ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.04.2016Справа №910/2385/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Твістер"
до Дніпровської районної вмісті Києві державної адміністрації
треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні
відповідача,
1) Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Дніпровського
району м. Києва";
2) Комунальне підприємство "Керуюча компанія Дніпровського району м. Києва"
про спонукання внести зміни в договір, визнати недійсним зобов'язання по
заборгованості
Суддя Усатенко І.В.
Представники учасників сторін:
від позивача Отрошко І.П. (директор), Зайцев І.Ю. (за дог.)
від відповідача не з'явились
від третьої особи Майданік В.Ю. (за дов.)
На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18.04.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом товариство з обмеженою відповідальністю "Твістер" до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, комунальне підприємство "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва"; Комунальне підприємство "Керуюча компанія Дніпровського району м. Києва" про спонукання внести зміни в договір оренди № 261 в частині зміни цільового використанні, шляхом заміни призначення "торгівля підакцизною групою товарів" на "торгівлю продовольчими товарами", визначити в змінах до договору оренди, що орендна ставка 8% застосовується до договірних відносин з 14.03.2013, прийняття рішення про відсутність в ТОВ "Твістер" боргу по орендних нарахуваннях за період березень 2013-березень 2015 (визнати недійсними зобов'язання).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що йому було нараховано орендну плату за ставкою 18% за "розміщення торгівельного об'єкта з продажу продовольчих товарів та товарів підакцизної групи", в зв'язку з чим виник борг за період з 2012-2014 роки. 03.10.2011 у позивача припинилась ліцензія на торгівлю підакцизними товарами, вона не була продовжена, а позивач змінив вид діяльності. Позивач звертався до відповідача з пропозицією внесення зміни до договору оренди, однак відповідач жодних дій не вчинив. За заявою позивача, власником майна прийнято рішення про зміну цільового призначення та внесення змін до договору оренди. Відповідач повідомив позивачу, що рішення власника про внесення змін до договору оренди було прийнято після припинення дії договору, а тому відсутні підстави вносити зміни у припинений договір. Позивач вважає дії відповідача протиправними та просить визнати недійсним зобов'язання.
Ухвалою суду від 15.02.2016 порушено провадження у справі № 910/2385/16, розгляд останньої призначено на 02.03.2016.
Позивачем подано документи на виконання вимог ухвали суду.
Відповідач в судове засідання 02.03.2016 не з'явився, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду від 15.02.2016 про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою суду від 02.03.2016 розгляд справи відкладено на 23.03.2016.
Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва 21.03.2016 третьою особою подано документи на виконання вимог ухвали суду.
Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва 22.03.2016 відповідачем подано відзив на позовну заяву. Відповідач зазначив, що постійною комісією Київради прийнято рішення, яким погоджено надання позивачеві дозволу на внесення змін до договору оренди в частині цільового призначення приміщення, однак часові проміжки з яких вказані зміни можуть бути внесені в договір оренди не погоджувались, підстав для перерахування орендної плати за минувший період не має. Зміни в договір можуть бути внесені датою після прийняття рішення постійно діючою комісією.
В судовому засіданні 23.03.2016 представник позивача подав додаткові документи до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 23.03.2016 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Керуюча компанія Дніпровського району м. Києва", оскільки рішення по даній справі може вплинути на його права та обов'язки.
Ухвалою суду від 23.03.2016 розгляд справи відкладено на 06.04.2016.
В судовому засіданні 06.04.2016 представником позивача подано додаткові документи до матеріалів справи.
Представником третьої особи 2 подано пояснення у справі, в яких вимоги позивач визнані законними та обґрунтованими, оскільки, через зволікання з боку відповідача щодо внесення змін до договору позивачем були понесені збитки. Відповідач повинен був дотримуватись визначеної законом процедури внесення змін до договору, однак, не вчинив необхідних дій.
В судовому засіданні 06.04.2016 оголошено перерву до 18.04.2016.
В судове засідання 18.04.2016 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
01.02.2008 року між Комунальним підприємством Дніпровського району м. Києва "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Твістер" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 261.
