04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"19" квітня 2016 р. Справа№ 910/20319/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Тарасенко К.В.
Іоннікової І.А.
розглянув апеляційну скаргу СВК "Світанок" на рішення Господарського суду м. Києва від 26.11.2015 р. у справі № 910/20319/15 (суддя - Демидов В.О.)
за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Світанок"
до Вінницької обласної ради
Вінницького обласного комунального спеціалізованого
лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс"
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Вовчоцька сільська рада Немирівського району Вінницької області
про скасування рішень, визнання добросовісним користувачем
за участю представників сторін:
позивача-Максимча Ю.В. за довіреністю
відповідача1-Калєтнік С.В. за довіреністю
відповідача 2-Калєтнік С.В.за довіреністю
третя особа- не з'явився
Рішенням господарського суду м. Києва № 910/20319/15 від 26.11.2015 відмовлено СВК «Світанок" у задоволенні позову про скасування рішень, визнання добросовісним користувачем.
Не погоджуючись з рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.
Представник відповідачів проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду без змін.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, причина суду не відома.
Пленум Вищого господарського суду України у постанові № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначив, що За ст. 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи наявність поштових повідомлень, приписи ст.. 102 ГПК України, з'ясувавши думку представників сторін що з'явились, колегія суддів вважає за можливим розглянути справу у відсутність третьої особи.
Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено матеріалами справи, рішенням Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області від 07.04.1994 Колективному сільськогосподарському підприємству "Світанок", правонаступником якого є Сільськогосподарський виробничий кооператив "Світанок", у постійне користування було надано 585,5га землі в межах згідно з планом землекористування та видано державний акт на право постійного користування серії ВН № 000006 від 28.04.1994.
Рішенням 15 сесії Вінницької обласної ради № 217 від 06.07.2000 без згоди позивача припинено право постійного користування землями лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств. Даним рішенням визнано за доцільне припинення права постійного користування землями лісового фонду колишнього КСП "Світанок" за межами населених пунктів с. Вовчок, с. Довжок і передачу їх в обсязі згідно земельно-облікової документації площею 189га районному комунальному лісогосподарському підприємству, співзасновниками якого є Немирівська районна рада та Вінницяоблкомунліс. Зазначеним рішенням також доручено виконавчому комітету сільської ради забезпечити передачу земель лісового фонду колишнього КСП "Світанок" районному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Немирівський райкомунліс".
Рішенням 16 сесії Вінницької обласної ради № 252 від 15.09.2000 землі лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств передано Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблкомунліс".
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про скасування рішень, визнання добросовісним користувачем, мотивуючи вимоги тим, що такі дії органів державної влади та місцевого самоврядування спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права та вчинені з порушенням вимог ст. 141 Земельного кодексу України.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд виходив з того, що позивачем надано копію статуту СВК "Світанок", затвердженого Немирівською районною державною адміністрацією 03.03.2000, реєстраційний номер 04051075ю0010455, відповідно до якого СВК "Світанок" є добровільним об'єднанням фізичних та юридичних осіб, створеним для спільного виробництва продукції сільського, рибного і лісового господарства. П. 1.1 статуту позивача містить допис, виконаний друкарським способом, такого змісту "…і є правонаступником КПС "Світанок". Між тим, Реєстраційною службою Немирівського районного управління юстиції суду надано копію статуту позивача, пункт 1.1 якого не містить відомостей про правонаступництво позивача щодо прав та обов'язків Колективного сільськогосподарського підприємства "Світанок". За таких обставин посилання позивача на положення пункту 1.1 статуту позивача щодо вказаного правонаступництва судом до уваги не приймаються.
Спірні рішення Вінницької обласної ради № 217 від 06.07.2000 "Про передачу земель лісового фонду" та № 252 від 15.09.2000 "Про передачу земель лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблкомунліс" прийняті першим відповідачем в межах визначеної вказаним Земельним кодексом України компетенції. Судом враховано тимчасовість користування землями лісового фонду, обов'язок з цільового використання земель лісового фонду, що є передумовою для продовження права користування такими землями.
