21 квітня 2016 року Справа № 915/144/15
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М., розглянувши матеріали скарги вх. № 22203/15 ФОП ОСОБА_1 на дії державного виконавця та скасування рішення державного виконавця по справі № 915/144/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик", вул. Леніна, 42, м. Київ, 02088 (код ЄДРПОУ 35871504 )
адреса для листування: вул. Колонічна, 7, м. Одеса, 65005
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54001 (ІПН НОМЕР_1 )
про стягнення заборгованості за поставлений товар на суму 279 754, 08 грн.
за участю представників сторін:
від позивача (стягувач): Орехов С.А., довіреність від 04.04.2016 року;
від відповідача (скаржника): ОСОБА_4, довіреність № 79 від 24.02.2016 року;
від відповідача (скаржника): ОСОБА_5, довіреність № 919 від 19.11.2015 року;
від органу ДВС: представник не з'явився.
02.12.2015 року до канцелярії господарського суду Миколаївської області надійшла скарга вх. № 22203/15 ФОП ОСОБА_1 на дії державного виконавця та скасування рішення державного виконавця по справі № 915/144/15 (том І, арк. 103), у якій заявник просить суд:
- поновити пропущений з поважних причин строк для звернення до господарського суду та прийняти заяву до розгляду;
- визнати неправомірними дії державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Гвоздь І.О. щодо направлення Боржнику документів виконавчого провадження № 48434369 не за адресою, зазначеною у наказі господарського суду Миколаївської області від 06.04.2015 року № 915/144/15;
- визнати неправомірними дії державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Гвоздь І.О. щодо винесення у виконавчому провадженні № 48434369 постанови від 25.08.2015 року про стягнення виконавчого збору та постанови від 11.11.2015 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій;
- визнати протиправною та скасувати постанову від 25.08.2015 року ВП № 48434369 про стягнення виконавчого збору;
- визнати протиправною та скасувати постанову від 11.11.2015 року ВП № 48434369 про стягнення витрат на проведення виконавчих дій.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 04.12.2015 року призначене судове засідання для розгляду питання про поновлення строку звернення до суду зі скаргою на дії органу ДВС та прийняття скарги на дії органу ДВС до розгляду в судовому засіданні на 22.12.2015 року.
07.12.2015 року до канцелярії господарського суду Миколаївської області від ФОП ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга за вх. 22482/15 на рішення господарського суду Миколаївської області від 24.03.2015 року.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.12.2015 року зупинено провадження по розгляду скарги вх. № 22203/15 ФОП ОСОБА_1 на дії державного виконавця та скасування рішення державного виконавця по справі № 915/144/15 до повернення до господарського суду Миколаївської області відповідних матеріалів справи № 915/144/15 із суду вищої інстанції.
24.03.2016 року матеріали справи № 915/144/15 надійшли до господарського суду Миколаївської області з Одеського апеляційного господарського суду.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 31.03.2016 року поновлено провадження по справі. Призначено судове засідання для розгляду питання про поновлення строку звернення до суду зі скаргою на дії органу ДВС та прийняття скарги на дії органу ДВС до розгляду на 21.04.2016 року.
Центральний відділ ДВС ММУЮ явку повноважного представника в судове засідання 21.04.2016 року не забезпечив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.
Керуючись п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 64, 87, 121-2 ГПК України, п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо належного повідомлення усіх учасників процесу про дату, час та місце судових засідань.
Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
Враховуючи, що явка повноважних представників учасників процесу не визнавалась судом обов'язковою, суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення скарги по суті за відсутності повноважного представника органу ДВС.
Представник боржника ФОП ОСОБА_1 в судовому засіданні 21.04.2016 року просив суд поновити пропущений з поважних причин строк звернення до господарського суду та прийняти скаргу на дії органу ДВС до розгляду.
В обгрунтування підстав для поновлення пропущеного строку зазначено наступне.
