ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.04.2016Справа № 910/3855/16
Суддя Господарського суду міста Києва Павленко Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - Компанія) до приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (далі - Товариство) про стягнення 10 074,76 грн.,
за участі представників:
позивача: Мирончук Ю.І., за довіреністю від 12 серпня 2015 року № 894,
відповідача: не з'явилися,
У лютому 2016 року Компанія звернулась до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Товариства заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у розмірі 10 074,76 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 9 березня 2016 року порушено провадження у справі № 910/3855/16 та її розгляд призначено судом на 24 березня 2016 року.
21 березня 2016 року відповідачем через канцелярію Господарського суду міста Києва подано відзив на позов, в якому Товариство просило відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння ДТП. Також відповідач заперечував проти стягнення з нього суми франшизи, яка становить 510,00 грн.
22 березня 20146 року до суду надійшов лист з Моторного (транспортного) страхового бюро України із запитуваною інформацією з єдиної централізованої бази даних щодо полісу АС/6918784.
Ухвалою суду від 24 березня 2016 розгляд справи відкладено на 21 квітня 2016 року.
29 березня 2016 року через канцелярію суду позивачем подано клопотання, з якого вбачається, що Компанія зменшила суму заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди на суму франшизи в розмірі 510,00 грн. та просила стягнути 9 564,76 грн. Вказана заява прийнята судом до розгляду.
Під час судового засідання 21 квітня 2016 року представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві та у письмових уточненнях від 29 березня 2016 року, якими також виправлено описку щодо назви автомобіля в мотивувальній частині позову.
Відповідач у призначене судове засідання явку свого повноважного представника не забезпечив, проте в своєму відзиві просив здійснювати розгляд справи за відсутності його представника.
За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих позивачем документів їх оригіналам, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
15 червня 2014 року в місті Києві по вулиці Берковецькій, на території паркування супермаркету «Епіцентр» сталась дорожньо-транспортна пригода за участі двох автомобілів, зокрема, відбулось зіткнення автомобіля "Nissan Quashqai", державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2, з автомобілем Богдан, державний номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3 Причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем Богдан, державний номерний знак НОМЕР_2, під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечно, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем "Nissan Quashqai", державний номерний знак НОМЕР_1, чим порушив пункт 10.9 Правил дорожнього руху України. Дані обставини підтверджуються довідкою ДАІ про обставини ДТП та Відомостями про дорожньо-транспортну пригоду № 9400193, копії яких наявні в матеріалах справи.
Внаслідок вказаної ДТП пошкоджено автомобіль "Nissan Quashqai", державний номерний знак НОМЕР_1 (застрахований автомобіль), який згідно долученої до матеріалів справи копії Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_4 на праві власності. Застрахований автомобіль на час ДТП перебував під керуванням ОСОБА_2, який має право користування вказаним транспортним засобом. Автомобіль "Nissan Quashqai", державний номерний знак НОМЕР_1, застрахований позивачем на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів від 26 березня 2014 року № АМ083651 (далі - договір). Копія цієї угоди наявна в матеріалах справи. Умовами укладеного правочину передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється на рахунок майстерні (СТО).
На підставі вищевказаного, за умовами договору, враховуючи рахунок-фактуру СТО від 20 червня 2014 року № 03819, позивачем складено страховий акт від 25 червня 2014 року № UA201406150000/L01/01, відповідно до якого Компанія розрахувала та виплатила страхове відшкодування в розмірі 10 074,76 грн. на рахунок ремонтного СТО застрахованого автомобіля, що підтверджується платіжним дорученням від 26 червня 2014 року № 24391.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак, Компанія, сплативши страхове відшкодування, набула права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
Суд відзначає, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжні доручення та рахунки на сплату послуг з ремонту пошкодженого ТЗ, а звіт про оцінку ТЗ є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення ТЗ. Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.
Окрім того, Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015року №3-50гс15.
Із матеріалів справи вбачається, що шкоду заподіяно водієм автомобіля Богдан, державний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_3 під час експлуатації вказаного автомобіля. Його вину у вчиненні ДТП та скоєнні адміністративного правопорушення за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено постановою Святошинського районного суду міста Києва від 8 липня 2014 року, копія якої наявна в матеріалах справи.
На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, як особи, що на законних підставах експлуатує автомобіль Богдан, державний номерний знак НОМЕР_2, застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) № АС/6918784 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб - 50 000,00 грн., франшиза - 510,00 грн., діючий станом на 15 червня 2014 року).
Отже, Товариство є особою, на яку вказаним полісом покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля Богдан, державний номерний знак НОМЕР_2, на час ДТП.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Отже, до позивача у зв'язку зі здійсненою страховою виплатою за вищеописаним ДТП перейшло право вимоги до відповідача на суму відшкодування.
Відповідачем не надано суду доказів на спростування встановленої позивачем вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, внаслідок його пошкодження в ДТП, і також Товариство не спростувало розраховану позивачем суму страхового відшкодування.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічну позицію викладено в статті 9 Закону України "Про страхування".
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АС/6918784 та положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 9, 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1192 ЦК України, у відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду у розмірі суми, право на вимогу якої перейшло до Товариства. Отже, до стягнення з відповідача підлягає сума грошових коштів, яка не перевищує фактичну вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, у межах ліміту відповідальності відповідача, за вирахуванням суми франшизи, тобто в розмірі 9 564,76 грн.
При цьому суд не приймає заперечення відповідача з огляду на наступне. Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Однак, наведена норма визначає можливість відмови страховика у виплаті страхового відшкодування страхувальнику в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж встановлених строків, і не містить підстав для відмови у задоволенні вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року (справа № 3-49гс15), і відповідно до ст. 111-28 ГПК України вона є обов'язковою до застосування та для всіх судів України.
Згідно з вимогами статті 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписами частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи те, що сума страхового відшкодування в розмірі 9 564,76 грн. підтверджена належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на підтвердження сплати позивачу зазначеної суми, суд дійшов висновку про законність та доведеність вимог Товариства до Компанії щодо стягнення даної суми грошових коштів. За таких обставин даний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (04050, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 33-37, ідентифікаційний код 19411125) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців (Артема), будинок 40, ідентифікаційний код 20782312) 9 564 (дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят чотири) грн. 76 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 26 квітня 2016 року
Суддя Є.В. Павленко