ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про повернення позовної заяви
25.04.2016
Справа № 910/7310/16
Суддя Літвінова М.Є., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СБЕ САСТЕЙНЕБЛ БІОЕНЕРДЖІ ХОЛДІНГ ГМБХ" до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" про зобов'язання вчинити дії,-
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СБЕ САСТЕЙНЕБЛ БІОЕНЕРДЖІ ХОЛДІНГ ГМБХ» з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про зобов'язання вчинити дії, а саме здійснити переказ коштів з метою повернення Інвестиції у розмірі 1 174 198,57 доларів США.
Дослідивши подані матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що позовна заява з доданими документами підлягає поверненню без розгляду з огляду на наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Частиною 2 статті 44 ГПК України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до Закону України від 22.05.2015р. №484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», який набрав чинності 01.09.2015р., було внесено ряд змін у Закон України «Про судовий збір», зокрема, щодо ставок судового збору.
Статтею 9 Закону України «Про судовий збір» (з урахуванням змін, внесених Законом України № 484-VIII від 22.05.15), встановлено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Згідно приписів п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Згідно ст.1 Закон України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.
Статтею 2 Закону України «Про судовий збір» визначено, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду.
У відповідності до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збору встановлюються у розмірі 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1 378,00 грн.) та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат (206 700,00 грн.) та 1 378,00 грн. - з позовної заяви немайнового характеру.
При цьому, відповідно до ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.
Разом з тим, пунктом 2.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що у разі коли визначена (встановлена) позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, господарський суд з урахуванням припису абзацу першого частини другої статті 6 Закону і частин першої - четвертої статті 49 ГПК попередньо визначає розмір судового збору, виходячи з ціни позову, вказаної позивачем, а за результатами вирішення спору або достягує недоплачену суму судового збору з належної сторони, або повертає суму переплати цього збору.
Враховуючи наведене вище, а також приймаючи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СБЕ САСТЕЙНЕБЛ БІОЕНЕРДЖІ ХОЛДІНГ ГМБХ» звернулося до Господарського суду міста Києва 20.04.2016р. (дата реєстраційного штампу про одержання відділом діловодства Господарського суду міста Києва), із заявою майнового характеру про зобов'язання здійснити переказ коштів у розмірі 1 174 198,57 доларів США, позивач повинен був надати докази зарахування сплаченого судового збору в доход спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 206 700,00 грн.
Проте, в якості доказів сплати судового збору позивачем надано лише квитанцію №ПН5797 від 19.04.2016р. в розмірі 1 378,00 грн., що є значно меншим ніж це встановлено законом, разом з тим на зворотньому боці квитанції відсутні підписи уповноважених осіб та печатки банківської установи на підтвердження зарахування сплаченого судового збору в доход Державного бюджету України.
За наведених обставин, суд позбавлений можливості перед порушенням провадження у справі перевірити зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, тобто перевірити додержанням позивачем вимог закону щодо порядку та розміру сплати судового збору за подачу даної позовної заяви до Господарського суду міста Києва.
Отже, вказаний документ не може бути належним та допустимим доказом сплати судового збору.
Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Згідно з ч. 3 ст.63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
На підставі зазначеного та керуючись п. 4 ч. 1, ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву та додані до неї документи повернути без розгляду.
Суддя М.Є. Літвінова