Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16
тел. 235-95-51
"23" березня 2016 р. Справа № 911/3/16
Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства “Центренерго” в особі структурного підрозділу Трипільської теплової електростанції, м. Українка
до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз”, м. Боярка
про визнання правочину недійсним
за участю представників згідно протоколу судового засідання.
Обставини справи:
Публічним акціонерним товариством “Центренерго” в особі структурного підрозділу Трипільської теплової електростанції (надалі позивач) заявлено позов до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз” (надалі відповідач) про визнання правочину недійсним.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем складено акт приймання-передачі природного газу за серпень 2014 р. з порушенням вимог чинного законодавства.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.01.2016 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 03.02.2016 р.
02.02.2016 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача подано клопотання про припинення провадження у справі.
03.02.2016 р. судом оголошено перерву до 02.03.2016 р., про що представникам учасників судового процесу підписано відповідну розписку.
У судовому засіданні 02.03.2016 р. судом оголошено перерву до 23.03.2016 р., про що присутніми представниками сторін підписано відповідну розписку.
Крім того, у судовому засіданні присутніми представниками сторін подано клопотання у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України про продовження строку розгляду спору.
Ухвалою господарського суду Київської області від 02.03.2016 р. задоволено вищезазначене клопотання, продовжено строк розгляду спору у справі № 911/3/16 на п'ятнадцять днів.
Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача подано клопотання про припинення провадження у даній справі.
Вказане клопотання вмотивоване тим, що спір не підлягає розгляду в господарських судах, посилаючись на невірний спосіб захисту права, вибраний позивачем
Суд, проаналізувавши доводи відповідача, дійшов висновку, що вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки невірний спосіб захисту права не є підставою для припинення провадження у справі та не свідчить, що спір не підлягає розгляду в господарських судах.
Розглянувши даний позов та заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд
встановив:
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне:
01.02.2013 р. між ПАТ «Центренерго» в особі Трипільської ТЕС (Замовник) та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (Газорозподільне підприємство) укладено договір № 2013/Т-ПР-0000131334-260000 на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами) (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору газорозподільне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами (ГРМ) до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів відповідно до «актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін». Пункти призначення з переліком комерційних вузлів обліку газу (далі-вузли обліку) визначаються сторонами в додатку «перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживаючого обладнання» до цього договору.
Планові обсяги транспортування газу ГРМ замовника визначаються в додатку «договірні обсяги транспортування природного газу ГРМ» до цього договору по кожному об'єкту замовника або його споживачу (п. 2.1. договору).
За умовами п. 3.1 договору розрахунковою одиницею протранспортованого природного газу є один кубічний метр. Вузол обліку газу розташований до межі балансової належності об'єктів Замовника, тому витрати і втрати газу, які виникають від місця встановлення комерційного вузла обліку до точки балансового розмежування, додаються до загального обсягу протраспонтованого газу, визначеного за допомогою вузлів обліку (п. 3.4 договору).
Тарифи за послуги на транспортування газу ГРМ здійснюється за тарифом на транспортування газу розподільними трубопроводами за 1000 кубічних метрів, відповідно до п.4.1 договору в редакції додаткової угоди № 6 від 13.05.2014 р. та складає 285,96 грн. за 1000 м3.
Відповідно до п. 2.2 технічної угоди обсяги транспортованого газу Замовнику визначаються його контрольно-вимірювальними приладами з врахуванням змінних параметрів газу (тиск, температура, густина та інше). Ці дані фіксуються в журналах, скріплених печаткою Газорозподільного підприємства. Для комерційного обліку газу визначається контрактна година 8-00, контрактна доба - проміжок часу 24 години, що починається з контрактної години, контрактний місяць - проміжок часу, що починається з контрактної години першого числа місяця.
Замовник повинен щодекадно 11-го та 21-го числа надавати Газорозподільному підприємству розрахунки з автоматичних обчислювачів та коректорів.
Послуги з транспортування газу ГРМ відповідно до умов п. 2.6 Договору підтверджуються підписаним сторонами Актом надання послуг з транспортування газу, що оформляється за даними вузлів обліку. Газорозподільне підприємство до 5 числа наступного за звітним місяцем направляє Замовнику два примірника Актів наданих послуг за звітний місяць, які підписані представником та скріплені печаткою Газорозподільного підприємства, як передбачено п. 2.7 Договору.
