79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
20.04.2016р. Справа№ 910/1555/16
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ЗАФТ», м.Хмельницький
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАІДЗМА», м.Львів
про стягнення 158545,69грн.
Суддя Щигельська О.І.
при секретарі Зарицькій О.Р.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Суть спору: позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ЗАФТ», м.Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАІДЗМА», м.Львів про стягнення 158545,69грн., з яких 133980,00грн. основного боргу, 1574,72грн. 3% річних, 22990,97грн. пені.
Ухвалою господарського суду м.Києва від 18.02.2016р. справу №910/1555/16 передано за підсудністю господарському суду Львівської області.
Ухвалою суду від 09.03.2016р. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 23.03.2016р. Ухвалою суду від 23.03.2016р. розгляд справи відкладено на 20.04.2016р. у зв'язку з неявкою відповідача.
Позивачем явки повноважного представника в судове засідання 20.04.2016р. не забезпечено, поважності причин неявки суду не повідомлено. Судом долучено до матеріалів справи пояснення (вх.№16874/16 від 18.04.2016р.) щодо зарахування сплаченого позивачем судового збору в доход Державного бюджету України та копію відповідної довідки при супровідному листі (факсограма, вх.№17214/16 від 19.04.2016р.).
Окрім цього, позивачем також подано клопотання про збільшення розміру позовних вимог (вх.№2159/16 від 18.04.2016р.), в якому просить збільшити розмір позовних вимог ТзОВ «ТРАНС-ЗАФТ» та стягнути з ТзОВ «ДАІДЗМА» на його користь суму заборгованості за надані послуги в загальному розмірі 172804,10грн., в тому числі: суму основної заборгованості у розмірі 133980,00грн., 2488,72грн. 3% річних та 36335,38грн. пені. Окрім цього, у вказаній заяві позивач просить стягнути із відповідача суму витрат на правову допомогу в розмірі 15000,00грн., а також суму сплаченого судового збору в розмірі 2378,20грн. Зазначене клопотання ухвалою суду від 20.04.2016р. повернуто судом без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.63 ГПК України.
Позов розглядається у межах вимог, заявлених позивачем у позовній заяві.
Відповідачем явки повноважного представника в судове засідання 20.04.2016р. повторно не забезпечено, відзиву на позовну заяву та витребувані судом документи не подано, причин неявки суду не повідомлено, хоча про час і місце проведення судового засідання його повідомлено належним чином. Так, на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАІДЗМА», зазначену у позовній заяві та у спеціальних витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 79011, м.Львів, вул. Івана Франка, буд.87, надіслано копію ухвали про порушення провадження у справі від 09.03.2016р., яку повернуто установою зв'язку із відмітками: «За закінченням терміну зберігання» та «Немає по даній адресі», а також копію ухвали про відкладення розгляду справи від 23.03.2016р. Вказану кореспонденцію на час проведення судового засідання установою зв'язку не повернуто суду.
Пленумом Вищого господарського суду України у п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. роз'яснено, що за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відтак, у відповідності до ст.75 ГПК України, та беручи до уваги встановлений ст.69 ГПК України строк вирішення спору, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено таке.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАІДЗМА» (замовник за договором, відповідач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ЗАФТ» (перевізник за договором, позивач по справі) укладено договір №012603 на перевезення вантажів від 26.03.2015р., який визначає порядок взаємин, що виникають між сторонами при організації, здійсненні і розрахунках за міжнародні автомобільні перевезення вантажів транспортними засобами перевізника за заявками замовника (п.1.1).
Відповідно до п.2.3 договору, на кожне окреме перевезення оформляється заявка, що містить опис умов і особливостей конкретного перевезення, та є, згідно з п.2.4 цього договору, його невід'ємною частиною.
Так, до матеріалів справи долучено копію підписаного представниками сторін та скріпленого їх печатками договору-заявки №08 від 19.08.2015р. на здійснення ТзОВ «ТРАНС-ЗАФТ» перевезення вантажу за замовленням ТзОВ «ДАІДЗМА» та на умовах визначених цією заявкою.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем взяті на себе за договором зобов'язання виконано належним чином, здійснено перевезення вантажу за маршрутом м.Тараща Київської області, Україна - м.Дашогуз, Туркменістан, що підтверджується копією міжнародної товарно-транспортної накладної CMR A№002842, копією подорожного листа вантажного автомобіля в міжнародному сполученні та копією підписаного представниками сторін та скріпленого печатками товариств акту надання послуг №249 від 07.09.2015р., за яким вартість наданих послуг склала 159980,00грн.
