73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
21 квітня 2016 р. Справа № 923/226/16
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Херсон
до: товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОФБУД", м. Херсон
про стягнення 46306грн. 31коп.
за участю представників сторін:
від позивача - ФОП ОСОБА_1
від відповідача - не прибули
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОФБУД" (відповідач) суму основного боргу в розмірі 36673грн., інфляційні нарахування в розмірі 1360 грн. 73 коп., 3% річних в розмірі 518грн. та пеню в розмірі 7754 грн. 58 коп.
Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
21.03.2016 року до суду повернулася ухвала про порушення справи від 10.03.2016р., яка була направлена на адресу, зазначену в позовній заяві, з поміткою поштового підприємства "за закінченням терміну зберігання".
01.04.2016 року до суду повернулася ухвала від 22.03.2016р. про відкладення справи, надіслана відповідачу за юридичною адресою, з поміткою поштового підприємства "за закінченням терміну зберігання ".
18.04.2016 року до суду повернулася ухвала від 05.04.2016р. про відкладення справи, з поміткою поштового підприємства "за закінченням терміну зберігання ".
Відповідно до п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі, якщо копію ухвали про порушення провадження у справі, призначення її до розгляду, відкладення розгляду справи було надіслано за належною адресою (повідомленою стороною, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представника сторони справа може бути розглянута без його участі, якщо неявка представника не перешкоджає вирішенню спору.
Суд повідомляв відповідача про час і місце розгляду справи за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідач, з огляду на наведений зміст Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, вважається повідомленим про час і місце розгляду справи.
Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.
За ст. 77 ГПК України неявка представника сторони у судове засідання може бути підставою для відкладення розгляду справи, коли з-за такої неявки неможливо розглянути певну справу.
За таких обставин, відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,
Між сторонами 14 серпня 2015 р. був укладений договір підряду № 17 (далі договір), за умовами якого (п. 1.1.) підрядник (позивач) зобов'язується на свій ризик виконати роботи по капітальному ремонту спортивного майданчика спеціалізованої загальноосвітньої школи № 2 по вул. К.Маркса 78 м. Каховка, Херсонської області, а замовник (відповідач) - прийняти й оплатити роботи.
Відповідно до п. 2.1. умов договору, ціна договору становить 235573 грн.
Згідно з п. 4.1. договору, відповідач зобов'язаний перерахувати підряднику аванс у розмірі 70671 грн. 90 коп.
Пунктом 4.3. договору сторони передбачили, що остаточні розрахунки проводяться шляхом оплати замовником на підставі наданих підрядником підписаних сторонами актів виконаних робіт типової форми КБ-2в, довідки про фінансування форми КБ-3 на протязі трьох банківських днів.
Відповідно до пп. 6.1.1 договору відповідач зобов'язаний прийняти виконані роботи.
Згідно з пп. 6.1.2. договору відповідач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі проводити оплату виконаних робіт.
На виконання вимог договору позивач виконав зобов'язання щодо виконання роботи по капітальному ремонту спортивного майданчика спеціалізованої загальноосвітньої школи № 2 по вул. К.Маркса 78 м. Каховка.
Позивачем надано суду підписані ним акт приймання виконаних робіт за серпень 2015р. форми КБ-2в на суму 235573 грн. та довідку про вартість виконаних робіт за серпень 2015р. форми КБ-3 на суму 235573 грн., а також докази надіслання їх відповідачу цінним листом, що підтверджується описом вкладення у поштове відправлення від 06.04.2016р.
Крім того, позивач посилається в позовній заяві на те, що відповідач є підрядником за договором № 16 від 14.08.2015р., укладеним між відповідачем та відділом освіти Каховської міської ради, на виконання робіт по капітальному ремонту спортивного майданчика спеціалізованої загальноосвітньої школи № 2 по вул. К.Маркса 78 м. Каховка, Херсонської області.
За посиланнями позивача, у зв'язку із співпаданням в обох договорах об'єкту ремонту, відповідно до ст. 838 ЦК України відповідач є генпідрядником, а позивач - субпідрядником. Позивач зазначає, що відділ освіти Каховської міської ради прийняв роботи за договором № 16 від 14.08.2015р., підписавши довідку про вартість виконаних робіт та акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2015р., копії яких надано до матеріалів справи.
Відповідач частково розрахувався за виконані позивачем роботи за договором № 17 від 14.08.2015р., що підтверджується прибутковими касовими ордерами від 20.08.2015р. на суму 40000грн. та від 10.09.2015р. на суму 158900грн., всього - 198900грн.
З огляду на викладене, борг відповідача перед позивачем становить 36673грн.
В порушення умов правочину та норм законодавства, відповідач не виконав вимоги договору, у зв'язку з чим має заборгованість перед позивачем в розмірі 36673грн.
З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено претензію № 1/03 від 01.03.2016 року з вимогою сплатити суму заборгованості за договором в розмірі 36673грн.
Відповідач не надав доказів реагування на зазначену претензію та доказів погашення заборгованості.
Частина 1 ст.175 ГК України визначає, що майново-господарськими визначаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а друга сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин регулюються також Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем 36673грн. заборгованості є порушенням господарських зобов'язань за вказаним договором, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 7754 грн. 58 коп. пені, суд враховує наступне.
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.
Частина 4 ст. 231 Господарського Кодексу України визначає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
За визначенням частини третьої статті 549 ЦК України пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Сторони не передбачили в письмовій формі в договорі стягнення пені. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають, оскільки ці питання не врегульовані договором.
Крім того, позивачем при зверненні з позовом заявлено вимоги про стягнення з відповідача втрати від інфляції в розмірі 1360 грн. 73 коп., 3% річних в розмірі 518грн. за період 10.09.2015р. - 29.02.2016р.
Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, початком для нарахування втрат від інфляції та 3% річних за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.
Пунктом 4.3. договору сторони передбачили, що остаточні розрахунки проводяться шляхом оплати замовником на підставі наданих підрядником підписаних сторонами актів виконаних робіт типової форми КБ-2в, довідки про фінансування форми КБ-3 на протязі трьох банківських днів.
Позивач надіслав відповідачу акт приймання виконаних робіт за серпень 2015р. та довідку про вартість виконаних робіт відповідно до п. 4.3 договору - 06.04.2016р., а нарахував втрати від інфляції та 3% річних за період 10.09.2015р. - 29.02.2016р.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення втрат від інфляції та 3% річних за період 10.09.2015р. - 29.02.2016р. задоволенню не підлягають, оскільки вони заявлені передчасно, тобто, до моменту виникнення прострочення.
Відповідно до п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" суд не може виходити за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання зобов'язання.
Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню.
Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відшкодовуються йому за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОФБУД" (м.Херсон вул. К.Маркса 13, юридична адреса - м. Херсон вул. 40 років Жовтня 97, код ЄДРПОУ 37238714) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 36673грн. 00коп. основного боргу та 1091грн. 33коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 25.04.2016
Суддя В.П.Ярошенко