ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про повернення позовної заяви
25.04.2016
Справа № 910/7429/16
Суддя Гумега О.В., розглянувши
позовну заяву Приватного підприємства "Виробничо-комерційна інформативна фірма "Експертінвестпроект"
до Приватного підприємства "Промбіоенергія"
про стягнення 842 946,74 грн.
Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що вищенаведена позовна заява № б/н від 18.04.2016 (вх. № 7429/16 від 21.04.2016) і додані до неї документи підлягають поверненню без розгляду з огляду на таке.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Пунктом 3 частини 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що на позивача покладається обов'язок додати до позовної заяви документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Частиною 2 статті 44 ГПК України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1378 гривень.
Згідно з п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.
Отже, за подання даної позовної заяви з визначеною позивачем ціною позову в сумі 842946,74 грн. останній мав сплатити судовий збір у розмірі 12644,21 грн. (1,5% ціни позову).
На підтвердження сплати судового збору у вказаному розмірі до позовної заяви в якості додатку № 1 додане платіжне доручення № 66 від 12.04.2016.
Натомість наведене платіжене доручення не може бути належним та допустимим доказом сплати судового збору, оскільки у наданому вигляді не може вважатись оригіналом.
Так, згідно з положеннями п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов'язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.
При використанні документа на переказ готівки ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття до виконання банком або іншою установою - учасником платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі. Прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи банку або іншої установи - учасника платіжної системи чи відповідним чином оформленою квитанцією (п. 24.3 ст. 24 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").
Разом з тим, п. 1.3 глави 1 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України №174 від 01.06.2012 (далі - Інструкція), передбачено, що касові документи мають містити такі обов'язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію. Крім того, як зазначено в п. 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції, банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
Судом встановлено, що додане до позовної заяви платіжне доручення № 66 від 12.04.2016 не містить обов'язкових реквізитів, визначених п. 2.9 Інструкції, зокрема, не містить підпису працівника банку, уповноваженого здійснювати касову операцію, та відбитка печатки (штампа) банку на лицьовій стороні вказаного платіжного доручення.
Отже, у наданому вигляді платіжне доручення № 66 від 12.04.2016 не може вважатись оригіналом.
При цьому судом враховано правову позицію Вищого господарського суду України, викладену у п. 2.21 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", згідно якої платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Зважаючи на викладене, позивач не дотримався приписів п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, що тягне за собою наслідки, передбачені п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
При цьому судом враховано правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в абз. 1 п.п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.
За таких обставин, позовна заява № б/н від 18.04.2016 не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Суд також зазначає, що відповідно до ст. 66 ГПК України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі. Втім, оскільки позовна заява № б/н від 18.04.2016 і додані до неї документи повертаються позивачеві без розгляду, провадження у справі не порушено, то відсутні правові підстави для розгляду судом поданої Приватним підприємством "Виробничо-комерційна інформативна фірма "Експертінвестпроект" заяви про забезпечення позову № б/н від 12.04.2016, яка також повертається позивачеві разом з доданими до неї документами.
Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні матеріали повернути без розгляду.
Суддя О.В.Гумега