ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.04.2016Справа №910/1517/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БК-ЕКСПЕРТ»
До Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»
про відшкодування шкоди в розмірі 14 789,24 грн.
Суддя Андреїшина І.О.
У судовому засіданні брали участь представники сторін:
від позивача: Бартосевич Б.В.
від відповідача: Кучма О.Л.
Представники учасників судового процесу:
Від позивача: Бартосевич Б.В. за довіреністю № 20/07/-15 від 20.07.2015
Від відповідача: Кучма ОЛ. за довіреністю № б/н від 09.12.2015
На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БК-ЕКСПЕРТ» до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення 23 635,82 грн. (з яких: 2 086,72 грн. три відсотки річних за період з 24.09.2013 р. до 18.02.2015 р., 18 341,06 грн. інфляційних втрат за період з 24.09.2013 р. до 18.02.2015 р. та 3 208,04 грн. пені за період з 24.09.2013 р. до 24.03.3014 р.), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо сплати страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2016 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/1517/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 09.03.2016 р., зобов'язано сторін надати певні документи, також направлено запит до МТСБУ для витребування інформації.
Через відділ діловодства суду 11.02.201 р. від позивача надійшло власне письмове підтвердження, яке залучено до матеріалів справи.
Позивач уповноважених представників у судове засідання 09.03.2016 р. не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.
Представник відповідача в судовому засіданні 09.03.2016 р. заперечив проти позову у повному обсязі, надав суду письмовий відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2016 р. відкладено розгляд справи до 06.04.2016 р., у зв'язку з неявкою представника позивача у призначене судове засідання та не виконанням ним вимог ухвали суду.
Через відділ діловодства суду 31.03.2016 р. від відповідача надійшли уточнення до відзиву на позовну заяву, які залучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 06.04.2016 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача заперечив проти позову у повному обсязі.
Також представники сторін у даному судовому засіданні подали клопотання про продовження строку розгляду спору, для надання можливості представити суду додаткові докази у справі.
Розглянувши дане клопотання, суд його задовольнив з наступних підстав.
Частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
В частині 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Враховуючи наведене, суд, керуючись ст. 69 ГПК України, ухвалою від 06.04.2016 р. продовжив строк розгляду спору для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи № 910/1517/16 на п'ятнадцять днів до 16.04.2016 р.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши клопотання представників сторін пр. продовження строку розгляду спору, суд його задовольнив, та керуючись ст.77 ГПК України, оголосив перерву в судовому засіданні 06.04.2016 р. до 11.04.2016 р. об 11:30 год. для витребування у позивача розрахунку позовних вимог, з урахуванням нового періоду.
07.04.2016 р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог,згідно з якою позивач просить суд стягнути з відповідача 14 789,24 грн. (з яких: 634,56 грн. три відсотки річних, 8 255,20 грн. інфляційних нарахувань та 5 899,48 грн. пені), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо сплати страхового відшкодування.
Згідно з п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.
Господарський суд прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову - 14 789,24 грн.
Представник позивача в судовому засіданні 11.04.2016 р. підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову в частині стягнення пені.
У судовому засіданні 11.04.2016 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.
Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Господарським судом міста Києва було розглянуто справу № 910/23860/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БК-ЕКСПЕРТ» до ВАТ «НАСК «Оранта» про стягнення страхового відшкодування в розмірі 50 000, 00 грн.
Зазначеним судовим рішенням були встановлені наступні факти.
19.10.2010 р. між приватним акціонерним товариством «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» «Регіональне управління», як страховиком та представництвом «Берлін-Хемі АГ», як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 30/29110, об'єктом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортними засобами, перелік яких наведений в додатку до договору № 41 від 17.06.2011 р., що є невід'ємною частиною цього договору, зокрема, автомобіля марки «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2010 року випуску.
Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП та вигодонабувачем є страхувальник.
24.10.2011 року о 14 год. 15 хв. на 733км+800м автодороги Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля марки «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля «ВАЗ-2101», реєстраційний номер НОМЕР_2, а саме: ОСОБА_3, керуючи автомобілем «ВАЗ-2101», реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить на праві власності ОСОБА_4, рухаючись на спуск на випередження транспортного засобу, неправильно обрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, виїхав на зустрічну смугу руху та здійснив зіткнення з автомобілем «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.п. 12.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою ВДАІ Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АР Крим № 8900469.
Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 08.11.2011 р. у справі № 3-2532 2011 року встановлено порушення ОСОБА_3 вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України, ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
24.10.2011 р. страхувальник звернувся до ПрАТ «НФСК «Добробут» із заявою про страховий випадок та виплату страхового відшкодування за договором № 30/29110 від 19.10.2010 р. на рахунок СТО.
На підставі складеного страхового акту № 135р191 від 08.12.2011 р. ПрАТ «НФСК «Добробут», виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземного транспорту № 30/29110 від 19.10.2010 р., перерахувало суму страхового відшкодування в розмірі 113 370,00 грн. на рахунок страхувальника.
Таким чином, до ПрАТ «НФСК «Добробут» перейшло в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
01.11.2012 р. Приватне акціонерне товариство «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» (первісний кредитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю «БК-ЕКСПЕРТ» (новий кредитор) уклали договір відступлення права вимоги, згідно якого первісний кредитор переводить (уступає) належне йому право вимоги в порядку регресу до фізичних та юридичних осіб, що виникло у нього внаслідок виплати страхового відшкодування за договорами страхування, укладеними між первісним кредитором та споживачами (страхувальниками), а новий кредитор набуває право вимоги та зобов'язується перерахувати первісному кредитору кошти за переведене (уступлене) право вимоги відповідно до розділу 3 договору.