ФОП ОСОБА_1 не отримувала постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.08.2015 року, постанову про стягнення виконавчого збору від 25.08.2015 року, постанову від 11.11.2015 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, як і будь-якого іншого документа, винесеного у виконавчому проваджені № 48434369.
ФОП ОСОБА_1 не отримувала також і рішення господарського суду Миколаївської області від 24.03.2015 року.
Про існування зазначеного рішення господарського суду Миколаївської області від 24.03.2015 року та виконавчого провадження № 48434369, ФОП ОСОБА_1 дізналась 24.11.2015 року в зв'язку з проведенням посадовими особами органу ДВС опису та арешту майна боржника на виконання відповідного доручення органу ДВС відповідно до Акту опису та арешту майна від 24.11.2015 року (том 1, арк. 117-119).
Отже, 24.11.2015 року боржнику стало відомо про порушення його права.
Після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 48434369 виявилось, що жоден документ виконавчого провадження не направлявся на адресу боржника.
Представник стягувача ТзОВ "Баядера Логістик" в судовому засіданні 21.04.2016 року питання поновлення пропущеного з поважних причин строку звернення до господарського суду та прийняття скарги на дії органу ДВС до розгляду залишив на розсуд суду.
Розглянувши подане клопотання про поновлення пропущеного з поважних причин строку звернення до господарського суду та прийняття скарги на дії органу ДВС до розгляду, суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що боржник ФОП ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав 24.11.2015 року. Доказів зворотнього суду не подано. Таким чином, боржник в силу приписів ст. 121-2 ГПК України мав право звернутись до суду зі скаргою на дії органу ДВС з 25.11.2015 року по 04.12.2015 року. Заявник звернувся до суду 02.12.2015 року, тобто строк звернення до суду зі скаргою на дії органу ДВС не пропущено. Підстави для поновлення строку відсутні. Скарга на дії органу ДВС прийнята судом до розгляду.
Представник боржника (заявник) в судовому засіданні 21.04.2016 року вимоги, викладені в скарзі (том 1, арк. 103-105), підтримав в повному обсязі та просив суд скаргу задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування поданої скарги зазначив наступне.
Скарга обґрунтована ст. 25, 28, 31 Закону України "Про виконавче провадження" та мотивована тим, що державним виконавцем Центрального відділу ДВС ММУЮ Гвоздь І.О. постановою від 17.08.2015 року відкрито виконавче провадження № 48434369. Зазначеною постановою запропоновано боржнику самостійно виконати рішення суду в семиденний строк з моменту відкриття виконавчого провадження.
Державним виконавцем органу ДВС Гвоздь І.О. 25.08.2015 року винесено постанову про стягнення виконавчого збору з ФОП ОСОБА_1 в розмірі 28 534, 92 грн., в зв'язку з невиконанням боржником рішення суду в самостійному порядку. З аналогічних підстав тією ж посадовою особою винесено постанову від 11.11.2015 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 100, 00 грн.
24.11.2015 року боржнику ФОП ОСОБА_1 в зв'язку з проведенням посадовими особами органу ДВС опису та арешту майна боржника стало відомо про наявність відкритого виконавчого провадження та порушення його прав.
Орган ДВС не направляв постанову від 17.08.2015 року про відкриття виконавчого провадження № 48434369, постанову від 25.08.2015 про стягнення виконавчого збору ВП № 48434369 та постанову від 11.11.2015 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій ВП № 48434369 на юридичну адресу ФОП ОСОБА_1, що зазначена у виконавчому документі.
Таким чином, органом ДВС не було вжито належних заходів щодо повідомлення боржника про початок виконавчого провадження.
Крім того, коли боржнику стало відомо про наявність наказу господарського суду Миколаївської області від 06.04.2015 № 915/144/15, в той же день, 24.11.2015 року скаржник (боржник) сплатив стягувану суму, визначену у зазначеному наказі.