Замовник протягом двох днів з моменту одержання Акту надання послуг зобов'язується повернути Газорозподільному підприємству один примірник оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою Замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту наданих послуг. До вирішення спірних питань обсяг та сума послуг з транспортування газу ГРМ встановлюється у відповідності до даних Газорозподільного підприємства, як це передбачено п. 2.8 договору.
Облік природного газу вважається не дійсними і підлягає перерахуванню за показниками лічильника газорозподільного підприємства на газорозподільній лінії Обухів ГРС - Трипільська ТЕС з вирахуванням з них обсягів інших споживачів, що під'єднані до даної лінії, відповідно до показів комерційних вузлів обліку даних споживачів, як це визначено в Технічній угоді в редакції додаткової угоди № 4 від 30.12.2013 р. до договору у випадках зазначених в п. 2.10.1 та п. 2.10.2 технічної угоди.
При виявленні недоліків, що впливають на результати вимірювання об'єму протранспортованого газу, несанкціонованого втручання в конструкцію чи роботу ЗВТ (засоби вимірювальної техніки), пошкодження цілісності пломб або захисних елементів та інше, представник Газорозподільного підприємства, який здійснює перевірку комерційного вузла обліку разом з відповідальною особою Замовника складають двосторонній акт довільної форми, який підписується уповноваженими представниками сторін і є підставою до перерахунку переданого газу, що обумовлено п. 2.15 технічної угоди.
27.08.2014 р. при спробі отримання звіту за попередню добу (роздруківку) працівниками Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго» була виявлена втрата модемного зв'язку та збій в роботі комерційного вузла обліку ГРП-2. З метою з'ясування причин збою вузла обліку газу була виконана перевірка правильності його роботи, за результатами якої встановлено, що причиною збою була невідповідність сигналу положення засувки по кінцевим вимикачам («закрито») та наявного пропуску газу («відкрито») внаслідок пошкодження штоку автоматичної засувки на трубопровідному вузлі обліку газу ГРП-2. У зв'язку з чим, як зазначає позивач, останнім було повідомлено відповідача про вказані обставини. На що, за результатами здійсненої відповідачем перевірки було складено акт перевірки стану обліку природного газу від 27.08.2014 р., в якому газорозподільним підприємством вказано, що починаючи з 01.08.2014 р. по 27.08.2014 р. розрахунок за спожитий газ замовником проводиться відповідно до п. 5.13.2. правил «Обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання», затвердженого Наказом Міністерства палива та енергетики України № 618 від 27.12.2005 р., проте вказаний акт не було підписано замовником, так як, на думку останнього, викладені в ньому умови нарахування про транспортованого газу не відповідають договірним зобов'язанням, існуючим між сторонами.
В подальшому від відповідача на адресу позивача надійшов розрахунок від 01.09.2014 р., в якому розмір споживання газу Трипільською ТЕС в період з 09:35 год. по 11:35 год. 27.08.2014 р. визначено 1 217 200 м3. Проте, вказаний в розрахунку розмір споживання природного газу є, на думку позивача, неможливим, враховуючи, що розмір спожитого газу за вказаний період складає третину всього протранспортованого за серпень газу, що не відповідає дійсності.
Так, на виконання п. 2.6. договору відповідачем на адресу позивача направлено акт приймання-передачі природного газу за серпень 2014 р., в якому розмір транспортування газу за цей місяць визначено - 3 652 573 м3, проте вказані в акті дані щодо розміру спожито природного газу не відповідають даним замовника, у зв'язку з чим вказаний акт був підписаний позивачем в частині об'єму спожитого газу у розмірі 3 353 126 м3 із зауваженнями.
Позивач не погоджується з розміром протранспортованого газу в серпні 2014 р. визначеного відповідачем, оскільки при його складанні були порушені умови технічної угоди, визначені п. 2.10.1., де вказано, що перерахування за показниками лічильника газопровідного підприємства на газорозподільній лінії Обухів ГРС - Трипільська ТЕС з вирахуванням з них обсягів інших споживачів, що під'єднані до даної лінії, відповідно до показів комерційних вузлів обліку даних споживачів. Такі дані не відображені в акті приймання-передачі природного газу за серпень 2014 р., а тому не прийняті позивачем до виконання.
