Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"21" квітня 2016 р. Справа № 911/1168/16
Суддя А.С. Грєхов, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до відповідача комунального підприємства Данилівської сільської ради
про стягнення заборгованості у розмірі 139 298,08 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 14-138 від 13.05.2014.;
від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність б/н від 29.02.2016,
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до комунального підприємства Данилівської сільської ради (надалі - відповідач) про стягнення 41 676,01 грн пені, 93 733,01 грн інфляційних втрат та 3 888,62 грн - 3% річних з покладенням на відповідача відшкодування судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за спожитий ним в період із січня по грудень 2014 року природний газ за договором купівлі-продажу природного газу № 1004/14-БО-17 від 19 листопада 2013 року.
21.04.2016 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він зазначив, що із заявленими позовними вимогами він погоджується та просить суд відмовити у задоволені позову повністю.
В судове засідання 21.04.2016 з'явився представник позивача та надав пояснення у справі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Представник відповідача просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову, з підстав викладених у його відзиві.
У судовому засіданні 21.04.2016 після виходу з нарадчої кімнати судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд, -
19.11.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець, позивач у справі) та комунальним підприємством Данилівської сільської ради (покупець, відповідач у справі) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1004/14-БО-17 (надалі - Договір), відповідно до умов якого (пункт 1.1. Договору) продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.
Згідно з пунктом 1.2. Договору, газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.
31 січня 2014 року між сторонами була укладена Додаткова угода № 1 до договору купівлі-продажу природного газу № 1004/14-БО-17 від 19.11.2013 року, якою було викладено п. 1.2 Договору в наступній редакції: газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.
Як передбачено пунктом 2.1. Договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 254 тис. куб. м. з розподілом щомісячної поставки у межах відповідних кварталів.
Приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункти 3.3., 3.4. Договору).
Між сторонами були укладенні Додаткові угоди № 1 від 31.01.2014, № 2 від 30.04.2014, № 3 від 23.05.2014, № 4 від 10.06.2014, № 5 від 15.09.2014 та № 6 від 10.11.2014 до договору купівлі-продажу природного газу № 1004/14-БО-17 від 19.11.2013 року, якими змінювалась редакція п. 5.2 Договору в частині визначення ціни газу.
Пунктом 5.2. Договору (в редакції Додаткової угоди №7 від 15 грудня 2014 року до договору купівлі-продажу природного газу № 1004/14-БО-17 від 19.11.2013 року) встановлена ціна за 1000 куб. м. природного газу у розмірі 5 900,00 грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; - податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 73,34 грн., всього з ПДВ - 440,04 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 6 384,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 276,94 грн., всього з ПДВ - 7 661,64 гривень.
Обов'язок з оплати вартості фактично переданого природного газу узгоджено сторонами пунктом 6.1. Договору. Так, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 11 Договору передбачено, що Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором купівлі - продажу.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну суму.
За приписами статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.
Згідно вимог статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання) положеннями статті 610 Цивільного кодексу визнається як порушення зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.
Як убачається із матеріалів справи позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ за період із січня по грудень 2014 року (включно) в обсязі 177,621 тис. куб. м. на загальною вартістю 863 743,51 грн., що підтверджується копіями оформлених у відповідності до умов договору актів приймання - передачі природного газу: за січень 2014 року від 31.01.2014 р., за лютий 2014 року від 28.02.2014 р., за березень 2014 року від 31.03.2014 р., за квітень 2014 року від 30.04.2014 р., за жовтень 2014 року від 31.10.2014 р., за листопад 2014 року від 30.11.2014 р. та за грудень 2014 року від 31.12.2014 р.
Дослідженням змісту вказаних актів господарським судом встановлено їх підписання без зауважень та відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов Договору, тобто, відповідач не заперечував обсягів споживання, ціни, загальної вартості, якості переданого газу та строків поставки за підписаними актами.
Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання щодо передачі природного газу у відповідності до умов договору.
Відповідач же свої зобов'язання по оплаті прийнятого в період з січня по грудень 2014 року виконував неналежним чином із порушенням строків, передбачених пунктом 6.1 Договору.
Матеріали справи містять докази погашення вартості спожитого за Договором природно го газу в повному обсязі, однак з порушенням строків оплати.
Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 41 676,45 грн., 3% річних у розмірі 3 888,62 грн. та 93 733,01 грн. інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за спожитий природний газ в період із січня по грудень 2014 року.
Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналізуючи положення статті 625 Цивільного кодексу України, господарський суд враховує наступне.
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
В силу приписів статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Здійснюючи розрахунок інфляційних втрат позивач правомірно визначив період, за який проведено нарахування індексу інфляції.
Проте при розрахунку інфляційних втрат позивачем заборгованість, яка підлягала індексації, збільшена на суму інфляції за попередній період, що призвело до безпідставного збільшення інфляційних нарахувань.
Згідно здійсненого Господарським судом розрахунку, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 87 447,53 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат, в сумі 6 255,48 грн., слід відмовити.
При здійсненні перевірки господарським судом правильності нарахування позивачем 3 % річних встановлено, що позивач безпідставно включив до періодів прострочення основного грошового зобов'язання дні, коли відповідачем було погашено залишок основної суми боргу за переданий йому природний газ в січні - грудні 2014 року.
Відповідно до пункту 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Вказане обмеження стосується і процентів річних, які нараховуються кредитором на виконання приписів статті 625 Цивільного кодексу України. Така правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду у справах за позовами ПАТ "НАК "Нафтогаз" №904/2096/14 (номер ЄДРСР 40479122) від 16.09.2014 та №910/21901/13 (номер ЄДРСР 39630850) від 02.07.2014.
У постанові від 30.07.2014 у справі №910/23600/13 (номер ЄДРСР 39961944) Вищий господарський суд вказує, що період прострочення характеризується пасивною поведінкою суб'єкта господарських відносин, протягом якого він не вчиняє дій, спрямованих на реалізацію визначеного умовами укладеного між сторонами правочину змісту зобов'язання. У свою чергу, день належного виконання зобов'язання не є днем його прострочення, оскільки суб'єкт господарських відносин шляхом вчинення активних дій, проведених належним чином, припиняє таке зобов'язання (стаття 599 ЦК України).
За розрахунком, здійсненим господарським судом, арифметично правильним та нормативно обґрунтованим є розмір 3% річних, нарахованих за зобов'язаннями відповідача по оплаті природного газу спожитого у період з січня по грудень 2014 року в сумі 3 814,18 грн. У зазначеній сумі позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню. В частині стягнення 74,44 грн. - 3% річних слід відмовити, як безпідставно заявлених.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 41 676,45 грн. пені.
Пунктом 7.2. Договору встановлено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Частиною першою статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини першої ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши розрахунки позивача, господарський суд встановив, що позивач безпідставно включив до періоду нарахування пені день фактичної оплати відповідачем суми боргу.
За розрахунком, здійсненим господарським судом, арифметично правильним та нормативно обґрунтованим є розмір пені, нарахований за зобов'язаннями відповідача по оплаті природного газу спожитого у період з січня по грудень 2014 року в сумі 40 814,75 грн. У зазначеній сумі позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню. В частині стягнення 861,70 грн - пені слід відмовити, як безпідставно заявлених.
Запереченя відповідача щодо відсутності вини комунального підприємства Данилівської сільської ради у несвоєчасному проведені розрахунків з публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у зв'язку з тим що Міністерство Оборони Збройних Сил України невчасно розрахувалось за спожитий газ з відповідачем, спростовуються умовами договору № 1004/14-БО-17 купівлі-продажу природного газу від 19 листопада 2013 року.
Судовий збір у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 1, 4, 4-2, 4-3, 22, 33-35, 43, 49, 77, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з комунального підприємства Данилівської сільської ради (08621, Київська область, Васильківський район, село Данилівка, Військове містечко № 21АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: 33532756) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код: 20077720) пеню у розмірі 40 814,75 грн (сорок тисяч вісімсот чотирнадцять гривень сімдесят п'ять копійок), 87 447,53 грн (вісімдесят сім тисяч чотириста сорок сім гривень п'ятдесят три копійки) інфляційних втрат, 3% річних у сумі 3 814,18 грн (три тисячі вісімсот чотирнадцять гривень вісімнадцять копійок) та 1 981,14 грн (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят одна гривня чотирнадцять копійок) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У решті позову відмовити.
Повне рішення складено - 26.04.2016 року
Суддя А.С. Грєхов