Орендодавець на підставі рішення № 129 від 25.06.2007 та виданого у встановленому порядку розпорядження № 634-Р від 12.12.2007 Дніпровської районної у м. Києві ради передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення (будівлю), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Ентузіастів, будинок № 9/1. Цільове призначення об'єкта оренди: для розміщення продовольчого магазину. (п. 1.1, 1.2 договору).
Згідно акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна за адресою: м. Київ, вулиця Ентузіастів, будинок № 9/1 від 01.02.2008 орендодавець , згідно з договором оренди нерухомого майна від 01.02.2008 № 261 передав, а орендар прийняв в користування нерухоме майно загальною площею 56,00 кв. м, в тому числі на першому поверсі 56,00 кв. м.
Згідно розрахунку орендної плати за нежиле приміщення, яке перебуває на балансі КП "Дирекція з утримання та обслуговування житлового та нежитлового фонду" Дніпровської районної у місті Києві ради, орендна ставка становить 18%, площа об'єкта 56,00 кв. м, орендна плата згідно орендної ставки становить 2954,25 грн. за місяць.
28.10.2011 сторонами був укладений додатковий договір до договору оренди нерухомого майна № 261 від 01.02.2008, яким сторони погодили продовжити строк дії договору до 31.03.2012 включно. Інші умови договору залишені без змін.
Згідно довідки Головного управління Державної фіскальної служби України від 01.09.2015 № 13451/10/26-15-21-02-21 відповідно до ліцензійної бази ГУ ДФС у м. Києві ТОВ "Твістер" видавались ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами у період з 2006 по 2012 рік. В запитуваний період з 15.03.2013 по 26.08.2015 ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами ТОВ "Твістер" не видавались.
11.08.2014 між Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Твістер" (орендар) та Комунальним підприємством "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" (підприємство) укладено додаткову угоду № 261/1-1 про внесення змін до договору оренди нежилого приміщення від 01.02.2008 № 261.
На підставі п. 2.1 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, яке затверджене рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 34/6250 та п. 4, 5 розпорядження Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 30.05.2012 № 236 "Про організаційно-правові заходи з припинення комунального підприємства "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський" Дніпровської районної у м. Києві ради" Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація приймає на себе права та обов'язки орендодавця і стає стороною за договором оренди від 01.02.2008 № 261, укладеним між Комунальним підприємством "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський" Дніпровської районної у м. Києві ради" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Твістер". Сторони домовились викласти договір № 261 від 01.02.2008 в новій редакції.
Відповідно до п. 1.1, 2.4 договору в новій редакції орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київради питань власності від 15.05.2012 № 118 та розпоряджень Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 26.05.2014 № 234 "Про продовження строку дії договорів оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації" та від 04.07.2014 № 290 "Про внесення змін до додатку до розпорядження голови Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 26.05.2014 № 234" передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення, будівлі, споруди), яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, передано до сфери управління Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, закріплено на праві господарського відання за підприємством (балансоутримувачем), та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, будинок 9/1, для розміщення торгівельного об'єкта з продажу продовольчих товарів та товарів підакцизної групи. Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі підприємства.
За користування об'єктом оренди з 01.04.2012 по 28.02.2013 орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 34/6250, та становить без ПДВ 4528,87 грн. за базовий місяць оренди - квітень 2012. Розмір місячної орендної плати за перший місяць оренди (квітень 2012) становить без ПДВ 4528,87 грн.
За користування об'єктом оренди з 01.03.2013 орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 34/6250, та становить без ПДВ 6567,00 грн. за базовий місяць оренди - березень 2013. Розмір місячної орендної плати за перший місяць оренди (березень 2013) становить без ПДВ 6567,00 грн. (п. 3.1 договору оренди).
Відповідно до п. 3.4, 3.6, 3.7 договору оренди, розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, відповідних цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України. Останнім днем нарахування орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.
Орендар має право звернутись до орендодавця з клопотанням щодо відповідного зменшення орендної плати, якщо з незалежних від нього обставин змінились умови, передбачені цим договором, або істотно погіршився стан об'єкта оренди не з вини орендодавця. (п. 3.12 договору оренди).
Відповідно до п. 8.3 договору, об'єкт оренди повинен використовуватись орендарем тільки за цільовим призначення, обумовленим п. 1.1 договору.
Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами строком на 2 роки 364 дні і діє з 01.04.2012 до 30.03.2015. Усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються в письмовій формі і вступають в силу з моменту підписання їх сторонами ( п. 9.1, 9.2 договору оренди).
Відповідно до п. 9.7 договору оренди у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом 1 місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору.
Судом встановлено, що договір № 261 від 01.02.2008 припинив свою дію 30.03.2015. Доказів його пролонгації суду не надано.
Згідно рішення Київської міської ради від 09.10.2014 № 270/270 "Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва" створено Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" та віднесено його до сфери управління Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації. Комунальному підприємству "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" передати новоствореному Комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" житловий фонд, який був переданий до сфери управління Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації та знаходиться у нього на балансі станом на 01.08.2014. Згідно розпорядження Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 13.02.2015 № 61 об'єкт оренди був закріплений з 16.02.2016 за Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" та переданий йому за актом приймання передачі від 01.04.2015.
Судом встановлено, що на дату підписання додаткової угоди № 261/1-1 від 11.08.2014, якою передбачено цільове використання об'єкта оренди "для розміщення торгівельного об'єкта з продажу продовольчих товарів та товарів підакцизної групи" у позивача уже була відсутня ліцензія на продаж підакцизних товарів. Однак, відсутність ліцензії не підтверджує та не свідчить про той факт, що позивач не бажав її отримувати чи в подальшому не передбачав здійснювати торгівлю підакцизною групою товарів.
Суд встановив, що у позивача договором оренди була передбачена можливість торгівлі підакцизними товарами, однак, він самостійно, з власної волі відмовився від даного виду торгівлі.
До матеріалів справи надано складені інженером з нагляду відділу технічної інспекції КП "Керуюча компанія Дніпровського району м. Києва" акти обстеження приміщення від 14.01.2013 та від 26.09.2013 у м. Києві по вул.. Ентузіастів, 9/1, якимими встановлено, що ТОВ "Твістер" використовує орендоване приміщення під магазин з продажу продуктів харчування та води окрім товарів підакцизної групи.
Позивач звернувся до відповідача з листом від 12.09.2013 (отримано 12.09.2013), в якому просив внести зміни до договору оренди нерухомого майна від 01.02.2008 № 261, в частині використання, а саме розміщення торгівельного об'єкта з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи з 01.04.2012.
До матеріалів справи надано витяг з протоколу № 29 засідання постійної комісії Київради з питань власності від 17.03.2015, в якому зазначено: п. 1.1.16 ТОВ "Твістер" щодо внесення змін до істотних умов договору оренди в частині зміни цільового призначення нежитлових приміщень на вулиці Ентузіастів, 9/1 (вх.. № 08/4246 від 10.03.2015). Ухвалено погодити питання щодо надання дозволу ТОВ "Твістер" на внесення змін, доручено орендодавцю здійснити організаційно-правові заходи відповідно до Положення про оренду майна територіальної громади м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 34/6250.
Позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив внести зміни до договору в частині цільового призначення використання об'єкта оренди, визнати відсутність боргу за період з березня 2013 по березень 2015 та змінити ставку нарахування орендної плати з 18% на 8% з 14.03.2013. Заява отримана відповідачем 07.09.2015 вх № 103/5685.
Відповідач надав відповідь № 8908/26/2/103 від 29.09.2015, в якій зазначив, що позивач має надати відповідачу документи, необхідні для внесення змін до договору, в тому числі продовження його дії, зокрема три підписані орендарем примірники змін до договору оренди. Погодження питання зміни цільового призначення використання об'єкта оренди було надано постійною комісією Київради 31.03.2015, а строк договору оренди закінчився 30.03.2015. У разі незгоди та/або невиконання орендарем умов про надання документів або відмови постійної комісії Київради з питань власності в погодженні питання щодо зміни істотних умов договорів оренди, договір оренди нежитлових приміщень від 01.02.2008 № 261 вважається припиненим, і об'єкт оренди повертається орендарем на підставі акту приймання-передачі.
Позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив здійснити перерахунок орендних платежів, визнати відсутність заборгованості з орендної плати. Лист отримано 20.10.2015.