Крім того, судом враховано, що відповідно до ст. 4 названого Земельного кодексу не можуть передаватись у колективну та приватну власність, зокрема,землі лісового фонду, за винятком невеликих (до 5 гектарів) ділянок лісів, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств.
Позивачем у справі не доведено факту порушення вимог закону або його прав та охоронюваних законом інтересів під час прийняття першим відповідачем оспорюваних рішень.
Заперечуючи проти рішення суду, позивач наполягає на тому, що з метою вирішення виробничих потреб звернувся до Відділу Держземагенства у Немировському районі, в результаті чого отримали відповідь про те, що згідно статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 01.01.2015 за СВК «Світанок» ліси та інші лісовкриті площі на території Вовчоцької сільради не рахуються, тому станом на 16.02.2015 позивач не знав про позбавлення його права користування землею.
Суд не прийняв до уваги пояснення Вовчоцької сільради про те, що лісові насадження на земельній ділянці були висаджені та вирощені зусиллями колективу села Вовчок починаючи з 1927року, за ці роки назва колективного підприємства неодноразово змінювалась. СВК «Світанок» є єдиним легітимним представником інтересів колективу села Вовчок та правонаступником КСП «Світанок».
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Як вірно зазначено місцевим судом, згідно з Протоколом № 1 від 26.02.2000 установчих зборів учасників Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Світанок", відповідно до якого колишніми членами КСП "Світанок" внаслідок реорганізації КСП шляхом перетворення у Сільськогосподарський виробничий кооператив "Світанок" прийняте рішення про створення Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Світанок".
Згідно з наявною у матеріалах реєстраційної справи позивача та наданою суду Реєстраційною карткою, що є Додатком до Положення "Про державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України" (Постанова Кабінету Міністрів України від 14.07.1993 № 538) реєстраційним кодом Колективного сільськогосподарського підприємства "Світанок" був код 37300808. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців позивач має код 03730808, що дає підстави для висновку про фактичне здійснення реорганізації Колективного сільськогосподарського підприємства "Світанок" шляхом перетворення у Сільськогосподарський виробничий кооператив "Світанок".
Відповідно рішення Вовчоцької сільради народних депутатів від 07.04.1994, державного акту на право постійного користування серії ВН №000006 КСП «Світанок» на праві постійного користування надана земельна ділянка, загальною площею 558,5га для сільськогосподарського призначення.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається відсутність рішення Ради від 1994року про надання СП «Світанок» земельної ділянки в постійне користування, на підставі якого виданий державний акт на право постійного користування. При цьому, у самому акті також відсутній номер та дата прийняття такого рішення.
Стаття 92 ЗК передбачає, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації та релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності. Однак ця норма не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте особами в установлених законодавством випадках за станом на 01.01.2002 року.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" від 02.04.2002 року N 449 раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).
Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.
Пленум Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» зазначив, що вирішуючи пов'язані з цим спори, господарські суди повинні встановлювати наявність передбачених законом підстав для зміни відповідачем категорії земельної ділянки, яка знаходилася у запасі на території відповідної ради, з земель сільськогосподарського призначення на землі іншої категорії. За вимогами статті 20 ЗК України така зміна має бути здійснена за рішенням повноважного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема, для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, а також визнання недійсними угод щодо відповідних земельних ділянок (стаття 21 ЗК України).
Згідно вимог частини п'ятої статті 20 Земельного кодексу України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Для кожної категорії земель встановлене різне цільове (функціональне) призначення. Так, наприклад, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування для: ведення особистого селянського господарства; ведення товарного сільськогосподарського виробництва; ведення підсобного сільського господарства та ін.
Відповідно державного акту на право постійного користування, КСП «Світанок» земельну ділянку площею 558,5га передано для сільськогосподарського призначення.
