19 квітня 2016 року Чернігів Справа № 825/555/16
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Кашпур О.В.,
суддів - Житняк Л.О., Скалозуба Ю.О.,
при секретарі - Пушенко О.І.,
за участі представника позивача - Акуленка В.М.,
представника відповідача - Остапенка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач 24.03.2016 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби з доданими до неї документами; зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти від ОСОБА_1 та направити на адресу Департамента фінансів Міністерства оборони України заяву з доданими документами та висновком щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби; зобов'язання Міністерства оброни України в особі Департаменту фінансів розглянути заяву ОСОБА_1 про нарахування та виплату йому одноразової грошової допомоги з доданими до неї документами, у відповідності до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі, встановленому Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 станом на день встановлення інвалідності.
В судовому засідання представник позивача заявив клопотання про зменшення позовних вимог, в якому просить суд зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 про нарахування та виплату йому одноразової грошової допомоги у разі отримання каліцтва
Свої вимоги позивач мотивує тим, що з 06.03.1980 по 14.09.1980 він проходив військову службу. При виконанні обов'язків військової служби по наданню інтернаціональної допомоги у Демократичній республіці Афганістан в 1980 році отримав поранення, ЗЧМТ - контузія головного мозку і захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Позивач вважає, що відповідно до ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” йому повинні виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення підтримав в повному обсязі.
Представник Міністерства оборони України в судовому засіданні просив позов ОСОБА_1 залишити без розгляду в зв'язку з пропущенням строку звернення до суду. Відповідач вважає, що про порушення прав та інтересів позивача йому стало відомо в серпні 2015 року, тобто з моменту отримання листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.08.2015 № 4470. Позов підписано 24.03.2016, доказів поважності пропуску строку звернення до суду позивачем надано не було.
На заперечення позовних вимог представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 не було надано документів, що свідчить про причини та обставини поранення, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Надання таких документів вимагає п. 11 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975. Також, позивачем не було надано доказів щодо того, що він звертався за отриманням документів про причини та обставини поранення до відповідних органів, зокрема і до архівних установ Російської Федерації. Крім того, відповідач зазначає, що про наявність поранень зазначається у військовому квитку в п. 22, до позову ОСОБА_1 не було додано копії саме цієї сторінки військового квитка. Відповідач вважає, що з наданих позивачем копій документів не вбачається, що травма отримана саме під час участі у бойових діях в ДР Афганістан. Довідка з Чернігівського обласного військового комісаріату від 29.04.2016 № 156 також таких даних не надає. Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.
Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, про час слухання справи повідомлений належним чином. В письмових запереченнях зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не є уповноваженим органом на прийняття рішення щодо призначення чи відмови у призначенні позивачеві одноразової грошової допомоги, він лише приймає від позивача пакет документів та направляє його на адресу уповноваженого органу для прийняття відповідного рішення, а після прийняття позитивного рішення про виплату одноразової грошової допомоги та перерахування коштів для виплати одноразової грошової допомоги проводить її виплату громадянинові, якому призначено одноразову грошову допомогу. Чернігівський ОВК позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги не відмовляв, жодних документів про прийняття ІНФОРМАЦІЯ_2 рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивач не надає, подібних рішень не існує, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими. Виходячи з вищевикладеного, Чернігівський ОВК просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах колишнього СРСР у період з 26.10.1979 по 09.02.1982, під час якої з 06.03.1980 по 14.09.1980 та з 30.12.1980 по 06.02.1981 брав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан та отримав ЗЧМТ - контузію головного мозку.
Згідно з копії витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 3147 від 16.10.2014 (а.с. 9) ОСОБА_1 отримав поранення, ЗЧМТ - контузія головного мозку і захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВА № 01112584 від 15.04.2015 (а.с. 12) ОСОБА_1 встановлено III групу інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, строком до 01.05.2016.
ОСОБА_1 24.04.2015 звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням третьої групи інвалідності, поранення, захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії (а.с. 23).
Чернігівським ОВК листом від 30.04.2015 за № 2710 заява позивача з доданими документами була направлена на адресу Департаменту фінансів МО України.