27.10.2015 відповідач надав відповідь № 10006/26/2/103, в якому повідомлено, що зміни вносяться лише до договорів до закінчення терміну їх дії. Строк дії договору № 261 від 01.02.2008 припинився, а для продовження його на новий строк позивач не надав необхідних документів. Підстав для внесення змін до договору оренди після закінчення його строку у Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації не має.
Відповідно до ст.. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача з заявами, про внесення змін до істотних умов договору оренди № 261 від 01.02.2008. Крім того, відповідач неодноразово повідомляв позивача про необхідність надання ряду документів для внесення змін до договору оренди.
Умови договору оренди та норми законодавства про автоматичну пролонгацію договору оренди в даному випадку не застосовуються, оскільки, позивач заперечував проти його продовження на тих самих умовах.
На момент розгляду справи суду не надано додаткових угод до договору № 261 від 01.02.2008 чи будь-яких інших доказів пролонгації вказаного договору оренди чи укладення його на інших умовах.
На момент дії договору оренди порядок внесення змін до договорів оренди у м. Києві регулювався "Положенням про оренду майна територіальної громади м. Києва" затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.08.2011 № 34/6250 (втратив чинність), зокрема розділом 12: внесення змін до договору оренди здійснюється за згодою орендодавця та орендаря. З метою розгляду питання про зміну умов договору оренди орендар подає заяву та три підписані ним примірники змін до договору до орендодавця. Орендодавець розглядає подані зміни до договору та в установлені законом строки приймає рішення про їх підписання. Один примірник змін до договору, підписаний орендодавцем, або обгрунтована відмова в підписанні змін направляється орендарю. Протягом п'яти робочих днів з дати підписання орендодавцем та орендарем змін до договору копія таких змін надається орендодавцем до Головного управління. Зміна істотних умов договору оренди здійснюється за згодою орендодавця та орендаря з обов'язковим попереднім погодженням таких змін Головним управлінням. Орендарю може бути відмовлено в зміні істотних умов договору оренди у випадку якщо: орендоване майно необхідне для власних потреб територіальної громади міста Києва; орендар не виконував або порушував умови договору оренди, в тому числі в частині своєчасної сплати орендної плати, цільового використання об'єкта; прийнято рішення про реконструкцію об'єкта нерухомості, у зв'язку з чим неможлива подальша експлуатація об'єкта оренди; об'єкт оренди включений до переліку об'єктів, які зарезервовані для розміщення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних та комунальних підприємств, установ, організацій; прийнято рішення про включення об'єкта до переліку об'єктів майна, які не можуть бути об'єктами оренди; прийнято рішення про приватизацію об'єкта оренди. З метою розгляду питання про зміну істотних умов договору оренди орендар подає заяву, три підписані ним примірники змін до договору та, у випадках, визначених законом, звіт про оцінку об'єкта оренди до Головного управління, райдержадміністрації або підприємства, яке є орендодавцем до закінчення строку дії договору. Райдержадміністрація або підприємство, яке є орендодавцем, протягом 15 робочих днів опрацьовує подані документи та надає до Головного управління пропозиції щодо зміни істотних умов договору оренди, підписані ними примірники змін до договору та, у разі необхідності, звіт про оцінку об'єкта оренди для проведення рецензування. З урахуванням результатів рецензування звіту про оцінку Головне управління протягом 30 календарних днів з дати отримання документів готує і надає до Комісії узагальнені пропозиції щодо зміни істотних умов договору оренди. Комісія на своєму засіданні розглядає надані пропозиції та за результатами розгляду погоджує або відмовляє в погодженні питання щодо зміни істотних умов договору оренди. Орендодавець, на підставі рішення Комісії, погоджує або відмовляє в погодженні зміни істотних умов договору оренди, про що видає відповідний розпорядчий документ. Зміни до договору оренди набирають чинності з дати їх підписання.
Судом встановлено, що позивачем не дотримано порядок внесення змін до істотних умов договору, в зв'язку з чим зміни, про внесення яких в судовому порядку просить позивач, не могли бути внесені відповідачем в період дії договору оренди.
На момент прийняття рішення судом, порядок внесення змін до договорів оренди майна територіальної громади м. Києва регулюється "Положенням про оренду майна територіальної громади м. Києва " затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 (далі Положення).
