Справа: № 760/20315/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Лазаренко В.В. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.
Іменем України
27 квітня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого-судді: Чаку Є.В.
суддів: Файдюка В.В., Старової Н.Е.
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 19 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про визнання неправомірними дії відповідача щодо непризначення одноразової грошової допомоги у розмірі 24-місячного грошового забезпечення; зобов'язання призначити і виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 24-місячного грошового забезпечення, виходячи зі складу грошового забезпечення, визначеного ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XIІ на день встановлення інвалідності; стягнення коштів.
Солом'янський районний суд міста Києва своєю постановою від 19 січня 2016 року позов задовольнив частково.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 19 січня 2016 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції матеріальних та процесуальних норм.
У зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке відповідно до п. 2 частини першої ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято у порядку скороченого провадження, згідно з абз. 4 частини 8 ст. 183-2, п. 3 частини першої ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач був звільнений з військової служби 12 червня 1987 року.
16 вересня 2013 року позивач отримав ІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ № 0073341 від 16 вересня 2013 року.
ОСОБА_1 надав відповідачеві через уповноважену особу - Київський міський військовий комісаріат необхідні документи для призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги по інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із проходженням військової служби.
Київський міський військовий комісаріат направив позивачу повідомлення за вих. № 10885 від 05 листопада 2015 року про відмову Міністерства оборони в призначенні одноразової грошової допомоги.
Таким чином, позивач дізнався про порушення його законних прав лише після ознайомлення з рішенням відповідача, яке їй було надіслано встановленим порядком, у листопаді 2015 року.
Не погоджуючись з даним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.
З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року (далі - Закон) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону останній поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року було затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (далі - Порядок).
Відповідно до п.п. 2 п. 2 даного Порядку (в редакції, чинній на час встановлення інвалідності), одноразова грошова допомога виплачується: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі, зокрема, 24-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.
Відповідно до п. 2 Рішення Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09 лютого 1999 року (справа про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) до подій, факту застосовується той закон або нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали чи мали місце.
Отже, до факту встановлення позивачу інвалідності, як підстави для виплати зазначеної одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, в тому числі і для визначення розміру складових грошового забезпечення за останньою посадою, яку позивач займав при звільненні, повинні застосовуватися нормативно-правові акти, що діяли станом на 16 вересня 2013 року - день встановлення позивачу інвалідності другої групи.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року (в редакції, чинній на час встановлення інвалідності) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про визнання бездіяльності відповідача щодо непризначення позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 24-місячного грошового забезпечення відповідно до Постанови КМ України № 499 від 28 травня 2008 року неправомірною та зобов'язання Міністерства оборони України здійснити призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги в разі настання інвалідності внаслідок проходження військової служби у розмірі 24-місячного грошового забезпечення, виходячи зі складу грошового забезпечення, визначеного ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на день встановлення інвалідності.
Стосовно посилань апелянта на те, що вказана справа за предметною підсудністю належить до Окружного адміністративного суду міста Києва, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню як така, що ухвалена неповноважним судом, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 КАС України усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг віднесено до підсудності місцевих загальних судів як адміністративних судів.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що такі справи підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам незалежно від статусу відповідача. Залучення органів державної влади до участі у справах не змінює їх предметної підсудності.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Згідно з частиною десятою ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 19 січня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя
Судді
Головуючий суддя Чаку Є.В.
Судді: Старова Н.Е.
Файдюк В.В.