штукатурних робіт та інженерних мереж.
У 2009 році за результатами перевірки інспекції було встановлено, що будівельні роботи проводяться без отримання документу, що дає право на виконання будівельних робіт. За вказане порушення ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності (постанова 1915 від 28 липня 2009 року) та надано припис про заборону виконання будівельних робіт №12 від 28 липня 2009 року. З моменту вручення припису будівельні роботи не проводились.
Проектна документація розроблена Київським будівельно-монтажним експлуатаційним управлінням Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" у 2006 році на підставі архітектурно-планувального завдання №8/03 від 14 березня 2003 року.
Для перевірки було надано проект "Центр придорожнього сервісу на автодорозі "Північно-Східний обхід м. Києва" в Бориспільському районі" та проект Об'єкту будівництва.
За результатами проведеної перевірки встановлено, що будівельні роботи виконано без отримання документу, що дає право на виконання будівельних робіт та з відхиленням від затвердженої проектної документації, а саме:
- розташування віконних та дверних прорізів будівлі операторської з магазином не відповідає проектним рішенням, конструкція покрівлі передбачена шатровою по факту виконана односхильною - роботи виконано з відхиленням від проекту Об'єкта будівництва;
- будівля для приїжджих побудована розмірами в плані 22,6 м х 12,5 м + 27,6 м х 10,6 м, згідно проектних рішень 11,6 м х 33,5 м + 6,79 м х 13,56 м; фасади будівлі, конструкція покрівлі, внутрішні планувальні рішення, розміщення сходових клітинок, план підвалу також не відповідають проекту "Центр придорожнього сервісу на автодорозі "Північно-Східний обхід м. Києва" в Бориспільському районі".
У зв'язку із встановленням вказаних вище порушень інспекцією 07 липня 2014 року відносно позивача складено припис №С-0707/3 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (далі - припис №С-0707/3), яким відповідача зобов'язано усунути порушення містобудівного законодавства до 31 грудня 2014 року.
26 лютого 2015 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області (далі - інспекція) проведено позапланову перевірку виконання вимог припису №С-0707/3, дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті будівництва "Будівництво придорожнього комплексу біля автодороги Північно-Східний обхід м. Києва, км. 18+600 праворуч на території Бориспільського району Київської області", за наслідками якої інспекцією складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 26 лютого 2015 року (далі - акт перевірки від 26 лютого 2015 року), згідно висновків якого відповідачем не виконано вимоги припису №С-0707/3.
Так, 12 березня 2015 року інспекцією складено припис №С-1203/6 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (далі - припис №С-1203/6), яким відповідача зобов'язано усунути порушення містобудівного законодавства до 12 травня 2015 року.
26 серпня 2015 року інспекцією проведено позапланову перевірку виконання вимог припису №С-1203/6, дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті будівництва "Будівництво придорожнього комплексу біля автодороги Північно-Східний обхід м. Києва, км. 18+600 праворуч на території Бориспільського району Київської області", за наслідками якої інспекцією складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 26 серпня 2015 року (далі - акт перевірки від 26 серпня 2015 року), згідно висновків якого відповідачем не виконано вимоги припису №С-1203/6.
Так, 12 березня 2015 року інспекцією складено припис №С-1203/6 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (далі - припис №С-1203/6), яким відповідача зобов'язано усунути порушення містобудівного законодавства до 12 травня 2015 року.
Суд не погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.
Правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності встановлені Законом України "Про архітектурну діяльність" від 20 травня 1999 року №687-XIV (далі - Закон №687-XIV), який спрямований на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів.
Згідно з абз.абз. 2-4 ч. 1 ст. 1, ст. 10, ч. 1 ст. 13 Закону №687-XIV, архітектурна діяльність - діяльність по створенню об'єктів архітектури, яка включає творчий процес пошуку архітектурного рішення та його втілення, координацію дій учасників розроблення всіх складових частин проектів з планування забудови і благоустрою територій, будівництва (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту) будівель і споруд, здійснення архітектурно-будівельного контролю і авторського нагляду за їх будівництвом, а також здійснення науково-дослідної та викладацької роботи у цій сфері.
Об'єкти архітектурної діяльності (об'єкти архітектури) - будинки і споруди житлово-цивільного, комунального, промислового та іншого призначення, їх комплекси, об'єкти благоустрою, садово-паркової та ландшафтної архітектури, монументального і монументально-декоративного мистецтва, території (частини територій) адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів;
Суб'єкти архітектурної діяльності - архітектори, інші особи, які беруть участь у підготовці і розробленні містобудівної документації, проектної документації для будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будинків і споруд, благоустрою, ландшафтних та садово-паркових об'єктів, науково-дослідній і викладацькій роботі, замовники проектів та будівництва об'єктів архітектури, підрядники на виконання проектних і будівельних робіт, виробники будівельних матеріалів, виробів та конструкцій, власники і користувачі об'єктів архітектури, а також органи влади, що реалізують свої повноваження у сфері містобудування;
Для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - орган державного архітектурно-будівельного контролю).