Крім того, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем порушено умови щодо представництва при перевірці технічного стану вузлів обліку газу і як результат акт перевірки стану обліку газу від 27.08.2014 р., на підставі якого був складений акт приймання-передачі природного газу за серпень 2014 р., складений неуповноваженою на те особою.
Позивач стверджує, що оскільки вказаний Акт обстеження покладений в основу Акту приймання-передачі природного газу за серпень 2014 року, який в свою чергу спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків позивача щодо безпідставних розрахунків, такий Акт приймання-передачі, на думку позивача, є правочином в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України і може бути оскаржений і визнаний недійсним з підстав, передбачених відповідними ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України у зв'язку з недотримання відповідачем вимог щодо обсягу цивільної дієздатності представників відповідача та недостовірністю наведених в ньому даних.
У зв'язку з чим, позивач просить визнати недійсними Акт приймання-передачі природного газу за серпень 2014 року, складений на виконання Договору № 2013/Т-ПР-0000131334-260000 01.02.2013 року, укладеного між ПАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» та ПАТ «Центренерго» в особі Трипільської ТЕС.
В ході розгляду спору відповідач надав відзив на позов, в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що Акт приймання-передачі не є правочином в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України і не підлягає визнанню недійсним з підстав, визначених ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
Проаналізувавши вищевказані обставини наведені позивачем в позовній заяві та заперечення відповідача викладені у відзиві, здійснивши аналіз чинного законодавства України, яким регулюються дані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що даний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 3.12.11. Правил користування природним газом для юридичних осіб, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 13.09.2012 р. № 1181 (яка була чинна станом на дату складання та підписання сторонами спірного Акту) Акт, підписаний представниками сторін, є підставою для проведення перерахунків об'ємів прийнятого-переданого газу. Перерахунки здійснюються в порядку, передбаченому у підпунктах 3.12.3, 3.12.4 цього пункту або в умовах договору. У разі виникнення спірних питань щодо змісту акта під час його підписання сторона, яка перевіряється, має право підписати акт із зауваженнями. Акти приймання-передачі газу (акти про надані послуги) є підставою для остаточних розрахунків. У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі (акти про надані послуги) розбіжності підлягають врегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку.
Згідно з п.п. 2.6., 2.7., 2.8., 2.9. типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом, затвердженим постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України (яка була чинна станом на дату складання та підписання сторонами спірного Акту) послуги з постачання газу підтверджуються підписаним Сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до Договору. Постачальник до 5-го числа, наступного за звітним місяцем, направляє Споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Постачальника. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу. У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом обсяг та вартість послуг з постачання газу встановлюються відповідно до даних Постачальника. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником.
Відповідно до п. 4.9. вищезазначеного типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу споживачем та акту приймання-передачі газу протягом 10-ти днів з дати пред'явлення вимоги однієї із сторін.
Виходячи з наведеного Акт приймання-передачі природного газу за серпень 2014 року не є правочином, так як складений на виконання умов договору та, відповідно, є лише підтвердженням виконання умов договору щодо поставленого природного газу, обсягу та його вартості, крім того, в результаті складання та підписання сторонами такого акту сторонами здійснюється звірка розрахунків, отже вказаний акт в судовому процесі може бути досліджений як доказ, що підтверджує виконання правочину, а сам правочином вважатися не може.
