ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про повернення позовної заяви
26.04.2016
Справа № 910/7678/16
Суддя Гумега О.В., розглянувши
позовну заяву Приватного підприємства "МЕХ"
до відповідача-1: Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, відповідача-2: Київської міської ради, відповідача-3: Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, відповідача-4: Департаменту державної архітектурної будівельної інспекції м.Києва
про визнання бездіяльності відповідачів, про визнання права власності на земельну ділянку та права власності на самочинно побудоване нерухоме майно
Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що вищенаведена позовна заява № б/н від 06.04.2016 (вх. № 7678/16 від 25.04.2016) і додані до неї документи підлягають поверненню без розгляду з огляду на таке.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес.
Відповідно до ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, найменування (для юридичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб).
Згідно ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру.
Відповідно до ч. 3 ст. 90 Цивільного кодексу України найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
Згідно з п.п. 1-4 ч. 3 ст. 9 вказаного Закону, в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності); ідентифікаційний код; організаційно-правова форма; місцезнаходження юридичної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації).
Статтею 21 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Отже, позивач є стороною, що ініціює спір у господарському суді, а тому у відповідності до приписів статті 33 ГПК України повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Натомість, вказані у позовній заяві найменування та місцезнаходження відповідачів-1, 2, 3, 4, фактично не підтверджуються відповідними належними доказами, зокрема, виписками/витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Крім того, фактично у позовній заяві не зазначені ідентифікаційні коди відповідача-3 та відповідача-4, у зв'язку з чим не підтверджено їх статус як юридичних осіб, що є порушенням вимог п. 2 ч. 2 ст. 54 ГПК України та тягне за собою наслідки, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Наведене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладену в абз. п.п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Пунктом 3 частини 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що на позивача покладається обов'язок додати до позовної заяви документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Частиною 2 статті 44 ГПК України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1378 гривень.
Відповідно до Закону України "Про Держаний бюджет України на 2016 рік" установлено станом на 01.01.2016 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1 378,00 гривні.
Згідно з п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1378,00 грн.) та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати (206700,00 грн.).
Згідно з п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати (1378,00 грн.).
Відповідно до п.п. 2.2.1 п. 2.2 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу IV Господарського процесуального кодексу України", судовий збір з позовної заяви, зокрема, про визнання права власності на майно, - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача. На виняток з цього правила лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею (частина третя статті 55 ГПК); з цією метою суд вправі витребувати додаткові документи і матеріали як в учасників даного судового процесу, так і в інших підприємств та організацій (стаття 38, пункт 4 статті 65 ГПК), а в разі необхідності призначити відповідну судову експертизу (проведення експертної оцінки майна), у випадку ж відмови позивача від здійснення оплати такої експертизи - залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.
Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У п.п. 2.10 п. 2 вищенаведеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 також зазначено, що у випадку об'єднання в одній позовній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною 3 статті 6 Закону сплачується за як ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.
Згідно абзацу 2 частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір", у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
З прохальної частини позовної заяви № б/н від06.04.2016 вбачається, що позивач заявив наступні позовні вимоги:
"Визнати бездіяльність відповідачів:
Подільської районної в м. Києві державної адміністрації;
Київської міської ради;
Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради;
Департаменту державної архітектурно - будівельної інспекції м. Києва
щодо зволікання в оформленні права власності ПП "МЕХ" на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Київ, проспект Правди, 110, кадастровий №91:312:004.
Визнати за ПП "МЕХ" право власності на земельну ділянку розташовану за адресою: м. Київ, проспект Правди, 110, кадастровий №91:312:004.
Визнати за ПП "МЕХ" право власності на самочинно побудоване нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 906,40 кв. м., що розташовані за адресою: м. Київ, проспект Правди, 110 та позначені на поверховому плані під літерою "А"."
Отже, позивачем заявлено чотири вимоги немайнового характеру (визнати бездіяльність кожного з чотирьох відповідачів) та дві вимоги майнового характеру (про визнання права власності на земельну ділянку та про визнання права власності на самочинно побудоване нерухоме майно).
Враховуючи викладене, при зверненні до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № б/н від 06.04.2016, яка містить чотири вимоги немайнового характеру та дві вимоги майнового характеру, позивач повинен був сплатити судовий збір вв розмірі та в порядку, встановленому Законом України "Про судовий збір", з урахуванням при цьому вищенаведених приписів постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу IV Господарського процесуального кодексу України".
Натомість, до позовної заяви № б/н від 06.04.2016 не додано жодних доказів здійснення позивачем оплати судового збору у встановлених порядку та розмірі (не вказані такі докази і в "Додатках" до позовної заяви).
Зважаючи на викладене, позивач не дотримався приписів Закону України "Про судовий збір", п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, що в свою чергу, є підставою для повернення позовної заяви без розгляду згідно з п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Як роз'яснено господарським судам у п. 2.22. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7, якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, заява повертається господарським судом з підстав передбачених ГПК, зокрема пунктом 4 частини першої статті 63 ГПК.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Приписами ч. 1 ст. 56 ГПК України передбачено, що позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 57 ГПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п. п. 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст. ст. 4-2, 4-3 ГПК України.
Відтак, на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.
Належним доказом відправлення відповідачеві позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), надані в оригіналі або належним чином засвідченій копії.
Однак, до позовної заяви не додано жодних доказів на підтвердження відправлення відповідачам-1, 2, 3, 4 позовної заяви та доданих до неї документів (не вказані такі докази і в "Додатках" до позовної заяви), а тому суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано вимог ч. 1 ст. 56 та п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України.
При цьому суд відзначає, що приписами ГПК України передбачено обов'язок надіслання саме позивачем копії позовної заяви і доданих до неї документів відповідачам, а отже, необхідність подачі до суду копій позовної заяви і доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів - відсутня.
Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що заявником позову не дотримано вимог ч. 1 ст. 56 та п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України, враховуючи, що приписи ст. 63 ГПК України носять імперативний характер, суд дійшов висновку, що викладені обставини є підставою для повернення позовної заяви відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
При цьому судом враховано правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в абз. 1 п.п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму Вищого осподарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України.
За наведених обставин, позовна заява № б/н від 06.04.2016 і додані до неї документи не можуть бути прийнята до розгляду та підлягають поверненню позивачеві.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Крім того, при можливому повторному зверненні з даною позовною заявою до суду, слід врахувати, що відповідно ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі, або в належним чином засвідченій копії.
Відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003" відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії проставляють нижче реквізиту "підпис". Така відмітка проставляється на кожному аркуші засвідченої копії документа.
Керуючись п.п. 2, 4, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні матеріали повернути без розгляду.
Суддя О.В.Гумега