Враховуючи вищевикладене заявник вважає неправомірними дії державного виконавця та вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню постанову від 25.08.2015 року ВП № 48434369 та постанову від 11.11.2015 року ВП № 48434369.
Представник стягувача (позивача) в судовому засіданні 21.04.2016 року заперечив проти задоволення скарги та просив суд в її задоволенні відмовити з підстав зазначених у відзиві (том 2, арк. 73-74). В обґрунтування заперечень зазначено наступне.
Боржник ФОП ОСОБА_1 положеннями ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» не скористався та всупереч ч. 7 ст. 12 цього Закону (особи, які беруть участь у виконавчому проваджені, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій) вчиняє дії на затягнення виконання рішення суду.
Враховуючи, що спірними постановами ДВС скаржнику запропоновано виконати наказ самостійно до 24.08.2015 року, тобто останнім днем самостійного виконання виконавчого документу є 24.08.2015 року, дізнавшись 24.11.2015 року про існування оскаржуваних постанов, скаржник мав право звернутись до відділу ДВС з заявою про відкладення самостійного виконання наказу на 10 робочих днів, тобто до 04.12.2015 року включно, проте скаржник вказаною можливістю не скористався.
Заперечення обґрунтовані положеннями ст. 12, 25, 28, 35 Закону України "Про виконавче провадження".
Центральним відділом ДВС ММУЮ подано суду письмові заперечення (том 2, арк. 23-25), в яких орган ДВС заперечив проти задоволення скарги та просив суд в її задоволенні відмовити. В обґрунтування заперечень зазначено наступне.
Постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на виконавче провадження направлені на адресу боржника, вказану в наказі господарського суду.
В силу приписів ст. 25, 28, 31, 41 Закону України "Про виконавче провадження" відсутні підстави для задоволення скарги.
Розглянувши матеріали скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 24.03.2015 року по справі № 915/144/15 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за поставлений товар на суму 279 754, 08 грн.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" основний борг у сумі 279 754, 08 грн. та 5 595, 08 грн. - судового збору.
На виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 24.03.2015 року видано наказ від 06.04.2015 року, який пред'явлено до виконання.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.07.2015 року ТзОВ "Баядера Логістик" було видано дублікат наказу господарського суду Миколаївської області від 06.04.2015 року.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.03.2016 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення господарського суду Миколаївської області від 24.03.2015 року у справі № 915/144/15 залишено без змін.
17.08.2015 року державним виконавцем Центрального відділу ДВС ММУЮ Гвоздь І. О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.08.2015 року ВП № 48434369 та надано строк на добровільне виконання протягом семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (том 2, арк. 27).
Постанову державного виконавця від 17.08.2015 року направлено супровідним листом від 17.08.2015 за вих. № 01.05/27112/10 на адресу боржника ФОП ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (том 2, арк. 26). Факт направлення постанови про відкриття виконавчого провадження та супровідного листа підтверджується рекомендованим поштовим конвертом, адресованого ОСОБА_1, АДРЕСА_1, з відміткою поштової установи про повернення листа «за закінчення терміну зберігання» (том 2, арк. 32)
25.08.2015 року державним виконавцем Центрального відділу ДВС ММУЮ Гвоздь І. О. винесено постанову від 25.08.2015 року про стягнення виконавчого збору ВП № 48434369 (том 2, арк. 29).
Постанову державного виконавця від 25.08.2015 року направлено листом від 11.09.2015 року за вих. № 01.05/31745/10 на адресу боржника ФОП ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (том 2, арк. 28).
11.11.2015 року державним виконавцем Центрального відділу ДВС ММУЮ Гвоздь І. О. винесено постанову від 11.11.2015 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій ВП № 48434369 (том 2, арк. 31).
Постанову державного виконавця від 11.11.2015 року направлено листом від 18.11.2015 року за вих. № 01.05/42796/10 на адресу боржника ФОП ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (том 2, арк. 30).
