79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
06.04.2016р. Справа № 914/2160/15
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом:Публічного акціонерного товариства “Львівобленерго”, м. Львів
до відповідача:Міського комунального підприємства “Жидачівтеплокомуненерго”, м. Жидачів, Львівська область
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, м. Львів
за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Департаменту фінансів Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів
за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державного підприємства „Енергоринок”, м. Київ
про: стягнення 32033,82 грн.
Головуючий суддя Артимович В.М,
судді Морозюк А.Я., Цікало А.І.,
секретар судового засідання Струк Н.Р.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представник;
від відповідача: ОСОБА_2 - представник;
від третьої особи-1: не з'явився;
від третьої особи-2: не з'явився;
від третьої особи-3: не з'явився.
На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства “Львівобленерго”, м. Львів, надалі - позивач, до Міського комунального підприємства “Жидачівтеплокомуненерго”, м. Жидачів, Львівська область, надалі - відповідач, про стягнення коштів в сумі 32033,82 грн.
Ухвалою суду від 07.07.2015 р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, судове засідання призначено на 29.07.2015 р.
Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.
03.09.2015 р. на розгляд суду представник позивача подав клопотання з проханням продовжити строк розгляду справи.
Ухвалою суду від 03.09.2015 р. залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби України у Львівській області, Департамент фінансів Львівської обласної державної адміністрації, Державне підприємство „Енергоринок”, продовжено строк розгляду спору до 22.09.2015 р., розгляд справи відкладено на 22.09.2015 р.
Ухвалою суду від 22.09.2015 р. справу призначено до колегіального розгляду. Автоматизованою системою документообігу визначено наступний склад колегії: головуючий суддя Артимович В.М., судді Цікало А.І., Гутьєва В.В. Ухвалою суду від 25.09.2015 р. розгляд справи призначено на 06.10.2015 р.
У зв'язку з перебуванням судді Цікала А.І. у відпустці автоматизованою системою документообігу визначено наступний склад колегії: головуючий суддя Артимович В.М., судді Морозюк А.Я., Гутьєва В.В.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Гутьєвої В.В. автоматизованою системою документообігу визначено наступний склад колегії: головуючий суддя Артимович В.М., судді Морозюк А.Я., Цікало А.І.
10.03.2016 р. на розгляд суду представник позивача подав клопотання з проханням долучити до матеріалів справи копію постанови Вищого господарського суду України від 23.02.2016 р. у справі № 914/2288/15.
21.03.2016 р. на розгляд суду представник позивача подав клопотання з проханням долучити до матеріалів справи ряд документів.
06.04.2016 р. на розгляд суду відповідач подав заяву з проханням зменшити розмір штрафних санкцій.
В засідання суду 06.04.2016 р. з'явилися представники позивача та відповідача, надали пояснення по суті справи. В судовому засіданні представник позивача просив суд позов задоволити повністю, а представник відповідача просив суд задоволити подану ним заяву про зменшення розміру штрафних санкцій. Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне.
Між ПАТ «Львівобленерго» (позивачем у справі, постачальником згідно договору) та Міським комунальним підприємством “Жидачівтеплокомуненерго” (відповідачем у справі, споживачем згідно договору) 20.09.2006 р. було укладено договір про постачання електричної енергії № 90341, надалі - договір, відповідно до п. 1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку № 9 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору. Точка продажу електричної енергії: зазначена в додатку № 6 “Однолінійна схема”.
Згідно п. п. 2.3.3, 2.3.4 договору споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 2 «Порядок розрахунків» та № 9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 7а «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».
Відповідно до п. 4 додатку № 2 до договору остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ.
Відповідно до п. 2.1 договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.
Рахунки на оплату платежів, передбачених даним договором, виписуються постачальником електричної енергії та надаються споживачу. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків не має перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом (п. 6 додатку № 2).