Відповідно до п.6.6 Положення розмір орендної плати може бути змінений: за погодженням сторін; у разі використання за іншим цільовим призначенням об'єкта оренди за погодженням сторін; на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, передбачених законодавством України.
Згідно п. 12.1, 12.2 Положення внесення змін до договору оренди здійснюється за згодою сторін договору до закінчення терміну його дії. З метою розгляду питання про внесення змін до договору оренди орендар подає орендодавцю заяву, три підписані ним та підприємством-балансоутримувачем примірники додаткового договору про внесення змін до договору оренди та обґрунтування запропонованих змін. Орендодавець розглядає подані документи. Якщо зміни до договору оренди не відносяться до тих, що передбачені підпунктом 12.3 та підпунктом 12.4 цього Положення, протягом 20 робочих днів орендодавець підписує зміни до договору або відмовляє у внесенні запропонованих змін. Один примірник договору про внесення змін до договору оренди, підписаний орендодавцем, або обґрунтована відмова в підписанні направляється орендарю та підприємству.
Відповідно до п. 12.4 Положення для розгляду питання про внесення змін до істотних умов договору оренди орендар, не пізніше ніж за три місяці до дати закінчення договору, подає орендодавцю заяву та у випадках, визначених законом, звіт про оцінку об'єкта оренди у терміни, визначені договором оренди, виписку з Єдиного державного реєстру.
Орендна плата являється істотною умовою договору оренди.
Згідно п. 12.7 Положення орендарю може бути відмовлено в зміні істотних умов договору оренди у випадку, якщо: орендоване майно необхідне для власних потреб територіальної громади міста Києва; орендар не виконував або порушував умови договору оренди, в тому числі в частині своєчасної сплати орендної плати, цільового використання об'єкта, страхування об'єкта оренди; орендар подав документи з порушенням терміну подання документів; прийнято рішення про реконструкцію об'єкта нерухомості, у зв'язку з чим неможливе подальше використання об'єкта оренди; об'єкт оренди необхідний для розміщення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних та комунальних підприємств, установ, організацій; прийнято рішення про включення об'єкта до переліку об'єктів комунальної власності, які не можуть бути об'єктами оренди; прийнято рішення про приватизацію об'єкта оренди; відсутній звіт про оцінку об'єкта оренди у терміни, визначені договором оренди; існують інші підстави, передбачені законом.
Судом встановлено, що відповідач повідомляв позивача про необхідність надання документів (зокрема підписаних з боку орендаря додаткових угод про внесення змін до договору), передбачених чинним законодавством для внесення змін до договору оренди. Доказів направлення позивачем відповідачу додаткових угод про внесення змін до договору оренди суду не надано.
Спір у справі виник у зв'язку із неправомірним, на думку позивача ухиленням відповідача від дій, спрямованих на внесення змін до договору. Крім того, позивач просить прийняти рішення про відсутність у ТОВ "Твістер" боргу по орендних нарахуваннях за період березень 2013 - березень 2015.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Приписами ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.
Згідно з ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, а статтею 19 Закону встановлений обов'язок орендаря вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності та в строк, встановлений договором.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу був переданий об'єкт оренди за актом приймання-передачі. Позивач використовував орендоване приміщення як магазин продуктових товарів. Договором оренди, який в силу закону є обов'язковим для виконання сторонами передбачено порядок нарахування орендної плати та її розмір.
Сторонами не заперечується той факт, що позивач сплачував орендну плату у меншому розмірі, ніж передбачено договором оренди за період з березня 2013 по березень 2015. За таких умов у суду відсутні підстави задовольняти вимогу позивача про відсутність боргу по орендних нарахуваннях.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Тобто договір являється правочином і до нього застосовуються норми ЦК України про недійсність правочинів.
Відповідно до ст. 216 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Право на захист цивільних прав та інтересів встановлено ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Способи захисту цивільного права визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України, згідно якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно ч. 2, ч. 3 ст. 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Отже, із приписів вищенаведених правових норм випливає, що захист прав особи здійснюється способом, що визначений законодавством.