У листі Верховного Суду України від 24.11.2008 року «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «необхідно розрізняти поняття «правочин» від суміжних понять. Зокрема, надано роз'яснення, що правочин - правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону. Стаття 16 Цивільного кодексу України містить досить широкий перелік засобів захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема одним із них є визнання правочину недійсним. Недійсність правочину виникає через те, що дія схожа на правочин, але за своєю суттю не відповідає його характеристикам. Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення. Щоб запобігти неоднаковому застосуванню норм про правочини у практиці судів, слід зазначити, що договір та угода є тотожними поняттями, тому дво- і багатосторонні правочини є водночас як договорами, так і угодами, а термін «домовленість» слід розуміти як договір чи угоду, якщо така домовленість досягнута з дотриманням вимог, встановлених для укладення договору. Щодо розуміння та визначення односторонніх правочинів, до них можна віднести: видачу та скасування довіреності; прийняття чи збереження зробленої речі; повідомлення одним співвласником інших співвласників про продаж своєї частки у спільній власності; пропозицію про продаж майна; публічну обіцянку винагороди за віднайдення загубленої речі; складення, зміну та скасування заповіту; прийняття спадщини і відмову від неї тощо. Необхідно проаналізувати використання терміна «недійсність» у цивільному законодавстві, оскільки у суддів та учасників процесу виникають певні труднощі в його розумінні. Зокрема, у ЦК цей термін застосовується до: визнання прав інтелектуальної власності недійсними (статті 469, 479, 499); недійсності заборони відступлення права грошової вимоги (ст. 1080); визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину (ст. 1301); недійсності права вимоги (статті 197, 519); недійсності зобов'язання (статті 198, 548, 565); недійсності акта (ст. 882); недійсності чека (ст. 1102) тощо. Некоректним є застосування цього терміна до нормативно-правових актів - у цьому випадку може йтися про їх нечинність або неправомірність (незаконність, протиправність), а також до документів, якими оформлюється, підтверджується право, оскільки право не може бути недійсним - воно або є, або ні. Відповідно, за правилами недійсності правочинів не можна визнавати документи, які за своїм змістом не є правочинами. Вбачається, що до таких документів слід відносити, наприклад, рішення органів державної влади; свідоцтва (про право власності на житло, про право на спадщину, про придбання майна з публічних торгів, державний акт на земельну ділянку, ордер тощо); рішення, записи про реєстрацію (реєстрація домоволодіння, актів громадянського стану); протоколи загальних зборів господарських товариств, рішення загальних зборів громадських об'єднань, розпорядження про реєстрацію за місцем проживання фізичної особи та багато інших документів (акт приймання-передачі, товарний чек)».
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Тобто правочином є виражене у певній формі волевиявлення та намір особи набути, змінити чи припинити цивільні права та обов'язки, в той час як, спірний акт приймання-передачі є лише документом який підтверджує надання послуг з транспортування газу, доказом здійснення господарської операції на виконання господарських взаємовідносин сторін згідно з укладеним між ними Договором № 2013/Т-ПР-0000131334-260000 на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами).
Згідно з наведеним у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначенням, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
З огляду на норму ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» документи, які складаються під час здійснення господарської операції (або безпосередньо після її закінчення) і містять дані про зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій і є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
За таких обставин, враховуючи, що взаємовідносини сторін врегульовані відповідним договором, саме на виконання умов якого здійснювалась господарська операція, зафіксована спірним Актом приймання-передачі, такий Акт не містить ознак самостійного волевиявлення особи чи наміру набути, змінити чи припинити цивільні права та обов'язки, а лише фіксує обсяги надання послуг з транспортування природного газу. А тому, правові наслідки у вигляді необхідності оплати наданих послуг з транспортування природного газу виникають з Договору № 2013/Т-ПР-0000131334-260000 на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами) в обсягах, зафіксованих сторонами в місячних Актах приймання-передачі, складених на виконання п.п. 2.6.-2.9. договору.
Відповідно, Акт приймання-передачі є лише підставою для визначення обсягу прав і обов'язків сторін за договором, тобто первинним документом, який засвідчує факт і обсяг здійснення господарської операції.
Між тим, судом встановлено, що спірний Акт приймання-передачі погоджено позивачем в частині показників транспортування природного газу в обсязі 3 353 126 м3, а в решті даних зазначених відповідачем в спірному акті, вказаний акт позивачем не погоджено, з наведенням обґрунтувань та зауважень, отже відсутні підстави стверджувати про недостовірність даних Акту приймання-передачі у відповідній частині.
Таким чином, оскільки Акт приймання-передачі природного газу за серпень 2014 року є первинним документом, який лише фіксує факт і обсяг здійснення господарської операції на виконання умов вищевказаного договору і не має ознак правочину в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України, такий Акт не підлягає визнанню недійсним з підстав, визначених ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, як наведено в позові.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, правові підстав для задоволення заявлених позовних вимог відсутні.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати підлягають покладенню на позивача.
Враховуючи все наведене вище, керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
У задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 26.04.2016 року.
Суддя А.В. Лопатін