До уповноважених органів містобудування та архітектури належать: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури; орган державного архітектурно-будівельного контролю; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури; структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року №3038-VI (далі - Закон №3038-VI), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Відповідно до ст. 6 Закону №3038-VI, управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
Згідно із п. 1, п. 3, п. 7 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2014 року №294, Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Основними завданнями Держархбудінспекції є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме: внесення на розгляд Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства пропозицій щодо забезпечення формування державної політики з питань, що належать до сфери діяльності Держархбудінспекції; здійснення державного контролю та нагляду за дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил; виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві, ліцензування у визначених законодавством випадках.
Держархбудінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.
Процедура здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності, визначена Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553 (далі - Порядок №533).
Відповідно до п. 12 Порядку №533, посадові особи інспекції під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язані у повному обсязі, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону №3038-VI, планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 38 Закону №3038-VI, у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
Замовником робіт із знесення зазначеного об'єкта є орган державного архітектурно-будівельного контролю, за позовом якого прийнято відповідне рішення суду.
Виконання рішення суду, що набрало законної сили, щодо знесення самочинно збудованого об'єкта здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Згідно із ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Отже, звернення контролюючого органу до суду із позовом про знесення самочинного будівництва можливе лише за наявності певних обставин як крайній захід, коли використано всі передбачені законодавством України заходи, наявні істотні порушення будівельних норм і правил або наявна шкода суспільним інтересам чи інтересам інших осіб, за умови неможливості перебудови. Разом з цим, позивачем не доведено, що вичерпані всі заходи для приведення об'єкта будівництва в належний стан, так як і не доведено нанесення шкоди суспільним інтересам чи інтересам інших осіб даним будівництвом, а тому суд вважає передчасним звернення позивача до суду із такими вимогами.
Слід зазначити, що аналогічний висновок викладений в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30.09.2014 (справа К/800/41140/14).
Разом з тим, згідно п. 22 - п. 25 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України №6 від 30 березня 2012 року, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Вимоги відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування про зобов'язання особи, яка, маючи дозвіл на будівництво нерухомого майна, допустила при цьому істотне відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, чи істотне порушення будівельних норм і правил, провести відповідну перебудову можуть бути заявлені як у разі, коли ці відхилення були допущені при будівництві нерухомості, так і внаслідок перебудови під час її експлуатації (частина сьома статті 376 ЦК).
Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.
При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, суди повинні в кожному випадку з'ясовувати, зокрема, наскільки збудована будівля за розміром відповідає площі, поверховості, розміщенню та іншим умовам, передбаченим проектом; як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.
У необхідних випадках для з'ясування питань, що виникають при розгляді таких справ і потребують спеціальних знань, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може призначити відповідну експертизу згідно з вимогами статті 143 ЦПК.
Відсутність відповідної експертизи у разі необхідності її проведення може бути підставою для відмови в позові, при цьому факт відхилення від проекту та порушення будівельних норм і правил має довести особа, яка пред'явила позов про знесення самочинного будівництва (частина сьома статті 376 ЦК, частина перша статті 60 ЦПК).
Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.
Відхилення від проекту забудови об'єкта нерухомості або від вимог будівельних норм і правил, які не є істотними, не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства, не суперечать санітарно-технічним вимогам і правилам експлуатації, не впливають на міцність і безпечність цього об'єкта (зокрема, відхилення у житловому будинку від внутрішнього планування зі збереженням чи незначним відхиленням від установленого проектом розміру житлової площі, незначна зміна його зовнішніх габаритів, місця розташування тощо), не можуть бути підставою для задоволення вимог про перебудову чи про знесення об'єкта нерухомості.
Так, суд звертає увагу, що позивачем не надано суду належних доказів, в т.ч висновку експерта, щодо наявності істотного відхилення Об'єкта будівництва від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, або наявні істотні порушення будівельних норм і правил.
Таким чином, системно проаналізувавши вище викладені норми та з'ясовані обставини, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог ДАБІ України.
Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
На підставі вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
У разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.
У зв'язку з відсутністю належних доказів судових витрат, понесених відповідачем, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -
Відмовити повністю у задоволенні позову Державної архітектурно-будівельної інспекції України.
Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.
Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя В.М. Данилишин