За умовами договору на перевезення вантажів, розрахунки за виконані транспортні послуги здійснюються шляхом банківського переведення коштів замовника на рахунок перевізника або готівкою у касу перевізника, якщо інше не оговорене сторонами в додаткових угодах або заявці на перевезення вантажу (п.5.1). Підставою для оплати замовником перевезення є оригінал рахунка-фактури перевізника, оригінал CMR-накладної з відміткою вантажоодержувача про прийняття вантажу і акт виконаних робіт, якщо інше не оговорене сторонами в заявці на перевезення (п.5.2). Сума фрахту, що підлягає оплаті за виконане перевезення, відповідає сумі фрахту погодженої сторонами в заявці, з урахуванням змін, перерахованих у заявці (п.5.3). Термін оплати послуг перевізника складає 3 банківських днів з моменту одержання замовником документів, які зазначені у пункті 5.2 даного договору, якщо інше не оговорене сторонами в заявці на перевезення (п.5.4). У випадку оплати замовником фрахту у виді часткової чи повної передоплати по виконуваному перевезенню, що повинне бути оговорене в заявці, суми зроблених оплат враховуються при остаточному розрахунку за дане перевезення (п.5.5). Усі розрахунки між сторонами за даним договором виробляються в національній валюті України, якщо інше не обговорено сторонами в додаткових угодах (п.5.6). Вартістю транспортних послуг перевізника є сума підтверджена замовником в заявці (п.5.8).
Так, у договорі-заявці сторони, серед іншого, узгодили, що ставка за перевезення складає 7250,00 доларів по курсу НБУ на день завантаження автомобіля, а умови оплати: 50% по факту затаможення автомобіля, а 50% - по факту вивантаження автомобіля по скан-копії CMR.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем взятий на себе обов'язок із оплати виконано частково: платіжним дорученням №164 від 20.08.2015р. підтверджується сплата 16000,00грн., платіжним дорученням №194 від 28.10.2015р. - 5000,00грн. та платіжним дорученням №196 від 04.11.2015р. - 5000,00грн. Зважаючи на виникнення заборгованості ТзОВ «ДАІДЗМА» листом №02/09 від 24.09.2015р. гарантувало проведення оплати за міжнародні перевезення, згідно договору №012603 від 26.03.2015р. в розмірі 143980,00грн. в строк до 15.10.2015р. з можливим погашенням зазначеної суми частинами. Зважаючи на відсутність оплат, ТзОВ «ТРАНС-ЗАФТ» звернулось до ТзОВ «ДАІДЗМА» із претензією №01 (вих.№178 від 12.10.2015р.), в якій просило сплатити протягом 5-ти банківських днів після 15.10.2015р. суму заборгованості в розмірі 143980,00грн.
Оскільки відповіді на вказану претензію позивачем не отримано, її вимоги ТзОВ «ДАІДЗМА» виконано частково на суму 10000,00грн., ТзОВ «ТРАНС-ЗАФТ» звернулось до суду із позовом про стягнення із відповідача 133980,00грн. основного боргу, 1574,72грн. 3% річних та 22990,97грн. пені.
При вирішенні спору суд виходив з такого.
Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
У відповідно до п.1 ч.1 ст.208, ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється, як вказано ч.1 ст.908 ЦК України, за договором перевезення.
У ч.ч.1, 2, 4 ст.306 ГК України визначено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.
Як передбачено ст.909 ЦК України та ч.ч.1,2 ст.307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі та підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Згідно з ч.1 ст.916 ЦК України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Так, відповідно до п.5.7 договору на перевезення вантажів, за прострочення в оплаті рахунків за виконані перевезення замовник виплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної дисконтної ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочки.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на те, що відповідачем не долучено до матеріалів справи інших, аніж подано позивачем, доказів часткового виконання ТзОВ «ДАІДЗМА» взятих на себе за договором зобов'язань із оплати за надані йому послуги, суд приходить до висновку, що неоплаченими залишаються послуги надані на підставі договору на перевезення вантажів та договору-заявки на суму 133980,00грн. Відтак, перевіривши правильність проведених позивачем нарахувань за період з 07.09.2015р. по 28.01.2016р., суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 133980,00грн. основного боргу, 1574,72грн. 3% річних та 22990,97грн. пені обґрунтовані матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що судовий збір в слід покласти на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАІДЗМА» (м.Львів, вул. Івана Франка, буд.87; код ЄДРПОУ 39036390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ЗАФТ» (м.Хмельницький, вул. Панаса Мирного, буд.21/1, кв.144; код ЄДРПОУ 22774009) 133980,00грн. основного боргу, 1574,72грн. 3% річних, 22990,97грн. пені та 2378,20грн. судового збору.
3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.
4. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.
Повне рішення складено 25.04.2016р.
Суддя Щигельська О.І.