Кіровоградської області
про повернення позовної заяви
26 квітня 2016 року № 912/1667/16
Суддя господарського суду Кіровоградської області Наливайко Є.М., розглянувши матеріали
за позовом Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби
до Іноземного підприємства "Ліга"
про стягнення 523 022,81 грн,
Кіровоградська митниця Державної фіскальної служби звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з Іноземного підприємства "Ліга" витрат за зберігання товарів на складі митного органу в сумі 523 022,81 грн.
Відповідно до вимог пункту 3 статті 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Порядок і розмір сплати судового збору, який зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, встановлений Законом України "Про судовий збір".
Так, згідно частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.
Поряд з тим, доказів сплати судового збору Кіровоградською митницею Державної фіскальної служби не надано. Державна митна служба України та її територіальні органи з 01.09.2015 не входить до переліку осіб, які звільняються від сплати судового збору згідно статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Натомість, позивачем у позовній заяві подано клопотання про звільнення його від сплати судового збору. Клопотання мотивовано нормами статей Кодексу адміністративного судочинства України, що не регулює питання звільнення від сплати судового збору у господарському процесі. Також позивач посилається, що він є бюджетною установою та фінансується за рахунок бюджетних коштів та має обмежене фінансування, в тому числі і на сплату судового збору.
При розгляді такого клопотання господарський суд враховує такі положення чинного законодавства.
Пунктом 21 статті 5 Закону України "Про судовий збір" до 01.09.2015 було передбачено, що Державна податкова служба, Державна митна служба України та їх територіальні органи звільняються від сплати судового збору.
01.09.2015 набули чинності зміни до Закону України "Про судовий збір", які внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 № 484-VIII, відповідно до якого Державна податкова служба, Державна митна служба України та їх територіальні органи виключені з переліку осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору.
Пунктом 2 Прикінцевих положень зазначеного Закону зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
Отже Кабінет Міністрів України мав таке фінансування забезпечити.
У той же час у пояснювальній записці до проекту, що прийнятий як Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 № 484-VIII, зазначено таке. Внаслідок численних змін до Закону України "Про судовий збір" коло осіб, звільнених від сплати судового збору, наразі є необґрунтовано широким, в той час як розгляд будь-якої справи судом потребує витрат, незалежно від сплати судового збору. Відповідно, звільнення особи від сплати судового збору зрештою призводить до додаткового навантаження на державний бюджет. Метою законопроекту є запровадження єдиного підходу до визначення ставок судового збору, встановлення обґрунтованих, та відповідно справедливих ставок судового збору, враховуючи соціально-економічну ситуацію в державі, зменшення числа осіб, звільнених від сплати судового збору, а також подвоєння надходжень до Державного бюджету України від його сплати, що значно підвищить рівень гарантованої Конституцією України доступності правосуддя шляхом кращого забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, матеріально-технічного забезпечення судів, та відповідно їх фінансової незалежності.
Враховуючи зазначене, господарський суд доходить висновку, що в разі задоволення клопотання Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби України щодо звільнення від сплати судового збору, останньому надається пільга, якої позивач позбавлений у законному порядку з відповідним правовим обґрунтуванням.
Згідно з приписами статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Пунктом 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
При цьому, оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
При цьому, позивачем не наведено обставин, які мали б виключний характер та свідчили б про наявність належних підстав для звільнення його від сплати судового збору.
Аналогічна правова позиція відносно застосування господарським судом положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" викладена і у постановах Вищого господарського суду України від 11.09.2015 у справі № 916/547/15-г та від 09.09.2015 у справі № 926/20/15.
Крім того, посилаючись на відповідні позиції, викладені у судових рішеннях Верховного Суду України, і зазначаючи про те, що визначальним для прийняття судом рішення у відповідності до приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір" є надання органами ДФС належних і допустимих доказів відсутності фінансування з Державного бюджету України (відсутності коштів) на момент звернення із позовом, заявник не надає господарського суду таких належних і допустимих доказів і не зазначає про їх наявність у клопотанні від 25.04.2016 №169/10/11-70-10.
Відтак, господарський суд не знаходить підстав для задоволення клопотання Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби про звільнення від сплати судового збору.
Неподання доказів сплати судового збору є підставою для повернення позовної заяви без розгляду відповідно до пункту 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення (частина 3 статті 63 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись пунктом 4 частини 1 статті 63, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суддя
Позовну заяву Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби та додані до неї документи повернути без розгляду.
Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено протягом п'яти днів з дня її винесення до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Копії ухвали направити Кіровоградській митниці Державної фіскальної служби (25013, м. Кіровоград, вул. Тореза, 27-б), Іноземному підприємству "Ліга" (27641, Кіровоградська обл., Кіровоградський р-н, с. Соколівське, пр-т Комсомольський, 20).
Суддя Є. М. Наливайко