Листом від 19.08.2015 за № 4470 Чернігівським ОВК було повідомлено позивача про прийняте Департаментом фінансів МО України рішення щодо його заяви про виплату одноразової грошової допомоги.
Відповідно до листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 31.07.2015 № 248/3/6/1694 ОСОБА_1 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги з підстав того, що позивач проходив військову службу та звільнився з військової служби з Прикордонних військ Комітету державної безпеки СРСР. Виплата особам, які звільнялися з Прикордонних військ, одноразової грошової допомоги не здійснюється Міністерством оборони України.
Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зважає на таке.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (підпункт 4 частини другої статті 16 Закону).
Згідно з частиною шостою статті 16-3 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
При цьому, абзацом 9 пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393, передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ”, особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
З аналізу вказаної норми права слідує, що для призначення військовослужбовцям пенсії до вислуги років зараховується, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії.
Вказана обставина, у свою чергу, свідчить про те, що у питаннях соціального захисту військовослужбовці військ колишнього СРСР прирівняні до військовослужбовців Збройних Сил України.
Більш того, статтями 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14.02.1992, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.
Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди.
Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розроби ти і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.
Законом України “Про ратифікацію Протоколу до Угоди між державами учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14 лютого 1992 року” від 07.06.2001 № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14 лютого 1992 року.
Відповідно до статті 1 даного Протоколу, на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в Збройні Сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї Держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що саме на Міністерство оборони України, як на головного розпорядника коштів, покладено обов'язок щодо прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, в тому числі особам, які проходили військову службу у Радянській Армії, у разі встановлення їм відповідної групи інвалідності.
Суд вважає, що лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 31.07.2015 № 248/3/6/1694 не може вважатися рішенням головного розпорядника коштів щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оскільки в порушення пунктів 2.2. та 2.14. Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 03.12.2005 № 722, Департамент фінансів Міністерства оборони України не передав документи позивача до належного адресата, а Міністерство оборони України, як головний розпорядник коштів, взагалі не приймав жодних рішень у порядку, встановленому наступним чином.
Так, пунктами 11 та 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
На виконання наказу Міністра оборони України від 12.04.2007 № 168 у Міністерстві оборони України створено постійно діючу комісію з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. Голова комісії (заступник Міністра оборони України) забезпечує, зокрема, підготовку пропозицій та подання їх Міністру оборони Україна для прийняття рішення про призначення грошової допомоги та її розмір; роботу зі зверненнями громадян із зазначених питань.
В силу положень наказу Міністра оборони України від 12.04.2007 № 168 відповідну пропозицію для вирішення питання позивача (позитивну чи негативну) повинна надати постійно діюча комісія з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. За наслідкам розгляду такої пропозиції комісії Міністр оборони України приймає відповідне рішення.
Відповідно до вищенаведеного, пропозиції даної комісії у формі протоколу засідання, затвердженого Міністром оборони України і є рішенням розпорядника коштів.
На час розгляду справи документи до комісії не надходили, рішення розпорядником бюджетних коштів не приймалося.
В свою чергу, в судовому засіданні встановлено, що позивач з 26.10.1979 по 09.02.1982 проходив строкову військову службу у Радянській Армії, а тому Міністерство оборони України, до повноважень якого належить вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги, зобов'язано було з дотриманням процедури розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення (позитивне або негативне).
Щодо посилань Міністерства оборони України про пропущення позивачем строку звернення то суду із позовною заявою, то суд вважає їх необґрунтованими. В даному випадку необхідно зауважити на рішенні Європейського Суду з прав людини у справі “Іліан проти Туреччини”, згідно якого, правило встановлення обмежень доступу до суду в зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Суд вважає, що позовна давність та загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що оскільки головним розпорядником коштів, тобто Міністерством оборони України не приймалось рішення про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в зв'язку з каліцтвом відповідно до законодавчо встановленого порядку тому позовні вимоги про зобов'язання Міністерства оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити в повному обсязі.
Зобов'зязати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Головуюча суддя О.В. Кашпур
Судді Л.О. Житняк
Ю.О. Скалозуб