26 квітня 2016 р. Справа № 876/9242/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я., Пліша М.А.,
з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 червня 2013 року у справі за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фермерського господарства «Нива» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до ФГ «Нива», у якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в сумі 10 178, 57 грн. та пеню в сумі 75, 48 грн.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 червня 2013 року в задоволенні позову відмовлено. Постанова мотивована тим, що відповідач вжив всіх необхідних заходів, передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для працевлаштування інвалідів. Доказів того, що підприємство не створило робочі місця для інвалідів, відмовляло інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України позивачем не надано, а тому в останнього не було підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.
Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає, що суд порушив норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення. Просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що центром зайнятості до відповідача направлялись інваліди, одному з яких відмовлено з тих підстав, що кандидатура не відповідає вимогам, інші відмовились від працевлаштування у зв'язку з транспортною недоступністю, що, на думку апелянта, свідчить про нестворення відповідачем належних місць та умов для працевлаштування інвалідів, що має наслідком застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною третьою статті 18 Закону України № 875-ХII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною четвертою статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» № 803-XII підприємства, установи і організації незалежно від форми власності зобов'язані щомісяця подавати місцевим центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.
Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників особового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Тобто, законом на підприємство покладено обов'язок створити (пристосувати), атестувати належним чином робочі місця для працевлаштування інвалідів та повідомити про це органи, перелічені в ч. 1 ст. 8 Закону, а ті, в свою чергу, зобов'язані направити підприємству на працевлаштування інвалідів.
Частиною першою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
При цьому порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій згідно ч.2 цієї статті тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в ч. 1 ст. 20 Закону № 875-ХII, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу,встановленого ч.1 ст. 19 цього Закону.
Як встановлено судом, згідно поданого ФГ «Нива» звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві становить 14 осіб, до їх числа не входять особи, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. Кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону № 875-ХII, становить 1 особу.
Виконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями звіту за формою №3-ПН, у яких зазначена наявність вакансії для працевлаштування інвалідів, а саме робітника фермерського господарства. При цьому звіти за формою №3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів до центру зайнятості відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" ФГ «Нива» подавало щомісячно.
Як вбачається з матеріалів справи, вказана вакансія запропонована особам, яким встановлена інвалідність, а саме ОСОБА_1 (17.07.2012 року), ОСОБА_2 (13.08.2012 року), ОСОБА_3.(11.09.2012 року), ОСОБА_4 (18.09.2012 року), ОСОБА_5 (26.09.2012 року), ОСОБА_6 ( 26.09.2012 року). ОСОБА_3 відмовлено у працевлаштування у зв'язку з невідповідністю кандидатури заявленим вимогам, інші особи відмовились від запропонованої вакансії у зв'язку з транспортною недоступністю та за станом здоров'я. При цьому позивачем не надано доказів щодо незабезпечення відповідачем умов для працевлаштування інвалідів.
Середньорічна заробітна плата штатного працівника ФГ «Нива» становила 20 357, 14 грн. (згідно розрахунку позивача).
За невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування ФГ «Нива» нараховано 10 178, 57 грн. адміністративно - господарських санкцій. Строк сплати заборгованості за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році закінчився 15.04.2013 року, у зв'язку з чим згідно ч. 2 ст. 20 Закону 875-ХII, Порядку нарахування пені та її сплати, розрахунку одноденного розміру пені з врахуванням ставки Національного банку України позивачу нарахована пеня, яка виникла за період з 16.04.2013 року по 22.05.2013 року (по дату звернення до суду з адміністративним позовом) за несвоєчасну сплату таких санкцій в сумі 75, 48 грн.
Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування», а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Незважаючи на щомісячне інформування центру зайнятості про наявність вільного робочого місця для інвалідів, центр зайнятості направляв інвалідів для працевлаштування до відповідача, один з яких не відповідав кваліфікаційним вимогам вказаного вакантного місця, інші відмовились через транспортну недоступність та за станом здоров'я, у зв'язку з чим працевлаштування інвалідів, направлених центром зайнятості, не відбулося.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені, оскільки щомісячне подання останнім у 2012 році звітів за формою №3-ПН із зазначенням у графі «15» наявність вакансій для працевлаштування інвалідів ІІІ групи слід вважати виконанням обов'язку щодо створення робочих місць для інвалідів та належним інформуванням центру зайнятості про їх наявність.
При цьому обов'язок підприємства по створенню робочих місць інвалідів не супроводжується обов'язком щодо їх працевлаштування. Роботодавець вжив всіх необхідних заходів для недопущення порушення, а факт не працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць для даної категорії громадян, у зв'язку з їх відсутністю, не може мати наслідком накладення адміністративно-господарських санкцій та нарахування пені, підставою для застосування яких є наявність вини юридичної особи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 червня 2013 року у справі № 819/1375/13-а за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фермерського господарства «Нива» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий О.М. Довгополов
Судді Л. Я. Гудим
М.А. Пліш
Повний текст ухвали виготовлений 27.04.2016 року