ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.04.2016Справа №910/1950/16
За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування»
доПриватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»
провідшкодування шкоди в сумі 49 000,00 грн.
СуддяБорисенко І.І.
Представники:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 49 000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Цивільного кодексу України та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 145.
Відповідно до статті 64 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача по справі.
На призначені судові засідання 15.03.2016, 31.03.2016, 21.04.2016 представник відповідача не з'являвся, витребуваних судом доказів не надав, про дату та час проведення судових засідань повідомлений належним чином, про що зокрема свідчать наявні в матеріалах справи оригінали поштових відправлень, з яких слідує, що поштова кореспонденція з ухвалами суду про призначення судового засідання була вручена відповідачу 22.02.2016, 28.03.2016, 13.04.2016.
Отже, відповідач завчасно був повідомлений про місце, дату та час судового засідання, і у разі наміру подати відзив на позовну заяву, письмові пояснення, додаткові документи, мав достатньо часу для цього.
Через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, заявлені позовні вимоги позивач підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Враховуючи встановлений ч. 1 ст. 69 ГПК України строк вирішення спору та зважаючи на те, що суд не знайшов підстав для відкладення розгляду справи, відповідно до статті 75 ГПК України суд здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
13.04.2015 на 49 км + 600м а/д Одеса-Южне була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля "Тойота", д.р.н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2 та автомобіля НОМЕР_1.
Причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем "Тойота", д.р.н. НОМЕР_2, не був уважним, не вибрав безпечну швидкість руху та дистанцію та допустив зіткнення з попереду рухаючимся автомобілем НОМЕР_1, чим порушив вимоги п. 2.3.б, 12.1, 12.3, 13.1 ПДР України. Дані обставини підтверджуються розгорнутою довідкою №61482744 про дорожньо-транспортну пригоду та постановою Южного міського суду Одеської області (справа №519/573/15-п), копії яких містяться у матеріалах справи.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль НОМЕР_1 (Застрахований автомобіль), який був застрахований позивачем на підставі Договору добровільного страхування від 14.11.2014 №046.0530707.096.
На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування 14.11.2014 №046.0530707.096, страхових актів №0733.206.15.01.01 від 03.06.2015, №0733.206.15.01.02 від 31.07.2015, позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 53 375,67 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №14271 від 05.08.2015 на суму 13 766,42 грн., №11264 від 19.06.2015 на суму 39 609,25 грн.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля "Тойота", д.р.н. НОМЕР_2, ОСОБА_2, під час експлуатації вказаного автомобіля, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні правопорушення за ст. 124 КУпАП України встановлено постановою Южного міського суду Одеської області (справа №519/573/15-п).
На час скоєння вищевказаної ДТП (13.04.2015) цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 під час експлуатації автомобіля "Тойота", д.р.н. НОМЕР_2, на законних підставах, була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) №АІ/3581915 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000 грн., франшиза - 1 000,00 грн., строк дії полісу з 14.09.2014 до 13.08.2015.
Отже, відповідач є особою на яку полісом №АІ/3581915 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля "Тойота", д.р.н. НОМЕР_2, на час спірної ДТП.
З матеріалів справи вбачається, що вартість матеріального збитку відповідно виставленого рахунку-фактура №РБ-0000092 від 30.04.2015 складає 111 309,00 грн. Згідно акта виконаних робіт з технічного обслуговування №РБ-0000013 від 20.07.2015 вартість матеріального збитку складає 106 309,00 грн.
При цьому судом враховано, що Верховним Судом України у Листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Документом, який підтверджує дійсний розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, є акт виконаних робіт. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є платіжне доручення (інший документ, який підтверджує факт перерахування коштів на відновлювальний ремонт).
Відтак, реальний розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом автомобіля НОМЕР_1, склав 106 309,00 грн., відповідно до акта виконаних робіт з технічного обслуговування №РБ-0000013 від 20.07.2015. Факт виплати позивачем, як страховиком цивільно-правової відповідальності потерпілої у ДТП особи, страхового відшкодування в розмірі 53 375,67 грн. суду також доведений (підтверджується платіжними дорученнями №14271 від 05.08.2015; №11264 від 19.06.2015).
Судом враховано, що відповідно до абзацу третього пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України та частини 17 статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. А згідно з абзацом другим частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Також, на підтвердження розміру витрат необхідних для відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_1 позивачем надано суду Звіт про визначення вартості матеріального збитку №307-04-15 складений 16.04.2015, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників (Сврз) автомобіля НОМЕР_1 у результаті його пошкодження при ДТП складає 110 918,86 грн., при коефіцієнті фізичного зносу 0,00 грн.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Судом взято до уваги, що відповідно до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395) значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.
З матеріалів справи вбачається, що автомобіль НОМЕР_1, рік випуску автомобіля - 2011, а отже на момент ДТП (13.04.2015) строк експлуатації вказаного автомобіля не перевищував 7 років, а отже підстав для вирахування зносу в даному випадку не має.
Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону N 1961-IV, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування.
Таким чином після виплати страхового відшкодування на користь потерпілої особи у позивача виникло право вимоги до відповідача.
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу №АІ/3581915 та положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 9, 27 Закону України "Про страхування", статей 993, 1191 ЦК України, відповідач повинен був відшкодувати позивачу у встановлений законом строк шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50 000 грн.), у межах суми, що перейшла до позивача (53 375,67 грн.), з урахуванням того, що позивачем відрахована франшиза за полісом №АІ/3581915 в сумі 1 000,00 грн. тобто відповідач повинен відшкодувати позивачу 49 000,00 грн.
Отже, позов підлягає задоволенню судом повністю.
Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 145, ідентифікаційний код 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» (02160, м. Київ, проспект Возз'єднання, буд. 19, ідентифікаційний код 30968986) 49 000 (сорок дев'ять тисяч) грн. 00 коп. страхового відшкодування, а також 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. судового збору.
Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 25.04.2016
Суддя І.І. Борисенко