Як вбачається з представлених суду доказів, зокрема, згідно рахунку за активну енергію за лютий 2015 р. вбачається, що борг станом на 01.02.2015 р. становить 72000,00 грн., нараховано - 71437,68 грн., що разом складає 143437,68 грн., рахунок слід сплатити до 02.03.2015 р. Згідно рахунку за активну енергію за березень 2015 р. нараховано 66019,62 грн., рахунок слід сплатити до 27.03.2015 р. Відповідно до рахунку за активну енергію за квітень 2015 р. борг станом на 01.04.2015 р. становив 209457,30 грн., нараховано 9798,73 грн., оплачено у звітному місяці 145000,00 грн., а тому всього до оплати 74256,03 грн. Рахунок за активну енергію за травень 2015 р. вказує, що станом на 01.05.2015 р. наявна передоплата в сумі 743,97 грн., нараховано - 992,22 грн., а тому всього слід було оплатити 248,25 грн.
Отримання рахунків відповідачем підтверджується підписом уповноваженого представника на кожному з рахунків.
Таким чином, як зазначає позивач, в порушення умов договору, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання та несвоєчасно здійснював оплату за поставлену активну електричну енергію по рахунках.
Пунктом 7 додатку № 2 до договору № 90341 від 20.09.2006 р. передбачено, що у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених даним договором, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.
Одночасно, умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (п. 4.2.1. Договору).
Відтак, враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань в частині здійснення розрахунків за поставлену електроенергію у встановлені договором строки, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача 9455,74 грн. пені, 483,11 грн. трьох процентів річних та 22094,97 грн. інфляційних втрат.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Водночас, ст. 174 ГК України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Взаємовідносини, які виникають в процесі купівлі, продажу електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами регулюються Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 р. ( далі - Правила, ПКЕЕ).
Зі змісту п 1.1 ПКЕЕ вбачається, що дані Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).
Згідно з п. 5.1 ПКЕЕ договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
Відповідно до вимог ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” та ПКЕЕ постачання електричної енергії здійснюється лише на підставі договору про постачання електричної енергії, який укладається між споживачем та постачальником електричної енергії. При цьому, споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.
У відповідності до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
В додатку № 2 до договору № 90341 про постачання електричної енергії від 20.09.2006 р. сторони встановили, що рахунки на оплату платежів, передбачених даним договором, виписуються постачальником електричної енергії та надаються споживачу. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків не має перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом (п. 6 додатку № 2).
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Як з'ясовано в ході розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, позивач належним чином виконав умови договору про постачання електричної енергії № 90341 від 20.09.2006 р. Однак, відповідач неналежним чином здійснював оплату за спожиту електричну енергію, оплачуючи надані послуги з порушенням встановлених договором строків.
Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань в частині здійснення розрахунків за поставлену електроенергію, у встановлені договором строки, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати, пеню та 3% річних.
Відповідно до ст 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування саме до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами та договором.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України. З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. за № 14).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних, встановлених ст. 625 ЦК України, є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Можливість нарахування 3% річних законодавець повязує з фактом порушення грошового зобовязання. ОСОБА_3 для визначення правової природи даної міри відповідальності є вказівка на невиконання грошового зобовязання. При цьому, норми чинного законодавства не вимагають обовязкового встановлення у договорі додаткового застереження щодо можливості застосування наслідків передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.
Пунктом 4.2.1. договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 2. додатку № 2 до договору розрахунковим періодом вважається період з 20 числа попереднього місяця до 19 числа поточного місяця включно та прирівнюється до календарного. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на зазначений у договорі поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії.
Рахунки на оплату платежів, передбачених даним договором, виписуються постачальником електричної енергії та надаються споживачу. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків не має перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку.
В розумінні Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» операційний день - частина робочого дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання та можна, за наявності технічної можливості, здійснити їх обробку, передачу та виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.
Судом здійснено перерахунок пені і встановлено, що з вуідповідача підлягає стягненню пеня в сумі 9455,74 грн.
Крім того, згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як зазначено у п. 4 (п.п. 4.1) постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” від 17 грудня 2013 р. за 14 сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
У п. 3 згаданої постанови вказано, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання.
Враховуючи вищенаведене, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, проведений позивачем суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягає 22094,97 грн. інфляційних втрат.