Як вбачається зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням боржника ФОП ОСОБА_1 є АДРЕСА_1. Таку ж саму адресу зазначено в наказі господарського суду Миколаївської області від 06.04.2015 року № 915/144/15.
Таким чином, орган ДВС не направляв постанову від 17.08.2015 року про відкриття виконавчого провадження № 48434369, постанову від 25.08.2015 про стягнення виконавчого збору ВП № 48434369 та постанову від 11.11.2015 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій ВП № 48434369 на юридичну адресу ФОП ОСОБА_1, що зазначена у виконавчому документі, що і стало підставою для звернення до суду зі скаргою на дії органу ДВС.
При цьому, судом враховано наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно зі ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням (ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно зі ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Відповідно до ч. 2, 4, 5 ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження" витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.
Постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення згідно з вимогами цього Закону. Зазначена постанова надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ним у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" витрати виконавчого провадження та виконавчий збір відповідно до статей 45, 46 Закону України "Про виконавче провадження" стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконано примусово.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.01.2015 року у справі №924/205/13-г, в якій, зокрема, вказано, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.
Отже, стягнення виконавчого збору пов'язане з передбаченими Законом України "Про виконавче провадження" фактично здійсненими під час виконавчого провадження заходами примусового виконання рішення. Виконавчий збір стягується з боржника виключно у разі невиконання останнім виконавчого документа, з метою виконання якого відкрито виконавче провадження, у строк, встановлений державним виконавцем.
В порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець, починаючи виконувати рішення, не пересвідчився, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк. Направлення документів виконавчого провадження на неправильну адресу боржника позбавило останнього можливості виконати судове рішення в добровільному порядку, звернутись до виконавчої служби в порядку ст. 35 Закону з метою відкладення виконавчих дій, своєчасно оскаржити виконавчі дії.
Таким чином, дії органу ДВС щодо направлення боржнику документів виконавчого провадження № 48434369 не за адресою, зазначеною у наказі господарського суду Миколаївської області від 06.04.2015 року № 915/144/15 є неправомірними.
Судом встановлено, що станом на день винесення постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій виконавчою службою жодних дій спрямованих на примусове виконання рішення суду не вчинялось. Будь-яких доказів, які б підтверджували інше суду не подано.
Таким чином, за відсутності вчинення виконавчою службою заходів примусового виконання рішення, позбавлення боржника права на добровільне виконання судового рішення, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення виконавчого збору та витрат на виконавче провадження.
Таким чином, дії органу ДВС щодо винесення у виконавчому провадженні № 48434369 постанови від 25.08.2015 року про стягнення виконавчого збору та постанови від 11.11.2015 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій підлягають визнанню неправомірними, а постанови протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність скарги на дії органу ДВС. Скарга на дії органу ДВС підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 19, 124 Конституції України, Законом України "Про виконавче провадження", ст. 33, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд
задовольнити скаргу боржника ФОП ОСОБА_1 вх. № 22203/15 на дії державного виконавця та скасування рішення державного виконавця по справі № 915/144/15.
Визнати неправомірними дії державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Гвоздь І.О. щодо направлення Боржнику документів виконавчого провадження № 48434369 не за адресою, зазначеною у наказі господарського суду Миколаївської області від 06.04.2015 року № 915/144/15.
Визнати неправомірними дії державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Гвоздь І.О. щодо винесення у виконавчому провадженні № 48434369 постанови від 25.08.2015 року про стягнення виконавчого збору та постанови від 11.11.2015 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 25.08.2015 року ВП № 48434369 про стягнення виконавчого збору.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 11.11.2015 року ВП № 48434369 про стягнення витрат на проведення виконавчих дій.
Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 93-96, 106, 121-2 ГПК України.
Копію даної ухвали направити на адресу Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, вул. Адміральська, 27/1, 5 поверх, м. Миколаїв, 54001.
Суддя Е.М. Олейняш