Судом встановлено, що між сторонами був укладений договір оренди, з якого у кожного виникли певні зобов'язання, в тому числі і грошові. Законодавством передбачено можливість визнання недійсним в судовому порядку договору в цілому чи його частини. Визнання недійсним грошового зобов'язання за договором законодавством чи договором не передбачено.
За таких умов суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивач про прийняття рішення про відсутність в ТОВ "Твістер" боргу по орендних нарахуваннях за період з березня 2013 по березень 2015 (визнати недійсним зобов'язання).
Щодо вимоги про зобов'язання внести зміни у договір оренди.
Згідно зі ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
При цьому суд враховує, що жодним законом не встановлена обов'язковість внесення змін до договору оренди в частині погодження на минулий період іншої орендної ставки та цільового використання об'єкта оренди в судовому порядку, а тому спірні правовідносини сторін під час вирішення питання щодо внесення змін в договір можуть бути вирішені судом лише за домовленістю сторін, оскільки іншого договором не встановлено.
Внесення змін до договору в односторонньому порядку передбачено ст. 652 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Зазначені положення передбачають право сторони передати спір на вирішення суду та жодним чином не звільняють позивача від доведення обставин, які є підставою для внесення відповідних змін до договору.
Частиною другою статті 652 ЦК України передбачено, що в разі якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Наявності усіх чотирьох умов, необхідних для зміни укладеного договору у зв'язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору позивачем не доведено.
Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Частиною 5 статті 188 ГК України передбачено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Вказані норми передбачають можливість встановлення за рішенням суду іншого строку набрання чинності, а не надання зворотної сили змінам до договору.
Вимоги позивача вважати договір зміненим з 14.03.2013 року прямо суперечать положенням ч. 3 ст. 653 ЦК України та ч. 5 ст. 188 ГК України, за приписами яких не передбачено можливості надання зворотної сили змінам до договору, оскільки при вирішенні спору про внесення змін до договору у господарського суду немає підстав визнавати його зміненим або припиненим з певного моменту до дня набрання чинності судовим рішенням у справі, оскільки це суперечить вимогам закону, які визначають наслідки зміни договору.
Внесення змін до договору в частині встановлення ставки орендної плати у розмірі 8 % та зміни цільового призначення з 14.03.2013 є вимогами спрямованими на встановлення факту що має юридичне значення - відсутності боргу та обов'язку платити обумовленої сторонами орендної плати (відносин врегульованих договором сторін) з відповідної дати. Юридичні факти можуть встановлюватись господарськими судами лише у разі вирішення спору про право цивільне; вимога про визнання відсутності боргу з конкретної дати не може виступати самостійним предметом спору.
Частиною 2 статті 67 Господарського кодексу України визначено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Згідно положень статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом встановлено, що на момент підписання останньої додаткової угоди у позивача відсутня ліцензія на торгівлю підакцизною групою товарів, а тому підстав укладати угоду з розміром орендної ставки 18% у нього не було. Доказів того, що сторони уклали договір без вільного волевиявлення суду не надано. А тому підстав вносити зміни у договір в судовому порядку щодо умов, які сторони погодили та визнали для себе обов'язковими у суду не має, оскільки це являється прямим втручанням у господарську діяльність контрагентів. Крім того, як зазначалось вище суд не може вносити зміни у договір на період,що вже минув, оскільки це прямо суперечить нормам чинного законодавства.
Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зауважує, що при обранні конкретного способу захисту цивільного права особа, яка звернулася до суду за захистом, повинна враховувати характер порушеного права та можливість його захисту в обраний нею спосіб. Під захистом права розуміється державно- примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обв'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту втілює безпосередньо мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушення його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Обраний позивачем спосіб захисту не відповідає характеру порушеного права позивача та виключає можливість його захисту у такий спосіб. Оскільки внесення змін в договір на минуле та визнання недійсним зобов'язань суперечить чинному законодавству та не відновить права позивача.
Підсумовуючи вищевикладене, суд відзначає, що до компетенції суду не віднесені повноваження щодо встановлення юридичного факту і суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України та приходить до висновку, що позивачем невірно обрано спосіб захисту його прав та інтересів, які, на його думку, порушено відповідачем.
Таким чином, враховуючи вищезазначеними, вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 25.04.2016
Суддя І.В. Усатенко