ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.04.2016Справа №910/5859/16
За позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про відшкодування шкоди 3 408,74 грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники :
Від позивача - Макєєв В.М.(дов. від 30.12.2015)
Від відповідача: не з"явився
Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 3 408,74 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-2850-12-00334 від 11.10.2012, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП), виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки "КІА", реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.04.2016 порушено провадження у справі №910/5859/16 та призначено до розгляду на 20.04.2016.
Представник позивача прибув в судове засідання 20.04.2016, дав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
В судове засідання 20.04.2016 представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.
Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Відповідач про час та місце судових засідань був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою на звороті ухвали суду та повідомленням про вручення поштового відправлення № 02002 3832931 0, яке отримане уповноваженими представником 11.04.2016.
Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомленій про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група"(надалі - позивач) та ОСОБА_2(надалі - страхувальник) 11.10.2012 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №28-2850-12-00334 (далі - Договір страхування), згідно з яким позивач прийняв на себе обов'язок відшкодувати збитки, що може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу-автомобіля "КІА", реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі - застрахований автомобіль).
Предметом договору є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням вказаним транспортним засобом на випадок настання подій, перелік яких наведено у Договорі, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; незаконне заволодіння; протиправні дії третіх осіб; інші випадкові події (пожежа, вибух або самозаймання транспортного засобу, стихійне лихо чи природні явища і т.п.).
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП, а вигодонабувачем є АБ «Укргазбанк».
Строк дії договору встановлено з 12.10.2012 по 11.10.2013.
20.04.2013 о 17 год. 00 хв. в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода, а саме: ОСОБА_3 керувала автомобілем «Шевроле» номерний знак НОМЕР_6 у дворі будинку АДРЕСА_1, перед початком руху не переконалась, що це буде безпечно, під час зустрічного роз'їзду, виїхала на смугу зустрічного руху, не дотрималась інтервалу, внаслідок чого зіткнулась з автомобілем «КІА» номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, який рухався назустріч, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 18.09.2013 у справі №754/15177/13-п, провадження відносно ОСОБА_3 закрито у зв'язку з закінченням строків накладення адмінстягнення.
Відповідно до рахунку №АС0001248 від 15.05.2013, складеного станцією техобслуговування - товариство з обмеженою відповідальністю "Автосервіс Корея Моторс", вартість відновлювального ремонту автомобіля марки "КІА", реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 4 728,74 грн. з ПДВ.
Позивач, з урахуванням умов договору добровільного страхування, склав страховий акт №ДККА-26641 від 05.06.2013, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля марки "КІА", реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 3408,74 грн.
На підставі складеного страхового акту №ДККА-26641 від 05.06.2013, позивач сплатив 3408,74 грн. страхового відшкодування на рахунок вигодо набувача за договором - ПАТ «Міський комерційний банк», що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №9656 від 07.06.2013.
За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
Згідно зі ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Перехід права вимоги за наведеними норми права (ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування") слід відрізняти від зворотної вимоги (регресу), яка регулюється положеннями ст. 1191 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Системний аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що для її застосування необхідні дві умови: право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання нею зобов'язання перед потерпілим; регрес має місце після припинення зобов'язання з відшкодування шкоди.
Позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування (шляхом перерахування грошових коштів виогодонабувача за договором страхування), отримало від останнього права кредитора, а не регресу до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Зважуючи на викладене, саме положеннями ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" регулюються правовідносини між сторонами у справі, яка розглядається, а не ст. 1191 ЦК України, на яку посилається позивач.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.
Матеріалами справи підтверджено, що транспортний засіб - автомобіль марки «Шевроле» реєстраційний номер НОМЕР_6, яким спричинено ДТП, знаходився під керуванням ОСОБА_3
Доказів того, що ОСОБА_3 не мала права керування транспортним засобом автомобілем «Шевроле» реєстраційний номер НОМЕР_6, та притягувалася до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а тому, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3, керувала вказаним транспортним засобом на законних підставах.
Як передбачено пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
За змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу автомобіля марки «Шевроле» реєстраційний номер НОМЕР_6, на момент ДТП застрахована не була.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулює Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до п. 39.1. ст. 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Основними завданнями МТСБУ є, зокрема, здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом (підпункт 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
За приписами пп. "а" п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону (забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована), та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
З наведених норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" випливає, що Бюро відшкодовує шкоду у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної незабезпеченому транспортному засобу.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 15.04.2013 у справі №5011-36/11439-2012, від 23.04.2015 у справі №910/9212/14, від 24.02.2016 у справі №910/20022/15.
За таких обставин, враховуючи розмір права вимоги який перейшов до позивача, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України 3408,74 грн. страхового відшкодування є обґрунтованою.
Разом з тим, суд звертає увагу відповідача, що пп. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право МТСБУ після сплати страхового відшкодування подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Тому, суд визнає за законні та обґрунтовані вимоги позивача, а отже позов підлягає задоволенню повністю.
Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, вул. Русанівський бульвар, буд. 8, код ЄДРПОУ 21647131) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. І.Федорова, буд. 32-А, код ЄДРПОУ 30859524) основний борг в сумі 3408 (три тисячі чотириста вісім) грн. 74 коп., а також 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення надіслати сторонам.
Суддя Головатюк Л. Д.
Дата підписання повного тексту рішення: 25.04.2016.