Проаналізувавши долучений позивачем розрахунок 3% річних та провівши відповідний перерахунок суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення 483,11 грн. 3% річних підлягає до задоволення у повному обсязі.
Розглянувши заперечення відповідача, зазначені у відзиві на позовну заяву, про те, що прострочення оплати за поставлену електричну енергію за лютий - травень 2015 р. відбулося з незалежних від підприємства відповідача причин, а відповідач не несе відповідальність за несвоєчасність виконання державою взятих на себе зобов'язань щодо оплати заборгованості за спожиту електроенергію, суд вважає за необхідне зазначити, що наведені обставини не звільняють відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг, оскільки відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за двостороннім договором № 90341 про постачання електричної енергії і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб (аналогічної позиції дотримується Верховний суд України в постанові від 26.12.2011р. у справі № 3-138гс11).
Відносини, пов'язані з підписанням спільних протокольних рішень врегульовані постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20 “Про затвердження Порядку перерахування субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій” (далі - постанова).
З приписів постанови вбачається, що вказаними протокольними рішеннями врегульовано лише механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу тощо.
Поряд з цим, постанова не врегульовує питання двосторонніх договірних відносин з постачання електричної енергії між позивачем та відповідачем та не містять жодних вказівок щодо зміни умов договору про постачання електричної енергії у зв'язку з застосуванням визначеного Порядком механізму. Включення позивача до згаданих протокольних рішень не дає підстав відповідачу в односторонньому порядку змінювати умови укладеного між сторонами договору в частині здійснення оплати за поставлену йому електричну енергію чи змінювати організацію розрахунків за договором № 90341.
Окрім цього, згідно п. 9.1. укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії, усі зміни та доповнення до договору оформляються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох сторін. Однак, в даному випадку, Міське комунальне підприємство “Жидпчівтеплокомуненерго” не є безпосередньо стороною (учасником) спільного протокольного рішення, а ,відтак, зазначені спільні протокольні рішення за жодних умов не можуть розцінюватися як правочин, що спрямований на зміну умов договору, в тому числі, в частині порядку і строків розрахунку за поставлену електроенергію.
Таким чином, наявність спільних протокольних рішень, підписаних ОСОБА_3 управлінням Державної казначейської служби України в Львівській області, Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації, ПАТ “Львівобленерго” та ДП “Енергоринок” не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін відповідно до договору про постачання електричної енергії № 90341 від 20.09.2006 р., не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання і не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, ч. 1 ст. 230 ГК України, Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та п. 4.2.1 договору.
Як зазначено вище, 06.04.2016 р. відповідач подав заяву з проханням зменшити розмір пені. Суд вважає за доцільне задоволити її, зважаючи на наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Виходячи з приписів вказаних вище норм та враховуючи, що відповідач, незважаючи на прострочку, повністю розрахувався за електричну енергію. Крім того, судом також враховані інтереси позивача, зокрема, боржник не звільнений від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань, в даному випадку йдеться лише про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню. Таким чином, суд вважає за необхідне, як виняток, зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на 50 %, та стягнути пеню, розмір якої становить 4727,87 грн.
Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Із врахуванням викладеного, позов підлягає частковому задовленню і з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 4727,87 грн. пені, 483,11 грн. трьох процентів річних та 22094,97 грн. інфляційних втрат.
Пунктом 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” визначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Зважаючи на те, що спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 32, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов Публічного акціонерного товариства “Львівобленерго”, м. Львів, задоволити частково.
2.Стягнути Міського комунального підприємства “Жидачівтеплокомуненерго” (81700, Львівська обл., м. Жидачів, вул. Грушевського, 28а; ідентифікаційний код 13812691) на користь Публічного акціонерного товариства “Львівобленерго” (79026, Львівська обл., м. Львів, вул. Козельницька, 3; ідентифікаційний код 00131587) 4727,87 грн. пені, 483,11 грн. трьох процентів річних, 22094,97 грн. інфляційних втрат та 1827,00 грн. судового збору.
3. У задоволенні решти позову відмовити.
4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 11.04.2016 р.
Головуючий суддя Артимович В.М.
Суддя Морозюк А.Я.
Суддя Цікало А.І.