Перелік заборгованості фізичних та юридичних осіб, право вимоги в порядку регресу до яких переводиться (уступається) новому кредитору, відображається в акті приймання-передачі регресних справ до даного договору та передається новому кредитору (п.1.2 договору про відступлення права вимоги).
05.11.2012 р. Приватне акціонерне товариство «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» та Товариство з обмеженою відповідальністю «БК-ЕКСПЕРТ» на виконання умов договору про відступлення права вимоги від 01.11.2012 р. підписали акт приймання-передачі регресних справ, відповідно до якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв оригінали регресних справ, серед яких, зокрема, і справа № 135р191 по факту спірної ДТП, яка сталася 24.10.2011 р.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «БК-Експерт» отримало право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток власнику автомобіля «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті ДТП, яка сталася 24.10.2011 р.
Враховуючи наведене, рішенням Господарського суду м. Києва від 12.01.2015 р. у справі № 910/23860/14, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», якою було застраховано цивільно-правову відповідальність винної особи, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БК-ЕКСПЕРТ» суму страхового відшкодування в розмірі 49 490,00 грн. та 1 808,37 грн. витрат на сплату судового збору; у решті позовних вимог відмовлено.
У відповідності до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
З наданих позивачем письмових пояснень вбачається, що страхове відшкодування, яке було предметом позову в справі № 910/23860/14 ТОВ «БК-ЕКСПЕРТ» отримало від ПАТ «НАСК «Оранта» лише 19.02.2015 р., у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу пеню, інфляційні втрати та три відсотки річних.
За таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «БК-ЕКСПЕРТ» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення 23 635,82 грн. (з яких: 2 086,72 грн. три відсотки річних за період з 24.09.2013 р. до 18.02.2015 р., 18 341,06 грн. інфляційних втрат за період з 24.09.2013 р. до 18.02.2015 р. та 3 208,04 грн. пені за період з 24.09.2013 р. до 24.03.3014 р.), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо сплати страхового відшкодування.
Оскільки господарським судом було прийнято заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно з якою позивач просить суд стягнути з відповідача 14 789,24 грн. (з яких: 634,56 грн. три відсотки річних за період з 17.09.2014 р. до 19.02.2015 р., 8 255,20 грн. інфляційних нарахувань за період з жовтня 2014 р. до лютого 2015 р. та 5 899,48 грн. пені за період з 17.09.2014 р. до 19.02.2015 р.), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо сплати страхового відшкодування, то дана справа розглядається за новою ціною позову - 14 789,24 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Враховуючи наведене, оскільки рішення Господарського суду м. Києва від 12.01.2015 р. у справі № 910/23860/14 є виконаним лише 19.02.2015 р., то за розрахунком ТОВ «БК-ЕКСПЕРТ», перевіреним судом, підлягають стягненню з ПАТ «НАСК «Оранта» 634,56 грн. три відсотки річних за період з 17.09.2014 р. до 19.02.2015 р. та 8 255,20 грн. інфляційних нарахувань за період з жовтня 2014 р. до лютого 2015 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо сплати страхового відшкодування, то дана справа розглядається за новою ціною позову - 14 789,24 грн.
При цьому, господарський суд зауважу, що представник відповідача в судовому засіданні 11.04.2016 р. не заперечив проти даних нарахувань.
ТОВ «БК-ЕКСПЕРТ» просить суд стягнути з ПАТ «НАСК «Оранта» 5 899,48 грн. пені за період з 17.09.2014 р. до 19.02.2015 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо сплати страхового відшкодування.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.
Відповідно до п. 36.5. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву заявив про сплив строку позовної давності щодо нарахування позивачем пені.
Господарським судом в ході розгляду справи встановлено, що відповідач отримав від позивача претензію № 04/291/2013 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу (вих. № 291,06,2014 р. від 06.06.2014 р.) - 16.06.2014 р., про що свідчить штамп ПАТ «НАСК «Оранта», та що відображено в журналі системи електронного документообігу ПАТ «НАСК «Оранта» від 16.06.2014 р.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За приписами статті 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.п. 1 п. 2 ч. 1 ст. 258 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, зокрема, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Частиною першою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки відповідач отримав претензію № 04/291/2013 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу (вих. № 291,06,2014 р. від 06.06.2014 р.) - 16.06.2014 р., то перебіг строку позовної давності почався з 17.06.2014 р. і тривав до 16.06.2015 р. Тобто, в межах цього строку позивач міг звернутися з вимогою про стягнення з відповідача пені за порушення грошового зобов'язання.
Таким чином, 16.06.2015 р. строк позовної давності щодо вимоги про стягнення пені з відповідача сплинув. При цьому, позивач звернувся до суду з позовом 01.02.2016 р.
Враховуючи наведене, господарський суд відмовляє позивачу в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення 5 899,48 грн. пені за період з 17.09.2014 р. до 19.02.2015 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо сплати страхового відшкодування.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БК-ЕКСПЕРТ» до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» підлягає задоволенню частково.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволений позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
1. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (вул. Здолбунівська, 7-Д, м. Київ, 02081, ідентифікаційний код 00034186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БК-ЕКСПЕРТ» (вулиця Димитрова, 5, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 36530730) 634 (шістсот тридцять чотири) грн. 56 коп. три відсотки річних, 8 255 (вісім тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн. 20 коп. інфляційних нарахувань та 828 (вісімсот двадцять вісім) грн. 31 коп. витрат на сплату судового збору.
2. У решті позовних вимог відмовити.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено 20.04.2016 р.
Суддя І.О. Андреїшина