Справа: № 810/5343/15 Головуючий у 1-й інстанції: Басай О.В.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
26 квітня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бужак Н. П.
Суддів: Борисюк Л.П., Костюк Л.О.
За участю секретаря: Івченка М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування повідомлення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування повідомлення від 06.08.2015 року №9152/10/10-13-15-01.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2016 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначененим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №21410756 від 11.11.2015 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» (ідентифікаційний код: 30367782) 19.03.1999 року зареєстровано як юридичну особу та присвоєно реєстраційний номер юридичної особи в ЄДР:10003658081.
Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №21410756 від 11.11.2015 року, видами діяльності позивача є: технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (45.20), неспеціалізована оптова торгівля (46.90), вантажний автомобільний транспорт (49.41), інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (52.29), діяльність у сфері проводового електрозв'язку (61.10), діяльність у сфері безпроводового електрозв'язку (61.20).
Позивач є платником податку на додану вартість: індивідуальний податковий номер 303677810138.
20.07.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» подало до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року, в якій у рядку 23.2 задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 119702,00 грн.
Разом з вищезазначеною податковою декларацією ТОВ «Васт-Транс» подало такі документи: розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1); розрахунок суми залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до 01 лютого 2015 року (Д2); розрахунок суми бюджетного відшкодування (ДЗ); заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4); розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).
06 серпня 2015 року відповідач прийняв повідомлення №9152/10/10-13-15-01, відповідно до якого позивач не має права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість відповідно до пункту 200.18 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, оскільки не відповідає критеріям на автоматичне бюджетне відшкодування, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, а саме: відсоток обсягу поставок, що оподатковуються за нульовою ставкою (без ПДВ) до загального обсягу поставок (без ПДВ), Kon?40% - 79,25%.
Не погоджуючись із вищезазначеним повідомленням 14.08.2015 року позивач в порядку адміністративного оскарження звернувся із скаргою №75 до Головного управління ДФС у Київській області.
Проте, рішенням про результати розгляду скарги від 23.10.2015 року №2835/10/10-36-10-01-04, повідомлення №9152/10/10-13-15-01 від 06.08.2015 року - залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Не погоджуючись із повідомлення №9152/10/10-13-15-01 від 06.08.2015 року та, вважаючи його протиправним, позивач за захистом свого права звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу (пдп.14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).
Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п.200.7 ст. 200 Податкового кодексу України).
У відповідності до пункту 200.8 статті 200 Податкового кодексу України, до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.
Пунктом 200.18 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку.
Автоматичне бюджетне відшкодування здійснюється за результатами камеральної перевірки, яка проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації, та відповідно до вимог, визначених статтею 76 цього Кодексу.
Однак, право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку мають платники податку, які відповідають одночасно таким критеріям, що визначені пунктом 200.19 статті 200 Податкового кодексу України.
Одним з вищезазначених критеріїв, у відповідності до пп.200.19.3 п.200.19 ст.200 Податкового кодексу України, є те, що платники податку здійснюють операції, до яких застосовується нульова ставка (питома вага яких протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів (місяців) сукупно становить не менше 40 відсотків загального обсягу поставок (для платників податку з квартальним звітним періодом - протягом попередніх чотирьох послідовних звітних періодів).
Як убачається з повідомлення №9152/10/10-13-15-01 від 06.08.2015 року підставою для позбавлення позивача права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість є невідповідність позивача критерію, визначеному в підпункті 200.19.3 пункту 200.19 статті 200 Податкового кодексу України (здійснюють операції, до яких застосовується нульова ставка (питома вага яких протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів (місяців) сукупно становить не менше 40 відсотків загального обсягу поставок (для платників податку з квартальним звітним періодом - протягом попередніх чотирьох послідовних звітних періодів).
В контексті наведеного суд зазначає, що Порядок визначення відповідності платника податку на додану вартість критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 року №1128, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 року за № 1454/26231 (далі - Порядок №1128).
Згідно з пунктом 2 Порядку визначення відповідності платника податку на додану вартість критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 року №1128, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 року за № 1454/26231 (далі - Порядок №1128) для отримання права на автоматичне бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен відповідати одночасно критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 розділу V Кодексу.
Разом з тим, підпунктом 3 пункту 4 Порядку №1128, вказано, що даними, на підставі яких формуються критерії, зокрема, є: платники податку здійснюють операції, до яких застосовується нульова ставка (питома вага яких протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів (місяців) сукупно становить не менше 40 відсотків загального обсягу поставок (для платників ПДВ з квартальним звітним періодом - протягом попередніх чотирьох послідовних звітних періодів).
З податкових декларацій з податку на додану вартість, наданих позивачем, судом встановлено, що (Коп): за червень 2014 року - 82,99%; за липень 2014 року - 85,58%; за серпень 2014 року - 89,43%; за вересень 2014 року - 83,91%; за жовтень 2014 року - 81,74%; за листопад 2014 року - 87,43%; за грудень 2014 року - 51,53%; за січень 2015 року - 85,75%; за лютий 2015 року - 67,48%; за березень 2015 року - 86,11%; за квітень 2015 року - 86,07%; за травень 2015 року - 84,02%; за червень 2015 року - 85,50%.
Отже, суд першої інстанції вірно вказав, що позивач відповідає критеріям визначеним в підпункті 200.19.3 пункту 200.19 статті 200 Податкового кодексу України (здійснюють операції, до яких застосовується нульова ставка (питома вага яких протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів (місяців) сукупно становить не менше 40 відсотків загального обсягу поставок (для платників податку з квартальним звітним періодом - протягом попередніх чотирьох послідовних звітних періодів) та відповідно має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість за червень 2015 року.
Таким чином, аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування спірного повідомлення, оскільки податковим органом не доведено обставин невідповідності позивача критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість, з огляду на що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не простовують.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування відсутні.
Відповідно до ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Крім того, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Частиною 1 ст. 4 статті Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка набрала чинності станом на момент звернення з апеляційною скаргою, за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка була чинною на момент звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Зважаючи на те, що Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області при зверненні до суду з апеляційною скаргою взагалі не було сплачено судовий збір, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення з вказаного суб'єкта владних повноважень до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору у розмірі 1 975 грн. 08 коп. (1795,53*110%/100%=1975,08) за ставкою звернення до суду з адміністративним позовом майнового характеру та з урахуванням змін до Закону України «Про судовий збір», що набрали чинності з 01 вересня 2015 року.
Керуючись ст. ст. 41, 94, 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2016 року - без змін.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 975 грн. 08 коп. (тисяча дев'ятсот сімдесят п'ять гривень вісім копійок) (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31211206781007, код бюджетної класифікації 00015622; код ЄДР суду 38004897).
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Бужак Н.П.
Судді: Борисюк Л.П.
Костюк Л.О.
Головуючий суддя Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Борисюк Л.П.