Статтею статті 2 ЗК УРСР ( у редакції від 18.12.1990) ст. 20 Земельного кодексу України (чинна редакція) визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які уповноважені розпоряджатися земельними ділянками. Зміна цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
Згідно з нормами статей 97, 100 ЗК УРСР (у редакції від 18.12.1990 року), так і згідно з нормами статей 181 - 184, 202 - 204 чинного ЗК України, законів України "Про Державний земельний кадастр" та "Про землеустрій", дані державного земельного кадастру - це документальне підтвердження відомостей про правовий режим земель, їх цільове призначення, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів за категоріями земель, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, які ґрунтуються на підставі землевпорядної документації.
За змістом ст. 16, частин 2, 3 ст. 84, частин 3, 4 ст. 142, ч. 8 ст. 149 та п. 12 розд. X "Перехідні положення" ЗК (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розпорядження земельною ділянкою державної форми власності здійснюється власником земельної ділянки - державним органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування. При цьому не враховується місцезнаходження земельної ділянки - у межах міста чи за його межами (постанова Верховного Суду України від 26 березня 2012 р. у справі N 3-18гс12).
Статтею 55 ЗК України передбачено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
З довідки відділу Держземагентства у Немирівському районі Вінницької області від 03.02.2015 № 27-28-0.2-672/2-15 згідно державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 01.01.2015 за СВК "Світанок" ліси та інші лісовкриті площі на території Вовчоцької сільської ради не рахуються.
З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка площею 558,5га, що передана КСП «Світанок» частково відносилась до земель лісового фонду. Так, з листа Вовчоцької сільради ( а.с. 196) вбачається, що ліси висадженні для запобігання вітровій ерозії ґрунтів. Часткове віднесення земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення підтверджується протоколом Вовчоцької сільради від 06.09.2000, відповідно матеріалів технічної документації, наданої відділом Держгеокадастру у Немирівському районі СП «Світанок» в постійне користування виділялось 126,5га земель лісового фонду.
Таким чином, припинення права користування 189га землі лісогосподарського призначення, що перебувало у користуванні КСП «Світанок» є правомірним з огляду на те, що ст. 4 Земельного кодексу не можуть передаватись у колективну та приватну власність, зокрема,землі лісового фонду, за винятком невеликих (до 5 гектарів) ділянок лісів, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств.
Право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється, зокрема, у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; використання землі не за цільовим призначенням; вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 Кодексу. Право колективної та приватної власності на земельну ділянку чи її частину припиняється у разі добровільної відмови від земельної ділянки; припинення у випадках, передбачених пунктами 4, 6-8 статті 27 Кодексу. Припинення права власності на земельну ділянку у випадках, передбачених пунктами 1-3 частини першої ст. 27, провадиться за рішенням відповідної Ради народних депутатів.
Разом з тим, вимога про визнання позивача добросовісним користувачем земельної ділянки не підлягає задоволенню з огляду на відсутність податкових декларацій щодо сплати земельного податку, а також наявних у матеріалах справи доказів щодо можливого розпайювання земель КСП «Світанок» між колишніми членами кооперативу у 2002-2002р.р., а станом на 2015рік членами кооперативу є всього два учасника.
Крім того, за даними державного реєстратора та ОДПІ з 2010-2014 СВК «Світанок» за фактичним місцезнаходженням не перебувало.
Таким чином, висновки місцевого суду, що позивачем у справі не доведено факту порушення вимог закону або його прав та охоронюваних законом інтересів під час прийняття першим відповідачем оспорюваних рішень є ґрунтовними.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.
Керуючись ст. ст. 99, 101,103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Світанок" залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 26.11.2015 р. у справі № 910/20319/15 - без змін.
Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва.
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя В.В. Куксов
Судді К.В. Тарасенко
І.А. Іоннікова